Рішення

від 20.12.2022 по справі 917/1594/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2022Справа № 917/1594/21За позовом Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

третя особа: Вільна профспілка Південної залізниці

про зобов`язання вчинити дії

суддя Борисенко І.І.

секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці звернулася до Господарського суду Полтавської області із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання представника роботодавця - Виконавчий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вступити в переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення колективного договору, який би поширювався на членів Вільної профспілки та на її членів виробничого профспілкового органу, не перешкоджав законній діяльності профспілки, дотримувався вимог ст.ст. 249, 250, 252 КЗпП України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 матеріали справи №917/1594/21 за позовом Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання представника роботодавця - Виконавчий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вступити в переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення колективного договору, який би поширювався на членів Вільної профспілки та на її членів виробничого профспілкового органу, не перешкоджав законній діяльності профспілки, дотримувався вимог ст.ст. 249, 250, 252 КЗпП України передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 позовну заяву з додатками повернуто Вільній профспілці Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 позивачем подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

За наслідками апеляційного провадження, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 апеляційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці задоволено, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 скасовано. Справу № 917/1594/21 направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

26.05.2022 справа № 917/1594/21 повернута до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.07.2022.

12.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову повністю з підстав, викладених в такому відзиві.

Також, 12.07.2022 відповідач подав клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву з огляду на введення в Україні військового стану та введення карантинних обмежень.

Вказане клопотання прийнято судом та поновлено строк на подання відзиву, у зв`язку з чим такий відзив судом прийнятий та розгляд справи вирішується з урахуванням поданого відповідачем відзиву.

12.07.2022 позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів відповідача, позов підтримав повністю. Також, 12.07.2022 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вільну профспілку Південної залізниці.

Підготовче засідання призначене на 12.07.2022 відкладено до 26.07.2022 у зв`язку з залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вільної профспілки Південної залізниці (39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Леонова, буд. 4, РНОКПП 25785338).

14.07.2022 відповідач подав заяву про проведення підготовчого засідання, призначеного на 26.07.2022 за відсутності представника відповідача.

19.07.2022 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд: зобов`язання представника роботодавця виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вступити в переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення колективного договору та підписання його з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, який би поширювався на її членів та на членів виборного профспілкового органу, не перешкоджав законній діяльності профспілки, дотримувався вимог ст.ст. 249, 250, 252 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Вказана заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

26.07.2022 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання призначеного на 26.07.2022 без участі представника позивача.

Третя особа в підготовче засідання не з`явилась, причин неявки не повідомила, про розгляд справи повідомлена належним чином про що свідчать матеріали справи.

За наслідками підготовчого засідання, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.08.2022.

У судовому засіданні 30.08.2022 оголошено перерв до 20.09.2022.

Судове засідання призначене на 20.09.2022 не відбулось, у зв`язку із відпусткою судді Борисенко І.І.

Далі, ухвалою суду від 26.09.2022 у зв`язку з виходом судді Борисенко І.І. з відпустки, суд призначив справу №917/1594/21 до розгляду на 13.10.2022.

Судове засідання призначене на 13.10.2022 не відбулось у зв`язку із масованими ракетними обстрілами України та міста Києва.

За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 чергове засідання призначене на 25.10.2022.

Судові засідання неодноразово відкладались.

Чергове засідання призначене на 08.11.2022.

У судовому засіданні 08.11.2022 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог у зв`язку зі зміною назви виробничого підрозділу, позовні вимоги виклав у наступній редакції:

- зобов`язати представника роботодавця виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вступити в переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення колективного договору та підписання його з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, який би поширювався на її членів та на членів виборного профспілкового органу, не перешкоджав законній діяльності профспілки, дотримувався вимог ст.ст. 249, 250, 252 КЗпП України.

Вказана заява є фактично уточненням назви представника роботодавця, та не є по своїй суті уточненням вимог, отже, така прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 08.11.2022 оголошено перерву до 06.12.2022.

01.12.2022 до суду в електронній формі від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою суду від 01.12.2022 заяву представника відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду задоволено. Доручено Ленінському районному суду міста Полтава забезпечити 06.12.2022 о 9:45 год. проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі № 917/1594/22 у приміщенні Ленінському районному суду міста Полтава.

Судове засідання призначене на 06.12.2022 не відбулось з технічних причин, а саме не можливості учасника справи прийняти участь у режимі відеоконференції. Наступне засідання призначене на 20.12.2022.

08.12.2022 від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи протоколу конференції трудового колективу відокремленого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» державного підприємства «Українська залізниця» від 20.06.2013 щодо затвердження та підписання проекту колективного договору. Також відповідач просив поновити йому процесуальний строк на подачу такого доказу.

Суд вирішуючи питання щодо поновлення строку та прийняття для врахування поданого доказу виходить з принципу об`єктивного та всебічного розгляду, з урахуванням чого поновлює строк на подання доказів та приймає наданий протокол до матеріалів справи.

У судове засідання 20.12.2022 прибули представник позивача та третьої особи, а також представник відповідача.

Представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов повністю. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 20 грудня 2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці (позивач), зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2006 №1009/09-15.

Як вказує позивач, Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці входить в структуру Вільної профспілки Південної залізниці (далі ВППЗ), в свою чергу ВППЗ входить в структуру Вільної профспілки залізничників України (далі ВПЗУ), та на переконання позивача Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці є репрезентативною у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний діалог в Україні».

За доводами позивача, викладеними у позовній заяві, після створення профспілки, він неодноразово звертався до представника роботодавця з рішенням конференції про необхідність почати переговори по розробці, обговоренню, укладенню та підписанню колективного договору.

Згідно змісту позовної заяви, позивач випадково дізнався про укладення роботодавцем колективного договору із ППО НОР 2, у зв`язку з чим звертався до цієї профспілки з пропозицією створити спільний представницький орган та внести зміни та доповнення до існуючого колективного договору. Також, позивач вказує про таємне укладення спірного колективного договору.

Відповідно до матеріалів справи, вважаючи свої права порушеними, позивач звертався до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області з позовом до ППО НОР 2 про позбавлення права представляти інтереси працівників виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та підписання колективного договору, яка відмовилась від участі у створенні спільного представницького органу з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці.

За наслідком дослідження позовної заяви, Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області ухвалою від 13.03.2020, яка залишена без змін апеляційним та касаційними судом, відмовлено у відкритті провадження з огляду на підсудність такого спору господарському суду.

Далі, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з вказаним позовом до виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Первинної профспілкової відокремленого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» «ДП «Південна залізниця».

Ухвалою суду від 01.03.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для виконання вимог такої ухвали.

З огляду на не виконання в повному обсязі вимог ухвали суду від 01.03.2021, суд ухвалою від 18.03.2021 повернув позивачеві позовну заяву. Вказана ухвала позивачем не оскаржувалась.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в особі голови профкому Гавриленка М.П. листом від 28.04.2021 № 4 звернувся до Первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» ДП «Південна залізниця» (ППО НОР 2) з пропозицією щодо створення об`єднаного представницького органу.

Листом від 18.05.2021 вих. № 2, Голова профкому ППО НОР 2 Боровик В.П. надав відповідь, в якій повідомив про проведення процедури приєднання до діючого колективного договору та його затвердження і підписання сторонами в 2013 році, з огляду на що у створенні спільного представницького органу відсутня необхідність на законодавчо визначених підставах.

Далі, листом від 28.07.2021 позивач звернувся до ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» про надання додатків до існуючого колективного договору. Також, запропонував вступити у переговори по розробці, підписанню та узгодженні колективного договору.

Листом від 04.08.2021 № НОР-2-08-34/5 ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» повідомив позивача про надання роз`яснень по порушеному питанню стосовно ведення переговорів. В частині надання додатків, повідомив про уточнення заявником конкретного переліку, який останній бажає отримати.

Також, матеріали справи містять копію профспілкового звернення за підписом Гавриленка М.П. до АТ «Українська залізниця» № 16 щодо зобов`язання ППО НОР 2 у створенні з позивачем СПО.

Листом № 9/315 АТ «Українська залізниця» повідомила про не можливість втручання роботодавця в колективні відносини рівня виробничих підрозділів.

22.07.2021 третя особа звернулась з листом № 144 до ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» з проханням вступити в переговори з позивачем для розробки та підписання нового колективного договору.

30.07.2021 ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» надано відповідь № НОР-2-08-34/4, в якій повідомлено про не можливість внесення змін змін/доповнень до колективного договору Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, з огляду на те, що така не є учасником відповідного діючого колективного договору.

Матеріали справи містять також копії переписок між позивачем та роботодавцем, а також ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» по суті аналогічних питань, які порушені в названих вище листах та відповідях на них.

Зважаючи на не досягнення позивачем домовленості з роботодавцем та ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» в питанні утворення СПО та початку процедури ведення переговорів щодо укладення та підписання нового колективного договору, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України «Про колективні договори і колективні угоди» визначено, що цей Закон визначає засади колективно-договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин працівників і роботодавців, їх представників.

Відповідно до ст. З Закону України «Про колективні договори і колективні угоди» колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими, трудовим колективом з іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (ст. 10 КЗпП України у редакції станом на 2013 рік).

Згідно ч. 2 ст. 12 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ч. 2 ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом, який утворюється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. У цьому випадку кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Колективний договір відокремленого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» на 2013-2015 роки (далі - Колективний договір НОР-2) був укладений між сторонами: з боку роботодавця - виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» (адміністрація); з боку працівників - ППО НОР-2 (профспілка), схвалений на конференції трудового колективу 20.06.2013 та зареєстрований Управлінням соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради 01.07.2013 за реєстровим номером 173.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення Колективного договору НОР-2 (2013), на підприємстві діяли дві профспілкові організації: Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці (Позивач) та Первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» ДП «Південна залізниця» (ППО НОР-2).

Суд констатує, що доказів звернення Позивача до ППО НОР-2 щодо створення спільного представницького органу для ведення переговорів та укладення Колективного договору НОР-2, а також доказів звернення Позивача до Відповідача (представника Відповідача) щодо необхідності почати переговори по розробці, обговоренню, укладенню та підписанню Колективного договору НОР-2 станом на час його укладення та підписання (2013 р.) матеріали справи не містять та позивачем не надано.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо таємного підписання діючого Колективного договору, з огляду на те, що відповідачем (08.12.2022) надано до матеріалів справи копію Протоколу конференції трудового колективу відокремленого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» державного підприємства «Південна залізниця» яким ухвалено схвалити проект колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом відокремленого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» на 2013 2015 рр.

Отже, слід дійти висновку, що Позивач не реалізував під час процедури укладення та підписання колективного договору, як то встановлено вимогами законодавства, своє право, при наявності на підприємстві іншої профспілки, на формування спільного представницького органу таким чином самостійно позбавивши себе права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.

Щодо тверджень позивача про наявність у нього права на внесення змін та доповнень до діючого колективного договору, суд зазначає таке.

Так, Позивач зазначає, що неодноразово звертався до ППО НОР-2 з пропозицією створити спільний представницький орган (далі - СПО) для внесення змін і доповнень до діючого колективного договору, однак останньому було відмовлено.

В контексті вказаного, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 12 КЗпП України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» СПО утворюється лише для ведення переговорів з укладення колективного договору.

При цьому, суд зауважує, що на момент звернень позивача, діяв чинний колективний договір. Вказані обставини сторонами та третьою особою визнаються.

Згідно ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору протягом строку його дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що у виробничому підрозділі «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» діє Колективний договір НОР-2, дія якого щороку продовжується спільними постановами адміністрації та профспілки у зв`язку з неприйняттям нового колективного договору. Вказані обставини підтверджуються наявною у справі копією спільної постанови від 09.12.2021 № 12 про продовження дії Колективного договору НОР-2 на 2022 рік.

Сторонами Колективного договору НОР-2 є:

-з боку роботодавця - виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» (адміністрація);

-з боку працівників - ППО НОР-2 (профспілка).

Абзацом 2 Заключних положень Колективного договору НОР-2 регламентовано, що протягом строку дії колективного договору спільними постановами адміністрації та профспілки до нього можуть вноситись доповнення та зміни, які доводяться до відома трудового колективу загону. При цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, пільги, передбачені діючим законодавством, Галузевою угодою та цим колективним договором.

За таких обставин, зважаючи на те, що Позивач не приймав участі у погодженні та підписанні Колективного договору НОР-2, не є членом представницького органу профспілок, отже, він не набув передбаченого законом права на внесення зміни та доповнення до Колективного договору НОР-2.

Однак, як вбачається з переписки між Позивачем, ППО НОР-2 та виробничим підрозділом «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця», доданої Позивачем до позовної заяви, ППО НОР-2 та виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця» у своїх відповідях неодноразово пропонували Позивачеві надати свої пропозиції щодо покращення захисту трудових та соціально- економічних прав та інтересів членів Позивача для наступного їх розгляду та, за необхідності, внесення змін та/або доповнень до діючого колективного договору (листи від 14.08.2014 № НОР-2-08-31/02, від 15.04.2016 № НОР-2-08- 31/07, від 24.01.2019 № НОР-2-08-29/02). Однак Позивач цим жодного разу не скористався, іншого матеріали справи не містять та позивачем не повідомлено суду.

Щодо тверджень позивача про обмеження його в гарантіях та правах, які передбачені КЗпП України та Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд зазначає наступне.

Так, Позивач стверджує, що представник роботодавця, в особі виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця», обмежив його права та гарантії, які передбачені КЗпП України та Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема: не надав дві години на тиждень для членів виборного профспілкового органу Позивача, не звільненим від основної роботи, для виконання ними громадських обов`язків; не виділив приміщення з усім необхідним для ведення зборів, засідань; не відраховує кошти на рахунок Позивача не менше 0,3% з фонду оплати праці підприємства на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.

Також Позивач зазначає, що представник роботодавця порушує вимоги ст. 252 КЗпП України, зокрема: не включає до складу комісії по оплаті праці представника Позивача; змінює умови трудового договору; притягує до дисциплінарної відповідальності членів виборного профспілкового органу Позивача з порушенням вимог.

Такі доводи позивача не відповідають дійсності та не підтверджені матеріалами справи, більш того, спростовуються вимогами законодавства, виходячи з наступного.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Законом України «Про колективні договори і угоди», Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та іншими нормативно-правовими актами.

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (ст. 2, ч. 1,2 ст. 246 КЗпП України).

Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 244 КЗпП України).

Перелік повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації передбачений ст. 247 КЗпП України.

Щодо порушення ст. 252 КЗпП України в частині надання вільного від роботи часу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 252 КЗпП України вільний від роботи час із збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов`язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі в роботі виборних профспілкових органів, але не менш як 2 години на тиждень надається на умовах, передбачених колективним договором членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов`язків.

Згідно п. 6.16 Колективного договору НОР-2, голові первинної профспілкової організацій в трудовому колективі загону (якщо налічується більш ніж 150 працюючих членів профспілки), не звільненому від своїх службових обов`язків, надається до двох робочих днів на місяць із збереженням середнього заробітку для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов`язків в інтересах трудового колективу, а також для участі в роботі виборних профспілкових органів і профспілкового навчання. Членам виборних профспілкових органів надається на тих же умовах і для виконання тієї ж громадської роботи вільний від роботи час тривалістю дві години на тиждень.

Стосовно виконання ст. 249 КЗпП України, судом встановлено, що згідно п. 6.17 Колективного договору НОР-2 надаються профспілковому органу, діючому в загоні, в безоплатне користування необхідні для його діяльності обладнані приміщення, засоби зв`язку і транспорту, споруди, об`єкти для організації відпочинку членів профспілки, проведення дитячої оздоровчої, фізкультурної роботи та надаються приміщення для проведення зборів працівників.

Щодо відрахування коштів у розмірі не менше 0,3% фонду оплати праці, суд зазначає, що згідно зі ст. 250 КЗпП України роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

З урахуванням того, що Позивач не приймав участі в укладанні Колективного договору НОР-2 (не є його стороною), та враховуючи п. 7.3 діючого/чинного Колективного договору НОР-2, який передбачає перерахування коштів тільки тій профспілковій організації, яка підписала колективний договорі та взяла на себе відповідні зобов`язання, суд погоджується з твердженням Відповідача, що Позивач не має права і вимагати перерахування таких коштів позивачу.

У ст. 36 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що профспілки, їх об`єднання, здійснюючи представництво та захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, повинні додержуватися Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, а також виконувати колективні договори та угоди, які вони уклали, та взяті на себе зобов`язання.

Отже, враховуючи, що Позивач не є первинною профспілковою організацією виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця», не приймав участі у погодженні та підписанні Колективного договору НОР-2 та не визначив свої конкретні зобов`язання перед працівниками підприємства, суд дійшов висновку, що Позивач не набув передбачених законом права та гарантій, які надаються профспілкам у порядку, передбаченому колективним договором.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 266/4331/17. Варто зазначити, що хоч справа № 266/4331/17, за результатами розгляду якої Верховним Судом викладений правовий висновок, і дещо стосується інших підстав спору, але саме вказаний правовий висновок Верховного Суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже ним безпосередньо встановлена необхідна умова участі у переговорному процесі та підписанні колективного договору для набуття профспілкою права на гарантії, передбачені законодавством та колективним договором.

Суд приймає слушними доводи відповідача про відсутність порушень з боку роботодавця ст. 252 КЗпП України, з огляду на те, що представник Позивача був включений до складу комісії по оплаті праці та неодноразово запрошувався до роботи у цій комісії, однак жодного разу не прийняв у цьому участі. Вказані обставини підтверджуються наданою копією листа від 27.02.2022 № НОР-2-08-34/04.

Також, суду доведено належним чином що виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця» постійно взаємодіяв з Позивачем, зокрема, згідно Положення про порядок розрахунку фактичної тривалості додаткової відпустки за умовами і характером праці надавав на погодження Перелік професій (посад) працівників виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця», яким надається додаткова відпустка за особливий характер праці, із зазначенням її тривалості у 2020 році. Такі обставини підтверджуються копією листа від 03.02.2020 № НОР-2-08-34/01, наявною у матеріалах справи.

Більше того, за зверненнями Позивача виробничий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця» надавав працівникам можливість взяття участі у профспілкових навчаннях зі збереженням за працівниками робочого місця та середньомісячної заробітної плати. Такі обставини підтверджуються копіями листів від 13.09.2021 № 159 та від 20.09.2021 № 162 а також наказів від 14.09.2021 № 640 та від 21.09.2021 № 655, які надані відповідачем до матеріалів справи.

За встановлених обставин позивачем не доведено, а судом не встановлено, порушення відповідачем законодавства щодо реалізації прав та гарантій Позивача, передбачених зокрема ст.ст. 249,250 252 КЗпП України, а також перешкоджання Позивачу у виконанні його повноважень на підприємстві у межах, визначених чинним законодавством України.

Окремо, суд вважає за необхідне зазначити щодо тверджень позивача про наявність у нього статусу репрезентативності.

Так, Позивач стверджує, що є репрезентативним так як входить в структуру ВППЗ, яка, в свою чергу, входить в структуру Вільної профспілки залізничників України (далі - ВПЗУ).

При цьому, як доказ Позивач надає копію свідоцтва від 03.05.2017 № 022-07-00-Г про підтвердження репрезентативності ВПЗУ.

Проте такі твердження щодо наявності у позивача статусу репрезентативності спростовуються вимогами законодавства, з огляду на таке.

Згідно абзацу 4 ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» організації профспілки - організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та цим Законом.

Відповідно до п. 4.2 Статуту Вільної профспілки залізничників України (третьої особи) за посиланням http://zalp.org.ua/content/section/12/24/lang,ukrainian/ організаційними ланками профспілки є первинні профспілкові організації (профспілкові організації) та територіальні профспілкові організації.

Згідно пунктів 5.3, 5.7, 5.8, 6.3 Статуту ВПЗУ організаційні ланки профспілки у своїй діяльності керуються Статутом ВПЗУ.

Статут ВПЗУ затверджений Установчим з`їздом Вільної профспілки залізничників України 15.11.2006 та зареєстрований наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2007 № 41/5.

Однак, ВППЗ має власний статут. Статут Вільної профспілки Південної залізниці (далі - Статут ВППЗ) зареєстрований 27.02.2000. Суд зауважує, що зі змісту витягу Статуту ВППЗ не вбачається, що ВППЗ входить в структуру ВПЗУ.

Суд критично оцінює надану позивачем копію листа під назвою «свідоцтво про належність до Вільної профспілки Південної залізниці» без номеру та дати, згідно якого вказано, що позивач входить в структуру Вільної профспілки Південної залізниці, з огляду на те, що такий лист по правовій природі створення не кореспондується з вимогами законодавства та повноважень третьої особи на його видання, визначеної Статутом.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов переконання що дія свідоцтва від 03.05.2017 № 022-07-00-Г про підтвердження репрезентативності ВПЗУ не розповсюджується на Позивача.

Отже, позивачем не надано, та відповідно матеріали справи не містять належних та допустимих доказів репрезентативності Позивача, як первинної профспілкової організації ВППЗ, що є обов`язковою умовою для ведення переговорів та утворення СПО.

Суд відхиляє також, як безпідставні та необгунтовані твердження позивача щодо можливості на одному підприємстві мати декілька колективних договорів, з огляду на таке.

Положеннями чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про колективні договори і угоди», чітко регламентовані питання щодо кількості колективних договорів, вимог до їх змісту, сторін, порядку проведення переговорів, укладення, підписання тощо.

Частиною 1 ст. З Закону України «Про колективні договори і угоди» регламентовано, що у колективному договорі може бути лише дві сторони: сторона роботодавця, суб`єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця, зокрема представники відокремлених підрозділів Юридичної особи, та сторона працівників суб`єктами якої є первинні профспілкові організації, які діють на підприємстві, в установі, організації, відокремлених підрозділах юридичної особи, об`єднують працівників фізичної особи, яка використовує найману працю, та представляють інтереси працівників, які працюють на підставі трудових договорів у цього роботодавця, а в разі їх відсутності - вільно обрані працівниками для ведення колективних переговорів представники (представник).

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний діалог», на локальному рівні для ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів стороною працівників (суб`єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників) та стороною роботодавця (суб`єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця) утворюється двостороння робоча комісія відповідно до закону.

Якщо на підприємстві створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної) утворити для ведення переговорів з укладення колективного договору спільний представницький орган шляхом укладення відповідної угоди та письмово повідомити про це роботодавця (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди»). При цьому, ініціювати укладення угоди про утворення спільного представницького органу суб`єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців відповідного рівня може будь - який репрезентативний відповідно до законодавства України про соціальний діалог Суб`єкт профспілкової сторони та сторони роботодавців (ч. 6 цієї статті).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» регламентовано, що колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що на підприємстві може діяти лише один колективний договір.

Так, станом на час звернення позивача з відповідними заявами про створення СПО, погодження та підписання колективного договору, так і на час розгляду справи та прийняття рішення на ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» наявний чинний/діючий колективний договір, з огляду на що, підстави для укладання та підписання нового/іншого у даному конкретному випадку відсутні.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, в тому числі відсутність правових підстав для створення СПО, наявність на підприємстві чинного колективного договору, факт не належності позивача як сторони до такого колективного договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов`язання представника роботодавця - Виробничий підрозділі «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» вступити в переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення та підписання колективного договору.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20.12.2022.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Леонова, 4, код ЄДРПОУ: 42976618) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2022.

Суддя І.І. Борисенко