Постанова

від 24.01.2023 по справі 910/6310/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6310/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електричні мережі"

про розподіл судових витрат з розгляду

касаційних скарг Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ",

2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електричні мережі"

про визнання договору недійсним.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" (далі - позивач та/або ОСББ "СЕРДОЛІК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - відповідач- 1 та/або ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ") та до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електричні мережі" (далі - відповідач- 2 та/або ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі") про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу від 26.12.2018 № 62346019 (далі - спірний договір № 62346019).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/6310/21 (суддя Ягічева Н. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 (Андрієнко В. В. - головуючий, судді Буравльов С. І., Шапран В. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/6310/21 (Андрієнко В. В. - головуючий, судді Буравльов С. І., Шапран В. В.) заяву ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" у справі № 910/6310/21 задоволено частково; стягнуто з ОСББ "СЕРДОЛІК" на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2022 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді Случ О. В., Могил С. К.) касаційну скаргу ОСББ "СЕРДОЛІК" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі № 910/6310/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2022 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді Случ О. В., Могил С. К.) касаційну скаргу ОСББ "СЕРДОЛІК" залишено без задоволення, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/6310/21 залишено без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" було заявлено клопотання про вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, вказано, що докази на їх понесення будуть подані ним у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

27.12.2022 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" від 22.12.2022 б/н про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі, в якій заявник просить стягнути з ОСББ "СЕРДОЛІК" на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Зазначена заява мотивована посиланням на положення статей 123, 124 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заявник наголошує на тому, що судові витрати, які ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" фактично понесло у зв`язку із розглядом справи № 910/6310/21 у Верховному Суді у складі Касаційного господарського суду, складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується актом від 22.12.2022 № 154 про надання правової допомоги згідно з договором від 15.04.2020 № 308-20.

Як свідчать матеріали справи, ОСББ "СЕРДОЛІК" у запереченнях на відзив ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" на касаційну скаргу просив суд зменшити заявлені ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" до відшкодування судові витрати з 10 000,00 грн до 0,00 грн як неспівмірні зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг.

Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Верховний Суд звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Так, Велика Палата зробила такі висновки:

За положенням частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці 2 підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина 3 статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції при розгляді справи № 910/6310/21, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України заявником надано:

- договір про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20, укладений між ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" та Адвокатським об`єднанням "Перший радник", додаткові угоди від 30.12.2020 № 2, від 28.04.2021№ 3 та від 24.12.2021 № 4 копії яких додані до заяви;

- акт від 22.12.2022 № 154 за договором про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20 згідно з яким фіксована вартість наданих адвокатом виконавця - Клименко Я. послуг (розмір гонорару) в суді складає 10 000,00 грн (без ПДВ). В акті сторони зазначили, що клієнт не має претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг. Гонорар розраховується і виплачується виконавцю в порядку і строки, передбачені договором;

- витяг з реєстру адвокатів щодо Клименко Я. М.

Водночас, Верховний Суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з огляду на таке.

Дослідивши доданий до заяви про розподіл судових витрат акт від 22.12.2022 № 154 щодо наданої правничої допомоги в рамках судової справи № 910/6310/21, яка розглядалася Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, з фіксованою вартістю наданих послуг в розмірі 10 000,00 грн, Верховний Суд зауважує, що до обсягу послуг наданих Адвокатським об`єднанням "Перший радник" включено надання клієнту консультації щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді апеляційної інстанції (пункт 1). Однак питання про відшкодування витрат понесених ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції вирішувалося судом апеляційної інстанції за заявою поданою ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі", про що свідчить зміст додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/6310/21.

У пункті 2 цього акта зазначено про роз`яснення клієнтові правової позиції по судовій справі та узгодження з клієнтом, однак Верховний Суд враховує, що під час апеляційного і касаційного перегляду справи позиція ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" фактично не змінювалася. Аргументи відзиву на касаційну скаргу на рішення та постанову, є подібними до аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву та на апеляційну скаргу.

Тобто, правові позиції ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" щодо суті спору вже були сформовані до касаційного перегляду справи, є подібними (узгодженими) між собою, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Подібна позиція щодо застосування критерію обґрунтованості та пропорційності наведена в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 24.11.2021 у справі № 925/1546/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/10404/21 (за участю тих самих сторін).

Також Верховний Суд зазначає, що окреме внесення в пункт 3 акта від 22.12.2022 № 154 послуги про підготовку та подачу до суду клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу є необґрунтованим, оскільки зазначена послуга охоплюється послугою з підготовки та подання до суду відзивів на касаційні скарги позивача, які подавалися ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" поза межами процесуальних строків.

Отже, Верховний Суд вважає, що розмір заявлених ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10 000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище сумі.

Також колегією суддів враховується, що позивач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, фінансується за рахунок внесків співвласників багатоквартирного будинку, що береться до уваги при оцінці фінансового стану сторін та свідчить про обґрунтованість тверджень позивача стосовно того, що покладення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн становить надмірний тягар для нього.

Ураховуючи, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи № 910/6310/21 у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у сумі 5 000,00 грн на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі".

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про здійснення розподілу судових витрат у справі № 910/6310/21 задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРДОЛІК" (02141, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, 2, код ЄДРПОУ 36558143) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Видачу відповідного наказу у справі № 910/6310/21 доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ