Постанова

від 17.01.2007 по справі 8/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2007                                                                                                       Справа №  8/503

по позовній заяві Лохвицької районної санітарно-епідеміологічної станції, вул. Леніна, 32, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200

до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003

про визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 29.11.2006р. №90

Суддя         Плеханова Л.Б.

Представники сторін:

від позивача: Дашковська В.М., дор. №39-к від 29.07.04р.

                        Дерев”янко Т.П., дор. № 1 від 11.01.07р.

                        Школьна І.П., дор. від 05.12.06р.  

від  відповідача : Максимішина І.І., дор. № 200/1-12/31 від 11.01.07р.

                              Коломієць С.В., дор. № 200/1-12/31 від 11.01.07р.

                              Куніна О.М., дор. № 22 від 01.12.06р.

В судовому засіданні 11.01.2007р. оголошена перерва. Постанова приймається в умовах перерви відповідно до вимог ст. 165 КАС України.

Суть спору: Розглядається позовна заява Лохвицької районної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 29.11.2006р. №90.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, ВСТАНОВИВ:

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 29.11.2006р. №90 про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін Лохвицькою районною санітарно-епідеміологічною станцією встановлено порушення у вигляді додаткового стягнення ПДВ у розмірі 20% до фіксованих тарифів, затверджених Постановою КМУ від 27.08.03р. №1351, при наданні платних послуг, в зв”язку з чим позивач отримав необгрунтовану виручку за період з 01.11.2005р. по 10.05.2006р. та застосовані економічні санкції у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі 6286,23 грн. та штрафу в розмірі 12572,46 грн.

Вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки №000385.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виключно законами України встановлюються системи оподаткування, податки і збори, а також порядок нарахування та сплати податкових зобов”язань.

Позивач вважає, що вказані вище Акт та Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області необгрунтовані та незаконні з наступних підстав.

Предметом спору є порядок нарахування податку на додану вартість на платні послуги, які надавались згідно Постанови Кабінету Міністрів від 27.08.2003р. №1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” позивачем.

Лохвицька районна санітарно-епідеміологічна станція є бюджетною установою, яка керується в своїй діяльності вимогами Закону України від 24.02.1994р. №4004 “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.

Відповідно до ст. 35 Закону №4004 фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється за рахунок державного бюджету.

Види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою №1351 відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями (далі по тексту –Законом про ПДВ) не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об”єктом оподаткування, і відповідно повинні обкладатись податком на додану вартість. Тому, відповідно до вимог Закону про ПДВ позивач зареєструвався, як платним податку на додану вартість у Лохвицькій МРПІ та отримав відповідно свідоцтво платника ПДВ №23712716.

Податок –це обов”язковий індивідуально безвідплатний платіж, що сплачується у встановленому законодавством порядку. Головне призначення податків –поповнення доходів держави для виконання її функцій. За Конституцією України (ст. 17) забезпечення економічної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу, так само, як і забезпечення соціальної спрямованості економіки (ст. 13).

Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-ХІІ визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов”язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов”язки і відповідальність платників. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справлянні податків і зборів установлюються і змінюються виключно законами України про оподаткування.

Закон про ПДВ –це спеціальний закон, який визначає коло платників податку на додану вартість, об”єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування окремих операцій та порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

База оподаткування операцій з надання послуг відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ визначається виходячи з їх договірної (контрактноїх) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов”язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Тобто база оподаткування включає сумарну вартість поставлених послуг згідно встановлених тарифів (цін), що повинні містити всі загальнодержавні податки та збори, крім податку на додану вартість, який, відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону про ПДВ додатково нараховується на вартість такої поставки.

Податок на додану вартість, відповідно до Закону про ПДВ –це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що надходять до бюджету після їх реалізації.

Тариф –це система ставок, що визначає розмір оплати за послуги (ціна послуг) (Національний банк, Постанова “Про затвердження права в національної системи масових електронних платежів”).

Згідно з пунктом 7.2.4 Закону про ПДВ право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платника податку, в порядку передбаченому ст. 9 цього Закону. Позивач зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість.

Постанова –є підзаконним актом. Постановою №1351 затверджені тарифи, але не обумовлений вид затверджених тарифів, відсутня інформація про склад ціни, не має відомостей про наявність податку на додану вартість в складі ціни. Податки ж, зокрема ПДВ, згідно з системою оподаткування нараховуються, а не затверджуються. Кабінету Міністрів України не надано право нараховувати податки за інших податників ПДВ, в даному випадку за СЕС.

Закон України про ПДВ є нормативним актом вищої юридичної сили, який регулює найважливіші суспільні відносини з порядку оподаткування. В разі колізії між Законом та підзаконним актом перевага віддається Законові, тобто Закону України “Про порядок на додану вартість”.

В Постанові №1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, зазначено, що відповідно до ст. 35. Закону України “Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення” затверджуються тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, і зазначена ціна є в гривнях, жодні інші посилання стосовно ціни відсутні.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” “507-ХІІ від 03.12.1990р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Ст. 5 Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Цією ж статтею визначено коло товарів і послуг, на які встановлюються державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи.

Оскільки в Постанові №1351 не зазначено, чи є ціна, зазначена в постанові фіксованою та чи включає вона в себе податки та інші обов”язкові платежі, на прохання санітарно-епідеміологічних служб Міністерство охорони здоров”я України звернулось до Державної податкової адміністрації України з запитом надати роз”яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою №1351.

Державною податковою адміністрацією України ці роз”яснення надані, на виконання Закону України “Про порядок погашення зобов”язань податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами” №2181 від 21.12.2000р. та Закону України “Про державну податкову службу України”, згідно наказу ДПА України від 12.04.2003р. №176 “Про затвердження порядку надання роз”яснень окремих положень податкового законодавства”, а саме Міністерству охорони здоров”я України надіслано 15.09.2003р. лист-роз”яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ №1351 від 27.08.03р., в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою КМУ №1351 від 27.08.03р. “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” без урахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно подавати цей податок відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Висновки відповідача щодо завищення позивачем на 20 відсотків тарифів суперечить загальним принципам оподаткування, тому що позивач лише нараховував на затверджені тарифи податок на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

В Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки від 03.12.2001р. №198/519, визначений вичерпний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції. Жодне з порушень, зазначених в цьому переліку не відповідає дійсним обставинам справи.

Позивач, як платник податку на додану вартість, в своїй діяльності щодо визначення вартості робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою №1351, керувався виключно нормами Закону України про ПДВ, тому визначав суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, як чисту суму податкових зобов”язань, що виникли у зв”язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду (п.п. 7.7.1 Закону) та у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, подавав органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію та сплачував належні суми ПДВ до бюджету (п.п. 7.7.2 Закону).

Більш того, Постановою КМУ від 11.05.2006р. №662 внесені зміни до Постанови ВМУ від 27.08.2003р. №1351 –“тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою КМУ від 27.08.2003р. №1351, викласти у такій редакції: Ціна (без урахування податку на додану вартість), гривень”. Тобто, для уникнення від спроб множинного трактування питань оподаткування затверджених тарифів, законодавець усунув вищевказану суперечність шляхом чіткого тлумачення їх складової частини.

Таким чином, висновки відповідача, що зроблені в акті стосовно того, що затверджені тарифи містять податок на додану вартість порушують загальний порядок оподаткування, суперечать чинному законодавству, а саме Законам України “Про систему оподаткування” та “Про податок на додану вартість”. А тому твердження відповідача про безпідставність збільшення розміру затверджених тарифів на 20 відсотків, що з його точки зору є порушенням державної дисципліни цін, в результаті якого позивач додатково одержав 6286,23 гривень, є хибним і застосування економічних санкцій –незаконним.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області №90 від 29.11.2006р. позивачу встановлено суму завишення тарифів за послуги при розрахунках з підприємствами та організаціями, яка підлягає вилученню в доход державного бюджету в розмірі 6286,23 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12572,46 грн.

Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №90 від 29.11.200р. прийняте на підставі акту перевірки від 21.11.2006р. дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів в Полтавській обласній санітарно-епідеміологічній станцій за період 2995 рік, 9 місяців 2006р. з відображенням висновків на суму необгрунтовано одержаної виручки позивачем, яка підлягає вилученню до бюджету.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 та зареєстрованої Міністерством юстиції України (ст. 3), Державної інспекції з контролю за цінами приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

В рішенні відповідача про застосування економічних санкцій від 25.10.2004р. зазначено, що позивачем було порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”. Підставою винесення такого рішення є акт перевірки, в якому відповідач посилається на лист Державної інспекції з контролю за цінами від 19.08.2004р. №32/6-11/1464 адресований Державній інспекції з контролю за цінами в АР Крим, містах Києві та Севастополі, в якому зазначається, що “Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 затверджено фіксовані тарифи з урахуванням обов”язкових податків та зборів, в тому числі з податком на додану вартість”. І збільшення розмірів затверджених постановою тарифів є порушенням державної дисципліни цін.

Суд вважає, що даний лист носить міжвідомчий рекомендаційний характер, і не є нормативним документом.

В Постанові Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, зазначено, що відповідно до ст. 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” -  затверджуються тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, і зазначена ціна в гривнях, жодні інші посилання стосовно ціни відсутні.

Відповідно до ст. 8 Закону України “про ціни і ціноутворення” №507-ХІІ від 03.12.1990р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

Державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Стаття 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Цією ж статтею визначено коло товарів і послуг, на які встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи “Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги; виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище”.

Після набрання чинності постанови КМУ “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, 04.09.2003р. Головним державним санітарним лікарем України Першим заступником Міністра охорони здоров”я України Лапушенко О.В. було надіслано та доведено до відома та керівництва в роботі через головних державних санітарних лікарів (в даному випадку м. Києва) постанову КМУ від 27.08.2003р. №1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”.

Оскільки в постанові КМУ від 27.08.2003р. №1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, не зазначено, чи є ціна, зазначена в постанові, фіксованою та чи включає вона в себе податки та інші обов”язкові платежі, на прохання санітарно-епідеміологічних служб, Міністерство охорони здоров”я України звернулося до Державної податкової адміністрації України з запитом надати роз”яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р.

Державна податкова адміністрація України на виконання Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про державну податкову службу в Україні” згідно наказу ДПА України від 12.04.2003р. №176 “Про затвердження порядку надання роз”яснень окремих положень податкового законодавства, надіслала 15.09.2003р. Міністерству охорони здоров”я України лист-роз”яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються накладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р., в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені Постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р. “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної  санітарно-епідеміологічної служби” без врахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 6.1.1., 6.1 ст. 6 вищезазначеного Закону податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону і додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Об”єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України і т.д.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” база оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними (регульованими) цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов”язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби та затверджені Постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р., згідно вимог Закону України від 03.04.1007р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об”єктом оподаткування, і відповідно мають обкладатися податком на додану вартість. До ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість.

Таким чином, позивач в своїй діяльності щодо застосування вартості робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими Постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р., керувався нормами Закону “Про податок на додану вартість”, прийнятого Верховною Радою України та роз”ясненнями Державної податкової адміністрації.

Крім того, відповідач  не надав суду доказів про те, що тарифи фіксовані і затверджені з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до листа Міністерства охорони здоров”я України №05-20/902 від 29.10.04р. понижуючі коефіцієнти 0,8, 0,75 застосовуються “за одне дослідження/вимірювання в серії починаючи з другого аналізу”, крім “Пестицидів”, в якому вказані конкретні розцінки на серійні дослідження. Так-як дослідження фізичних та радіологічних показників не є складовою частиною серійного дослідження аналізу, а є самостійними показниками (п.п. 560-564, 540-553 тарифів затверджених Постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р.), коефіцієнти 0,8 , 0,75 не застосовуються.

За таких обставин справи, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України та ст.ст. 12, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

         2.          Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 29.11.2006р. №90 про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін Лохвицькою районною санітарно-епідеміологічною станцією про застосування економічних санкцій у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі 6286,23 грн. та штрафу і розмірі 12572,46 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь Лохвицької районної санітарно-епідеміологічної станції, вул. Леніна, 32, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 02008033, р/р 35219003000064 в УДК Полтавської області, МФО 831019  - 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

    Суддя                                                                        Плеханова Л.Б.

Примітки:1.Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 та ч. 3 та ч. 5 ст. 186 КАС України.

          2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст. 255 КАС України.