Постанова

від 14.12.2022 по справі 9/430-05-11867

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 9/430-05-11867

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі

за позовом Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (наразі Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів»)

до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»

про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Як вбачається з копії рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006, Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів, наразі Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (далі - ГО «Одеська обласна організація ВСА») звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості») про визнання права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення під літ. «А», «а», «А», «а» (І, ІІ поверхи) - 417,70 кв. м, під літ. «Б» (склад) - 15,3 кв. м, під літ. «В» (склад) - 26,6 кв. м, під літ. «Г» (електромайстерня) - 52,3 кв. м, під літ. «Д» (склад) - 243,00 кв. м, під літ. «Е» (підсобне) - 9,5 кв. м, під літ. «Ж» (кладова) - 6,3 кв. м, під літ. « 3» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «И» (гараж) - 16, 7 кв.м, під літ. «К» (гараж) - 17,00 кв. м, під літ. «Л» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «М» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «Н» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «О» (гараж) - 17,1 кв. м, на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В, загальною площею 226,1 кв. м (приміщення: під літ. «А» - 56,1 кв. м, під літ. «Б» - 114,9 кв. м, під літ. «Г» - 9,8 кв. м, під літ. «Д» - 3,00 кв. м, під літ. «Е» - 2,4 кв. м, під літ. «Ж» - 22,9 кв. м, під літ. « 3» - 17,00 кв. м) згідно з технічними паспортами від 11.04.2003 та про зобов`язання зареєструвати за позивачем право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

1.2. Із копії зазначеного рішення убачається, що позовні вимоги обґрунтовано відмовою КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у видачі свідоцтва про право власності на спірні об'єкти.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 (суддя Бакланова Н. В.) позов задоволено:

- визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення під літ. «А», «а», «А», «а» (І, ІІ поверхи) - 417,70 кв. м, під літ. «Б» (склад) - 15,3 кв. м, під літ. «В» (склад) - 26,6 кв. м, під літ. «Г» (електромайстерня) - 52,3 кв. м, під літ. «Д» (склад) - 243,00 кв. м, під літ. «Е» (підсобне) - 9,5 кв. м, під літ. «Ж» (кладова) - 6,3 кв. м, під літ. « 3» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «И» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «К» (гараж) - 17,00 кв. м, під літ. «Л» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «М» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «Н» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «О» (гараж) - 17,1 кв. м) згідно з технічним паспортом від 11.04.2003;

- визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Краснова, 3-В, загальною площею 226,1 кв. м (приміщення: під літ. «А» - 56,1 кв. м, під літ. «Б» - 114,9 кв. м, під літ. «Г» - 9,8 кв. м, під літ. «Д» - 3,00 кв. м, під літ. «Е» - 2,4 кв.м, під літ. «Ж» - 22,9 кв. м, під літ. «З» - 17,00 кв. м) згідно з технічним паспортом від 11.11.2005;

- зобов`язано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвати право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення під літ. «А», «а», «А», «а» (І, ІІ поверхи) - 417,70 кв. м, під літ. «Б» (склад) - 15,3 кв. м, під літ. «В» (склад) - 26,6 кв. м, під літ. «Г» (електромайстерня) - 52,3 кв. м, під літ. «Д» (склад) - 243,00 кв. м, під літ. «Е» (підсобне) - 9,5 кв. м, під літ. «Ж» (кладова) - 6,3 кв. м, під літ. « 3» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «И» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «К» (гараж) - 17,00 кв. м, під літ. «Л» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «М» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «Н» (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. «О» (гараж) - 17,1 кв. м) згідно з технічним паспортом від 11.04.2003;

- зобов`язано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвати право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Краснова, 3 В, загальною площею 226,1 кв. м (приміщення: під літ. «А» - 56,1 кв. м, під літ. «Б» - 114,9 кв. м, під літ. «Г» - 9,8 кв. м, під літ. «Д» - 3,00 кв. м, під літ. «Е» - 2,4 кв.м, під літ. «Ж» - 22,9 кв. м, під літ. «З» - 17,00 кв. м) згідно з технічним паспортом від 11.11.2005.

2.2. Місцевий господарський суд, пославшись, зокрема, на положення статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4, 49 Закону України «Про власність», пунктів 1.1- 1.4, 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5 (далі - Тимчасове положення), статей 2, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», рішення Одеської міської ради від 30.10.2000 № 1848-ХХШ та технічні паспорти, зазначив, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зазначене рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 в апеляційному порядку тривалий час не оскаржувалося.

2.3. 26.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (далі - Всеукраїнська спілка автомобілістів та/або Спілка), в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні нежитлові приміщення належать Всеукраїнській спілці автомобілістів та були передані позивачу виключно на праві оперативного управління. Всеукраїнська спілка автомобілістів довідалася про існування оскаржуваного рішення тільки 02.07.2021, коли адвокат Хаджи І. Д. отримала відповідь на адвокатський запит від Одеської міської ради, в якому серед документів, які стали підставою для видачі ГО «Одеська обласна організація ВСА» свідоцтва від 23.04.2009 серії САС № 635016 про право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 35, зазначено рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду впливає на права та обов`язки апелянта, оскільки ГО «Одеська обласна організація ВСА» ще до недавнього часу поводилась саме як регіональне представництво Всеукраїнської спілки автомобілістів, зокрема, оплачувала щомісячні членські внески, здійснювала діяльність відповідно до цілей, для яких була створена, брала участь у вирішенні інших значимих для всієї Всеукраїнської спілки автомобілістів питань, що жодним чином не викликало сумнівів у тому, що позивач є регіональним представництвом скаржника та в тому, що все нерухоме майно знаходиться у ГО «Одеська обласна організація ВСА» на праві оперативного управління, а право власності на таке майно має виключно Всеукраїнська спілка автомобілістів. ГО «Одеська обласна організація ВСА» була створена як регіональне представництво Всеукраїнської спілки автомобілістів та все майно організації, зокрема й спірні нежитлові приміщення, належали на праві власності скаржникові, а ГО «Одеська обласна організація ВСА» мала виключно право оперативного управління майном спілки, яке розташоване на території Одеської області.

Апелянт наголошував на тому, що із положень статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакціях від 1992 року, 2000 року, 2007 року та статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакціях від 1995 року, 2000 року, 2001 року є очевидним, що позивач - місцевий осередок Всеукраїнської спілки автомобілістів; все майно, що перебуває на його балансі, належить Всеукраїнській спілці автомобілістів, а ГО «Одеська обласна організація ВСА» має право тільки оперативного управління всім наявним на балансі майном.

У зв`язку з ухваленням оскаржуваного судового рішення у даній справі, яке стало підставою реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за ГО «Одеська обласна організація ВСА», апелянта фактично позбавлено нерухомого майна, яким користувалася ГО «Одеська обласна організація ВСА» виключно на праві оперативного управління. Передача спірного нерухомого майна на баланс ГО «Одеська обласна організація ВСА» не має наслідком перехід на таке майно права власності, право власності на все майно має виключно Всеукраїнська спілка автомобілістів, а отже, посилання місцевого господарського суду на те, що спірне нерухоме майно перебувало на балансі позивача не може вважатися достатнім доказом про право власності на таку нерухомість. На думку апелянта, з урахуванням предмета позову у справі № 9/430-05-11867 та того факту, що все майно, яке знаходилося на балансі ГО «Одеська обласна організація ВСА», є власністю Всеукраїнської спілки автомобілістів, у позивача відсутнє суб`єктивне право, на захист якого він звернувся до суду в рамках цієї судової справи (не є належним позивачем за заявленими позовними вимогами). Апелянт звертав увагу, що місцевий господарський суд першочергово повинен був визначити, чи є у позивача право або законний інтерес на звернення до суду, а в даній справі, чи є позивач власником об`єктів нерухомості та на підставі яких документів, а оскільки судом взагалі не досліджувалося це питання, то очевидним є те, що суд не встановив, чи наявне порушення будь-яких прав позивача та необхідність їх захисту.

Судом першої інстанції помилково не залучено Всеукраїнську спілку автомобілістів до участі у справі як третю особу, не досліджено питання щодо реального власника спірного нерухомого майна, не встановлено наявність чи відсутність порушеного права позивача та необхідність його захисту, а отже, й права на звернення до суду із даним позовом, що в сукупності свідчить про те, що суд, ухвалюючи рішення від 12.01.2006, не з`ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які стороною не доведено, порушив норми процесуального права щодо залучення третьої особи до участі у справі та неправильно застосував положення статті 392 ЦК України.

В апеляційній скарзі також наявна заява про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення.

2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (Мишкіна М. А. - головуючий суддя, судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) апеляційну скаргу задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.5. Постановою Верховного Суду від 12.07.2022 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді Могил С. К., Случ О. В.) постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 9/430-05-11867 скасовано з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006.

2.6. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 поновлено Всеукраїнській спілці автомобілістів строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-08-11867; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-08-11867; призначено справу до розгляду на 01.09.2022.

2.7. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 (Богатир К. В. - головуючий, судді Савицький Я. Ф., Філінюк І. Г.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867.

2.8. Ухвала суду апеляційної інстанції із посиланнями на положення пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) арґументована тим, що предметом розгляду в межах справи № 9/430-05-11867 є спір між ГО «Одеська обласна організація ВСА» та КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» щодо невидачі відповідачем ГО «Одеська обласна організація ВСА» свідоцтва про право власності на нерухоме майно згідно з переліком, Всеукраїнська спілка автомобілістів не є учасником у справі № 9/430-05-11867, а місцевий господарський суд ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині цього рішення не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки Всеукраїнської спілки автомобілістів і жоден висновок суду першої інстанції не створює будь-яких прав або обов`язків для апелянта. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 підлягає закриттю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 9/430-05-11867, Всеукраїнська спілка автомобілістів звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, а справу № 9/430-05-11867 направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

3.2. Скаржник зауважує на порушенні судом апеляційної інстанції положень пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

На думку скаржника, для того, щоб встановити наявність порушених прав, суд апеляційної інстанції повинен був детальніше дослідити всі пояснення скаржника, надані ним докази та взяти до уваги таке.

Так, ГО «Одеська обласна організація ВСА» була створена як регіональне представництво Всеукраїнської спілки автомобілістів та все майно організації, зокрема й спірні нежитлові приміщення автостоянки № 35, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В, можуть належати на праві власності Всеукраїнській спілці автомобілістів, а ГО «Одеська обласна організація ВСА» має виключно право оперативного управління майном спілки, яке розташоване на території Одеської області.

З метою підтвердження вказаних обставин до апеляційної скарги та відповіді на відзив Всеукраїнська спілка автомобілістів надала копії статутів Всеукраїнської спілки автомобілістів та копії статутів ГО «Одеська обласна організація ВСА» і звертала увагу суду на те, що:

- Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів, Українська республіканська спілка автомобілістів, Всеукраїнська спілка автомобілістів належать одній і тій же організації - Всеукраїнській спілці автомобілістів. Всеукраїнська спілка автомобілістів зареєстрована в установленому законом порядку, а саме шляхом затвердження і реєстрації її статуту у 1974 році, в той же час перша відома реєстрація статуту Одеської обласної організації автомобілістів відбулася тільки у 1992 році;

- із змісту положень статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 1974 року та у редакції від 1990 року слідує, що Всеукраїнська спілка автомобілістів створювалася за територіальним принципом, а ГО «Одеська обласна організація ВСА» (Одеська обласна організація автомобілістів) була осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів, всі організаційні дії, що проводилися на території Одеси з метою створення такого осередку, були виключно підготовчими;

- у пункті 7.8. статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 1992 року передбачено, що для утримання апарату Центральної ради Спілки, а також для проведення централізованих заходів місцеві ради відраховують у розпорядження Центральної ради Спілки кошти від вступних і членських внесків, частини надходження від господарської та інших видів комерційної діяльності, здійснюваних радами або їх підрозділами;

- 28.12.1992 постановою президії Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів № 34 затверджено статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. 18.07.1995 було затверджено зміни до статуту. Відповідно до пункту 6.4. статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 1995 року всі будинки, будівлі, обладнання, транспортні засоби, оборотний капітал, цінні папери та інше майно, що знаходиться на балансі обласної організації Спілки, є власністю Всеукраїнської спілки автомобілістів. Обласна організація Спілки користується вказаним майном на правах повного господарського відання;

- 21.11.2000 постановою президії Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджено статут ГО «Одеська обласна організація ВСА» у новій редакції, згідно з пунктом 6.4. статуту в редакції від 2000 року кожен член спілки не має права власності на долю майна спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Обласна організація Спілки, створені спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їх господарському віданні на правах оперативного управління. Від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в господарському віданні обласної організації Спілки, створених Спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів обласної організації Спілки;

- 16.05.2001 постановою Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджено статут ГО «Одеська обласна організація ВСА»;

- із аналізу положень статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакціях від 1992 року, 2000 року, 2007 року та статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» від 1995 року, 2000 року, 2001 року є очевидним, що: ГО «Одеська обласна організація ВСА» є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів; все майно, що перебуває на балансі ГО «Одеська обласна організація ВСА», належить Всеукраїнській спілці автомобілістів, а ГО «Одеська обласна організація ВСА» має право тільки оперативного управління всім наявним на балансі майном; статут ГО «Одеська обласна організація ВСА» не може суперечити статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів; зміни до установчих документів ГО «Одеська обласна організація ВСА» затверджуються Центральною радою Всеукраїнської спілки автомобілістів; ГО «Одеська обласна організація ВСА» здійснює відрахування на утримання Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів;

- Статут ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакції від 2008 року містить важливі пункти, які кардинально відрізняються від останнього затвердженого президією Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів статуту організації в редакції від 2001 року;

- 26.09.2008 затверджена нова редакція статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» і ця редакція статуту взагалі змінила правовий статус організації та припинила її зв`язок із Всеукраїнською спілкою автомобілістів;

- затвердженням нової редакції статуту у 2008 році ГО «Одеська обласна організація ВСА» самовільно відокремилася від Всеукраїнської спілки автомобілістів та стала незалежною організацією, присвоїла нерухоме майно, що на праві власності належало Всеукраїнській спілці автомобілістів;

- у зв`язку із ухваленням судового рішення у даній справі, яке стало підставою для реєстрації права власності на нежитлові приміщення автостоянки № 35, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В, за ГО «Одеська обласна організація ВСА», скаржник фактично позбавлений свого нерухомого майна, яким користувалася ГО «Одеська обласна організація ВСА» виключно на праві оперативного управління;

- ГО «Одеська обласна організація ВСА» є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів та очевидно суду було надано й діючий статут позивача, з якого чітко вбачається, що ГО «Одеська обласна організація ВСА» не може мати у власності нерухоме майно, адже таке право належить виключно Всеукраїнській спілці автомобілістів, а отже, й вирішувати будь-які питання щодо оформлення нерухомості за позивачем не було можливо без участі її керівного органу - президії Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів, однак скаржника до участі у справі суд першої інстанції не залучив, що вплинуло на можливість реалізації управлінських прав Всеукраїнської спілки автомобілістів як керівної по відношенню до ГО «Одеська обласна організація ВСА».

3.3. Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що в даному випадку було використано шахрайську схему з оформлення майна Всеукраїнської спілки автомобілістів у власність ГО «Одеська обласна організація ВСА» за допомогою оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 та його подальшого відчуження з метою збагачення керівництва ГО «Одеська обласна організація ВСА» шляхом протиправного відчуження майна Всеукраїнської спілки автомобілістів на свою користь за участі підставної юридичної особи Приватного підприємства «Автолюбитель», 100 % статутного капіталу якого належали голові ГО «Одеська обласна організація ВСА» Іванову Ю. І.

Таким чином, у зв'язку із ухваленням судового рішення у цій справі, яке стало підставою для реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за ГО «Одеська обласна організація ВСА», Спілка фактично була позбавлена свого нерухомого майна, яким ГО «Одеська обласна організація ВСА» мала право користувалася виключно на праві оперативного управління.

На думку скаржника, в межах цієї справи склалися не прості відносини, в яких участь беруть власник майна та особа, яка вважає себе власником, у даному випадку має місце елемент корпоративного спору, а також захист прав Всеукраїнської спілки автомобілістів як керівної по відношенню до ГО «Одеська обласна організація ВСА» організації, яка незаконно зареєструвала за собою право власності на майно та продала таке майно стороннім особам без повідомлення позивача. Тому, на думку скаржника, оцінювати наявність порушених прав Всеукраїнської спілки автомобілістів потрібно ще й в такому контексті, що Спілка захищає своє законне право здійснювати управлінські функції щодо місцевого осередку - ГО «Одеська обласна організація ВСА».

Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що у межах цієї судової справи Всеукраїнська спілка автомобілістів захищає своє законне право на оформлення у власність об'єктів нерухомості, які за рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 без належних на те правових підстав були визнані на праві власності за позивачем. Допоки судове рішення у даній справі не буде скасоване, скаржник не має можливості здійснити конкретні дії для оформлення спірної нерухомості.

Скаржник також звертає увагу на судові рішення у справі № 34/251-25/536 та висновки судів під час розгляду зазначеної справи та вважає, що Вищий господарський суд України вже виклав висновок щодо приналежності Спілці нерухомого майна, яке перебуває на балансі її місцевого осередку.

3.4. Всеукраїнська спілка автомобілістів також акцентує увагу на тому, що у судовому засіданні у справі № 9/430-05-11867, яке відбулося 01.09.2022, адвокат Хаджи І. Д. брала участь в режимі відеоконференції. Проте після відкриття судового засідання головуючий суддя не оголосив склад суду та прізвище секретаря судового засідання, який бере участь у засіданні, не уточнив у сторін, чи довіряють вони складу суду та секретарю та чи є відводи. За таких обставин Всеукраїнська спілка автомобілістів вважає, що відкриття судового засідання у справі відбулося із порушенням норм процесуального законодавства, що є недопустимим. Скаржник наголошує на тому, що учасники справи, які беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, мають рівні права із тими учасниками справи, які беруть участь у судовому засіданні в залі суду, однак неналежне повідомлення учасника справи про склад суду та прізвище секретаря фактично обмежило адвоката Хаджи І. Д. у законних правах та порушило принцип рівності всіх учасників справи.

За таких обставин скаржник стверджує, що Південно-західним апеляційним господарським судом під час судового засідання у справі № 9/430-05-11867, яке відбулося 01.09.2022, порушено порядок розгляду апеляційної скарги, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке має бути скасоване судом касаційної інстанції, а справа № 9/430-05-11867 відповідно до положень статті 310 ГПК України - направлена для продовження розгляду.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ГО «Одеська обласна організація ВСА» просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867, поданою особою, яка не брала участі у справі.

Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18).

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про недоведеність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення, яке би якимось чином порушувало чи обмежувало права і обов'язки Всеукраїнської спілки автомобілістів, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, Всеукраїнська спілка автомобілістів зазначила, зокрема, про те, що вказане судове рішення порушує її законні інтереси, оскільки ГО «Одеська обласна організація ВСА» була створена як регіональне представництво Всеукраїнської спілки автомобілістів та все майно організації, зокрема, й спірні нежитлові приміщення автостоянки № 35, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В, належать на праві власності скаржникові, а ГО «Одеська обласна організація ВСА» мала виключно право оперативного управління майном Спілки, яке розташоване на території Одеської області.

Відхиляючи доводи скаржника щодо приналежності спірного майна (нежитлових приміщень) Всеукраїнській спілці автомобілістів, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 01.09.2022 обґрунтовано зазначив, що статути Всеукраїнської спілки автомобілістів та ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакціях, чинних на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, дійсно встановлюють, що ГО «Одеська обласна організація ВСА» є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів, проте самі по собі положення статутів не породжують у Всеукраїнської спілки автомобілістів права власності на спірне конкретне майно.

Так, як свідчать матеріали справи та установлено судом апеляційної інстанції, у 2000 році зареєстровано нову редакцію статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Згідно з пунктом 1.3 статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 2000 року діяльність Спілки поширюється на територію всієї України. Організація Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські організації є структурними осередками Спілки і мають статус юридичної особи, в своїй діяльності керуються своїми статутами, які не суперечать статуту Спілки, і реєструються в установленому порядку після їх затвердження президією Центральної ради. Вони несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах коштів і майна, що знаходяться в їхньому господарському віданні.

Відповідно до пункту 4.1 статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 2000 року Спілка будується за територіальним принципом. Первинні організації Спілки створюються за місцем роботи і навчання, за місцем проживання та організованого зберігання транспортних засобів. Первинні організації об`єднуються в районні, міські організації за територіальністю. Районні та міські організації входять до складу організації Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій, які становлять Спілку.

Згідно з пунктом 6.1 статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 2000 року місцевими організаціями Спілки є первинні, районні, міські, обласні організації та організація Автономної Республіки Крим. Міські, районні, та первинні організації Спілки у своїй діяльності керуються статутом Спілки, статутами організацій Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій та своїми положеннями, які затверджуються президіями вищестоящих рад.

Пунктом 7.4 статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 2000 року кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Організація Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські організації, створені Спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління.

Як передбачено у пункті 7.6 статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 2000 року, від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в господарському віданні організації Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій, створених Спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів організації Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій.

Згідно з пунктом 7.8. статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції від 2000 року на утримання апарату Центральної ради Спілки, а також для проведення централізованих заходів місцеві організації та підприємства Спілки відраховують у розпорядження Центральної ради Спілки кошти в порядку і розмірах, встановлених Центральною радою.

16.05.2001 постановою Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів затверджено статут ГО «Одеська обласна організація ВСА».

Так, у пункті 1.1 статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакції від 2001 року зазначено, що ГО «Одеська обласна організація ВСА» є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації - Всеукраїнської спілки автомобілістів, що на добровільних засадах об`єднує громадян - власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян - любителів автомототехніки.

Згідно з пунктом 1.2 статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакції від 2001 року обласна організація Спілки здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян», чинного законодавства, статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів і цього статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Спілки, самоврядування та гласності, самофінансування та самоокупності.

Пунктом 1.3 статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакції від 2001 року передбачено, що обласна організація Спілки у своїй діяльності керується своїм статутом, який не суперечать статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів і реєструються у встановленому порядку після його затвердження президією Центральної ради. Вона несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах коштів і майна, що знаходяться в її господарському віданні.

Відповідно до пункту 6.3 статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакції від 2001 року власністю Спілки є будівлі і споруди, обладнання, транспортні засоби, цінні папери та інше майно, придбане на власні кошти чи на інших підставах, які не заборонені законом для виконання статутних завдань.

У положеннях пункту 6.4 статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакції від 2001 року вказано, що кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Обласна організація Спілки, створені Спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління. Від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в господарському віданні обласної організації спілки, створених Спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів обласної організації Спілки.

Згідно з розділом 7 статуту ГО «Одеська обласна організація ВСА» у редакції від 2001 року зміни і доповнення до цього статуту має право вносити конференція обласної організації Спілки, з наступним затвердженням Центральною радою Спілки.

Апеляційний господарський суд правильно звернув увагу на те, що положення наведених статутів саме в цих редакціях були чинними на час прийняття оскаржуваного рішення та дійсно встановлювали, що ГО «Одеська обласна організація ВСА» є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів.

При цьому положення цих статутів встановлюють, що кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Обласна організація Спілки, створені спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їх господарському віданні, на правах оперативного управління.

Однак, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, з положень даних статутів не вбачається, що ГО «Одеська обласна організація ВСА» як юридична особа не може мати у своїй власності майно, відмінне від майна Спілки.

Крім цього, жодні статутні документи як Всеукраїнської спілки автомобілістів, так і ГО «Одеська обласна організація ВСА» не передбачали, що індивідуально визначене нерухоме майно, яке є предметом спору у цій справі: передається ГО «Одеська обласна організація ВСА» до Всеукраїнської спілки автомобілістів як вклад чи на інших умовах; Всеукраїнська спілка автомобілістів набуває на таке конкретно визначене майно будь-які права, в тому числі право власності тощо.

У даному випадку, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, статути встановлювали можливість володіння майном без визначення чіткого переліку такого майна, зокрема, майна, яке було предметом спору.

При цьому, як свідчать матеріали справи та установлено судом апеляційної інстанції, Всеукраїнська спілка автомобілістів не надала доказів щодо бухгалтерського обліку спірного нерухомого майна, сплати за нього податків, обов`язкових платежів тощо. Самі по собі положення статутів не породжують у Всеукраїнської спілки автомобілістів права власності на спірне конкретне майно, у той же час будь-яких належних та допустимих доказів щодо набуття Всеукраїнською спілкою автомобілістів права власності на нерухоме майно або інших прав, як то відання, користування, володіння, скаржником до суду надано не було. У матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які підтверджували б наявність у Всеукраїнської спілки автомобілістів права власності на спірне нерухоме майно або можливість набуття такого права на законних підставах.

Крім цього, скаржником не надано доказів про реєстрацію будь-яких прав на спірне нерухоме майно за Всеукраїнською спілкою автомобілістів, у тому числі права відання, власності, користування, володіння тощо. Ці докази відсутні як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час подання апеляційної скарги. У матеріалах справи також відсутні докази, з яких можна було б встановити прийняття Всеукраїнською спілкою автомобілістів рішень щодо спірного майна, зокрема щодо передачі такого майна на праві господарського відання позивачеві.

Колегія суддів також зауважує, що рішення місцевого господарського суду від 12.01.2006 у цій справі об'єктивно не могло вплинути на права, інтереси чи обов'язки скаржника або ж порушити їх, оскільки у матеріалах справи відсутні докази щодо приналежності спірного нерухомого майна Всеукраїнській спілці автомобілістів, а посилання скаржника на те, що у позивача відсутнє право власності на спірне майно не породжує право власності на таке майно у Спілки.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає правомірними висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що наведене вище спростовує посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було вирішено питання щодо його майна, тому оскаржуване рішення порушує його права, зокрема право власності.

Посилання скаржника на те, що судовим рішенням місцевого господарського суду від 12.01.2006 у справі № 9/430- 05-11867 порушено управлінські права Всеукраїнської спілки автомобілістів як керівної організації по відношенню до ГО «Одеська обласна організація ВСА» у справі, правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, адже предметом спору у справі № 9/430-05-11867 не були корпоративні відносини між ГО «Одеська обласна організація ВСА» та Всеукраїнською спілкою автомобілістів, в оскаржуваному рішенні жодним чином не порушувалися питання управлінських повноважень Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків апеляційного суду, а в силу положень частини 2 статті 300 ГПК України встановлені апеляційним судом обставини не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за приписами цієї норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 ГПК України).

Твердження скаржника про те, що сторонам не було повідомлено склад суду не знайшли підтвердження та спростовуються ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-08-11867 колегією суддів у складі: головуючий суддя Богатир К. В., суддя Савицький Я. Ф., суддя Філінюк І. Г.

Протокол судового засідання від 01.09.2022, наявний у матеріалах справи, свідчить про те, що у даному судовому засіданні апеляційним господарським судом, зокрема, відкрито судове засідання, оголошено склад суду. Представник скаржника у судовому засіданні надала пояснення щодо суті апеляційної скарги, відводів не заявила, жодних зауважень з приводу неправильності чи неповноти протоколу судового засідання відповідним представником надано не було.

При цьому технічний (відео) запис судового засідання Південно-західного апеляційного господарського суду, яке відбулося 01.09.2022, підтверджує, що після відкриття судового засідання було оголошено склад суду, однак представниками сторін відводів заявлено не було.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права, інтереси та обов'язки Всеукраїнської спілки автомобілістів щодо жодної із сторін та відносно предмета спору, то апеляційне провадження було закрито за наявності правових підстав.

Звідси, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена у відповідності до приписів процесуального законодавства.

Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо закриття апеляційного провадження.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно із частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» залишити без задоволення.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 9/430-05-11867 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено та підписано у розумні строки з урахуванням перебування головуючого судді Волковицької Н. О. на лікарняному.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ