Постанова

від 08.11.2022 по справі 369/14080/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року місто Київ.

Справа 369/14080/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11215/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Желепи О.В.

суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Вєтчінової О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року ( у складі судді Дубас Т.В.)

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення успадкованого боргу шляхом звернення стягнення на майно спадкоємців,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в якому просив суд в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, звернути стягнення на майно, яке належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадковане ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_3 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 27 вересня 2011 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 договір позики.

Відповідно до укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договором позики, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США.

Протягом 2011-2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підримували ділові стосунки і взаємно володіли інформацією щодо діяльності кожного з них.

У листопаді-грудні 2020 року ОСОБА_6 , довідавшись про можливі фінансові проблеми у ОСОБА_4 , почав вимагати від останнього повернути його борг, однак ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_6 не повернув борг, у сумі 17 000 сімнадцять тисяч) доларів США, який виник 27 вересня 2011 року і підтверджується відповідною розпискою.

ОСОБА_4 послався на фінансові проблеми і значне погіршення стану здоров`я, а тому просив зачекати з поверненням боргу до кінця 2021 року, оскільки боргу вже і так майже 10 років зайві кілька місяців нічого не змінять.

ОСОБА_6 вирішив, що сам не зможе стягнути борг з ОСОБА_4 в примусовому порядку, а тому прийняв рішення передати право вимоги ОСОБА_2 , щоб останній самостійно вирішував коли і як стягнути борг з ОСОБА_4 ..

01 лютого 2021 року року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_4 у сумі 17 000 доларів США.

На початку лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 з вимогою про сплату боргу у сумі 17 000 доларів США, але останній повідомив, що не має можливості повернути борг.

Таким чином, у ОСОБА_4 виник обов`язок повернути зазначений борг на користь Позивача і Позивач вирішив у березні 2021 року подати позов з метою примусового стягнення боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим позивач змушений був зупинити будь-які дії зі стягнення боргу на 6 місяців, поки спадкоємці ОСОБА_4 спадкують його борг та активи, які входять до складу спадщини.

Спадкоємцями ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_3 , який прийняв спадщину та ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_2 . яка теж прийняла спадщину, доказом чого є матеріали спадкової справи №67500745

Таким чином, позивач, як кредитор ОСОБА_4 має право пред`явити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як відповідачам вимоги щодо боргу їхнього батька як спадкодавця.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення успадкованого боргу - задоволено.

У рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, звернутостягнення на майно, яке належало ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадковане ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_3 .

Стягнутоз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, про відмову у задоволені позовних вимог .

В скарзі посилається на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права. Позивач не довів, що кошти його батько брав в борг, так як в розписці про це не зазначено і не вказано про обов`язок та дату повернення боргу.

Крім того відповідач стверджує, що суд безпідставно не застосував позовну давність, яка на думку відповідача, згідно ч.5 ст. 261 ЦК України має обраховуватись з часу виникнення у кредитора права пред`явити вимоги, тобто з дати підписання розписки.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів ОСОБА_8 доводи скарги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення скарги .

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення , колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За змістом ст.ст. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 27 вересня 2011 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 договір позики.

Відповідно до укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договором позики, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 у борг грошові кошти в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США.

В матеріалах справи міститься копія розписки наступного змісту: ««Я, ОСОБА_4 получил от ОСОБА_10 в дол деньги в суме 17 (семнадцать тисяч долларов США - 27 сентября 2011 года». 27. 09.2011 ОСОБА_4 ».

01 лютого 2021 року року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_4 у сумі 17 000 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Зі змісту надісланих на вимогу суду копій матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Під часрозглядусправи суд встановив коло спадкоємців, а саме установив, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є відповідачі у справі, і будь-які інші особи, відповідно до змісту матеріалів спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не звертались.

Із матеріалів справи вбачається, що у встановлені законом строки відповідачі прийняли спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори відповідних заяв.

Щодо обсягу спадкового майна, вбачається, що померлий ОСОБА_4 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , був засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «ЮНІСТЬ» з часткою в статутному капіталі на сьогоднішній день в розмірі 29 400 грн., що становить 73, 7% статутного капіталу, частка номінальною вартістю 25 000 грн., що відповідає 100% у статутному капіталі, передбачені статутом юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «ЮНІСТЬ», частка номінальною вартістю 1500 грн., що відповідає 100% у статутному капіталі, передбачених статутом юридичної особи ТОВ «АРВІВАНА».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спадкодавцю також належав на праві власності гараж, загальною площею 17, 7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , автогаражне товариство, гараж НОМЕР_5 , адреса: ГК АДРЕСА_3 та 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87, 0 кв. м., земельна ділянка розташована на території Слободо-Підлісівської сільської ради, землю передано для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0, 3129 га на підставі рішення Слободо-Підлісівської сільської ради від 17.06. 1996 року за №17, земельна ділянка, площею 0, 2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки 0525685500:02:007:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка, площею 0, 0629 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки 0525685500:02:007:0003, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка, площею 0, 0500 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради, цільове призначення: для ведення садівництва у СТ «Голубий факет», кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:021:0037, автомобіль марки «VOLVO S90», реєстраційний номер НОМЕР_6 , автомобіль марки «VOLVO 740 2.3 GLE», реєстраційний номер НОМЕР_7 .

При цьому, за правовою позицією Верховного Суду, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Натомість, відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти вимог позивача жодним чином не посилається на недостатність спадкового майна для погашення боргу спадкодавця обґрунтовуючи свої заперечення фактичною відсутністю боргових (позикових) зобов`язань між позивачем та його померлим дідусем.

Поряд із цим, суд об`єктивно оцінивши обсяг спадкового майна померлого, що має перейти у власність відповідачів, дійшов висновку, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості померлого позичальника не може перевищувати вартості спадкового майна.

Згідно ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що кредитором не порушено строків, визначених ст. 1281 ЦК України для пред`явлення вимоги про стягнення боргу до спадкоємців.

При цьому колегія суддів виходить з того, що з позовом до спадкоєміців кредитор звернувся 07 жовтня 2021 року в строк що не перевищує 6 місяців з дати отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину, які були отримані 22.11.2021 року (гараж. 1/4 частка квартири, 13 грудня 2021 року частка у статутному капіталі ТОВ "Оздоровчий комплекс`Юність", 11 січня 2022 року -земельна ділянки та автомобіль) .

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач, який є правонаступником кредитора, довів наявність боргу у спадкодавця.

Доводи апеляційної скарги про те, що розписка боржника не містить обов`язку повернути кошти , а також посилання на те, що кошти брались в борг, колегія суддів не приймає так як погоджується з оцінкою суду першої інстанції, яка була надана розписці ОСОБА_11 . Суд вірно виходив з того, що суду не були надані докази існування інших зобов`язань, окрім боргових між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 . Доводи відповідачів, що кошти передавались не в борг , а в дар, також не знайшли свого підтвердження.

Суд також дійшов вірного висновку про те, що кредитором не було пропущено строк звернення до суду.

Оскільки вимоги до боржника про повернення боргу, строк повернення якого не був встановлений, були пред`явлені в листопаді грудні 2020 року, про що зазначено в позовній заяві, а позов подано до спадкоємців в жовтні 2021 року, трирічний строк позовної давності не пропущено.

Посилання предстанвика відповідачів на те, що строк потрібно відраховувати з дати складання розписки не грунтуються на Законі, оскільки обов`язок повернути борг у боржника за договром позики без визначеного строку виконання настає відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Висновок суду про те, що строк позовної давності для позивача потрібно відраховувати з дати переходу до нього прав вимоги первинного кредитора, не відповідають вимогам Закону, оскільки зміна кредитора в зобов`язанні жодним чином не впливає на перебіг строків позовної давності.

Крім того, під час розгляду даної справи, судом встановлено не вірне застосування судом норм матеріального права та наявність підстав для виходу за межі поданої апеляційної скарги, відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України .

За змістом ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Правовідносини, що виникли між позикодавцем та позичальником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем і спадкоємцем боржника й мають вирішуватись у порядку положень ст. 1282 ЦК України, яка передбачає додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги.

Матеріалами справи не доведено, що зверненню до суду з позовом про звернення стягнення на майно спадкоємців передувала відмова спадкоємців повернути борг спадкодавця одноразовим платежем.

Так до позовної заяви долучені копії вкладень документів, відповідно до яких на пошту були передані вимоги позивача , що датовані 24 вереснем 2021 року до спадкоємців та договір відступлення права вимоги, а також розписка спадкодавця. Справа також містить квитанції про оплату послуг поштового зв`язку. Разом з тим матеріали справи не містять жодного доказу тому, що вказані вимоги були вручені відповідачам у спрпаві. В матеріалах справи також наявний конверт , в якому до суду була спрямована позовна заява, з якого вбачається, що на пошту позивач передав позов з долученими додатками 27 вересня 2021 року, що беззаперечно доводить, що на час подачі позову до суду, кредитор не довів до відома спадкоємців про існування боргу спадкодавця , не надав їм можливості погасити борг одноразовим платежем, а одразу звернувся з вимогами про звернення стягнення на майно, в порушення порядку передбаченого ст. 1282 ЦК України.

Крім того станом на дату звернення з позовом іще не було відомо, яке конкретно майно успадкує кожен зі спадкоємців на яке моглоб бути звернуто стягнення, в разі відмови від повернення боргу одноразовим платежем.

Як вже зазначалось вище, спадкоємці отримували свідоцтва про право на спадщину під час розгляду даної справи.

Разом з тим позивачем не подавалась заява про уточнення чи збільшення позовних вимог, а ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу лише за зверненням особи, поданим у відповідності з нормами ЦПК України.

Слід зазначити, що за обставинами дпаної справи не встановлено, що між кредитором та боржником укладався договір застави будь-якого майна, а тому кредитору спочатку потрібно було пред`явити вимогу до спадкоємців про повернення боргу одноразовим платежем, а лише після відмови виконати таку вимогу звертатись з позовом про звернення стягнення на майно. При цьому вид та розмір цього майна, місце його знаходження має бути конкретно зазначено в позовній заяві, так як суд звертає стягнення на майно передане спадкоємцям в натурі.

Позивачем не заявлялась позовна вимога про стягнення боргу зі спадкоємців в сумі 17 000 доларів США, а лише позовна вимога про звернення стягнення на майно спадкодавця в рахунок погашення боргу, перелік якого іще не був встановлений та яке не було отримано у спадщину на час подачі позову.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено за не вірного застосування норм матеріального права , висновки судлу не відповідають фактичним обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог про звернення стягнення на майно спадкодавця.

Разом з тим кредитор не позбавлений права повторно звернутись з такими вимогами, дотримавшись порядку передбаченого ст. 1282 ЦК України.

Відповдіно до ст. 141 ЦПК України позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу ОСОБА_13 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6795 грн.

Керуючись статтями 268, 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення успадкованого боргу шляхом звернення стягнення на майно спадкодавця.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6795 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.11.2022 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик