Постанова

від 30.11.2022 по справі 759/16206/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 759/16206/14 Головуючий у суді першої інстанції - Горбенко Н.О.

Номер провадження № 22-ц/824/9978/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз», подану представником Русиним Юрієм Юрійовичем, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року у справі за скаргою Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про визнання неправомірною та скасування постанови про перевірку виконавчого провадження від 26 квітня 2019 року, складеної заступником директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименком Романом Васильовичем, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ПрАТ «Компанія «Райз» звернулося до суду зі скаргою на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р.В. в якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову (рішення) заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України) Клименка Р. В. від 26 квітня 2019 року про перевірку виконавчого провадження № 55583162.

В обґрунтування вимог скарги ПрАТ «Компанія «Райз» послалося на те, що за наслідком розгляду скарги стягувача у вище вказаному виконавчому провадженні компанії «Nibulon s.a.» начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименко Р.В. прийняв постанову про перевірку виконавчого провадження, в якій, на думку скаржника, привласнив функції суду, оскільки здійснив дослідження фактів та надав правову оцінку доказам, які є предметом розгляду у справі № 759/16206/14-ц, а також здійснив спробу тлумачення судового рішення, яке виконується органом ДВС, чим порушив права ПрАТ «Компанія «Райз» як боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року у відкритті провадження за скаргою відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «Компанія «Райз» залишено без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційну скаргу ПрАТ «Компанія «Райз» задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за скаргою ПрАТ «Компанія «Райз» на постанову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р. В. від 26 квітня 2019 року про перевірку виконавчого провадження № 55583162.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року закрито провадження у справі за скаргою ПрАТ «Компанія «Райз» про визнання неправомірною та скасування постанови (рішення) заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р. В. від 26 квітня 2019 року про перевірку виконавчого провадження № 55583162.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «Компанія «Райз» задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року залишено без змін.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року у задоволенні скарги ПрАТ «Компанія «Райз» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПрАТ «Компанія «Райз» - Русин Ю.Ю. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що судом першої інстанції проігноровано клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, що позбавило скаржника можливості підтвердити заявлені ним у скарзі вимоги, а суд без таких матеріалів не міг надати об`єктивної оцінки доводам скарги.

Так, апелянт вважає, що судом не було досліджено питання пропуску часу подання компанією «Nibulon s.a.» скарги на бездіяльність державного виконавця Сіренка С.В. через три місяці після задоволення заяви стягувача та проведення державним виконавцем перерахунку відсотків за виконавчим листом, а не в десятиденний строк, як передбачено ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, судом протиправно не встановлено факт пропуску стягувачем такого строку.

Разом з тим, апелянт вказує, що при наявності пропуску строку на звернення із скаргою, начальник ВПВР Клименко Р.В. мав відмовити у здійсненні перевірки виконавчого провадження в повному обсязі у зв`язку із недійсністю такої скарги.

Наголошує боржник й на тому, що здійснення перерахунку відсотків за виконавчим листом та проведення перевірки виконавчого провадження в той час, коли такий перерахунок вже оскаржувався з 11 лютого 2019 року у суді є неправомірним (справа №759/16206/14).

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги ПрАТ «Компанія «Райз».

03 жовтня 2022 року надійшов відзив від представника заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Юлдашевої Ю.М., відповідно до якого вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, вказує, що суд дійшов вірного висновку про те, що скаржником не надано підтвердження коли саме він ознайомився з матеріалами та доказів такого не надав, а суд був позбавлений можливості самостійно перевірити строк передбачений законодавством для звернення боржника із скаргою до суду.

Вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом було враховано, що постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року провадження у справі за скаргою ПрАТ «Компанія «Райз», предметом якої був перерахунок відсотків за виконавчим листом №759/16206/14 від 28 грудня 2017 року, було закрито, а тому перерахунок не є предметом судового розгляду.

Щодо твердження апелянта про відсутність можливості суду об`єктивно оцінити доводи скарги без копій виконавчого провадження, Юлдашева Ю.М. зазначає, що боржник та його представник неодноразово знайомились із матеріалами виконавчого провадження, а відтак не були позбавлені можливості надати такі докази суду.

У відзиві наголошує, що пропуск стягувачем процесуального строку на оскарження дій та рішень державного виконавця його безпосередньому начальнику жодним чином не перешкоджає у проведенні перевірки, а формальна відмова у розгляді через пропуск строку суперечить принципам законності виконавчого провадження.

Враховуючи викладене у відзиві, Юлдашева Ю.М. просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Також 03 жовтня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Іноземної юридичної особи акціонерного товариства «Nibulon S.A.», у якому зазначено, що доводи апелянта про те, що місцевий суд проігнорував клопотання скаржника про витребування матеріалів виконавчого провадження для забезпечення можливості підтвердження заявлених вимог, є безпідставними, оскільки упродовж 2018-2020 років боржник неодноразово знайомився з матеріалами виконавчого провадження №55583162 в повному обсязі. Крім того, вказано, що ПрАТ «Компанія «Райз» мало можливості подати копії відповідних документів виконавчого провадження №55583162 до Київського апеляційного суду разом з апеляційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року.

Також вказано, що клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження №55583162 не відповідають вимогам статті 84 ЦПК України, оскільки не містять обов`язкових відомостей, передбачених ч.2 ст.84 ЦПК України.

Вказано, що переважна більшість документів виконавчого провадження не має жодного стосунку до виконаного 21 січня 2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренком С.В. перерахунку відсотків за виконавчим документом у виконавчому провадженні №55583162, який був предметом оскаржуваної перевірки.

У відзиві також зазначено, що місцевий суд обґрунтовано вказав про те, що Закону України «Про виконавче провадження» та положення Інструкції з організації примусового виконання рішень не містять підстав для відмови стягувача в розгляді скарги на дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця, подання іншою стороною виконавчого провадження (боржником) скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця до суду, або розгляд такої скарги судом. Крім того, суд обґрунтовано вважав, що вказані правові норми не обмежують уповноважену посадову особу органу державної виконавчої служби, яка проводить перевірку законності виконавчого провадження вивчати документи виконавчого провадження, законність якого перевіряється, перевіряти й оцінювати обставини виконавчого провадження та доводи і аргументи особи, яка подала скаргу.

У відзиві вказано, що апелянт безпідставно намагається переконати апеляційний суд в тому, що можливість стягувача ефективно реалізувати право подати начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, скаргу у виконавчому провадженні за правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а також здійснення начальником відділу своїх процесуальних повноважень щодо здійснення контролю за законністю виконавчого провадження поставлена законодавством в залежність від реалізації боржником свого права на оскарження рішення чи дій державного виконавця в судовому порядку за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, Іноземної юридичної особи акціонерного товариства «Nibulon S.A.» просить у задоволенні клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження №55583162 відмовити, а також просить у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Компанія «Райз» відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

При апеляційному розгляді справи представник ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» Чугунов М.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення про задоволення поданої заяви.

При цьому зазначив, що розгляд начальником відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименком Р.В. скарги стягувача - Акціонерного товариства «Nibulon S.A.» на дії та рішення державного виконавця щодо складання Перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14 від 28.12.2017 року за пропуском стягувачем 10 денного строку визначеного ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ухвалення за наслідком постанови 26 квітня 2019 року є протиправним, а тому просив суд апеляційної інстанції задовольнити подану апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки вважає висновок суду першої інстанції про правомірність дій та рішень начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р.В. законними та обґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що скарга стягувачем у виконавчому провадженні №55583162 АТ «Nibulon S.A.» подана з перебігом 10 денного строку, визначеного ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягала розгляду є помилковим, оскільки ні Законом України «Про виконавче провадження», ні «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 не передбачено права начальника відділу залишати подану скаргу без розгляду з підстав пропуску 10 денного строку. Крім того, розглянувши подану стягувачем скаргу на дії державного виконавця начальник відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименко Р.В залишив її без задоволення, чим не порушував прав боржника у справі.

Представник стягувача у виконавчому провадженні АТ «Nibulon S.A.» Васильєв А.О. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

При цьому зазначив, що доводи апелянта про порушення їх прав ухваленою начальником відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименком Р.В. постанови від 26 квітня 2019 року є безпідставним, оскільки дана постанова винесена саме за їх зверненням, а не апелянта у справі, і вказаною постановою прав боржника не вирішувалося. Посилання боржника на те, що вказаною постановою встановлені факти, які можуть порушувати їх права є необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, що з`явилися на апеляційний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги ПрАТ «Компанія «Райз» зазначив, що скаржником не надано достатніх та обґрунтованих доказів порушення особою, дії якої оскаржуються, повноважень визначених чинними нормативними актами.

Мотивуючи свої висновки суд зазначив, що положення ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та положення розділу ХІІ Інструкції «З організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 №512/5, який зареєстровано в МЮУ за №489/20802 не містять підстав для відмови стягувачу в розгляді скарги на дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця, подання іншою стороною виконавчого провадження (боржником) скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця до суду, або розгляд такої скарги судом. Вказані правові норми не обмежують уповноважену посадову особу органу державної виконавчої служби, яка проводить перевірку законності виконавчого провадження вивчати документи виконавчого провадження законність якого перевіряється, перевіряти і оцінювати обставини виконавчого провадження та доводи та аргументи особи, що подала скаргу, керуючись законом і приймати відповідне рішення.

Дії, здійснені заступником директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименком Р.В. прямо передбачені та врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», тому не можуть вважатися втручанням у здійснення правосуддя. Висновків, що стосуються будь-яких судових рішень, оскаржувана постанова не містить, тому твердження скаржника щодо втручання в компетенцію суду при винесенні постанови, є безпідставні та необґрунтовані.

Також суд зазначив, що постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року провадження у справі за скаргою ПрАТ «Компанія «Райз» від 08 лютого 2019 року, предметом якої є (не)/правомірність виконання старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Сіренка С.В. перерахунку відсотків за виконавчим листом №759/16206/14 від 28 грудня 2017 року станом на 01 січня 2021 року закрито.

Крім того, суд визнав твердження скаржника про втручання заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р.В. у компетенцію суду такими, що не відповідають дійсним обставинам, встановленим під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Так, згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає з огляду на наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, та частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (статті 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 440-IX (редакція Закону на день подання скарги)).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині першій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження визначений розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

За змістом пункту 1 цього розділу Інструкції перевірити законність виконавчого провадження має право начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Отже, перевірка законності виконавчого провадження віднесена до компетенції, зокрема, начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В.

Згідно пунктами 3, 4, 5 розділу XII Інструкції визначено, що перевірка законності виконавчого провадження проводиться посадовими особами, зазначені у пункті 1 цього розділу за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, з власної ініціативи та за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

Так, із тексту оскаржуваної постанови начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В., постановленої 26 квітня 2019 року вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 55597446, яке складається з:

- виконавчого провадження №49881496 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 13.05.2015 № 910/5305/15-г про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121 «В»; ідентифікаційний код 13980201) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікманн Сідс Україна» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, оф. 703; ідентифікаційний код 36521904) 18 719 264 (вісімнадцять мільйонів сімсот дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. основного боргу та 70 951 (сімдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 46 коп. судового збору;

- виконавчого провадження №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2017 № 759/16206/14-ц про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється, відповідно до висновків цього рішення. Продавці-Апелянти - Публічне акціонерне товариство "Компанія Райз" повинні сплатити Покупцям-Відповідачам - "NIBULON SA" 17 536 000,00 (сімнадцять мільйонів п`ятсот тридцять шість тисяч) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривні щодо долара США станом на 06 грудня 2017 року становить 476 354 918,40 в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4% (чотири відсотки) з дати невиконання зобов`язань - 11 січня 2011 року, і до дати повної сплати відшкодування збитків. Порядок відшкодування арбітражних витрат, передбачений рішенням суду першого рівня, підтримується. Витрати на арбітраж за розгляд цієї Апеляції (за виключенням витрат Відповідачів-Покупців - "NIBULON SA" на їх торгового представника) несуть Продавці-Апелянти - Публічне акціонерне товариство "Компанія Райз". Витрати та збори за цією апеляцією: Фунтів стерлінгів збори Асоціації - 5463,29; збори апеляційної ради -48131,56., а всього 53594,85 фунтів стерлінгів, що за офіційним курсом Національного банку України становить станом на 06 грудня 2017 року становить 1 955 901, 17 грн., сплачуються Продавцями - Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз";

- виконавчого провадження №49881496 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 21.05.2018 №910/14247/17 про стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121В, код ЄДРПОУ 13980201) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 214 014 654 (двісті чотирнадцять мільйонів чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 13 коп. заборгованості по тілу кредиту, 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою від 21.01.2016 відкрито виконавче провадження № 49881496 та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду. Постанова направлено боржнику для виконання. Виконавчий документ боржником не виконано.

Постановою від 22.01.2018 відкрито виконавче провадження № 55583162 та об`єднано у зведене виконавче провадження № 55597446.

Постановою від 02.07.2018 відкрито виконавче провадження № 49881496 та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 55597446.

У січні 2019 року в межах виконавчого провадження до державного виконавця надійшла заява стягувача, якою стягувач з посиланням на ст. 2,13, 18, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», просив виконавця розрахувати остаточну суму відсотків за правилами, визначеними у виконавчому документі, до закінчення виконавчого провадження перерахувати остаточну суму відсотків, які підлягають стягненню з боржника, про що повідомити боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

21 січня 2019 року вказана заява представника стягувача державним виконавцем була задоволена, складено Перерахунок відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва №759/16206/ 14-ц від 28.12.2017 станом на 01.01.2019 року відповідно до якого остаточна сума відсотків, визначена державним виконавцем у виконавчому документі та склала 43 718 423,66 доларів США.

22 квітня 2019 року представником стягувача в порядку, передбаченому ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» подана скарга на дії та рішення державного виконавця щодо складання Перерахунку відсотків за вище вказаним виконавчим листом.

Здійснивши перевірку вказаного звернення стягувача в межах 15 денного строку, визначеного п.6 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, начальник відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименко Р.В.скаргу представника «NIBULON S.A.» від 22 квітня 2019 року на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. - залишив без задоволення. Визнав дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. щодо складання Перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 станом на 01 січня 2019 року такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Встановивши відсутність ознак неправомірності в діях начальника відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р.В., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ПрАТ «Компанія «РАЙЗ».

Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують вище вказаних висновків суду.

Посилання апелянта на те, що вказаними діями та винесеною постановою начальника ВДВС МЮУ Клименка Р.В. порушуються права боржника є безпідставними.

Так, колегія суддів погоджується із висновками суду та запереченнями представника МЮУ щодо того, що чинним Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, начальник відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України Клименко Р.В. не мав повноважень для відмови у розгляді скарги стягувача, або залишити вказану скаргу без розгляду у зв`язку з пропуском 10 денного строку, визначеного ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Такими повноваження наділений лише суд при вирішення відповідної скарги учасника виконавчого провадження.

Доводи апелянта про встановлення відповідних фактів у вище вказаній постанові від 26 квітня 2019 року як доведеність відповідних обставин у спорах між сторонами даного виконавчого провадження також є безпідставними, оскільки відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, ст. 78 КАС України, ст. 75 ГПК України зазначена постанова не віднесена до процесуальних рішень, які мають преюдеційне значення у судових спорах.

Також колегія суддів, перевіряючи доводи апелянта про позбавлення судом першої інстанції його прав на витребування матеріали виконавчого провадження виходить із наступного.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною другою вказаної статті визначено, що у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Компанія «РАЙЗ» є боржником у вище вказаному виконавчому провадження та відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» як учасник виконавчого провадження має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Доказів щодо перешкоджання апелянту у користуванні ним своїми правами, в тому числі знайомитися із матеріалами виконавчого провадження та робити з них копії, до суду подано не було, а тому перекладання заявником обов`язку по збору доказів на суд суперечить положенням ч.2 ст.13, та ч.1 ст. 81 ЦПК України.

Крім того, при розгляді справи іншими учасниками справи не заперечувалися обставини подачі скарги на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. до начальника ВДВС МЮУ 22 квітня 2019 року. Саме вказана дата і зазначена в тексті постанови, яка оскаржується.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують по суті викладених у судовому рішенні висновків.

Тому, враховуючи викладені обставини, колегія суддів доходить висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні скарги ПрАТ «Компанія «Райз» з підстав не доведеності порушення прав заявника діями начальника ВДВС МЮУ Клименка Р.В. по розгляду поданої 22 квітня 2019 року скарги АТ « NIBULON A.S.» на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. щодо складання Перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 станом на 01 січня 2019 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз», подану представником Русиним Юрієм Юрійовичем, залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2022 року

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв