Постанова

від 06.12.2022 по справі 906/304/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Справа № 906/304/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Розізнана І.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ТОВ "Файнвуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у справі №906/304/21 (повний текст складено 25 травня 2022 року, суддя Прядко О.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнвуд"

про стягнення 129189,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року у справі №906/304/21 частково задоволено позов Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнвуд" про стягнення 129189,31 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнвуд" (вул. Хлібна, буд.21, м.Житомир, Житомирська область, 10030, код ЄДРПОУ 41395120) на користь Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (вул. М.Грушевського, 24, смт. Пулини, Пулинський район, Житомирська область, 12001, код ЄДРПОУ 20420193) 114331,05 грн основного боргу, 7472,13 грн інфляційних втрат, 4061,71 грн 3% річних, 2211,59 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи в сукупності з іншими доказами у справі, встановив, що всього за період з 17 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 580580,55 грн. Відповідач зі свого боку здійснив оплату за отриманий товар частково на суму 466249,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №367 від 18 жовтня 2019 року, №385 від 25 жовтня 2019 року, №387 від 30 жовтня 2019 року, №398 від 06 листопада 2019 року, №404 від 08 листопада 2019 року, №410 від 13 листопада 2019 року, №419 від 14 листопада 2019 року, №457 від 18 грудня 2019 року, №261 від 06 березня 2020 року, №280 від 02 квітня 2020 року. Отже, на час звернення позивача з цим позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 114331,05 грн.

Додатковим рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у справі №906/304/21 частково задоволено заяву представника позивача від 23 травня 2022 року про ухвалення додаткового рішення. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнвуд" (вул. Хлібна, буд.21, м.Житомир, Житомирська область, 10030, код ЄДРПОУ 41395120) на користь Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (вул. М.Грушевського, 24, смт. Пулини, Пулинський район, Житомирська область, 12001, код ЄДРПОУ 20420193) 9742,67 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення 257,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, додатковим рішенням та ухвалою від 01 грудня 2021 року, відповідач - ТОВ "Файнвуд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01 грудня 2021 року у справі №906/304/21, рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року у справі №906/304/21, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у справі №906/304/21 та постановити нове рішення по суті позовних вимог. Також скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 16 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №906/304/21 до судового розгляду по суті. Нормами ГПК України, за виключенням частини 14 статті 32 цього кодексу, не передбачено підстав, за яких є можливість повернутись на попередню стадію розгляду справи, і, як наслідок, на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження, не підлягають задоволенню заяви відповідача щодо продовження строку підготовчого провадження. Повернення до стадії підготовчого провадження порушило принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надає одній зі сторін у справі, а саме позивачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимо зважаючи на принципи господарського судочинства.

Скаржник стверджує, що товар по договору купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №99 від 18 липня 2019 року відвантажується та передається покупцю у власність лише після 100% передоплати. Згідно пункту 3.1 договору, товар відпускається покупцю після оплати за товар. Сторонами по даному договору були погоджені графіки поставки товару, які по 100% передоплаті були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Файнвуд", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №270 від 31 липня 2019 року, №280 від 02 квітня 2020 року, №261 від 06 березня 2020 року, №385 від 25 жовтня 2019 року, №367 від 18 жовтня 2019 року. Враховуючи вищезазначені обставини та той факт, що відповідач повністю розрахувався з продавцем за поставлений товар згідно договору №99 від 18 липня 2019 року заявлені вимоги про наявність заборгованості у сумі 129189,31 грн. є необгрунтованими та безпідставними.

Крім того, апелянт звертає увагу суду, що надані позивачем товарно-транспортні накладні мають істотні недоліки, оскільки не містяться повної та достовірної інформації, щодо того кому та на якій підставі відвантажувався товар, чи була уповноважена особа на отримання та перевезення товару, взагалі не містять відтиску штампу та підпису особи вантажоодержувача щодо прийняття товару. Тому апелянт вважає, що надані позивачем ТТН не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Листом №906/304/21/4614/22 від 22 серпня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 30 серпня 2022 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Файнвуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01 грудня 2021 року у справі №906/304/21. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

27 вересня 2022 року від ТОВ "Файнвуд" на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2022 року у справі №906/304/21 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Файнвуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01 грудня 2021 року у справі №906/304/21. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року у справі №906/304/21, додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у справі №906/304/21 до закінчення апеляційного провадження. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від позивача Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судові рішення у справі залишити без змін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2022 року, у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді - члена колегії по справі №906/304/21 Василишина А.Р., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Розізнана І.В.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Файнвуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01 грудня 2021 року у справі №906/304/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого господарського слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 липня 2019 року між Дочірнім підприємством "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файнвуд" (далі покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №99 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується відпустити покупцю лісопродукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому товару продавцем та підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів (пункт 1.2 договору).

Сума цього договору складається із загальної вартості товару, що буде відпущено покупцю згідно усіх відповідних супровідних документів (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору, кількість, порода і якість товару, одиниці виміру якого визначаються у специфікації (додаток №1 до цього договору), протоколі погодження ціни (додаток №2 до цього договору), які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 2.2 договору).

Пунктами 2.3 2.4 договору сторони погодили, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% передоплати. Оплата за договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений в цьому договорі.

У пункті 2.6 договору зазначено, що при постачанні продукції двох і більше разів на місяць постачання вважати таким, що має безперервний або ритмічний характер. При безперервному або ритмічному характері постачання, відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, продавець має право виписувати зведену податкову накладну не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання.

У випадку зміни ціни на лісопродукцію протягом року продавець має право змінити ціну лісопродукції шляхом укладання додаткової угоди до договору (пункт 2.7 Договору).

Розділом 3 договору сторони погодили умови та строки поставки і передачі товару.

Відповідно до пунктів 3.1 3.6 договору, товар відпускається покупцю після оплати за товар. Одиницею виміру поставляємого товару встановлюються метри кубічні (м.куб.). Товар відпускається партіями відповідно до заявок покупця, на складі продавця протягом 30 (тридцяти) днів після його оплати. В разі необхідності умови постачання товару можуть бути змінені за взаємною домовленістю сторін, про що повинно бути складено додаткову угоду до даного Договору. Товар вважається фактично переданий покупцю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів. Поставка здійснюється на умовах: Франко-проміжний склад. Продукція вивозиться "Покупцем" самовивозом.

У розділі 6 Договору сторони визначили відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором, зокрема пунктом 6.2 такого встановлено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань (несвоєчасну оплату товару) у період дії даного Договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочки.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (пункти 9.1 9.2 Договору).

До вказаного договору купівлі продажу лісоматеріалів круглих №99 від 18 липня 2019 року між сторонами укладено специфікацію №1 від 18 липня 2019 року та протокол погодження ціни на лісоматеріали круглі №1 від 18 липня 2019 року, а в подальшому специфікацію №2 від 01 жовтня 2019 року та протокол погодження ціни на лісоматеріали круглі №2 від 01 жовтня 2019 року, у яких сторони визначили найменування продукції, породу, довжину (м), діаметр (см), клас якості, кількість (м3), ціну за 1 м.куб., грн (без ПДВ), ПДВ, ціну з ПДВ /т.1, а.с.12-15/.

Договір та зазначені вище додатки до нього підписано представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств.

На виконання умов договору купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №99 від 18 липня 2019 року та згідно додатків №1, 2 від 01 жовтня 2019 року до цього договору позивачем за період з 17 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року було відпущено відповідачу лісопродукцію на загальну суму 583790,04 грн, на підтвердження чого до справи додано товарно-транспортні накладні серії ЖТ №61880 від 17 жовтня 2019 року, серії ЖТ №62203 від 23 жовтня 2019 року, серії ЖТ №62207 від 28 жовтня 2019 року, серії ЖТ №62209 від 30 жовтня 2019 року, серії ЖТ №62501 від 01 листопада 2019 року, серії ЖТ №62510 від 06 листопада 2019 року, серії ЖТ №62513 від 07 листопада 2019 року, серії ЖТ №62018 від 07 листопада 2019 року, серії ЖТ №62550 від 08 листопада 2019 року, серії ЖТ №62511 від 11 листопада 2019 року, серії ЖТ №62567 від 13 листопада 2019 року, серії ЖТ №63457 від 10 грудня 2019 року, серії ЖТ №63475 від 13 грудня 2019 року, серії ЖТ №63592 від 17 грудня 2019 року, серії ЖТ №63595 від 18 грудня 2019 року, серії ЖТ №63965 від 18 грудня 2019 року, серії ЖТ №63708 від 23 грудня 2019 року, серії ЖТ №64069 від 23 грудня 2019 року, серії ЖТ №63993 від 24 грудня 2019 року /т.1., а.с.16-34/, які не містять підпису та печатки вантажоодержувача (відповідача).

Поставку відповідачу товару позивач також підтверджує податковими накладними від 17 жовтня 2019 року №150, від 18 жовтня 2019 року №186, від 25 жовтня 2019 року №257, від 30 жовтня 2019 року №302, від 06 листопада 2019 року №65, від 07 листопада 2019 року №118, від 08 листопада 2019 року №131, від 08 листопада 2019 року №132, від 11 листопада 2019 року №145, від 13 листопада 2019 року №163, від 14 листопада 2019 року №178, від 10 грудня 2019 року №82, від 13 грудня 2019 року №131, від 17 грудня 2019 року №163, від 18 грудня 2019 року №191, від 18 грудня 2019 року №192, від 23 грудня 2019 року №284, від 23 грудня 2019 року №285, від 24 грудня 2019 року №309, зареєстрованими ним в ЄРПН по факту взаємовідносин з відповідачем, та відображенням цих накладних у податковому обліку відповідача /т.1, а.с.35-53/.

За даними позивача, відповідач здійснив оплату товару частково на суму 466249,50 грн. згідно платіжних доручень №367 від 18 жовтня 2019 року, №385 від 25 жовтня 2019 року, №387 від 30 жовтня 2019 року, №398 від 06 листопада 2019 року, №404 від 08 листопада 2019 року, №410 від 13 листопада 2019 року, №419 від 14 листопада 2019 року, №457 від 18 грудня 2019 року, №261 від 06 березня 2020 року, №280 від 02 квітня 2020 року /т.1, а.с.130-139/. Представником позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції було зазначено, що всі грошові кошти, які надходили від відповідача за вказаними платіжними дорученнями, зараховувалися за договором №99 від 18 липня 2019 року, незважаючи на те, що в окремих платіжних дорученнях міститься посилання в призначенні платежу на договір №207 від 17 жовтня 2019 року, такий договір між сторонами не укладався, інших договірних відносин у цей період між сторонами не було /т.1, а.с.155/.

Таким чином, непогашеною, за розрахунком позивача, залишилась заборгованість відповідача на загальну суму 117540,54 грн за товарно-транспортними накладними серії ЖТ №63965 від 18 грудня 2019 року на суму 30578,63 грн, серії ЖТ №63708 від 23 грудня 2019 року на суму 25683,12 грн, серії ЖТ №64069 від 23 грудня 2019 року на суму 2544,00 грн, серії ЖТ №63993 від 24 грудня 2019 року на суму 29212,47 грн у повному обсязі та товарно-транспортною накладною серії ЖТ №63595 від 18 грудня 2019 року частково на суму 29522,32 грн.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків по стану за період: 17 жовтня 2019 року 12 березня 2021 року та по стану за період: липень 2019 року грудень 2020 року, у яких зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 117540,54 грн. Акти підписані лише позивачем /т.1, а.с.59, 212/.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що сторонами за договором №99 від 18 липня 2019 року були погоджені графіки поставки товару, які по 100% передоплаті оплачені ТОВ "Файнвуд". Тобто відповідач визнає поставку за частиною товарно-транспортних накладних і стверджує, що повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар згідно платіжних доручень №270 від 31 липня 2019 року, №367 від 18 жовтня 2019 року, №385 від 25 жовтня 2019 року, №280 від 02 квітня 2020 року, №261 від 06 березня 2020 року.

Разом із тим, у письмовому зауваженні від 30 вересня 2021 року до акта звірки розрахунків від 22 вересня 2021 року відповідач зазначив, що не погоджується з поставками товару згідно договору №99 від 18 липня 2019 року та наявністю поставленого товару на підставі таких товарно-транспортних накладних: ТТН серії ЖТ №63993 від 24 грудня 2019 року на суму 29212,47 грн, ТТН серії ЖТ №63708 від 23 грудня 2019 року на суму 25683,12 грн, ТТН серії ЖТ №64069 від 23 грудня 2019 року на суму 2544,00 грн, ТТН серії ЖТ №63965 від 18 грудня 2019 року на суму 30578,63 грн, ТТН серії ЖТ №63595 від 18 грудня 2019 року на суму 29522,32 грн. Відповідач зауважив, що неможливість підтвердити поставку товару пов`язана з ненаданням ДП "Пулинський лісгосп АПК" первинних бухгалтерських документів; згідно даного акта неможливо у повній мірі провести інвентаризацію розрахунків з дебіторами й кредиторами /т.1, а.с.242/.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 12 травня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області супровідним листом від 27 травня 2021 року №701/06-30-20-02 надіслало до суду податкові декларації з ПДВ ТОВ "Файнвуд" з додатком 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту", що стосується взаємовідносин з ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради /т.1, а.с. 91-99/.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області супровідним листом від 02 серпня 2021 року №1018/06-30-20-02 надіслало до суду податкові декларації з ПДВ ТОВ "Файнвуд" з додатком 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту" за вересень та жовтень 2019 року /т.1, а.с.176-186/.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 01 грудня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області листом від 10 січня 2022 року №26/06-30-20-02 за наявною інформацією щодо взаємовідносин ТОВ "Файнвуд" з ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради повідомило, що податкові накладні за жовтень 2019 року не були включені до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 року, на відміну від податкових накладних за листопад та грудень 2019 року, які, у свою чергу, включені до податкового кредиту податкових декларації з ПДВ за листопад та грудень 2019 року /т.2, а.с.34/.

Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України є господарський договір.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №99 від 18 липня 2019 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Місцевим господарським судом обгрунтовано відхилені як необґрунтовані та недоведені посилання відповідача на те, що договір №99 від 18 липня 2019 року є нікчемним (підписаний неуповноваженою ТОВ "Файнвуд" особою) і не може бути доказом договірних зобов`язань між сторонами, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем дій, які свідчать про виконання цього договору та його подальше схвалення, та вчинення відповідачем дій, які свідчать про прийняття правочину до виконання. Крім того, у апеляційній скарзі ТОВ "Файнвуд" не заперечує дані висновку місцевого суду.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 1 статті 664 Цивільного кодексу України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (частина 2 статті 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 3.1, 2.3 даного договору передбачено відпуск товару покупцю на умовах 100% передоплати.

Позивач зазначав, що відпустив відповідачу товар на суму 117540,54 грн без отримання попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Враховуючи викладене безпідставними є доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості через узгодження сторонами 100% попередньої оплати, яка не була здійснена, оскільки постачання продавцем товару, який попередньо не був оплачений ТОВ "Файнвуд" не звільняє останнього від обов`язку оплати за отримані лісоматеріали.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що на підтвердження відпущення відповідачу лісопродукції за період з 17 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року позивач надав товарно-транспортні накладні: серії ЖТ №61880 від 17 жовтня 2019 року на суму 37836,40 грн; серії ЖТ №62203 від 23 жовтня 2019 року на суму 34924,46 грн; серії ЖТ №62207 від 28 жовтня 2019 року на суму 39006,03 грн; серії ЖТ №62209 від 30 жовтня 2019 року на суму 28631,05 грн; серії ЖТ №62501 від 01 листопада 2019 року на суму 36691,82 грн; серії ЖТ №62510 від 06 листопада 2019 року на суму 29777,08 грн; серії ЖТ №62513 від 07 листопада 2019 року на суму 33054,26 грн; серії ЖТ №62018 від 07 листопада 2019 року на суму 38084,87 грн; серії ЖТ №62550 від 08 листопада 2019 року на суму 29886,38 грн; серії ЖТ №62511 від 11 листопада 2019 року на суму 31134,75 грн; серії ЖТ №62567 від 13 листопада 2019 року на суму 32677,80 грн; серії ЖТ №63457 від 10 грудня 2019 року на суму 29713,70 грн; серії ЖТ №63475 від 13 грудня 2019 року на суму 26862,00 грн; серії ЖТ №63592 від 17 грудня 2019 року на суму 31196,47 грн; серії ЖТ №63595 від 18 грудня 2019 року на суму 33085,26 грн; серії ЖТ №63965 від 18 грудня 2019 року на суму 30578,63 грн; серії ЖТ №63708 від 23 грудня 2019 року на суму 25683,12 грн; серії ЖТ №64069 від 23 грудня 2019 року на суму 2544,00 грн; серії ЖТ №63993 від 24 грудня 2019 року на суму 29212,47 грн /т.1. а.с.16-34/.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частинами 2, 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому така операція була здійснена.

Також, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Зазначений у частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з підпунктом 2.4 вказаного Положення.

Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 вищевказаного Положення.

Разом із тим, апелянт заперечує частину поставок товару згідно договору №99 від 18 липня 2019 року за наступними товарно-транспортними накладними: ТТН серії ЖТ №63993 від 24 грудня 2019 року на суму 29212,47 грн; ТТН серії ЖТ №63708 від 23 грудня 2019 року на суму 25683,12 грн; ТТН серії ЖТ №64069 від 23 грудня 2019 року на суму 2544,00 грн; ТТН серії ЖТ №63965 від 18 грудня 2019 року на суму 30578,63 грн; ТТН серії ЖТ №63595 від 18 грудня 2019 року на суму 29522,32 грн.

За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (пункт 1).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3.). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (пункт 11.4.). У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (пункт 11.5.).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04 листопада 2019 року у справі №905/49/15, від 29 листопада 2019 року у справі №914/2267/18, від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19, від 25 червня 2020 року у справі №924/233/18, від 03 червня 2022 року у справі №922/2115/19.

Отже, з метою з`ясування питання щодо реальності господарських операцій з поставки товару за спірними товарно-транспортними накладними та його прийняття відповідачем судами досліджено податкову звітність позивача та відповідача.

Позивачем було подано до матеріалів справи зареєстровані ним в ЄРПН податкові накладні №150 від 17 жовтня 2019 року, №186 від 18 жовтня 2019 року, №257 від 25 жовтня 2019 року, №302 від 30 жовтня 2019 року, №65 від 06 листопада 2019 року, №118 від 07 листопада 2019 року, №131 від 08 листопада 2019 року, №132 від 08 листопада 2019 року, №145 від 11 листопада 2019 року, №163 від 13 листопада 2019 року, №178 від 14 листопада 2019 року, №82 від 10 грудня 2019 року, №131 від 13 грудня 2019 року, №163 від 17 грудня 2019 року, №191 від 18 грудня 2019 року, №192 від 18 грудня 2019 року, №284 від 23 грудня 2019 року, №285 від 23 грудня 2019 року, №309 від 24 грудня 2019 року /т.1, а.с.35-53/.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 12 травня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області супровідним листом від 27 травня 2021 року №701/06-30-20-02 надіслало до місцевого суду податкові декларації з ПДВ ТОВ "Файнвуд" з додатком 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту", що стосується взаємовідносин з ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради /т.1, а.с.91-99/.

На виконання вимог ухвали господарського суду від 15 липня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області супровідним листом від 02 серпня 2021 року №1018/06-30-20-02 надіслало до суду податкові декларації з ПДВ ТОВ "Файнвуд" з додатком 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту" за вересень та жовтень 2019 року /т.1, а.с.176-186/.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 01 грудня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області листом від 10 січня 2022 року №26/06-30-20-02 за наявною інформацією щодо взаємовідносин ТОВ "Файнвуд" з ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради повідомило, що податкові накладні за жовтень 2019 року не були включені до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 року, на відміну від податкових накладних за листопад та грудень 2019 року, які, у свою чергу, включені до податкового кредиту податкових декларації з ПДВ за листопад та грудень 2019 року /т.2, а.с.34/.

Оцінюючи податкові накладні та декларації в сукупності з іншими доказами у справі, господарським судом правомірно враховано положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

За приписами статті 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року зі справи № 910/23097/17.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач заперечує факт поставки лісопродукції по ТТН серії ЖТ №63993 від 24 грудня 2019 року на суму 29212,47 грн (податкова накладна №309), ТТН серії ЖТ №63708 від 23 грудня 2019 року на суму 25683,12 грн (податкова накладна №284), ТТН серії ЖТ №64069 від 23 грудня 2019 року на суму 2544,00 грн (податкова накладна №285), ТТН серії ЖТ №63965 від 18 грудня 2019 року на суму 30578,63 грн (податкова накладна №192), ТТН серії ЖТ №63595 від 18 грудня 2019 року на суму 29522,32 грн (податкова накладна №191). Однак, на виконання вимог ухвали місцевого господарського суду ГУ ДПС у Житомирській області листом від 10 січня 2022 року №26/06-30-20-02 за наявною інформацією щодо взаємовідносин ТОВ "Файнвуд" з ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради повідомило, що податкові накладні за листопад та грудень 2019 року включені до податкового кредиту податкових декларації з ПДВ за листопад та грудень 2019 року /т.2, а.с.34/. Відтак, відповідач вчинив юридично значимі дії, які можуть бути доказом факту прийняття товару від позивача, а саме відобразив податковий кредит за накладними, постачання за якими заперечує.

Крім того, згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів затверджується Кабінетом Міністрів України. Сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів видаються підприємствами - постійними лісокористувачами разом з товарно-транспортною накладною. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, забезпечує ведення та розміщення на своєму офіційному веб-сайті електронного переліку виданих сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, а також внесення виданих сертифікатів до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронних документів, засвідчених електронним цифровим підписом, в день видачі таких сертифікатів.

Тимчасовим порядком видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1260, зокрема пунктами 3-5, передбачено, що сертифікат є обов`язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів. Сертифікат видається на кожну партію лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, оформлену одним товаросупровідним документом, і діє протягом 60 днів з дати його видачі. Для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явленням оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).

З огляду на викладене, факт поставки позивачем лісопродукції та отримання її відповідачем за спірними товарно-транспортними накладними підтверджується також сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, а саме: сертифікатами серії ЖТ №606726 від 29 жовтня 2019 року, серії ЖТ №606854 від 31 жовтня 2019 року, серії ЖТ №607376 від 15 листопада 2019 року, серії ЖТ №607377 від 15 листопада 2019 року, серії ЖТ №607415 від 18 листопада 2019 року, серії ЖТ №616325 від 15 липня 2020 року, які були надані відповідачем до матеріалів справи /т.1, а.с.236-241/, а також сертифікатами серії ЖТ №616324 від 15 липня 2020 року, серії ЖТ №614620 від 02 червня 2020 року, серії ЖТ №609528 від 20 січня 2020 року /т.2, а.с.54, 62, 71/, які були надані на адвокатський запит Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства із супровідним листом №09-09/58 від 12 січня 2022 року та копіями документів, що слугували підставою для їх видачі /т.2, а.с.53-77/. Відповідачем зазначені спірні ТТН у вказаних сертифікатах на підтвердження походження лісопродукції.

В матеріалах справи, серед іншого, міститься і лист Собка Юрія Тарасовича від 14 липня 2021 року (автомобільний перевізник ФОП Собко Ю.Т.), який зі свого боку на запит представника позивача підтвердив, що в період з липня по грудень 2019 року здійснив перевезення лісоматеріалів з лісництв ДП "Пулинський лісгосп АПК" вантажоотримувачу ТОВ "Файнвуд" за товарно-транспортними накладними, серед яких і спірні товарно-транспортні накладні /т.1, а.с.190, 213/.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що усі вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують факт реального постачання позивачем товару та його передачу відповідачу (покупцю). Разом із тим, суд вірно встановив, що вартість відпущеного товару, яка зазначена в одній товарно-транспортній накладній, не відповідає вартості товару, яка зазначена в акті звірки взаєморозрахунків.

Так, в акті звірки містяться відомості щодо продажу 30 жовтня 2019 року товару на суму 31840,54 грн /т.1, а.с.212/, у той час, коли згідно ТТН серії ЖТ №62209 від 30 жовтня 2019 року відпущено товар на загальну суму 28631,05 грн /т.1, а.с.19/. Відтак, всього за період з 17 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 580580,55 грн. Відповідач зі свого боку здійснив оплату за отриманий товар частково на суму 466249,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №367 від 18 жовтня 2019 року, №385 від 25 жовтня 2019 року, №387 від 30 жовтня 2019 року, №398 від 06 листопада 2019 року, №404 від 08 листопада 2019 року, №410 від 13 листопада 2019 року, №419 від 14 листопада 2019 року, №457 від 18 грудня 2019 року, №261 від 06 березня 2020 року, №280 від 02 квітня 2020 року. Отже, на час звернення позивача з цим позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 114331,05 грн. Станом на дату розгляду справи відповідач доказів оплати боргу не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 114331,05 грн основного боргу обґрунтовано задоволені місцевим судом.

Крім цього, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 4176,46 грн 3% річних та 7472,31 грн інфляційних втрат.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із наведеного, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач здійснив нарахування 4176,46 грн 3% річних та 7472,31 грн інфляційних втрат за період з 19 грудня 2019 року по 26 лютого 2021 року на підставі положень статті 625 ГПК України.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем та судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних та встановлено, що обґрунтованими є 7472,13 грн інфляційних та 3% річних в сумі 4061,71 грн.

Безпідставні є посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали в тому, що суд повернувся до стадії підготовчого провадження після її закриття, що порушило принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №902/271/18, від 16 лютого 2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22 червня 2021 року у справі №923/525/20, постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано повернувся до попередньої стадії судового процесу та не допустив порушення принципу рівності сторін.

Водночас суд зазначає, що ухвала, яку оскаржує позивач, не включена до переліку ухвал, визначених статтею 255 ГПК України, які оскаржуються окремо від рішення суду.

Разом з тим, частиною 3 статті 255 ГПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, колегією суддів надана оцінка доводам скаржника щодо ухвали Господарського суду Житомирської області від 01 грудня 2021 року, однак у резолютивній частині постанови судом не зазначається про дану ухвалу, оскільки результат її апеляційного перегляду включається до результатів перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року у даній справі.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у даній справі.

За приписами частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як передбачено частинами 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до яких належать і витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн з розрахунку 1250,00 грн за 1 годину роботи адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога Дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради у даній справі надавалась адвокатом Ващук Юлією Сергіївною, повноваження та обсяг прав якої підтверджуються ордером на надання правової (правничої) допомоги серії АМ №1009849 від 07 квітня 2021 року.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, з яких 5000,00 грн вже сплачені, інші 5000,00 грн ще підлягають сплаті.

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та для визначення розміру понесених позивачем витрат надано копію договору про надання правової допомоги №3 від 04 січня 2021, копію акта приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 18 травня 2022 року, розрахунок (опис робіт/наданих послуг) та платіжне доручення №7042 від 13 квітня 2022 року.

04 січня 2021 року між Дочірнім підприємством "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі клієнт) та адвокатом Ващук Юлією Сергіївною (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №3 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого, цей договір є домовленістю, за якою одна сторона адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво, або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги за фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 2.3.3 договору, клієнт приймає на себе такі обов`язки, зокрема, сплатити адвокату гонорар у розмірі та в строк, передбачені договором.

У розділі 3 даного договору сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги складає 1000,00 грн за одну годину роботи адвоката. Остаточний розмір гонорару буде визначено на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (пункт 3.1). У разі понесення адвокатом додаткових витрат, пов`язаних із використанням транспорту, відправкою поштової кореспонденції тощо, всі понесені судові витрати компенсуються клієнтом (пункт 3.2). Суму гонорару клієнт зобов`язаний сплатити протягом 3-х днів з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг на розрахунковий рахунок адвоката (пункт 3.3).

Цей договір набирає законної чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року (пункт 4.1 договору).

18 травня 2022 сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, згідно з яким адвокат Ващук Ю.С. здає, а клієнт приймає правову допомогу, надану згідно договору про надання правової допомоги №3 від 04 січня 2021 року, яка полягає в наступному: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Файнвуд" - 2 години; підготовка клопотання про витребування доказів по справі №906/304/21 1 година; підготовка відповіді на відзив по справі №906/304/21 2 години; участь в судовому засіданні по справі №906/304/21 12.05.2021, 15.07.2021, 10.09.2021, 01.12.2021, 19.01.2022, 02.02.2022, 16.05.2022 5 годин. Адвокат та клієнт погоджуються, що умови вищевказаного договору в частині надання правової допомоги станом на 18 травня 2022 року виконані в повному об`ємі і сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо наданих послуг. На надання правової допомоги по договору №3 від 04 січня 2021 року адвокатом було витрачено 10 годин роботи, що складає 10000,00 грн.

Згідно складеного адвокатом розрахунку, надана ним правова допомога включає в себе: підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Файнвуд" - 2 години на суму 2000,00 грн; підготовку клопотання про витребування доказів по справі №906/304/21 1 година на суму 1000,00 грн; підготовку відповіді на відзив по справі №906/304/21 2 години на суму 2000,00 грн; участь в судовому засіданні по справі №906/304/21 12.05.2021, 15.07.2021, 10.09.2021, 01.12.2021, 19.01.2022, 02.02.2022, 16.05.2022 5 годин на суму 5000,00 грн.

Загальна сума виконаних робіт/наданих послуг 10000,00 грн.

На підтвердження сплати позивачем витрат на правову допомогу адвоката до матеріалів справи долучено платіжне доручення №7042 від 13 квітня 2022 року на суму 5000,00 грн.

З досліджено вбачається, що є доведеним факт отримання позивачем послуг адвоката в суді першої інстанції, а саме адвокат складав документи як по суті справи, так і з процесуальних питань, брав участь у судових засіданнях, виконував вимоги ухвал суду у даній справі.

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми таких витрат з контррозрахунком від відповідача не надходило.

З огляду на те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року у справі №906/304/21 позов було задоволено частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто стягненню з відповідача підлягають 9742,67 грн, в частині стягнення 257,33 грн витрат обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи все вищевикладене, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення, додаткового рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Файнвуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у справі №906/304/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16 травня 2022 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у справі №906/304/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №906/304/21 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "06" грудня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Розізнана І.В.