Постанова

від 22.02.2023 по справі 159/3772/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/3772/22 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/211/23 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М. І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Рибачок Ю. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, директора Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області Ліснічук Марії Ярославівни, про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року,

встановив:

У вересні 2022року ОСОБА_1 звернувся всуд зпозовом до ОСОБА_2 , директора Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району про скасування наказу та поновлення на роботі.

На виконання вимог ухвали Ковельського міськрайонного суду від 23 вересня 2022 року подав уточнену позовну заяву, у якій відповідачами зазначив Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради.

В подальшому, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2022 неналежного відповідача - Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області замінено на належного відповідача Рокитницьку гімназію Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області. Судом залучено ОСОБА_2 та Управління гуманітарної сфери виконавчого комітету Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Позов обґрунтований тим, що упродовж тривалого часу працював директором школи. Є вчителем-пенсіонером, ветераном праці, має звання «старший вчитель», вищу кваліфікаційну категорію, у 2019 році пройшов кваліфікацію. Протягом останнього часу працював вчителем історії та правознавства на підставі строкових трудових договорів, які переукладались строком на один рік у 2020, 2021 роках. Директор Рокитницької гімназії Колодяжненської сільської ради Ковельського району ОСОБА_2 звільнила його з посади вчителя історії на підставі наказу № 15-к від 30.08.2022. Зазначає, що неодноразово підтримував свою позицію переукласти строковий трудовий договір, на підставі якого він працював, однак директором гімназії його бажання продовжувати працювати відхилено без пояснення причин. Вважає його звільнення прихованим покаранням за його громадянську позицію щодо продовження роботи гімназії.

Просив суд скасувати наказ та поновити його на посаді вчителя історії та правознавства Рокитницької гімназії з 01.09.2022, стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за весь час незаконного відсторонення його від роботи, про що зазначив у заяві від 21.11.2022.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 07 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд не врахував обставин, які мають значення для вирішення спору, зокрема того, що він висловлював директору бажання продовжувати працювати, директор безпідставно відмовила йому переукласти трудовий договір на новий строк, він звільнений в останній день строкового трудового договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін. Вважає, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України законне, оскільки строк трудового договору з позивачем закінчився, підстав повідомляти працівника про розірвання строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку не має.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 12.06.2020 звернувся до дирекції навчального закладу із заявою про надання згоди на переведення його на умовах строкового трудового договору з 01.07.2020.

Наказом № 4-к від 12.06.2020 з позивачем, як вчителем історії та правознавства, було припинено безстроковий трудовий договір з 30.06.2020 та укладено строковий трудовий договір строком на один календарний рік з 01.07.2020 по 30.06.2021. Наказом № 8-к від 16.04.2021, на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.04.2021, змінено умови трудового договору вчителя-пенсіонера історії ОСОБА_1 , продовживши його до 31.08.2021.

Апеляційним судом досліджено Журнал реєстрації внутрішніх документів «ЗОШ І-ІІ ступеня с. Рокинтиця», у якому 26.08.2021 зроблено запис про надходження заяви ОСОБА_1 про зміну строкового трудового договору» , у графі «Відмітка про виконання» міститься запис «Наказ № 12-к(б).

Наказом № 12-к (б) від 26.08.2021, на підставі заяви ОСОБА_1 , змінено умови трудового договору вчителя-пенсіонера історії ОСОБА_1 , продовжено його до 31.08.2022.

З усіма наказами ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його особисті підписи.

Наказом по Рокитницькій гімназії № 15-к від 30.08.2022 звільнено ОСОБА_1 , вчителя історії 31 серпня 2022 року в зв`язку із закінченням строкового трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України). 31.08.2022 складено акт № 3 про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення.

31.08.2022 на поштову адресу позивача було скеровано акт № 3, наказ про звільнення (копія), повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, які він отримав 08.09.2022. Зазначена обставина підтверджується поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні, описом вкладення до поштового відправлення, повідомленням Укрпошти від 06.10.2022.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював на підставі строкового трудового договору, звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору, що відповідає вимогам закону.

Такий висновок суду є правильним з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема , у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону "Про повну загальну середню освіту" педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Про наведене неодноразово зазначав Верховний Суд при розгляді справ з тотожними правовідносинами та подібними обставинами, зокрема, у постановах від 28 .10.2022 (справа № 595/1517/21), від 03.02.2023 (справа № 61-3166св22) .

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, оскільки між сторонами було укладено строковий трудовий договір, який діяв до 31.08.2022, факт укладення якого підтверджено наказом від 26.08.2021 № 12-к(б), тому звільнення позивача з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є правомірним.

Необхідно відмітити, що не має правового значення для вирішення спору та обставина, що позивач ОСОБА_1 неодноразово повідомляв директору про своє бажання продовжити працювати вчителем, а також те, що 31.08.2022 він надіслав засобами поштового зв`язку заяву про переукладення строкового трудового договору з 01.09.2022, оскільки роботодавець, як друга сторона договору, не виявив бажання на продовження строкового трудового договору з працівником.

Норми статті 39-1 КЗпП України, на які посилається в апеляційній скарзі позивач, не підлягають застосуванню при вирішенні вказаного спору, оскільки порядок прийняття на роботу педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку був урегульований чинною станом на серпень 2022 року статтею 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», яка передбачала, що такі працівники працюють на підставі строкових трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Оскільки позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору, помилковими є доводи апеляційної скарги про порушення вимог статті 42 КЗпП України, якою унормовано порядок вивільнення працівників при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Вивільнення працівників та звільнення працівника у зв`язку із закінченням строкового трудового договору є різними правовими категоріями.

Інші аргументи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи, яким суд надав правильну юридичну оцінку та вирішив спір згідно із законом.

У суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 також послався на рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 31.08.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді