Ухвала

від 29.11.2022 по справі 147/78/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/78/19

Провадження № 22-ц/801/2122/2022

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дудіков А. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

УХВАЛА

29 листопада 2022 рокуСправа № 147/78/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Медвецького С. К.,

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, правонаступником якої є Тростянецька об`єднана територіальна громада, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тростянецької районної державної адміністрації, правонаступником якої є Гайсинська районна державна адміністрація, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання права на земельну частку (пай), за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року,

в с т а н о в и в :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, треті особи: Тростянецька районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,61 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

28 травня 2020 року заступник прокурора Вінницької області Кравчук О. Л. в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подав апеляційну скаргу на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року. У поданій апеляційній скарзі заявник ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року поновлено заступнику прокурора Вінницької області Кравчуку О. Л. строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задоволено. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Кравчука О. Л. на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2021 року поновлено заступнику прокурора Вінницької області Кравчуку О. Л. строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької обласної прокуратури Кравчука О. Л. задоволено. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2022 року поновлено заступнику прокурора Вінницької області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задоволено, рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року скасовано ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2022 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Переглядаючи справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 26 жовтня 2022 року наголосив, що Верховний Суд у постановах у цій справі від 28 липня 2021 року та від 12 січня 2022 року зробив висновки (відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції), що: «відповідно до пункту першого частини другої статті 354 ЦПК України Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та прокурор, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умови, що апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення третій особі повного рішення суду.

Апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження зазначивши, що на прокуратуру не поширюються вимоги подати апеляційну скаргу в строк, який обраховується з дня отримання копії судового рішення третьою особою у справі Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, не врахував, що такі посилання суперечать висновкам Верховного Суду та не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

Суд касаційної інстанції указав, що: «апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження не зазначив поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження; обставини, на які прокурор послався в обґрунтування клопотання про поновлення строку, апеляційний суд помилково вважав достатніми для його поновлення та не навів належного обґрунтування підстав для поновлення такого строку, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

14 листопада 2022 року до Вінницького апеляційного суду з Верховного Суду надійшла ця цивільна справа.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року визнані неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження указаного рішення.

На виконання вимог ухвали суду перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання обґрунтоване тим, що оскаржуване рішення ухвалене без участі прокурора, за бездіяльності органів державної влади, уповноважених представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, що об`єктивно унеможливило подачу апеляційної скарги у передбачені частиною першою статті 354 ЦПК України строки. Апеляційна скарга подана в межах «присічного річного строку» після ознайомлення прокурора з матеріалами справи та витребування із сільської ради додаткової інформації про використання позивачем права отримання земельної ділянки, яка свідчила про наявність порушення інтересів держави, та не була з`ясована при розгляді справи судом першої інстанції. Указана інформація сільської ради була долучена як доказ до матеріалів апеляційної скарги.

Указує, що набрання чинності судовим рішенням і не оскарження їх державними органами у визначені процесуальним законодавством терміни, дає прокурору підґрунтя для з`ясування наявності підстав для представництва інтересів держави шляхом витребування додаткової інформації, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Після чого, за наявності підстав, прокурор ініціює оскарження таких рішень шляхом поновлення процесуального строку у межах «присічного річного терміну», визначеного ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є дискреційним повноваженням суду апеляційної інстанції, яке не обмежено національним законодавством щодо визначення підстав для поновлення строків, а Верховний Суд не може вдаватися до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин і доказів на їх підтвердження.

Щодо дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то у заяві про поновлення процесуального строку з посиланням на практику Європейського суду з прав людини прокуратурою вказано на відсутність порушень прав заявника при ініціюванні прокуратурою перегляду судової справи, рішення в якій суперечить інтересам держави.

Указані доводи вважає підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Перевіривши матеріали цивільної справи та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні, з огляду на таке.

Право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) її учасників, зазначений строк обчислюється з дня повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частиною першою статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту статті 354 ЦПК України слідує, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).

Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України», заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України, заява № 32053/13).

У своєму рішенні від 23 липня 2019 року, у справі Сабадаш проти України, заява № 28052/13 ЄСПЛ зазначив, що у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/39, а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок, що:

«апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 219/10482/16-ц (провадження № 61-10487св19) зроблено висновок, що:

«посилання прокурора на те, що про ухвалення оскаржуваного рішення суду йому стало відомо лише 06 лютого 2019 року, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Новолуганської сільської ради Бахмутського району Донецької області (відповідача у справі), яка отримала оскаржуване рішення 03 квітня 2019 року (а. с. 87 т. 1), а тому для прокурора, як представника зазначеного органу місцевого самоврядування, перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з цієї дати, а не з часу виявлення ним оскарженого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень».

Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Нормами ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні скарги, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено Тростянецьким районним судом Вінницької області 09 вересня 2019 року за відсутності сторін (т. 1, а. с. 82-86).

Копію оскаржуваного рішення Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області отримало 18 вересня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 88), а тому для прокурора, як представника держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочалося з цієї дати, а не з часу виявлення ним оскарженого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень та ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

З апеляційною скаргою на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся 28 травня 2020 року, більше ніж через 8 місяців після отримання оскарженого рішення третьою особою, тобто з пропуском установленого статтею 354 ЦПК України тридцятиденного строку.

Відтак, наведені першим заступником керівника обласної прокуратури обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними та не дають підстав для висновку про його пропуск з поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ураховуючи викладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року слід відмовити.

Керуючись ст. 354, 357, 358 ЦПК України,

у х в а л и в :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, правонаступником якої є Тростянецька об`єднана територіальна громада, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тростянецької районної державної адміністрації, правонаступником якої є Гайсинська районна державна адміністрація, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач С. К. Медвецький

судді: С.Г.Копаничук

В. В. Оніщук