Постанова

від 17.11.2022 по справі 909/415/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2022 р. Справа №909/415/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:ОРИЩИН Г.В.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

апелянта: Машкіна В.М. (адвокат, в режимі відеоконференції);

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Діамантбудсервіс», с.Угринів Тисменецького району Івано-Франківської області б/н від 05.08.2022 (вх.ЗАГС №01-05/1938/22 від 05.08.2022)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2022, повний текст 18.07.2022 (суддя Шкіндер П.А.)

у справі № 909/415/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантбудсервіс», с.Угринів Тисменецького району Івано-Франківської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова компанія», м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

в сумі 507 984,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамантбудсервіс» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" заборгованості в сумі 507984,59грн.

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що в результаті досягнутих домовленостей між сторонами виникли відносини з метою здійснення поставки товару на підставі договору, укладеного в спрощений спосіб. На підставі виставлених рахунків відповідачем, позивачем оплачено товар на суму 398 000,00 грн, але у зв`язку із тим, що товар не був отриманий позивачем, останній звернувся з позовом про стягнення в сумі 507984,59грн, з яких: 398 000 грн основна заборгованість, 91 897,89 грн інфляційні втрати, 18 086,70 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2022 у справі №909/415/22 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване зокрема, недоведеністю позовних вимог.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ «Діамантбудсервіс» не погоджуючись із оскаржуваним рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає наступні обставини:

- судом першої інстанції неповно досліджені надані позивачем видаткові накладні №331 від 30.11.2020 на суму 198 000 грн, №328 від 26.11.2020 на суму 100 000 грн та №131 від 03.07.2020 на суму 100 000 грн;

- вказані видаткові накладні не містять підпису і реквізитів уповноваженої особи та печатки позивача про отримання ним товару, а тому не можуть підтверджувати факт отримання товару позивачем;

- видаткові накладні, як первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження факту здійснення поставки товару;

ТОВ «Франчайзингова компанія» заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на неї просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін. При цьому, на спростування апеляційних вимог зазначає, що поставка товару між сторонами відбулася на складі відповідача шляхом самовивозу товару позивачем. На підтвердження факту здійснення поставки покликається на податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних №9182549280 від 29.07.2022, №9343585564 від 23.12.2020 та №9343630266 від 23.12.2020.

12.09.2022 на електронну адресу суду від апелянта надійшла відповідь на відзив.

25.10.2022 на електронну адресу суду від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду даної справи.

Представник апелянта взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надала пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просила таку задоволити, а оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Відповідно до ст. 179 ГК України та ст.627 ЦК України майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що результаті досягнутих домовленостей між сторонами виникли відносини з метою здійснення поставки товару на підставі договору, укладеного в спрощений спосіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Обґрунтовуючи факт неотримання товару про поставку якого досягнуто домовленість із відповідачем, позивач покликається на видаткові накладні копії яких додані по позовної заяви №131 від 03.07.2020, №328 від 26.1.2020, № 331 від 30.11.2020.

Дослідженням вищевказаних видаткових накладних встановлено, що такі містять відомості про постачальника ТОВ «Франчайзингова компанія» (відповідач), про покупця ТОВ «Діамантбудсервіс» (позивач), про товар (найменування, кількість, ціна та сума).

Проте, зазначені накладні підписані лише представником відповідача (продавця) та скріплені його печаткою, але не містять ані підпису представника позивача, як покупця товару, ані його печатки, ані будь-яких інших відомостей про особу, яка отримала товар. Такі встановлені недоліки в оформленні вищезазначених первинних документах не можуть вважатись неістотними, оскільки не лише перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від позивача, а також не дають можливість стверджувати про факт здійснення поставки товару відповідачем.

Поряд з цим, судова колегія критично оцінює заперечення відповідачем вимог апеляційної скарги, викладені у відзиві на неї про те, що поставка товару у даному випадку відбулася шляхом самовивозу товару позивачем на складі відповідача, оскільки такі обґрунтовані лише покликанням на податкові декларації, які в свою можуть підтверджувати лише факт оподаткування отриманих коштів від позивача у вигляді отриманої оплати за товар з метою відображення господарської операції та не можуть підтверджувати фактичне отримання товару позивачем та реальне здійснення господарської операції.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Більше того, необґрунтованими є доводи відповідача про те, що він не був повідомлений про розгляд даної справи в суді першої інстанції, оскільки, матеріалами справи підтверджується факт надсилання позивачем копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача зазначену як у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, так і у відзиві на апеляційну скаргу, а саме: 79002, м.Івано-Франківськ, вул.Гната Хоткевича, 79/30.

Частинами першою та другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, судова колегія Західного апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про прийняття вищевказаних видаткових накладних, в якості доказів, що підтверджують факт отримання товару позивачем, оскільки такий не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізом матеріалів справи встановлено, що як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі скаржник зазначав про перерахування на рахунок відповідача, на підставі виставлених рахунків, суми в розмірі 398 000,00 грн з метою отримання товару, погодженого сторонами.

Проте, дослідженням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту сплати позивачем вищевказаної суми відповідачу в суді першої інстанції, в якості додатків до позовної заяви додано копію платіжного доручення №36 від 03.07.2020 на суму 100 000,00 грн, а також два примірника копії одного й того ж платіжного доручення №139 від 25.11.2020 на суму 100 000,00 грн (а.с. 19, 20), що також відповідає переліку додатків до позовної заяви (а.с.6).

Разом з тим, на підтвердження факту здійснення позивачем оплати товару на користь відповідача грошових коштів на загальну суму 398 000,00 грн, скаржником в суді апеляційної інстанції при поданні додаткових пояснень до апеляційної скарги додано серед іншого платіжне доручення №140 від 25.11.2020 на суму 198 000,00 грн, яке не було предметом дослідження в суді першої інстанції. Тому, виходячи із змісту вимог ст.269 ГПК України та відсутності обгрунтування скаржника щодо неможливості подання вказаного платіжного доручення в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що відсутні підстави для прийняття такого платіжного доручення як доказу у справі на стадії апеляційного провадження, враховуючи межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, матеріалами справи, підтверджено факт перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів в сумі 200 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості необхідно задоволити частково в сумі 200 000,00 грн, оскільки такі підтверджуються документальними доказами, поданими у встановленму законодавством порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення сплачених коштів за неотриманий товар, яка вручена відповідачу 02.09.2021, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

З урахуванням наведених обставин справи, судом апеляційної інстанції проведено перерахунок інфляційних витрат, а також 3 % річних та встановлено, що такі нарахування слід з дійснювати за період з 10.09.2021 до 01.06.2022, зі спливом семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України та в межах позовних вимог згідно із ч.5 ст.269 ГПК України, виходячи із розміру основної заборгованості в сумі 200 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних слід задоволити частковово, стягнувши з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 35 835,26 грн та 3 % річних в розмірі 4 356,16 грн.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.п. 1,2,4 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2022 у справі №909/415/22 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 240 191,42 грн.

Судові витрати.

Відповідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково з відповідача належить стягнути частково сплачений позивачем судовий збір, а саме: 3 602,64 грн за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі, а також 5 403,95 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантбудсервіс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2022 у справі №909/415/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова компанія»(код ЄДРПОУ: 41565676; адреса: 76002, м.Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, буд.79, кв.30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантбудсервіс» (код ЄДРПОУ:43445382; адреса: 77423, Івано-Франківська область, Тисменецький район, с.Угринів, вул.Нова, 1 «Г») 240191 (двісті сорок тисяч сто дев`яносто одну) грн 42 коп., з яких: 200 000,00 грн основна заборгованість, 35 835,26 грн інфляційні втрати та 4 356,16 грн 3 % річних.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова компанія»(код ЄДРПОУ: 41565676; адреса: 76002, м.Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, буд.79, кв.30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантбудсервіс» (код ЄДРПОУ:43445382; адреса: 77423, Івано-Франківська область, Тисменецький район, с.Угринів, вул.Нова, 1 «Г») 3602 (три тисячі шістсот дві) грн 64 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова компанія»(код ЄДРПОУ: 41565676; адреса: 76002, м.Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, буд.79, кв.30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантбудсервіс» (код ЄДРПОУ:43445382; адреса: 77423, Івано-Франківська область, Тисменецький район, с.Угринів, вул.Нова, 1 «Г») 5 403 (п`ять тисяч чотириста три) грн 95 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6.Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 22.11.2022

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіГ.В. ОРИЩИН

О.С. СКРИПЧУК