Рішення

від 01.12.2022 по справі 910/6901/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 910/6901/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Компанії «PE Investments Limited»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Агро»

про визнання недійсним Договору

за участі представників:

від позивача - Резнік А.Б. (уповноважений представник);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - Бала Ю.С. (уповноважений представник);

- Тімакіна Л.В. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 Компанія «PE Investments Limited» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Агро» про визнання недійсним Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором №21/02/2019/1 від 21 лютого 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2019 між ТОВ «ФК «Веста» (після зміни найменування - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») та ТОВ «Фелікс Агро» укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором №21/02/2019/1. Позивач вказує на те, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором факторингу та в частині суб`єктного складу сторін суперечить статтям 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статтям 4, 5, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки новий кредитор - відповідач 2, який за договором є фактором, не мав станом на дату укладення договору та не має спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, у зв`язку з чим не має права надавати фінансові послуги та бути фактором у спірному договорі. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за Кредитним договором №21/02/2019/1 від 21.02.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фелікс Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста».

Відповідач 1 проти позову заперечив, вказавши, що оспорюваний правочин є купівлею-продажем прав вимоги та за своєю природою є договором відступлення права вимоги, суб`єктний склад на укладення якого, не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, а отже наявність у відповідача 2 як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

Відповідач 2 проти позову заперечив, вказавши, що спірний Договір за своєю правовою суттю є договором про відступлення права вимоги, оскільки сторони договору були визначені саме як первісний та новий кредитор, а не клієнт, фактор та боржник, а предметом даного договору було відступлення первісним кредитором та набуття права вимоги новим кредитором саме права грошової вимоги до боржника за кредитними договорами. Крім того, відповідачем було заявлено заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представники відповідача 2 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, просили суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (далі - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Агро» (далі - Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором №21/02/2019/1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1.1 Договору боржниками за Кредитним договором, Право вимоги до якого відступається за цим Договором є ТОВ «Агро ХХІ» (ідентифікаційний номер 34438102) та ТОВ «Град Хол» (ідентифікаційний номер 33510732).

Заборгованість за даним Договором є невиконані Боржником грошові зобов`язання перед первісним кредитором в частині залишку суми заборгованості відповідно до умов Кредитного договору, розмір якої визначено в п.2.2. цього Договору. (п.1.1.2. Договору)

Правом вимоги за даним Договором є право грошової вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором по сплаті заборгованості за кредитним договором, строк платежу за яким настав чи виникне в майбутньому, а також інші права вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення. (п.1.1.5. Договору)

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до п.2.1. Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимогу та сплачує Первісному кредитору відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Як вбачається з п.2.2. Договору розмір заборгованості боржника станом на день підсипання Сторонами цього Договору становить у загальному розмірі 1576174013,12 грн, з них: за основним боргом - 834010278,04 грн, за процентами 80748901,10 грн, за штрафними санкціями, пенею - 661414833,98 грн.

Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту виконання Новим кредитором умов по оплаті 40000000 грн, зазначених в п.4.2.1. та 4.2.2. розділі 4 цього Договору після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості по кредитному договору та зобов`язань Поручителів, Боржника та його Майнових поручителів стосовно їх зобов`язань по Договорам забезпечення. Перехід права вимоги підтверджується складеним між Первісним кредитором та Новим кредитором актом приймання-передачі права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 3). Разом з правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (п.3.1.3. Договору)

Ціна Договору складає 3670000 дол. США в гривневому еквівалентні по курсу НБУ на дату сплати. (п.4.1. Договору)

Згідно з п.4.2. Договору Новий кредитор зобов`язаний сплатити Первісному кредитору ціну Договору шляхом перерахування Первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні Договору на рахунок Первісного кредитора, вказаного в п.12. цього Договору у визначеному порядку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фелікс-Агро» та ТОВ «ФК «Веста» було складено та підписано Акт приймання-передачі прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за Кредитним договором №21/02/2019/1 від 21.02.2019.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 21.0.2019 по 14.02.2020 між ТОВ «Фелікс-Агро» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» від 14.02.2020 заборгованість на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відсутня.

Так, ТОВ «Фінансова компанія «Веста» уступило грошову вимогу до ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол» в розмірі 1576174013,12 грн в обмін на грошові кошти в сумі 3670000 дол. США в гривневому еквіваленті, які ТОВ «Фелікс-Агро» зобов`язався сплати первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши спірний Договір ТОВ «ФК «Веста» отримало фінансування у сумі 3670000 дол. США в гривневому еквіваленті, а ТОВ «Фелікс-Агро» набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена Договором.

Наведене свідчить про те, що укладений між ТОВ «Фелікс-Агро» та ТОВ «ФК «Веста» оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

Так, з укладенням спірного Договору відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу - ТОВ «Фелікс-Агро», яка як встановлено судом не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували наявність у ТОВ «Фелікс-Агро» відповідного дозволу (ліцензії).

Згідно ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин (Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором №21/02/2019/1 від 21.02.2019) суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215, 227 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача 2, що останнім було придбано права вимоги, які включені до ліквідаційної маси банку, а тому вказані права не мають статусу фінансового активу і відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, судом відхиляються з огляду на таке.

Фінансова послуга - це операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові активи - кошти, фінансові інструменти, боргові зобов`язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Оскільки стороною оспорюваного правочину не є банківська установа в процесі ліквідації, а тому наведені відповідачем виключення не поширюються на спірні правовідносини, а придбані права вимоги за кредитними договорами є фінансовим активом.

Твердження відповідача 1 про те, що наявність дисконту не свідчить про укладення договору факторингу з огляду на можливу неліквідність переданих прав вимоги за кредитними договорами, судом відхиляється з огляду на наступне

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Протоколу електронних торгів №UKR-2018-01 від 12.12.2018 відповідачем 1 було придбано пул активів, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами АТ «Єврогазбанк», ПАТ «КБ «Активбанк» та АТ «Дельта Банк», відповідно до якого відповідач 1 сплатив АТ «Дельта Банк» 24680683,04 грн.

Разом з тим, відповідач 1 на виконання умов спірного Договору продав вищезазначений пул вимог ТОВ «Фелікс-Агро» за 3670000 доларів США.

Таким чином, участь у вказаних електронних торгах за участі даних учасників та продаж права вимоги за спірним Договором за ціну дорожчу за вартість купівлі пулу заборгованості у АТ «Дельта Банк», свідчить про ліквідність вказаного боргу.

Доводи Відповідача 2, що внаслідок укладення оспорюваного Договору, у останнього виникло право вимоги лише щодо існуючої на момент укладення даного Договору заборгованості, судом відхиляються, оскільки, відповідно до п.1.1.5. Договору правом вимоги за даним Договором є право грошової вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором по сплаті заборгованості за кредитним договором, строк платежу за яким настав чи виникне в майбутньому, а також інші права вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення.

Щодо заявленої відповідач 2 заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (ст.256 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі 918/1071/15 від 11.03.2019 про банкротство ТОВ «Агро ХХІ» та ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі №918/54/16 від 15.05.2019 про банкротство «Гранд Холл» замінено кредитора ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Фелікс Агро» на підставі спірного Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за Кредитним договором №21/02/2019/1 від 21.02.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є бенефіціарним власником ТОВ «Гранд Холл» та ТОВ «Агро ХХІ».

Таким чином, позивач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду від 11.03.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), дата оприлюднення 15.03.2019.

В той же час, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету міністрів України від 19.08.2022 № 928 внесено зміни до постанови Кабінету міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236) продовжено до 31.12.2022.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності.

Всі інші доводи сторін заявлені під час розгляду справи були розглянуті судом, проте відхилені, у зв`язку з тим, що не впливають на вирішення спору по суті.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за Кредитним договором №21/02/2019/1 від 21.02.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фелікс Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд.3, корпус 8Б, офіс 103; ідентифікаційний код 41264766) на користь Компанії «PE Investments Limited» (6051, Республіка Кіпр, м. Ларнака, вул. Патрон, буд. 10; ідентифікаційний номер 193903) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Агро» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.94, кв.1; ідентифікаційний код 42217811) на користь Компанії «PE Investments Limited» (6051, Республіка Кіпр, м. Ларнака, вул. Патрон, буд. 10; ідентифікаційний номер 193903) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 19.12.2022.

Суддя Я.В. Маринченко