Постанова

від 26.04.2023 по справі 260/4347/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа №260/4347/20

адміністративне провадження № К/990/736/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів Білоуса О.В., Юрченко В.П.,

за участі:

секретаря судових засідань Жураковської Б.М.,

представника Відповідача Пензова С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (суддя Гаврилко С.Є.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року (судді: Глушко І.В., Довга О.І., Запотічний І.І.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп"

до Закарпатської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" (далі також - Позивач, ТОВ «Доміон Авто Груп») звернулося до суду з позовом до - Закарпатської митниці Держмитслужби (далі також - Відповідач, Митниця; правонаступник - Державна митна служба в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2020 року:

- № 00000147719 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 1680880,66 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 1287104,53 грн та за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами) 321776,13 грн;

- № 00000167719 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 339984,55 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 271987,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67996,91 грн;

- № 00000157719 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби на загальну суму 91042,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 72833,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18208,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Доміон Авто Груп» вказувало, що вказані вище індивідуальні акти не відповідають вимогам чинного законодавства в силу того, що:

- митний орган безпідставно переглянув та відмовив у застосуванні преференційного режиму оподаткування товарів, що імпортувались з території Європейського Союзу (надалі також - ЄС) та були випущені у вільний обіг на території України, за наслідками їх митного оформлення;

- ні в іноземних митних органів, ні в митних органів України на час митного оформлення товарів, які ввозилися на територію України, не виникали сумніви щодо документів, які подавалися для митного оформлення товарів, такі документи повною мірою відповідали встановленим вимогам, ідентифікували товари, підтверджували походження товарів з Європейського Союзу та надавали Позивачу право на застосування преференційного режиму оподаткування при їх митному оформленні;

- Відповідачем встановлені відповідні обставини щодо відсутності права на застосування преференцій на підставі неналежних та недопустимих доказів, оскільки відповіді компетентних органів іноземних держав не перекладені на українську мову.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 26 липня 2021 року адміністративний позов задовольнив.

Ухвалюючи рішення, суд вказав, що:

- Відповідачем до матеріалів справи не надано запитів для проведення перевірки уповноваженими органами Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки декларацій інвойсів і виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1.

- з наявних у справі листів ДФС України та ДМС України про направлення відповідей компетентних органів на адресу Відповідача неможливо встановити їх взаємозв`язок з ТОВ "Доміон Авто Груп", до митних декларацій, які були предметом перевірки та декларацій інвойсів та сертифікату з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, які були використані як підстави для застосування преференції при митному оформленні товарів;

- належних доказів на спростування походження товару з території з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-341 (далі також - Угода) Відповідач не надав, а суд не здобув.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 грудня 2021 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року скасував та ухвалив постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що згідно з надісланою відповіддю уповноважених іноземних митних органів не підтверджено походження з ЄС задекларованого Позивачем спірного товару, у зв`язку із чим не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди та, відповідно, відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410».

Верховний Суд постановою від 19 жовтня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "Доміон Авто Груп" задовольнив, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року скасовано, а справу №260/4347/20 направив на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалюючи рішення, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору обмежився загальним посиланням на висновки акта перевірки, а саме на те, що компетентні органи Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки листами направили результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифіката з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1 і письмово навели обґрунтування причин, за яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп", не відповідають вимогам положень Протоколу I та Доповнення і щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди. Натомість оскаржуване судове рішення не містить посилань на належні та допустимі докази, адже не розкрито змісту згаданих відповідей компетентних органів.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 грудня 2022 року апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби залишив без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі № 260/4347/20 - без змін.

Апеляційний суд при вирішенні спору вказав, що:

- висновки контролюючого органу щодо відсутності у Позивача права на преференцію базуються виключно на листах уповноважених органів Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки, в яких зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару. Однак вказані листи не можна вважати єдиним та неспростовним доказом порушення саме Позивачем митних правил, оскільки ним до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію. При митному оформленні імпортованого товару Позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України;

- Відповідач не надав доказів визнання недійсними декларацій, інвойсів чи доказів притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається Відповідач на неврахування судами при вирішенні спору висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 1 березня 2021 у справі №240/7093/19, від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі №460/8509/21, щодо скасування права на преференційне оподаткування у разі надходження від іноземних митних органів інформації щодо не підтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди.

З посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), Відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Так, Верховний Суд в постанові від 19 жовтня 2022 року визначив, що при повторному апеляційному розгляді підлягають дослідженню відповіді іноземних митних органів. Однак, як випливає з оскаржуваної постанови апеляційного суду, зазначені висновки Верховного Суду апеляційним судом були не враховані - жодного аналізу змісту наявних у справі відповідей іноземних митних органів апеляційним судом проведено не було.

Відповідач вважає, що компетентними органами Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки направлено результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікатів з перевезення (походження) товару і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП», не відповідають вимогам положень Протоколу I та Доповнення I щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди. Кожна відповідь іноземного митного органу містила посилання на номера та дати декларацій-інвойсів або сертифікатів ЕUR.1. Водночас вказані декларації-інвойси та сертифікати, які були подані Позивачем до позовної заяви.

Відповідач вважає, що направленням ним запитів компетентним органам ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Також Відповідач стверджує, що судами невірно застосовано терміни «країна походження товару», як підстави для встановлення пільгової ставки ввізного мита та «преференційне походження товару», що є підставою для застосування встановленої Угодою преференційної ставки ввізного мита. Так, чинне законодавство встановлює 3 ставки ввізного мита, а саме: загальну, пільгову та преференційну ставку. При цьому, пільгова ставка ввізного мита та преференційна ставка ввізного мита не є тотожними. Застосування цих ставок регламентовано різними нормами матеріального права. Загальна та пільгова ставка ввізного мита передбачена частиною п`ятою статті 280 МК України та Митним тарифом України. При цьому, встановлення «країни походження товару» є підставою для встановлення пільгової ставки ввізного мита, яка передбачена Митним Тарифом. Водночас преференційна ставка ввізного мита регламентується статтею 281 МК України та нормами Угоди, а підставою для застосування цієї ставки є встановлення/підтвердження «преференційного походження товару» у спеціальному порядку, встановленому спеціальними нормами Угоди.

На думку Відповідача, посилання суду щодо неоднозначності відповідей іноземних митних органів спростовуються матеріалами справи.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, за результатами проведеної контролюючим органом перевірки ТОВ «Доміон Авто Груп» складено акт від 30 липня 2020 року № 0039/20/7.7-19/41083774, згідно з висновками якого останнім допущено порушення вимог:

1) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди та статті 15 пункту 1 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 8 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за деклараціями інвойс та сертифікатом з перевезення (походження) товару EUR.1 як такими, що походять з певної країни в розумінні Протоколу 1 і Доповнення 1 та підпадають під дію цієї Угоди, статті 36 частини 7, статті 257 частини 1, статті 270 частини 1, статті 281 частини 1 Митного кодексу України від 13 березня № 4495-VI (із змінами та доповненнями; далі також - МК України), в результаті чого Позивач занизив податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита, згідно 100 митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ, наведених в Додатку № 2 до акта перевірки, на загальну суму 1 359 938,33 грн;

2) статті 190 пункту 190.1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями; далі також - ПК України), в результаті чого занизив податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість згідно зі 100 митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ наведених в Додатку № 2 до акта перевірки, на загальну суму 271 987,64 грн.

За висновками, наведеними в акті, в ході перевірки контролюючий орган проаналізував електронні копії 100 митних декларацій типу ІМ 40 АА та ДЕ, що підлягають перевірці, за період з 3 липня 2017 року по 19 липня 2019 року з використанням програмно-інформаційного комплексу АСМО "Інспектор" та встановив, що в зоні діяльності Закарпатської митниці Держмитслужби Позивач здійснив митне оформлення імпортованих товарів - «сідельні тягачі для напівпричепів, напівпричепи для перевезення вантажів, вантажні автомобілі для перевезення вантажів» з поданням до митного оформлення декларацій інвойсів, складених експортерами на експортних інвойсах, і сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, та із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди.

В акті перевірки Відповідач зазначає, що керуючись статтею 33 Протоколу І та статтею 32 Доповнення I, у порядку, визначеному наказом Держмитслужби України від 13 вересня 2010 року № 1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів" листами, вказаними в підпункті 2.6 акта перевірки, направлено запити для проведення перевірки уповноваженими органами Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки декларацій інвойсів, складених експортерами цих країн на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000,00 Євро, і виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, згідно з переліком, зазначеним в Додатку № 1 до акта перевірки.

В акті перевірки констатується, що компетентні органи Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки направили результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікатів у з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, і письмово навели обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані, з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп", не відповідають вимогам положень Протоколу I та Доповнення і щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди.

На підставі акта перевірки Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2020 року:

-№ 00000147719 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 1680880,66 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 1287104,53 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 321 776,13 грн;

-№ 00000167719 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 339 984,55 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 271987,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67 996,91 грн;

-№ 00000157719 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби (крім транспортних засобів, що були ввезені на митну територію України та поміщені в митний режим транзиту) на загальну суму 91 042,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 72 833,80 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18208,45 грн.

Позивач згадані податкові повідомлення оскаржив в адміністративному порядку. Державна митна служба рішенням «Про результати розгляду скарги» від 21 жовтня 2020 року №08-1/10-06/13/13744 скаргу ТОВ «Доміон Авто Груп» залишила без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - без змін.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

або

(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2022 року у справі №460/8509/21, на яку в обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається Відповідач у касаційній скарзі, сформував правові висновки про таке.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 1 березня 2021 року у справі №240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Як встановлено у ході вирішення спору судами першої інстанції, на запити Відповідача ДФС України та ДМС Україн надіслали листи уповноважених органів:

- Словацької Республіки від 3 вересня 2019 року № 490351/2019-2000102/33Не, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у інвойсах;

- Словацької Республіки від 11 грудня 2019 року № 674615/2019-2000102/145Не, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у 13 сертифікатах EUR.1 та 17 деклараціях інвойс;

- Словацької Республіки від 11 листопада 2019 року № 618159/2019-2000102/80Не з результатами перевірки.

- Литовської Республіки від 16 вересня 2019 року щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортером "AUTO LIDER" UAB Ltd." декларацій інвойсів і не підтвердження преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп" товарів в рамках Протоколу І та Доповнення 1 до Угоди.

- Чеської Республіки від 28 квітня 2020 року щодо не підтвердження достовірності й правильності складених чеською компанією "K.ONEX CENTRUM s.r.o." декларацій інвойсів і не підтвердження преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ "Доміно Авто Груп" товарів.

За результатами оцінки викладеної у цих листах інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів, придбаних Позивачем у відповідних нерезидентів, Відповідач вважав, що компетентними органами Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки листами, направлено результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікатів з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ "Доміон Авто Груп", не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо "преференційного походження товарів" в рамках Угоди. Як вказав суд першої інстанції, не спростувається учасниками справи, у наданих перекладах зазначається про ненадання експортерами документів для підтвердження походження товарів.

Суди попередніх інстанцій не погодились із твердженнями Відповідача та дійшли висновку, що при митному оформленні товарів було надано достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС, а відповідні листи уповноважених органів Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки не можна вважати єдиним і беззаперечним доказом порушення саме Позивачем митних правил.

Верховний Суд вважає такі висновки судів помилковими, адже, оцінивши відповідні листи, зазначивши узагальнено їх зміст у судових рішеннях, суди проігнорували зазначену в них чітку інформацію, яка вказувала про неможливість підтвердження преференційного походження оформлених на адресу ТОВ "Доміон Авто Груп" товарів в рамках Протоколу І та Доповнення 1 до Угоди в силу наведених у них обставин.

Зміст письмових пояснень, що подавались Позивачем під час судового розгляду, не дає підстав вважати, що він спростував, що у відповідних листах з додатками, інформація з яких лягла в основу висновків Відповідача, наведені дані саме щодо товару, який він задекларував у митних деклараціях як такий, що придбаний у відповідних суб`єктів господарювання нерезидентів.

Апеляційний суд, покликаючись на ненадання перекладу деяких листів, фактично процитував рішення суду першої інстанції без аналізу того, що такий переклад подавався разом з апеляційною скаргою.

Необхідно зазначити й те, що Позивачем не наведено обґрунтованих та підтверджених належними доказами про те, що інформація, зазначена у відповідних листах компетентних органів Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки щодо результатів перевірок декларацій інвойсів та сертифікатів з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, що надавались Позивачем в тому числі для митного оформлення товарів, є недостовірною, або такою, що сформована відповідними органами з порушенням вимог законодавства.

А відтак, помилковими є висновки судів, що подання Позивачем при митному оформленні товарів достатнього обсягу документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС є достатньою підставою не враховувати інформації, зазначеної у листах уповноважених органів Словацької Республіки, Литовської Республіки та Чеської Республіки, для цілей порушення Позивачем митних правил.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зміст встановлених судами обставин, наведених у судових рішеннях, не дає підстав вважати, що Позивач на доведення своїх вимог щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2020 року № 00000147719, № 00000167719, № 00000157719 довів, що висновки, зафіксовані в акті перевірки, є помилковими, а поведінка Відповідача при їх формуванні та ухваленні рішень не відповідала передбаченим частиною другою статті 2 КАС України вимогам, а відтак, суди безпідставно вважали такі рішення протиправними та скасували їх.

Підсумовуючи, Верховний Суд вважає, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного оскарження судами під час ухвалення оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 33 Протоколу 1 до Угоди, що підтверджує зазначені у касаційній скарзі твердження Відповідача, що при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 1 березня 2021 у справі №240/7093/19, від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі №460/8509/21.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частина перша та друга статті 341 КАС України передбачають, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Відповідно до частин першої - третьої статті 251 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Неврахування судами відповідних висновків Верховного Суду, на які покликався Відповідач у касаційній скарзі, та неправильне у зв`язку із цим застосування (тлумачення) норм матеріального права вказує не необхідність на підставі статті 351 КАС України задоволення касаційної скарги Закарпатської митниці Держмитслужби задовольнити, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 195, 344, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби задовольнити.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Авто Груп" до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

В.П. Юрченко