Ухвала

від 30.11.2022 по справі 927/354/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"30" листопада 2022 р. Справа№ 927/354/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Сотнікова С.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

у присутності представників сторін:

ліквідатор ПрАТ «Київфундаментбуд» арбітражний керуючий Нестеренко О.А. посвідчення,

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного підприємства «Київфундаментбуд»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 року

(повний текст складено 19.05.2017р.)

у справі №927/354/17 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверавтотранс»

про звернення стягнення на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ» (надалі по тексту ТОВ «Чернігівське РСУ», позивач) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверавтотранс» (надалі по тексту ТОВ «Сіверавтотранс», відповідач) про звернення стягнення на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 24.02.2017 року № 1 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеним між сторонами, щодо повернення фінансової допомоги в сумі 354 921, 00 грн. у строк, встановлений договором. Виконання відповідачем зобов`язання за цим договором забезпечено укладеним між сторонами іпотечним договором від 24.02.2017 року, тому з огляду на неналежне виконання забезпеченого зобов`язання у ТОВ «Чернігівське РСУ» наявне право на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, у зв`язку з чим, позивач просив звернути стягнення на зазначене майно шляхом визнання права власності на це майно.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 року позов задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору від 24.02.2017 року, укладеного між ТОВ «Чернігівське РСУ» і ТОВ «Сіверавтотранс», нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій, а саме: нерухоме майно технічна майстерня з прохідною, загальною площею 1 206,4 кв. м (технічна майстерня літ. А-2, загальною площею 1 187,5 кв. м, прохідна літ. Б-1, загальною площею 18,9 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Мазепи Івана, 63, приміщення 1, шляхом набуття ТОВ «Чернігівське РСУ» права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання ТОВ «Сіверавтотранс» за договором № 1 поворотної фінансової допомоги, укладеним 24.02.2017 року між сторонами.

Рішення суду мотивовано тим, що за встановлених обставин відповідачем не виконано умови договору з повернення поворотної фінансової допомоги, виконання зобов`язання за яким забезпечено іпотекою. Оскільки договір іпотеки містить умову, що у разі невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень зобов`язань за цим або основним зобов`язанням у встановлений іпотекодержателем строк, вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки, тому згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» такий договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, а право вибору порядку задоволення вимог належить іпотекодержателю.

У листопаді 2020 року приватне акціонерне товариство «Київфундаментбуд» (надалі по тексту ПрАТ «Київфундаментбуд») як особа, яка не брала участі у справі та яка вважає, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 року порушено його права, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021року рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 скасовано, у позові відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не містить положень про визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду, отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. З урахуванням вимог ст.ст. 328, 335, 392 Цивільного кодексу України у контексті ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суд не наділений повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення за апеляційною скаргою особи, яка не є учасником справи, зважаючи на предмет і підстави позову у цій справі не з`ясував питання, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника; розглянувши та задовольнивши апеляційну скаргу ПрАТ «Київфундаментбуд», яке не є учасником процесу, в порушення вимог ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України не вирішив питання про залучення цієї особи до участі в справі в якості третьої особи.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року, зокрема, клопотання ліквідатора ПрАТ «Київфундаментбуд» Нестеренка О.А. про залучення ПрАТ «Київфундаментбуд» в якості третьої особи відхилено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Київфундаментбуд» закрито з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що за встановлених у справі обставин, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду питання про права, обов`язки та інтереси скаржника не вирішувалося, що є наслідком закриття апеляційного провадження з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2021 року ПрАТ «Київфундаментбуд» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України), просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, порушенням судом апеляційної інстанції положень ст.ст. 17, 254, 236 Господарського процесуального кодексу України, ст. 41 Конституції України, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що призвело до позбавлення скаржника права власності на належне йому нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2022 року ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи постанову, Верховний Суд зазначив, що вважає обґрунтованими доводи ПрАТ «Київфундаментбуд», наведені у касаційній скарзі, про порушення апеляційним судом вимог ст.ст. 17, 236, 254 , п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки після відкриття апеляційного провадження, суд належним чином не встановив, чи вирішувалося оскарженим судовим рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки ПрАТ «Київфундаментбуд», яке подало апеляційну скаргу, в оскарженій ухвалі не зазначив, якими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджуються/спростовуються аргументи скаржника щодо порушення його права власності на спірне нерухоме майно, тому передчасно закрив апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 року заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л., Полякова Б.М. про самовідвід у справі №927/354/17 задоволено. Матеріали справи №927/354/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 року, у зв`язку з задоволенням заяви суддів Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л., Полякова Б.М. про самовідвід у справі №927/354/17, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 року, апеляційну скаргу ПрАТ «Київфундаментбуд» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Доманської М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 року прийнято справу №927/354/17 за апеляційною скаргою ПрАТ «Київфундаментбуд» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017р по справі №927/354/17 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.08.2022 року.

10.08.2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Копитової О.С. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 року вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПрАТ «Київфундаментбуд» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017р по справі №927/354/17 та призначено до розгляду на 09.11.2022 року.

У зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги 09.11.2022 року о 12 год. 59 хв., розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 року розгляд справи №927/354/17 призначено на 30.11.2022 року.

30.11.2022 року в судове засідання з`явився ліквідатор ПрАТ «Київфундаментбуд» арбітражний керуючий Нестеренко О.А. та надав усні пояснення по справі.

Представники інших сторін в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. В зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Крім того, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи.

30.11.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали у даній справі.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Також Верховний Суд зазначив, що у даній справі, суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи не виконав вказівки, викладені Верховним Судом у постанові від 04.10.2021 року щодо з`ясування обставин, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника з огляду на предмет і підстави позову у цій справі. При цьому, суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на те, що зміст апеляційної скарги свідчить про наявність у апелянта самостійних вимог щодо предмета спору у цій справі та відсутністю процесуальної можливості у суду апеляційної інстанції залучити скаржника як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не обґрунтував зазначений висновок посиланням саме на такі вимоги скаржника.

Водночас судом апеляційної інстанції взагалі не було досліджено та надано правової оцінки доводам ПрАТ «Київфундаментбуд» і наданим на їх підтвердження доказам на обґрунтування перебування скаржника у правовідносинах власності щодо спірного майна та аргументам про пряме порушення його прав власника спірного майна судовим рішенням, за яким право власності на таке майно визнано за іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою звернулось ТОВ «Чернігівське РСУ» до ТОВ «Сіверавтотранс» про звернення стягнення на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 24.02.2017 року було укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачеві поворотну фінансову допомогу, яка складає 354 921 грн., для поповнення обігових коштів останньою, а відповідач зобов`язався використати поворотну фінансову допомогу за її цільовим призначенням і повернути її у визначений цим договором строк до 24.03.2017 року.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за цим договором, між позивачем та відповідачем 24.01.2017 року було укладено Іпотечний договір, згідно з яким, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем (Іпотекодавець) основного зобов`язання, позивач (Іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: технічна майстерня, загальною площею 1206,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Мазепи Івана, б.63, приміщення 1.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав, перерахувавши відповідачу 24.02.2017 року 354 921 грн. поворотної фінансової допомоги, проте відповідач у визначений договором строк фінансову допомогу не повернув.

У зв`язку з цим, позивач 27.03.2017 року направив відповідачу вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач на цю вимогу надіслав відповідь про неможливість повернути позивачу кошти в сумі 354 921 грн. через відсутність коштів.

У позовній заяві позивач просив місцевий суд звернути стягнення на нерухоме майно відповідача, яке є предметом іпотеки, шляхом набуття позивачем права власності на це майно.

Як було вищезазначено, рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 року позов задоволено.

ПрАТ «Київфундаментбуд» в обґрунтування права на оскарження рішення місцевого господарського суду в апеляційній скарзі послався на обставини того, що останній є власником нерухомого майна будівлі технічної майстерні з адміністративними приміщеннями, А-2, А(1)-1; прохідна, Б-1, Б(1)-1, загальною площею 1 660,3 кв. м, за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 63. Це майно вибуло з володіння скаржника внаслідок його відчуження за результатами проведення електронних торгів, які в подальшому в судовому порядку було визнано недійсними. У жовтні 2020 року ліквідатору ПрАТ «Київфундаментбуд» на підставі отриманих витягів з державного реєстру стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2016 року ТОВ «Сіверавтотранс» є власником спірного нерухомого майна, яке 17.02.2017року було поділено і внаслідок поділу було створено два об`єкти: адміністративне приміщення А-2 за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 63. приміщення 2 (реєстраційний № 1178462974101) та промислова будівля будівельної індустрії А-2, загальною площею 1 198,2 кв. м, будівля служби охорони Б-1, загальною площею 18,9 кв. м, за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 63. приміщення 1 (реєстраційний № 117848 3574101). Згодом ТОВ «Сіверавтотранс» передало технічну майстерню, загальною площею 1 206, 40 кв. м, за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 63. приміщення 1, в іпотеку за договором від 24.02.2017 року у забезпечення виконання зобов`язань за договором від 24.02.2017 року № 1 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеним з ТОВ «Чернігівське РСУ», а за рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 року у цій справі за ТОВ «Чернігівське РСУ» зареєстровано право власності на це майно.

ПрАТ «Київфундаментбуд» зауважило, що судовими рішеннями у справах № 927/788/16, № 910/32168/15, № 927/849/17 та № 927/1087/17 підтверджено право власності товариства на спірний об`єкт нерухомого майна, тому вважає, що судовим рішенням у цій справі № 927/354/17 вирішено питання про його права та законні інтереси щодо зазначеного майна.

Крім того, ПрАТ «Київфундаментбуд» наголошує, що товариство перебуває у правовідносинах з володіння, користування та розпорядження спірним майном, незалежно від його поділу на окремі складові частини в ході перереєстрації права власності третіми особами, і такі правовідносини пов`язані з майновими інтересами позивача у цій справі, який заявив вимогу про звернення стягнення на спірне майно шляхом визнання права власності на це майно і така вимога була задоволена оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, прийнятим без відома та участі первісного власника спірного майна, чиє право власності підтверджено, у тому числі судовими рішеннями у справах, на які здійснено посилання скаржником в обґрунтування права на оскарження судового рішення.

Отже, за твердженнями апелянта судове рішення, ухвалене у цій справі, безпосередньо стосується його прав і законних інтересів щодо майна, визнання права власності на яке є предметом позову ТОВ «Чернігівське РСУ», в зв`язку з чим апелянтом заявлено клопотання про залучення його до розгляду справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора ПрАТ «Київфундаментбуд» Нестеренка О.А., дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що клопотання ліквідатора Нестеренка О.А. підлягає відхиленню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Київфундаментбуд» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 року у справі №927/354/17 - закриттю за наступних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказані норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.10.2021 року у справі N 910/2795/20.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, предметом позову у даній справі є вимога позивача про звернення стягнення на нерухоме майна, яке є предметом Іпотечного договору, укладеного 24.02.2017 року між ТОВ «Чернігівське РСУ» та ТОВ «Сіверавтотранс», а саме: нерухоме майно технічна майстерня з прохідною, загальною площею 1206,4кв.м. (технічна майстерня літ «А-2», загальною площею 1187,5 кв. м., прохідна літ «Б-1», загальною площею 18,9 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. І.Мазепи, буд.63, приміщення1 шляхом визнання за позивачем права власності на вказане майно.

Тобто спір у даній справі виник з чинних договірних відносин між позивачем та відповідчем.

Судом встановлено, що ПрАТ «Київфундаментбуд» не є стороною зазначеного договору. Договір не спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків заявника апеляційної скарги.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували існування взаємовідносин ПрАТ «Київфундаментбуд» з позивачем чи відповідачем щодо предмета спору станом на 2017 рік, та доказів, які б підтверджували порушення його прав позивачем, чи підтверджували, що після прийняття рішення у даній справі ПрАТ «Київфундаментбуд» буде наділено новими правами чи на нього буде покладено нові обов`язки, або змінено наявні права та(або) обов`язки, або буде позбавлено певних прав та (або) обов`язків у майбутньому стосовно предмета спору.

В оскаржуваному рішенні місцевим судом не надавалась правова оцінка правам та обов`язкам апелянта, а також його правовідносинам зі сторонами у справі, а була надана лише оцінка доказам у справі, що стосуються позивача та відповідача.

Також судом встановлено, що ПрАТ «Київфундаментбуд» на час прийняття рішення місцевим судом від 16.05.2017 року у даній справі не значився та на даний час не значиться власником нерухомого майна, яке є предметом Іпотечного договору.

Апелянт неодноразово наголошує на наявності підстав для визнання саме його власником спірного майна, однак належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції при прийняті спірного рішення, зокрема щодо встановлення власника майна не надає.

Апелянт вважаючи себе власником спірного майна не надав суду жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин, які не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення.

Договір Іпотеки, укладений 24.02.2017 року між ТОВ «Чернігівське РСУ» та ТОВ «Сіверавтотранс», був чинним, власником майна згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек вказаний відповідач, що не надавало суду першої інстанції встановити інші відносини власності у вказаній справі на дату прийняття рішення.

В даному випадку, на думку суду, лише тільки заявлення особи про те, що спірне майно належить їй, автоматично не може бути підставою для визнання такої обставини встановленою. Якщо особа, яка вважає, що її право власності порушено іншої особою вона не позбавлена права звернутись з відповідним позовом до суду, подавши при цьому всі необхідні докази. Саме в цьому процесі судом мають досліджуватись обставини власності, правомірності вибуття спірного майна з власності апелянта та підставності набуття майна у власність на вказане майно іншими особами.

Подання відповідного позову не є тотожним поданню апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, предметом якого є звернення стягнення на вказане нерухоме майно за наявності чинних договірних відносин між позивачем та відповідачем та підтвердження права власності у встановлений діючим законодавством спосіб.

В даному випадку, на думку колегії суддів, апелянт шляхом подання апеляційної скарги фактично висуває свої вимоги на спірне майно, намагається шляхом розгляду апеляційної скарги визнати за ним право власності та наполягає на дослідженні та наданні оцінки доказам, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, апелянтом не заявлялось в установленому законом порядку позовів про визнання права власності на спірне майно, також не висувалось вимог про визнання Іпотечного договору, укладеного 24.02.2017 року недійсним, тощо. Між іншим, в матеріалах справи відсутні докази про подання заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів не вбачає обґрунтованих належним чином підстав для залучення апелянта в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (на дослідженні саме цих обставин наголошував Верховний Суд), самостійні вимоги апелянта на предмет спору вбачаються з поданої ним апеляційної скарги, однак розгляду в межах даного судового спору не підлягають.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

В даному випадку колегія суддів вважає, що обраний апелянтом спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про скасування рішення місцевого суду не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірного майна.

Керуючись ст.ст. 49, 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1.Клопотання ліквідатора приватного акціонерного підприємства «Київфундаментбуд» Нестеренка О.А. про залучення приватного акціонерного підприємства «Київфундаментбуд» в якості третьої особи відхилити.

2.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного підприємства «Київфундаментбуд» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 року у справі №927/354/17 закрити.

3.Справу №927/354/17 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно вимог ст.ст.287-291 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.12.2022 року

Головуючий суддяО.С. Копитова

СуддіС.В. Сотніков

Б.О. Ткаченко