Постанова

від 24.10.2023 по справі 369/14080/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року місто Київ

справа № 369/14080/21

апеляційне провадження № 22-ц/824/14534/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Дубас Т.В. від 17 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення успадкованого боргу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення успадкованого боргу.

Позов мотивовано тим, що 27 вересня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у борг 17 000 доларів США, строк повернення позики розпискою не встановлений.

Протягом 2011-2021 років ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтримували ділові стосунки і взаємно володіли інформацією щодо діяльності кожного з них. ОСОБА_5 не повертав борг у зв`язку з фінансовими труднощами.

1 лютого 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_5 в сумі 17 000 доларів США.

На початку лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_5 з вимогою про сплату боргу, але останній повідомив, що не має можливості повернути борг.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим позивач змушений був зупинити будь-які дії зі стягнення боргу на 6 місяців, поки спадкоємці ОСОБА_5 успадкують його борг та активи, які входять до складу спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються добровільно повернути борг, позивач просив в рахунок погашення заборгованості в розмірі 17 000 доларів США, звернути стягнення на майно, яке належало ОСОБА_5 та успадковане ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. У рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 у сумі 17 000 доларів США звернуто стягнення на майно, яке належало ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадковане ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 2 265 грн. судового збору з кожного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі розписки від 27 вересня 2011 року і наявність у відповідачів обов`язку повернути отримані ОСОБА_5 у борг кошти. При цьому позивач має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям, в межах суми боргу. Оскільки у розписці про отримання грошових коштів в борг не було зазначено строк їх повернення, то строк позовної давності до вказаних вимог не минув.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначає, що суд неправильно встановив обставини справи, оскільки договір позики відсутній, а текст розписки складений російською мовою і не містить інформації ані про отримання коштів в борг, ані зобов`язання щодо їх повернення. Зокрема, в тексті документа зазначено, що гроші отримано "в дол", що не є тотожним слову "в долг" (борг).

Суд помилкову вважав, що строк позовної давності не пропущено, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право вимоги, а не дня, коли вимога фактично пред`явлена чи направлена боржнику. Тобто строк позовної давності за розпискою закінчився 27 вересня 2014 року, в той час як з позовом позивач

звернувся лише у жовтні 2021 року, а зміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу строку позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 зазначає, що доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку усім доказам та дійшов правильного висновку по суті розгляду спору.

ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу до суду не подала.

Короткий зміст судових рішень апеляційного та касаційного судів

Постановою Київського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 26 липня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження справи та процесуальні дії, вчинені судом апеляційної інстанції

25 серпня 2023 року матеріали справи отримані Київським апеляційним судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила її відхилити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що згідно з розпискою від 27 вересня 2011 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 у борг грошові кошти в розмірі 17 000 доларів США. Строк виконання зобов`язання не вказаний. (том І а.с. 7).

1 лютого 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_5 на суму 17 000 доларів США (том І а.с.8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

У встановлені законом строки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прийняли спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори відповідних заяв.

Спадкодавець ОСОБА_5 на момент смерті був засновником (учасником) ТОВ "Оздоровчий комплекс "Юність" з часткою в статутному капіталі на сьогоднішній день в розмірі 29 400 грн., що становить 73,7 % статутного капіталу, частка номінальною вартістю 25 000 грн., що відповідає 100 % у статутному капіталі, передбачені статутом юридичної особи ТОВ "Оздоровчий комплекс "Юність", частка номінальною вартістю 1 500 грн., що відповідає 100 % у статутному капіталі, передбачені статутом юридичної особи ТОВ "Арвівана".

Згідно з копією спадкової справи № 01/2021 від 13 квітня 2021 року спадкодавцю на праві власності також належало таке майно: гараж, загальною площею 17,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 та 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 87,0 кв.м; земельна ділянка розташована на території Слободо-Підлісівської сільської ради, землю передано для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3129 га на підставі рішення Слободо-Підлісівської сільської ради від 17 червня 1996 року за № 17; земельна ділянка, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 0525685500:02:007:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка, площею 0,0629 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 0525685500:02:007:0003, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка, площею 0,0500 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради, цільове призначення: для ведення садівництва у Садовому товаристві "Голубий факел", кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:021:0037; автомобіль марки VOLVO S90, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLVO 740 2.3 GLE, реєстраційний номер НОМЕР_3 (том І а.с. 95А- 237).

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зобов`язання перед кредитором спадкодавця - ОСОБА_5 за договором позики не виконали, борг не повернули.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи копію розписки від 27 вересня 2011 року, колегія суддів доходить висновку, що між сторонами склалися правовідносини, пов`язані з невиконанням позичальником умов договору позики (боргове зобов`язання).

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб

(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (частина 2 статті 1282 ЦК України).

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника у разі його смерті за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19 та від 9 листопада 2022 року у справі № 295/15702/20.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу другого частини 2 статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц (провадження № 14-99цс21) зроблено висновок про те, що "відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Разом з тим зазначена норма не конкретизує способів звернення стягнення на майно та не передбачає можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, шляхом визнання на нього права власності за кредитором, а лише встановлює обов`язок суду в разі пред`явлення відповідного позову та доведення його підстав звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі".

У зв`язку із смертю ОСОБА_5 до його спадкоємців за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перейшли обов`язки первісного боржника за вищенаведеною борговою розпискою.

Надаючи оцінку дослідженим у справі доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами існують правовідносини, які виникли з договору позики, оскільки спірна розписка підтверджує факт передачі коштів у борг, доказів на спростування якого відповідачами не надано. Оскільки відповідачі зобов`язання за договором позики від 27 вересня 2011 року не виконали, борг не повернули, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були відсутні боргові правовідносини, оскільки матеріали справи не містять письмового договору позики, а розписка не містить вказівки про отримання відповідачем грошових коштів у борг та зобов`язання їх повернути відхиляються колегією суддів, оскільки зміст розписки від 27 вересня 2011 року свідчить про передання спадкодавцю відповідачів грошових коштів у формі позики і підтверджує факт укладення договору позики між сторонами. При цьому будь-яких доказів на спростування даного факту скаржником не подано.

Крім того, зміст розписки однозначно дає підстави стверджувати, що грошові кошти в розмірі 17 000 доларів США передавалися саме у борг, а зазначення у ній "в дол" замість "в долг" не спростовують цієї обставини. Більше того, у спірний період цивільним законодавством не було встановлено вимог щодо мови складання боргової розписки.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з указаним позовом є необґрунтованими, оскільки боргова розписка від 27 вересня 2011 року не містить строку повернення позики.

Пунктом 2 частини 1 статті 1049 ЦК України чітко передбачено, - якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи із наведених правових приписів і з урахуванням фактичних обставин справи, можна зробити висновок, що строк повернення позики для ОСОБА_5 настав би з часу пред`явлення ОСОБА_2 вимоги про повернення грошових коштів. В той же час, у частині 2 статті 1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Оскільки матеріли справи містять докази своєчасного звернення позивача із відповідним позов (зокрема наявність копій доказів направлення відповідачам вимоги щодо повернення коштів від 24 вересня 2021 року), то суд першої інстанції загалом дійшов правильного висновку, що строк позовної давності ОСОБА_2 не пропущено.

Інших доводів апеляційна скарг не містить.

У відповідності до частин 2, 4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване рішення суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді: