Постанова

від 20.12.2022 по справі 910/6310/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6310/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Случ О. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ",

2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електричні мережі"

про визнання договору недійсним.

У судовому засіданні взяли участь представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" - Жовтун О. В., Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електричні мережі" - Клименко Я. М.

1. Короткий зміст вимог та судових рішень

1.1. У квітні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" (далі - позивач та/або ОСББ "СЕРДОЛІК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - відповідач-1 та/або ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ") та до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електричні мережі" (далі - відповідач-2 та/або ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі") про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу від 26.12.2018 № 62346019 (далі - спірний договір № 62346019).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що спірний договір № 62346019, укладений між позивачем та ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" суперечить актам цивільного законодавства, а саме положенням статей 1, 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", пункту 6 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", пункту 1 частини 3 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), укладений без вільного волевиявлення позивача та внаслідок недійсності даного правочину ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" не має права надавати ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" обсяги технологічних втрат електричної енергії на підставі іншого договору від 27.03.2013 № 62346.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/6310/21 (суддя Ягічева Н. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 (Андрієнко В. В. - головуючий, судді Буравльов С. І., Шапран В. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

1.4. 16.09.2022 на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява представника ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У поданій заяві представник просив суд ухвалити додаткове рішення та здійснити розподіл судових витрат за результатом розгляду справи № 910/6310/21. Стягнути з ОСББ "СЕРДОЛІК" на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" надано: копію договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20, копію додаткової угоди від 30.12.2020 № 2 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20, копію додаткової угоди від 28.04.2021 № 3 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20, копію додаткової угоди від 24.12.2021 № 4 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20, копію акта від 12.09.2022 № 95 за договором про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20, докази про направлення учасникам справи даної заяви з додатками.

1.5. 04.10.2022 на адресу апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат відповідача-2 на професійну допомогу. На обґрунтування свого клопотання позивач зазначав, що необхідно зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача-2 до 0,00 грн, оскільки заявлена сума не є співмірною із складністю справи.

1.6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/6310/21 (Андрієнко В. В. - головуючий, судді Буравльов С. І., Шапран В. В.) заяву ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" у справі № 910/6310/21 задоволено частково; стягнуто з ОСББ "СЕРДОЛІК" на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000, 00 грн.

1.7. Додаткова постанова аргументована тим, що, ураховуючи обставини даної справи, предмет та підстави вимог, заперечення позивача проти розміру витрат на правову допомогу, визначений відповідачем-2 розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат. У зв`язку з цим колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

2.1. ОСББ "СЕРДОЛІК", не погоджуючись із додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/6310/21, подало касаційну скаргу, в якій просить додаткову постанову скасувати повністю та ухвалити нове рішення - про відмову в повному обсязі у задоволенні заяви відповідача-2 від 13.09.2022 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, понесеними у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

2.2. Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції, застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував частину 4 статті 126 ГПК України без урахування вищезазначених висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права та ігнорував доречні аргументи позивача про те, що розмір витрат на оплату послуг АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ "ПЕРШИЙ РАДНИК" (далі - адвокат), наданих відповідачу-2, неспівмірні із виконаною адвокатом роботою (наданими послугами). За твердженням скаржника, адвокат: не застосовував, крім Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ) додаткові джерела права, що регулюють відносини власності в багатоквартирному будинку, повноваження ОСББ, відносини ОСББ з співвласниками, права ОСББ на оплату електричної енергії за цінами для населення; не зміг на вимогу позивача зазначити конкретний підпункт пункту 5.9.2 глави 5.9 розділу 5 ККОЕЕ, яким відповідач-2 нібито керувався для розрахунків обсягів споживання позивача, проте ці підпункти є взаємовиключними і взагалі не стосуються до ОСББ, в якому всі лічильники поза межами квартир та нежитлових приміщень є спільним майном, яке належить співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності, а не ОСББ; видумав "розрахункові засоби обліку", які не передбачені чинним законодавством України (абз. 5 стор. 4 відзиву на позовну заяву від 14.05.2021), на думку позивача, тому, що не розуміє різниці між засобом комерційного обліку (лічильником) в розумінні підпункту 20 пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу І ККОЕЕ і технічним (контрольним) засобом обліку (лічильником) в розумінні пункту 1.1.2. ПРРЕЕ, покази якого не використовуються в розрахунках; не розуміє різниці між технологічними втратами електричної енергії в мережі будинку і різницею в показах комерційного лічильника і контрольного лічильника; не розуміє різниці між управляючою компанією і ОСББ, і в запереченнях на позовну заяву цитує норми права щодо управляючих компаній; не навів на обґрунтування заперечень на позов жодної норми права, яка дозволяє відповідачу-2 діяти на підставі договору про постачання електричної енергії від 27.03.2013 № 62346, який припинив свою дію 01.01.2019 - після укладення 01.01.2019 з позивачем публічного договору про послуги з розподілу електричної енергії, на підставі пункту 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018; не виконувати обов`язки ОСР, встановлені пунктом 12.2 публічного договору про послуги з розподілу електричної енергії: оформити письмово в паперовій формі у двох примірниках, підписати уповноваженою особою ОСР та направити Споживачу невід`ємні непублічні додатки до цього Договору; не виконувати обов`язки ОСР щодо складення і підписання з позивачем актів контрольного огляду, актів технічної перевірки лічильників в порядку, встановленому пунктами 6.5.2, 6.5.3, 6.5.4, 6.5.7, 6.5.10 глави 6.5 розділу 6 ККОЕЕ, під час врегулювання суперечок щодо обсягів споживання.

Крім того, на думку скаржника, адвокат не розуміє, чому відповідача-2 залучено до спору про визнання недійсним спірного договору, на підставі якого відповідач-2 отримує від позивача оплату за послуги з розподілу через відповідача-1, а також є відповідальним за кількість товару за цим договором.

Ненадання відповідачу-2 адвокатом співмірної із складністю справи правничої допомоги з вищезазначених питань призвело до прийняття судових рішень без застосування норм права, які підлягали застосуванню, з урахуванням неналежних письмових доказів, що є підставою для їх скасування відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України, проте для касаційного оскарження до Верховного Суду позивач вимушений додатково сплатити судовий збір у сумі 200 % від сплаченого в першій інстанції.

Скаржник акцентує увагу на тому, що суди попередніх інстанцій також ігнорували наступні аргументи скаржника:

- позивач є непідприємницьким товариством, відповідно до абз. 2 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі- Закон про ОСББ), його діяльність фінансується за рахунок внесків співвласників будинку на утримання і експлуатацію спільного майна. В результаті військової агресії Російської Федерації проти України платоспроможність населення впала до історичного мінімуму, що негативно вплинуло на надходження внесків. Будь-які додаткові навантаження на населення (жителів будинку) у вигляді витрат монополіста - відповідача-2 на професійну правничу допомогу призведуть до ще більшого зубожіння захищених споживачів у складі жителів будинку та до соціальної напруги під час воєнного стану;

- рішення ЄСПЛ від 18.11.2021 у справі "COLIC ПРОТИ ХОРВАТІЇ" за заявою № 49083/18 щодо порушення права на доступ до суду в результаті присудження надмірних судових витрат на користь відповідача: у цій справі мало місце обмеження права Заявника на доступ до суду.

2.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" просить додаткову постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

3.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Що ж до доводів позивача про те, що апеляційним господарським судом не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18 щодо застосування положень статті 126 ГПК України, то колегія суддів зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не у будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на прийняте рішення по суті.

Верховний Суд враховує, що зазначені скаржником судові рішення не містять протилежної позиції щодо застосування положень статті 126 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, а лише зазначають про необхідність суду виходити з критерію реальності витрат та розумності їхнього розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частини 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову з урахуванням заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зміст якої не містить жодного розрахунку чи доказу, якими б позивач обґрунтовував свою незгоду з розрахунком витрат відповідача-2.

Як зазначено вище, у разі недотримання заявником вимог частини 4 статті 126 ГПК України щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Дослідивши наявні у справі докази, перевіривши обставини фактичної участі адвоката відповідача-2 під час розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що визначений відповідачем-2 розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, надані відповідачем-2 докази в їх сукупності підтверджують надання адвокатом послуг професійної правничої допомоги під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції інстанції на загальну суму 9000,00 грн. Відповідно до статті 74 ГПК України суд визнав цей розмір (9000,00 грн) судових витрат доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Як зазначалося вище, 16.09.2022 на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява представника ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У поданій заяві представник просив суд ухвалити додаткове рішення та здійснити розподіл судових витрат за результатом розгляду справи № 910/6310/21. Стягнути з ОСББ "СЕРДОЛІК" на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" надало:

- копію договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20;

- копію додаткової угоди № 2 від 30.12.2020 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20;

- копію додаткової угоди від 28.04.2021 № 3 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20;

- копію додаткової угоди від 24.12.2021 № 4 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20;

- копію акта від 12.09.2022 № 95 за договором про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308- 20;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката Клименко Я. М.;

- копія довіреності на представництво інтересів ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" на Клименко Я. М.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Клименко Я. М.;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката Халимона С. В.

- копію довіреності на представництво інтересів ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" на Халимона С. В.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Халимона С. В.;

- докази про направлення учасникам справи даної заяви з додатками (оригінали квитанції та опису вкладення).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з акта від 12.09.2022 № 95 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 №308-20 убачається, що АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ПЕРШИЙ РАДНИК" надало ПАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" такі послуги: надання клієнту консультації щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді апеляційної інстанції 1 год, адвокат - Клименко Я; роз`яснення клієнту правової позиції щодо судової справи та узгодження з клієнтом 1 год, адвокат - Клименко Я; підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу 2 год., адвокат - Клименко Я; підготовка та подача до суду заперечень на заяву про розподіл судових витрат ОСББ "СЕРДОЛІК" 2 год, адвокат - Халимон С; участь в судових засіданнях, які відбулися 10.08.2022, 12.09.2022, - 3 год, адвокат - Клименко Я.; підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 1 год, адвокат - Клименко Я.

З умов договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20 убачається, що сторони визначили, що вартість послуг, розмір витрат виконавця та порядок розрахунків погоджується сторонами в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною даного договору.

Зі змісту заяви відповідача-2 убачається, що останній просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Зі змісту додаткової угоди від 28.04.2021 № 3 убачається, а саме з розділу 4, що сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків.

Отже, сторони визначили, що ціна цього договору становить 500 000,00 грн без ПДВ. Розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт наданих послуг. Крім оплати вартості послуг відповідно до акта наданих послуг, Клієнт компенсує документально підтверджені витрати (проїзні квитки, квитанції, чеки тощо), фактично понесені Виконавцем в процесі надання послуг. Оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг впродовж 15 календарних днів, з моменту вступу рішення суду у справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу.

Доводи скаржника про те, що стягнення витрат на оплату послуг адвоката під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції на загальну суму 9000,00 грн є необґрунтованим, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони суперечать матеріалам справи та не спростовують протилежні висновки суду апеляційної інстанції.

Оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування немає.

При цьому обставини щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 ГПК України, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану додаткову постанову слід залишити без змін.

5. Розподіл судових витрат

5.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ОСББ "СЕРДОЛІК" без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" залишити без задоволення.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/6310/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ