Рішення

від 07.12.2022 по справі 159/3772/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/3772/22

Провадження № 2/159/1177/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

з участю:

секретаря судового засідання Спасюк К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Топольського Д.С. ,

представника третьої особи Рибачок Ю.П.,

третьої особи Ліснічук М.Я. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, директора Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області Ліснічук Марії Ярославівни, про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом директора Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Ліснічук М.Я. № 15-к від 30.08.2022 року позивача звільнено з посади вчителя історії.

Позивач вказує, що неодноразово підтримував свою позицію переукласти строковий трудовий договір, на підставі якого він працював, однак директором гімназії його бажання продовжувати працювати відхилено без пояснення причин. Вважає його звільнення прихованим покаранням за його громадянську позицію щодо продовження роботи гімназії.

Зазначаючи, що під час його звільнення було порушено низку норм чинного законодавства, позивач вважає такий наказ незаконним, а тому просив суд скасувати цей наказ та поновити його на посаді вчителя історії та правознавства Рокитницької гімназії з 01.09.2022 року /а.с. 11/.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.10.2022 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву /а.с. 13/.

Крім цього, цією ж ухвалою залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, директора Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області Ліснічук М.Я.

31.10.2022 року Управлінням гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради подано відзив на позовну заяву, в якому зазначалось, що Рокитницька гімназія є окремою юридичною особою, яка самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України, та власним статутом. За таких обставин Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради є неналежним відповідачем в даній справі, а тому просить відмовити в задоволені позову /а.с. 28-29/.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2022 року неналежного відповідача - Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області замінено на належного відповідача - Рокитницьку гімназію Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області /а.с. 54-55/.

Крім цього, цією ж ухвалою залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області.

17.11.2022 року відповідачем - Рокитницькою гімназією Колодяжненської сільської ради Ковельського району подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що звільнення позивача відбулось у передбаченому чинним законодавством порядку з дотриманням відповідних правових норм, є законним і правомірним, а тому в задоволенні позову слід відмовити /а.с. 70-72/.

21.11.2022 року позивач збільшив свої позовні вимоги та додатково просив стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за весь час незаконного відсторонення його від роботи /а.с. 85/.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просив його задовольнити. Вказував на те, що він бажає продовжити дію строкового трудового договору, однак дирекція гімназії відмовляє йому в цьому, не вказуючи причин. Вважає його звільнення неправомірним, оскільки: в наказі про звільнення не передбачено причину звільнення, як того вимагає ст. 13 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"; оскільки наказ видано 30.08.2022 року, а договір тривав до 31.08.2022 року, то в даному випадку відбулось дострокове розірвання трудового договору; наказом його звільнено з посади вчителя історії, хоча він працював на посаді вчителя історії та правознавства; вручення наказу не відбулось у встановленому порядку; статтею 36 КЗпП України не передбачено звільнення пенсіонерів; порушено його право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України. При ухваленні рішення просив врахувати його стаж і досвід роботи, а також громадську думку, висловлену у відповідних зверненнях.

Представник відповідача Топольський Д.С. в судовому засіданні позов не визнав.Вказував на те, що позивача було правомірно звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку дії саме строкового трудового договору. Підтвердив, що позивач дійсно усно звертався до дирекції навчального закладу з пропозицією продовжити строковий трудовий договір, однак був попереджений про надання пріоритету працевлаштування молодому спеціалісту, який в подальшому і був працевлаштований. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району - Рибачок Ю.П. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного позову, оскільки директор навчального закладу при винесенні наказу про звільнення позивача з роботи діяла правомірно.

Третя особа - Ліснічук М.Я. також заперечувала проти задоволення позову з тих же мотивів. Вважає виданий нею наказ про звільнення позивача з роботи законним, а саме звільнення - правомірним.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову.

Так, судом встановлено, що, відповідно до персонального попередження про зміну істотних умов праці від 21.04.2020 року, позивача було попереджено про зміну таких умов, а саме - з 30.06.2020 року, з ним, як з педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком, буде припинений безстроковий трудовий договір на підставі п. 9 ст. 36 КЗпП України. Одночасно ОСОБА_1 запропоновано укласти строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020 року /а.с. 75/.

Позивач в судовому засіданні визнав, що був ознайомлений з даним попередженням і отримував його, що посвідчив власним підписом.

В подальшому позивач звернувся до дирекції навчального закладу із власноручно підписаною заявою від 12.06.2020 року про надання згоди на переведення його на строковий трудовий договір з 01.07.2020 року /а.с. 76/.

Факт звернення з такою заявою позивач також визнав в судовому засіданні.

Наказом № 4-к від 12.06.2020 року з позивачем, як вчителем історії та правознавства, було припинено безстроковий трудовий договір з 30.06.2020 року та укладено строковий трудовий договір строком на один календарний рік з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року /а.с. 77/.

Позивач був ознайомлений з даним наказом, про що свідчить його власноручний підпис в ньому.

Наказом № 8-к від 16.04.2021 року, на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 від 16.04.2021 року, змінено умови трудового договору вчителя-пенсіонера історії ОСОБА_1 , продовживши його до 31.08.2021 року /а.с. 78, 79/.

Наказом № 12-к (б) від 26.08.2021 року, на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 , змінено умови трудового договору вчителя-пенсіонера історії ОСОБА_1 , продовживши його до 31.08.2022 року /а.с. 80/.

Із зазначеними наказами ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його особисті підписи. В судовому засіданні позивач також не заперечував цієї обставини.

Наказом по Рокитницькій гімназії № 15-к від 30.08.2022 року звільнено ОСОБА_1 , вчителя історії 31 серпня 2022 року в зв`язку із закінченням строкового трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України) /а.с. 2, 81/.

В зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці 31.08.2022 року, складено акт № 3 про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення останнього /а.с. 83/.

31.08.2022 року на поштову адресу позивача було скеровано акт № 3, наказ про звільнення (копія), повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, які він отримав 08.09.2022 року. Зазначена обставина підтверджується поясненнями Ліснічук М.Я. , Топольського Д.С. в судовому засіданні, описом вкладення до поштового відправлення, повідомленням Укрпошти від 06.10.2022 року /а.с. 83, 84/.

Позивач в судовому засіданні визнав ту обставину, що дійсно отримував вказані документи поштою.

Крім цього судом встановлено, що рішенням Колодяжненської сільської ради Ковельського району № 22/18 від 16.08.2022 року затверджено нову редакцію Статуту Рокитницької сільської ради Ковельського району Волинської області /а.с. 30 - 48/.

Згідно пункту 1.7. Статуту, заклад освіти є юридичною особою.

Відповідно до пункту 1.14. Статуту, заклад освіти самостійно приймає рішення та здійснює освітню діяльність в межах автономії, обсяг якої визначається Законами України " Про освіту", "Про повну загальну середню освіту" та цим Статутом.

Педагогічні працівники закладу освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до Закону України "Про повну загальну освіту" та законодавства про працю. Педагогічні працівники закладу освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років (пункт 3.9. Статуту).

Повноваження та обов`язки керівника закладу освіти передбачені п. 5.5. Статуту, серед яких - призначення на посади та звільнення з посад працівників закладу освіти, визначення їх функціональних обов`язків.

Відмовляючи в задоволенні даного позову суд приймає до уваги та керується наступними правовими нормами.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 3 ст. 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством. Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події або виконанням певного обсягу робіт. Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, трудовий договір припиняється за закінченням строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпПУ, тобто, коли сторони самі визначають строк дії трудового договору, який укладають або переукладають між собою. Строковий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.

Відтак, КЗпПУ не містить заборон щодо продовження строку трудового договору, і навіть у разі переукладання строкового трудового договору, якщо він переукладався на підставі ч. 2 ст. 23 КЗпПУ, він не стає безстроковим.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Аналогічні висновки містять: постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 753/16193/16-ц, постанова Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 761/27037/17-ц, постанова Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 757/26016/17-ц.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах за строковим трудовим договором з Рокитницькою гімназією та працював, згідно згаданого вище наказу № 12-к (б) від 26.08.2021, вчителем історії.

Саме з цієї посади позивач і був звільнений, що спростовує доводи позивача про незаконність наказу, оскільки він працював ще й вчителем правознавства.

Укладаючи трудовий договір погодився з його умовами, в тому числі зі строком його дії - до 31.08.2022 року. Тобто, 31.08.2022 є останнім днем строкового трудового договору.

Оскільки сторони не досягали згоди щодо продовження дії строкового договору чи укладання нового договору, тому позивача на законних підставах звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно вимог ст. 235 КЗпП України, підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Оскільки під час розгляду справи порушень прав позивача під час звільнення за строковим трудовим договором, які б були підставою для його поновлення на роботі не встановлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому суд відхиляє всі доводи позивача через їх безпідставність, оскільки:

-нормами ст. 13 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", на які покликається позивач, передбачено призупинення трудового договору в умовах воєнного стану, а не його закінчення. Відтак - в разі звільнення в зв`язку із закінченням трудового договору, причини в наказі не вказуються. В той же час, в наказі про звільнення позивача чітко зазначено підставу звільнення - в зв`язку із закінченням трудового договору;

-наказ про звільнення позивача видано 30.08.2022 року, в якому зазначено, що датою звільнення є 31.08.2022 року, тобто дата закінчення строкового договору. Таким чином доводи позивача про дострокове розірвання договору є безпідставними та надуманими;

-в зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці 31.08.2022 року, що потягло за собою неможливість безпосереднього вручення йому наказу, всі необхідні документи в той же день були надіслані поштою, а тому процедура вручення наказу в даному випадку не порушена і, в цілому, не впливає на законність звільнення позивача з роботи;

-позивача було звільнено з роботи в зв`язку із закінченням строкового трудового договору, а не в зв`язку з досягненням пенсійного віку, а тому його доводи про те, що статтею 36 КЗпП України не передбачено звільнення пенсіонерів, є неспроможними;

-звільнення позивача відбулось у встановленому порядку відповідно до закону, його право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, не порушено. При цьому суд звертає увагу позивача на положення ч. 2 ст. 1 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", відповідно до яких на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України;

-громадська думка, як позитивна, так і негативна, яка викладена у відповідних зверненнях до суду, в даному випадку правового значення для правильного вирішення справи не має /а.с. 12, 21, 22, 23, 24, 25, 87/.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та те, що в даному випадку судом не встановлено порушення роботодавцем законних прав працівника, підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має.

Крім цього, відмовляючи в задоволенні позову, суд, на підставі ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, покладає на позивача понесені ним судові витрати по справі.

Решта судових витрат компенсуються за рахунок держави у відповідності до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 81, 259, 262, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 21, 23, 36, 39-1 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, директора Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області Ліснічук Марії Ярославівни, про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2022 року.

Головуючий П. Ю. БОЙЧУК