Постанова

від 16.11.2022 по справі 705/615/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 705/615/21

провадження № 61-15554св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 19 липня 2003 року до 23 лютого 2020 року він проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується довідкою Уманського об`єднаного міського військового комісаріату.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2020 року № 39 його було звільнено з військової служби за станом здоров`я, відповідно до висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час та виключено зі списків особового складу частини.

На день звільнення його вислуга років становила 16 років 07 місяців 04 дні. Під час проходження військової служби в Збройних Силах України він періодично проходив військову службу на території Донецької області, тобто брав участь в Антитерористичній операції (далі - АТО) та має статус учасника бойових дій.

З 30 грудня 2015 року він як учасник бойових дій перебував у першочерговій черзі для отримання житла при військовій частині НОМЕР_1 .

15 березня 2019 року на підставі договору на придбання житла на умовах пайової участі, додаткової угоди до договору на придбання житла на умовах пайової участі, сертифіката ДАБІ, рішення про зміну адреси об`єкта нерухомого майна за Міністерством оборони України було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

11 вересня 2019 року відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 було закріплено за посадами та надано військовослужбовцям нерухоме військове майно, зокрема йому було надано квартиру АДРЕСА_1 . Після цього він разом із сім`єю заселився в надану йому службову квартиру, яку було переведено в розряд службових згідно з рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 23 жовтня 2019 року № 446, проте місце його реєстрації залишилося у військовій частині НОМЕР_1 . Його не було знято зчерги для отримання житла, а навпаки, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 вересня 2020 року № 305 було взято на облік для отримання позачергово житла.

02 січня 2020 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 з ним було укладено договір на житло, надане для тимчасового проживання, зокрема на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Це житлове приміщення надано для проживання позивачу та членам його сім`ї, яка складається з дружини ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 .

Згідно з цим договором він діє з дати його підписання і до моменту виключення військовослужбовця зі списків військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем, звільненим з військової служби за станом здоров`я, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій та інвалідом ІІ групи війни, перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , у черзі для першочергового отримання житла та в черзі для позачергового отримання житла, а отже, має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Однак балансоутримувач квартири, в якій він проживає, квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, не бажає звернутися до виконавчих органів міської ради м. Умані для виключення цієї квартири з числа службових, тому за захистом своїх прав та інтересів він вимушений звернутися до суду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, просив суд:

- визнати за ним право на виключення з числа службового житла двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква подати до виконавчого комітету Уманської міської ради клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла зазначеної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2021 року у складі судді Гудзенко В. Л. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними, оскільки штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, надавалося йому в порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», а тому було надано в тимчасове користування на договірних умовах. Жодним нормативно-правовим актом не визначено можливість та порядок отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передано йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв`язку з проведенням експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Зобов`язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква подати до виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква у дохід держави судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Суд апеляційної інстанції постановив, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового. Немотивована бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква обмежує право позивача на забезпечення житлом, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивачем ОСОБА_1 дотримано всі умови, які визначені Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19), який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України».

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква у відповіді на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу зазначив, що в касаційній скарзі містяться обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що є підставою для її задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року касаційну скаргу квартирно-експлуатаційний відділу м. Біла Церква на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У жовтні 2021 року заявник у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунув.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року і витребувано із Уманського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу № 705/615/21.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 19 липня 2003 року до 23 лютого 2020 року проходив військову службу в Збройних Силах України, в тому числі брав участь в АТО на території Донецької області, що підтверджується довідкою Уманського об`єднаного міського військового комісаріату (а. с. 42).

ОСОБА_1 було звільнено з військової служби згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 лютого 2020 року № 39 за станом здоров`я, відповідно до висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, та виключено зі списків особового складу частини.

На день звільнення вислуга років ОСОБА_1 становить 16 років 07 місяців 04 дні (а. с. 23).

З 06 лютого 2009 року ОСОБА_4 зареєстрований у військовій частині НОМЕР_1 , яка розташована на території АДРЕСА_4 що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 . Факт реєстрації ОСОБА_4 та членів його сім`ї за вказаною адресою підтверджується також довідками, виданими Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Уманської міської ради (а. с. 7, 8, 16-18).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Греків ліс» від 08 жовтня 2020 року № 23 ОСОБА_1 дійсно проживає з сім`єю, дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 вересня 2019 року № 540 «Про закріплення нерухомого військового майна за посадовими особами» (а. с. 15).

10 грудня 2020 року ОСОБА_1 направив начальнику квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква звернення, в якому просив звернутися до виконавчого комітету Уманської міської ради з клопотанням про виключення житла, зокрема квартири АДРЕСА_1 , з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання його та членів його сім`ї (а. с. 44).

19 січня 2021 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква листом № 152 повідомив ОСОБА_1 , що квартира АДРЕСА_1 відповідно до наказу Міністра оборони України від 16 липня 2019 року № 385 визначена як службова (штатно-посадова) та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 ; відповідно до Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31 січня 2019 року № 40, не передбачено виключення квартир з числа службових (штатно-посадових). Керуючись зазначеними документами, при звільненні у запас військовослужбовців припиняється дія договору найму житлового приміщення, укладеного між командиром військової частини і користувачем житлового приміщення.

Також цим листом проінформовано ОСОБА_1 про те, що він повинен вивільнити займане житло та здати до військової частини для заселення іншим військовослужбовцем, який призначений на посаду, за якою закріплена зазначена квартира (а. с. 45).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04 червня 2020 року № 204 про рішення, прийняті на засіданні житлової комісії частини, визначено голові житлової комісії частини організувати внесення змін в облікову справу майора запасу ОСОБА_1 та залишити його з сім`єю на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 ; майору запасу ОСОБА_1 здати службове (штатно-посадове) житло за адресою: АДРЕСА_3 , розрахувавшись за отримані комунальні послуги за період проживання; начальнику служби квартирно-експлуатаційної до 01 липня 2020 прийняти зазначене службове (штатно-посадове) житло та оформити актом прийому-передачі жилого приміщення (додаток 16 до наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 року № 380); секретарю житлової комісії частини внести зміни в облікову справу майора запасу ОСОБА_1 ; довести рішення житлової комісії частини по розглянутим питанням до майора запасу ОСОБА_1 ; контроль за виконанням наказу покладено на заступника командира частини (а. с. 40, 41).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством України передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язанні) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має також особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква подати до виконавчого комітету Уманської міської ради клопотання разом з належно оформленими документами про виключення зазначеної квартири з числа службового житла.

Позов мотивовано тим, що відмова квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква від подання клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради порушує його конституційні права на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до пункту 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир із числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій з огляду на його особливий статус, визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

При цьому слід ураховувати, що для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) (пункт 47)).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

У постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Врахувавши викладені висновки Великої Палати Верховного Суду та взявши до уваги предмет і підстави позову в цій справі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця, а відтак ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Аналогічні висновки щодо предметної юрисдикції справ за позовами про виключення житла з числа службового містяться у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 362/6167/20 (провадження № 61-527св22), від 07 вересня 2022 року у справі № 760/14243/20 (провадження № 61-7328св22), від 21 вересня 2022 року у справі № 642/1274/20 (провадження № 61-9456св21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 414 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства».

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України (у редакції Закону № 460-IX) роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк