Постанова

від 07.12.2022 по справі 260/4347/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4347/20 пров. № А/857/15125/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, ухвалене суддею Гаврилко С.Є. у м.Ужгорожі Закарпатської області о 16:28, повний текст якого складений 05 серпня 2021 року, у справі № 260/4347/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" звернувся до суду з позовом до відповідача - Закарпатської митниці Держмитслужби, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення :

- від 17.08.2020 № 00000147719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 1680880,66 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 1287104,53 грн та за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) 321776,13 грн;

-від 17.08.2020 № 00000167719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 339984,55 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 271987,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67996,91 грн;

-від 17.08.2020 № 00000157719, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби на загальну суму 91042,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 72833,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18208,45 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що донарахування грошових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями зумовлено не підтвердженням походження товарів з Європейського Союзу за наслідками документальної невиїзної перевірки. Згідно доводів позивача, митний орган безпідставно переглянув та відмовив йому у застосуванні преференційного режиму оподаткування товарів, що імпортувались з території Європейського Союзу та були випущені у вільний обіг на території України за наслідками їх митного оформлення. Зазначає, що ні у іноземних митних органів, ні в митних органів України на час митного оформлення товарів, які ввозилися на територію України, не виникало сумнівів щодо документів, які подавалися позивачем для митного оформлення товарів. Такі документи в повній мірі відповідали встановленим вимогам, ідентифікували товари, підтверджували походження товарів з Європейського Союзу та надавали позивачу право на застосування преференційного режиму оподаткування при їх митному оформленні. Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували відомості про Європейське походження товарів та встановлювали, що країною походження товарів є країна, яка не входить до числа країн Європейського Союзу. Позивач також вважає, що оскільки відповіді компетентних органів іноземних держав не є належно перекладеними на українську мову, відтак, не є належними та допустимими доказами у справі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року адміністративнй позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки належних доказів того, що ввезені позивачем товари не мають преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відповідачем не надано та судом не здобуто, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМІОН АВТО ГРУП» до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно надісланої відповіді уповноважених іноземних митних органів щодо не підтвердження преференційного походження товарів до задекларованого позивачем спірного товару не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди та, відповідно, відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією «410».

За наслідками касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд прийняв постанову від 19 жовтня 2022 року, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" задоволено частково, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року скасовано, а справу №260/4347/20 направлено на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Зокрема у постанові суд касаційної інстанції вказав на те, що суд апеляційної інстанції, при ухваленні судового рішення обмежився загальним посиланням на висновки акту перевірки, а саме на те, що компетентними органами Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки листами направлено результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікату з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1 і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп", не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди. Натомість, оскаржуване судове рішення не містять належних та допустимих доказів, а саме не розкрито змісту згаданих відповідей компетентних органів Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки стосовно відповідадності вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.

Верховний Суд наголосив, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені митним органом з дотриманням норм матеріального права, оскільки прийняті відповідно до норм чинного законодавства. Направлення митницею запиту для проведення перевірки уповноваженими органами декларацій інвойсів, сертифікатів з перевезення, декларацій походження відповідає нормам статті 33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до Угоди та у порядку визначеному наказом Держмитслужби України від 13.09.2010 №1050 «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів».

Вказує на те, що на запит митниці, компетентними органами Словацької Республіки, Республіки Литви і Чеської республіки за результатом процесу перевірки декларацій інвойсів та сертифікатів перевезення повідомлено митні органи України про невідповідність декларацій інвойс та сертифікатів перевезення правильності й точності, та письмово наведено обґрунтування причин, за яких товар, що експортований з території Європейського Союзу і адресу позивача, не відповідає вимогам положень Протоколу І щодо «преференційної походження товарів» в рамках Угоди.

Покликаючись на пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу 1, яким встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції, зазначає, що згідно надісланої відповіді уповноважених іноземних митних органів щодо не підтвердження преференційного походження товарів, до задекларованого позивачем спірного товару, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди та відповідно відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією «410».

На думку скаржника, за результатами перевірки обґрунтовано та правомірно встановлено порушення пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257, частини 1 статті 270, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що діяли на день подання до митного оформлення товару, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань позивача.

Крім того, скаржник зауважує, що судом першої інстанції невірно застосовано терміни «країна походження товару» що є підставою для встановлення пільгової ставки ввізного мита та «преференційне походження товару», що є підставою для застосування встановленої Угодою преференційної ставки ввізного мита, а висновки суду першої інстанції про те, що відповіді компетентних іноземних органів не вказують на їх відношення до позивача, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки відповіді іноземних митних органів відповідають нормам Угоди та чітко вказують на не підтвердження преференційного походження та відповідно відсутність підстав для застосування преференційної ставки ввізного мита.

Встановлені порушення призвели до заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати митних платежів, в тому числі мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами підприємницької діяльності, податку на додану вартість товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, мито на нафтопродукти, транспортні засоби.

Зазначені оставини, на думку скаржника, свідчать про безпідставне застосування преференційних ставок мита, а тому відповідачем обгрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нараховано належні до сплати митні платежі та ПДВ.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Закарпатської митниці Держмитслужби від 02.07.2020 №291, проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП» з дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно поданих митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ.

Результати вказаної перевірки оформлено актом від 30 липня 2020 року № 0039/20/7.7-19/41083774 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП» дотримання законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за період з 03.07.2017 по 19.07.2019 згідно 100 митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ».

У висновках акту перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП»:

1) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-341, та статті 15 пункту 1 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за деклараціями інвойс та сертифікатом з перевезення (походження) товару EUR.1 як такими, що походять з певної країни в розумінні Протоколу 1 і Доповнення 1 та підпадають під дію цієї Угоди, статті 36 частини 7, статті 257 частини 1, статті 270 частини 1, статті 281 частини 1 Митного кодексу України від 13 березня № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита, згідно 100-та митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ, наведених в Додатку № 2 до акта перевірки, на загальну суму 1 359 938,33 грн.;

2) статті 190 пункту 190.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість згідно 100-та митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ наведених в Додатку № 2 до акта перевірки, на загальну суму 271 987,64 грн.

Згідно акту перевірки, така була проведена згідно зі статтею 351 частиною 2 пунктом 2, статтею 336 частиною 1 пунктом 7, статтею 345 МК України.

Висновок контролюючого органу ґрунтується на фактах, викладених в описовій частині акта, зокрема у акті перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою здійснено аналіз електронних копій 100 митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ, що підлягають перевірці, за період з 03 липня 2017 року по 19 липня 2019 року з використанням програмно-інформаційного комплексу АСМО "Інспектор" та встановлено, що в зоні діяльності Закарпатської митниці Держмитслужби відповідачем здійснено митне оформлення імпортованих товарів "сідельні тягачі для напівпричепів, напівпричепи для перевезення вантажів, вантажні автомобілі для перевезення вантажів", з поданням до митного оформлення декларацій інвойсів, складених експортерами на експортних інвойсах, і сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, та із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року.

В акті перевірки також зазначено, що керуючись статтею 33 Протоколу І та статтею 32 Доповнення І, у порядку визначеному наказом Держмитслужби України від 13 вересня 2010 року № 1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів", Закарпатською митницею ДФС, листами вказаними в підпункті 2.6. акту перевірки, направлено запити для проведення перевірки уповноваженими органами Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки декларацій інвойсів, складених експортерами цих країн на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000,00 Євро, і виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, згідно з переліком зазначеним в Додатку № 1 до акта перевірки.

В акті перевірки констатується, що листами компетентних органів Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки направлено результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікату з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані, з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп", не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.

На підставі акта перевірки Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 00000147719 від 17 серпня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суду 1680880,66 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 1287104,53 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 321 776,13 грн (т. 3 а.c 170, 171).

-№ 00000167719 від 17 серпня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 339 984,55 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 271987,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67 996,91 грн (т. 3 а.с. 172, 173).

-№ 00000157719 від 17 серпня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби (крім транспортних засобів, що були ввезені на митну територію України та поміщенні в митний режим транзиту) на загальну суму 91 042,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 72 833,80 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18208,45 грн (т.3 а.с.174, 175).

Позивачем згадані податкові повідомлення оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням Державної митної служби «Про результати розгляду скарги» від 21 жовтня 2020 року №08-1/10-06/13/13744 скаргу ТзОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП» залишено без задоволення, а залишено оскаржувані податкові повідомлення без змін.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби від 17.08.2020 № 00000147719, від 17.08.2020 № 00000167719, від 17.08.2020 № 00000157719 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

За наслідком касаційного перегляду справи №250/4347/20 в межах спірних правовідносин підлягають перевірці відповідність доказів вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тих обставин, на які покликається відповідач, що позивач не підтвердив відповідність товару вимогам правил про преференційне походження товару. Крім того підлягають оцінці зміст відповідей уповноважених іноземних митних органів щодо підтвердження преференційного походження товарів.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

В розумінні частини 1 статті 271 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) митом є загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

За частиною першою статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються Законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «;Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «;Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.

Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Однак, у відповідності до ст.281 МК України передбачені тарифні пільги (тарифні преференції). Зокрема, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори (частина перша).

Особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, визначені ст. 377 МК України, за змістом якої товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Пунктом 2 частини першої статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

За правилами частини першої статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 МК України).

З аналізу наведених норм права слідує, що у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію) розділом IV Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави мито включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ Визначення концепції походження товарів Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Статтею 16 частиною 1 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року, яка в свою чергу ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, (далі по тесту Протокол 1, Угода) унормовано, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

У відповідності до статті 22 частини 2 Протоколу 1, Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додаткудо цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав.

Відтак, у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування.

За загальним правилом декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі спір між сторонами не виник щодо виду товару, який переміщувався позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю. Суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився декларантом позивача на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).

Відповідач в ході проведення перевірки встановив, що ввезені позивачем товари не можуть бути визнані такими, що мають преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не мають права на преференцію.

З наявних у матеріалів справи доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листах компетентних органів Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1.

Так, Закарпатською митницею ДФС листами, вказаними в підпункті 2.6. акту перевірки, направлено запити для проведення перевірки уповноваженими органами Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки декларацій інвойсів, складених експортерами цих країн на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000,00 Євро, і виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, згідно з переліком зазначеним в Додатку № 1 до акта перевірки.

У акті перевірки вказано, що у відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листами ДФС України від 08 листопада 2019 року, листами Державної митної служби України від 30 січня 2020 року, 19 грудня 2019 року доведено відповіді уповноваженого органу Словацької Республіки щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами декларацій інвойсів і виданого відповідним митним офісом сертифікату з перевезення (походження) товару EUR. І та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп" товарів в рамках Протоколу І до Угоди.

В матеріалах справи наявний лист ДФС України від 08 листопад 2019 року № 30821/7/99-99-19-04-01-17, яким на запит Закарпатської митниці ДФС від 21 грудня 2018 року № 1950/18/07-70-19 направлено лист уповноваженого органу Словаччини від 03 вересня 2019 року № 490351/2019-2000102/33Не, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у інвойсах. В матеріалах справи також знаходяться додатки до вказаного листа ДФС України складені іноземною мовою без перекладу на Українську мову (Т.4 а.с.а.с. 25-35). Такий переклад був наданий суду 26 липня 2021 року (т.4 а.с. 188-193).

В матеріалах справи наявний лист ДМС України від 30 січня 2020 року № 08-16/1601/7/1561, яким на запит Закарпатської митниці ДФС від 13 березня 2019 року № 526/18/07-70-19 направлено лист уповноваженого органу Словачини від 11 грудня 2019 року № 674615/2019-2000102/145Не, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у 13 сертифікатах EUR.1 та 17 деклараціях інвойс. В матеріалах справи також знаходяться додатки до вказаного листа ДМС України складені іноземною мовою без перекладу на Українську мову (Т.4 а.с.а.с. 36-49). Такий переклад був наданий суду 26 липня 2021 року (т.4 а.с. 188-193.).

В матеріалах справи наявний лист ДМС України від 19 грудня 2019 року № 16/16-01/7/1069, яким у відповідь на лист Закарпатської митниці ДФС від 03 січня 2019 року № 11/18/07-70-19 направлено лист уповноваженого органу Словаччини від 11 листопада 2019 року № 618159/2019-2000102/80Не з результатами перевірки. В матеріалах справи також знаходяться додатки до вказаного листа ДМС України складені іноземною мовою без перекладу на Українську мову (т.4 а.с. 50-54). Під час розгляду справи відповідного перекладу суду не було надано.

У акті перевірки вказано, що у відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 16 жовтня 2019 року, надіслано лист уповноваженого органу Республіки Литви від 16 вересня 2019 року щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортером "AUTO LIDER" UAB Ltd." декларацій інвойсів і не підтвердження преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп" товарів в рамках Протоколу І та Доповнення 1 до Угоди.

В матеріалах справи наявний лист ДФС України від 16 жовтня 2019 року № 29813/7/99-99-19-04-03-17, яким у відповідь на звернення Закарпатської митниці ДФС від 12 лютого 2019 року № 273/18/07-70-19, від 12 березня 2019 року № 510/18/07-70-19 в частині перевірки 82 декларацій інвойс та звернення Сумської митниці ДФС від 04 квітня 2019 року № 2595/8/18 направляє лист уповноваженого органу Литви від 16 вересня 2019 року № (15.7/22) ЗВ-7222, яким не підтверджено преференційне походження зазначених у 84 інвойсах товарів. В матеріалах справи також знаходяться додатки до вказаного листа ДФС України складені іноземною мовою без перекладу на Українську мову (т.4 а.с.55-59). Під час розгляду справи відповідного перекладу суду не було надано.

У акті перевірки вказано, що у відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці Держмитслужби листом Державної митної служби України від 24.06.2020, надіслано лист уповноваженого органу Чеської Республіки від 28.04.2020 щодо не підтвердження достовірності й правильності складених чеською компанією "K.ONEX CENTRUM s.r.o." декларацій інвойсів і не підтверджений преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ "Доміно Авто Груп" товарів.

В матеріалах справи наявний лист ДМС України від 24 червня 2020 року № 16-3/16-01/77/1401, яким у відповідь на звернення Закарпатської митниці ДФС від 11 вересня 2019 року №1630/18/07-70-19, від 03 жовтня 2019 року № 1752/18/07-70-19 та № 1754/18/07-70-19, від 11 листопада 2019 року № 1981/18/07-70-19 та від 21 листопада 2019 року № 2048/18/07-70-19 направлено листи уповноважених органів Чехії, зокрема від 28 квітня 2020 року, якими не підтверджено преференційне походження товарів зазначених у 20 деклараціях про походження. В матеріалах справи також знаходяться додатки до вказаного листа ДФС України складені іноземною мовою без перекладу на Українську мову (т.4 а.с. 60-64). Під час розгляду справи відповідного перекладу суду не було надано.

В акті перевірки констатується, що компетентними органами Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки вищенаведеними листами, направлено результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікату з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп", не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди.

Так, відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною 1 статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас, частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Проведення перевірок стосовно підтвердження походження товарів здійснюється митним органом країни походження товару, які мають обґрунтовані сумніви достовірності задекларованої країни походження товару.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем додано до матеріалів справи документи передбачені митним законодавством та Угодою, на підставі яких здійснювалося митне оформлення товарів, що увозилися на територію України із застосуванням преференції. Натомість Акт № 0039/20/7.7-19/41083774 від 30.07.2020, складений за результатами перевірки, а також інші наявні у справі матеріали не містять доказів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, поданих позивачем для митного оформлення.

Разом з цим, висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листах уповноважених органів Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки, в яких зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказані листи уповноважених органів Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України.

Також зі змісту листів не вбачається підтвердження фіктивності (недійсності) декларацій - інвойсів чи підтвердження походження товару іншого, ніж ЄС.

В матеріалах справи також відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноважених митних органів Словацької Республіки, Республіки Литви та Чеської Республіки до відповідного експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару чи відповіді експортера.

В свою чергу відповідачем не надано доказів визнання недійсними декларації інвойсу чи докази притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України не виконано обов`язку доведення правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведених вище норм матеріального права та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі № 260/4347/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний