Рішення

від 20.12.2022 по справі 520/3039/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/3039/15-ц

Провадження № 2-о/947/49/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Ратовської А.С.,

за участю сторін:

представник Одеської міської ради Романець Ю.-В.О., діюча на підставі довіреності, посадової інструкції, в порядку самопредставництва юридичної особи,

представник ОСОБА_1 адвокат Хлєбніков М.П., діючий на підставі ордеру,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

Одеської міської ради

до ОСОБА_1

про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності,

за позовом ОСОБА_1

до Одеської міської ради,

третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна

про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2015 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просить суд

визнати недійним заповіт від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л.;

визнати спадщину після смерті ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв.м., відумерлою;

витребувати у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., житловою - 18,7 кв.м., з володіння ОСОБА_1 ;

визнати за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., житловою - 18,7 кв.м.;

встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., житловою - 18,7 кв.м.

В обґрунтування заявленого позову представник Одеської міської ради посилається на те, що 03 серпня 1993 року у ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 03.08.1993 року № 18534, виданого УЖКГ Виконкому Одеської міської ради, виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

31 грудня 2008 року громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійний проживав за адресою: АДРЕСА_2 , помер, номер актового запису про смерть 34.

Як зазначає представник позивача, згідно з довідкою за формою № 1 (виписка з домової книги про склад сім`ї), виданої посадовими особами виробничої дільниці № 7 КП «ЖКС «Чорноморський», спадкодавець займав житлову площу, що складається з однієї кімнати 18,6 кв.м., загальною площею - 42,6 кв.м., в шістнадцятиповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце відкриття спадщини - АДРЕСА_2 .

Представник позивача вказує, що майно, що становить спадщину - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,6 кв.м., у тому числі житловою - 18,6 кв.м., що належить спадкодавцю на праві власності.

Таким чином, оскільки відсутні спадкоємці за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_2 , у 2015 році Одеська міська рада звернулася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою.

Однак, у подальшому, як стверджує представник позивача, Одеській міській раді стало відомо про існування заповіту на ім`я ОСОБА_1 від 31.12.2008 року, складеного від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., за реєстровим № 2048, відповідно до якого спадкодавець нібито заповів відповідачу квартиру АДРЕСА_1 .

Представник позивача зазначає, що СВ ОМУ ГУМВС України було відкрито кримінальне провадження № 12013170020000660 від 05.09.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Наразі, як вказує представник позивача, у Київському районному суді міста Одеси розглядається кримінальна справа №520/4368/15-к по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

У матеріалахвищезазначеної кримінальноїсправи міститьсяугода від03.06.2013року провизнання винуватості,якою ОСОБА_1 визнала те,що вчервні 2009року вона,використовуючи завідомопідроблений документ,а саме заповіт, підписаний від імені ОСОБА_2 на її ім`я, завірений приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. від 31.12.2008 року, звернулася до Київського районного суду міста Одеси із заявою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_2

Київським районними судом міста Одеси 21.07.2009 року на підставі наданого ОСОБА_1 заповіту ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і визнано за нею право власності на вищезазначене нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.09.2009 року, як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 надала вищезазначене рішення Київського районного суду міста Одеси до КП «ОМБТІ та РОН», на підставі якого 21.19.2009 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, Одеська міська рада вважає, що захист прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Одеси у даному випадку можливий шляхом визнання заповіту від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., недійсним, визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою та витребування майна у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради з володіння ОСОБА_1 на підставі положень статей 387 та 1277 Цивільного кодексу України.

25.06.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, в якому, з урахуванням зміни та доповнення до позовної заяви, просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, складеним 31 грудня 2008 року.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , після його смерті відкрилась спадщина, єдиним спадкоємцем за заповітом є вона - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вказує,щозаповіт було складено спадкодавцем та посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонтіївною 31.12.2008 року.

Як зазначає ОСОБА_1 , після відкриття спадщини та у відповідності з вимогами чинного законодавства, вона звернулась із заявою про вступ у спадщину за заповітом до Третьої Одеської державної нотаріальної контори, однак 17.04,2009 року вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки в Державній нотаріальній конторі час складання заповіту у заповіті не відповідає часу, який вказано в Спадковому реєстрі, а саме: в заповіті вказано час складання і підписання: 14 годин 00 хвилин, а в Спадковому реєстрі 13 годин 49 хвилин.

Крім того, в Спадковому реєстрі в графі: дата та місце народження заповідача вказана дата - ІНФОРМАЦІЯ_4 , помилково вказано рік. Насправді, заповідач 1924 року народження.

Враховуючи виявленіпомилки,як вказує ОСОБА_1 ,воназвернулась до Приватного нотаріуса, який допустив помилки з метою їх виправлення, нотаріус провів виправлення, але з порушенням п. 5.4.12 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5.

Як стверджує ОСОБА_1 , вищевказана помилка не дозволила їй отримати свідоцтво про право на спадщину, спадкове майно спадкодавця, що останній заповів їй складається з квартири АДРЕСА_1 .

З урахуваннямвикладеного,у 2009році ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Так, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом було задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

05.03.2015 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі №2-4697/2009.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2015 року було задоволено заяву представника Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2015 року було об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності, та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, присвоєно об`єднаній справі №520/3039/15-ц.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 року було зупинено провадження по справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом до розгляду Київським райсудом м. Одеси клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 року буловідновлено провадження по справі №520/3039/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2022 року було зупинено провадженняпо справі№520/3039/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та за позовом ОСОБА_1 доОдеської міськоїрадипро визнанняправа власностів порядкуспадкуванняза заповітом до розгляду Касаційним кримінальним судом касаційної скарги прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року стосовно виправданої ОСОБА_1 у справі №520/4368/15-к.

Згідно розпорядження керівника апарату Київського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 520/3039/15-ц, провадження №2-о/947/49/22.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.07.2022 року було прийнято до розгляду цивільну справу №520/3039/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності, за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.09.2022 року провадження у справі №520/3039/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності, за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом було поновлено. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 10.11.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 20.12.2022 року представник Одеської міської ради позовні заяви, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог,підтримав уповному обсязі,просив судїх задовольнити,а узадоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом просив відмовити у повному обсязі.

У судовомузасіданні 20.12.2022року представник ОСОБА_1 позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити, а у задоволені позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнаннязаповіту недійсним,визнання спадщинивідумерлою,витребування майна,визнання прававласностіпросив відмовити у повному обсязі.

Третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна про час та місце підготовчих та судових засідань неодноразово сповіщалася судом належним чином, у підготовчі та судові засідання не з`явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, письмові пояснення або заперечення на позовну заяву не надала.

Дослідивши матеріалисправи,заслухавши поясненняпредставників сторін,проаналізувавши наданідокази вїх сукупності,суд дійшоввисновку прозадоволення позовуОдеської міськоїради тавідмову узадоволенні позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 серпня 1993 року, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 4-3834, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 03 серпня 1993 року № 18534, на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) у квартирі АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований тільки ОСОБА_2 .

Згідно заповіту від 31 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрованого в реєстрі за № 2048, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: з належного йому майна, квартиру АДРЕСА_1 , що належить йому на праві особистої власності він заповідає ОСОБА_1 . Цей заповіт складено і підписано о 14 годині 00 хвилин, в приміщенні, що є робочим місцем нотаріуса за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 125, в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л. за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 125, другий викладений на нотаріальному бланку видається заповідачу ОСОБА_2 .

Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_3 Гречаний ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 02 січня 2009 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 34.

Після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернулася до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де було з`ясовано, що час складання заповіту у тексті заповіту не відповідає вказаному в спадковому реєстрі, а також в спадковому реєстрі не вірно вказано дані народження заповідача. На звернення ОСОБА_1 , приватний нотаріус Андрющенко Л.Л. внесла відповідні виправлення до заповіту та спадкового реєстру, але з порушенням Правил ведення нотаріального діловодства.

Так, на підставі п. 5.4.12 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 року № 2368/5, дописки та виправлення повинні бути скріплені підписом та печаткою нотаріуса, а також підписами осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок.

Проте, приватним нотаріусом були внесені виправлення у заповіті, в порушення вказаних правил, оскільки на час виявлення описок та внесення відповідних виправлень, особа, щодо якої вчинялася нотаріальна дія, а саме заповідач - помер.

Листом від 17 квітня 2009 року державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Агопян В.О. повідомив ОСОБА_1 про те, що при здійсненні виправлення в заповіті, посвідченому ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 31 грудня 2008 за реєстровим № 2048 від імені ОСОБА_2 , був порушений п. 12. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції юстиції від 31 грудня 2008 року за № 2368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1325/16016: дописки та виправлення повинні бути скріплені підписом печаткою нотаріуса, а також підписами осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що вона має право звернутися до суду з приводу визнання заповіту дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру під АДРЕСА_1 .

25.06.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, в якому, з урахуванням зміни та доповнення до позовної заяви, просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, складеним 31 грудня 2008 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом було задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі вказаного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року, 21.10.2009 року КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

05.03.2015 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі №2-4697/2009.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2015 року було задоволено заяву представника Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Судовим розглядом також встановлено, що СВ ОМУ ГУМВС України було відкрито кримінальне провадження № 12013170020000660 від 05.09.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Згідно обвинувальногоакту укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного державногореєстру досудовихрозслідувань за№ 12013170020000660від 05.09.2013року,затвердженого прокуроромОдеської місцевоїпрокуратури №1 Третяк О.В., Іванес В.П. обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

ОСОБА_1 в червні 2009 року, використовуючи завідомо підроблений документ - заповіт підписаний від імені ОСОБА_2 на її ім`я, завірений приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. від 31.12.2008 року, звернулася у Київський районний суд м. Одеси із заявою про визнання права власності на кв. АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_2 , надавши завідомо підроблений заповіт.

21.07.2009 року Київським районним судом м. Одеси, на підставі наданого ОСОБА_1 заповіту, було винесено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і визнано за нею право власності на кв. АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 . В подальшому ОСОБА_1 , 23.09.2009 року надала вищевказане рішення Київського районного суду м.Одеси від 21.07.2009 року до КП «ОМБТІ та РОН» на підставі якого 21.10.2009 року на ОСОБА_1 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.3 ст.358 КК України за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.

При цьому, суд враховує, що 03.06.2013 року підозрювана ОСОБА_1 підписала угоду про визнання винуватості.

Так, зі змісту вказаної угоди вбачається, що в червні 2009 року ОСОБА_1 , використовуючи завідомо підроблений документ - заповіт підписаний від імені ОСОБА_2 на її ім`я, завірений приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. від 31.12.2008, звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою про визнання права власності на кв. АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , надавши завідомо підроблений заповіт. Київським районним судом м, Одеси 21.07.2009, на підставі наданого ОСОБА_1 заповіту, винесено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і визнання за нею права власності на кв. АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому ОСОБА_1 , 23.09.2009 надала вищевказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2009 до КП «ОМБТІ та РОН» на підставі якого 21.10.2009 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції КК України 2001 року, що діяла на момент скоєння кримінального правопорушення).

Підозрювана ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Крім того, прокурором враховано ступінь і характер її сприяння у проведенні кримінального провадження, ступінь тяжкості підозри, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, оскільки скоєне нею правопорушення не є суспільно небезпечним і не завдало суттєвої шкоди, крім того остання сприяла у швидкому проведенні досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_1 , виходячи з вищевикладеного зобов`язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; виконувати в повному обсязі покладені на неї судом обов`язки; не вчиняти в майбутньому інших кримінальних правопорушень.

Сторони угоди провизнання винуватостіпогодились на призначення покарання ОСОБА_1 за ч.3 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., та за ч.4 ст. 358 КК України (в редакції КК України 2001 року, що діяла на момент скоєння кримінального правопорушення) у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 витрати на залучення експертів при проведенні судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 1 876 гривень 20 копійок.

Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_1 була згодна.

Однак, у подальшому, ОСОБА_1 не визнала себе винною.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 року обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) та на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується виправдано, за наступних обставин.

Визнаючи ОСОБА_1 невинуватою у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення та виправдуючи її, Київський районний суд м. Одеси встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Будучи допитаною в ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині не визнала та пояснила що, 17.08.2006 року вона була призначеною на посаду соціального працівника без категорії відділення соціального обслуговування вдома в КУ «Територіальний цент соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацюючих громадян Київського району м. Одеси» і згідно графіка обслуговування підопічних, надавала послуги по веденню домашнього господарства, організації надання комунальних, побутових і індивідуальних послуг інвалідові першої груди, самотньому ОСОБА_2 , 1924 року народження, що проживав за адресом: АДРЕСА_4 . Як вона вважає, що вона на протязі двох років сумлінно виконувала свої обов`язки, щодо підопічного ОСОБА_2 , який був самотнім чоловіком і розумів, що після його смерті належна йому квартира може перейти у власність територіальній громаді. У якості подяки за її турботу, ОСОБА_2 неодноразово говорив що зробить на неї заповіт, оскільки не хотів, щоб його квартира дісталась державі. ІНФОРМАЦІЯ_2 Гречаний ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_2 вона звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., для прийняття спадщини за заповітом, оскільки знала, що ОСОБА_2 залишив на неї заповіт. При оформленні свідоцтва про право на спадщину на квартиру, яка розташована за адресом: АДРЕСА_2 , нотаріус Андрющенко Л.Л. виявила, що при укладанні заповіту, нотаріусом були допущені помилки у часі укладення заповіту, та у році народження ОСОБА_2 . Наявність цих помилок стало підставою для відмови їй нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та нотаріусом було їй рекомендовано звернутися до Київського районного суду м. Одеси із позовом про визнання за нею права власності на квартиру за адресом: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом. 21.07.2009 року Київським районним судом м. Одеси, на підставі наданого їй заповіту, було винесено рішення про задоволення її позову та визнання за нею права власності на кв. АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому, 23.09.2009 року вона надала вищевказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2009 року до КП «ОМБТІ та РОН», на підставі якого, 21.10.2009 року, на неї було зареєстровано право власності на квартиру кв. АДРЕСА_1 . Вона вважає, що заповіт завірений приватним нотаріусом від 31.12.2008 року не був підробленим, тому вона звернулася в Київський районний суд м. Одеси, оскільки в повноваження нотаріуса не входить виправлення помилок на складених нотаріусом документах. Злочин вона не скоювала, просить суд її виправдати.

В основу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення органом досудового розслідування покладено покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 Вадовської ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та надані прокурором в судовому засіданні, документи, на які прокурор посилається як на докази по справі: заповіт; витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі; постанову слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про долучення по справі речових доказів; свідоцтво серія НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на житло; лист адресований ОСОБА_1 від державного нотаріуса Третьої Одеської нотаріальної контори Агопян В.О.; рішення Київського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, з участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л. про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом; судово-почеркознавчу експертизу, проведену Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз; ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09.07.2013 року.

Київський районний суд м. Одеси надав оцінку дослідженим ним доказам, покладеним органом досудового розслідування в основу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, а саме:

покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що мешкає по АДРЕСА_5 , з 80-х років, з 2006 року живе постійно, знала померлого, він жив з дружиною, потім дружина померла і він жив один, дітей не було, він говорив про племінника в м. Москві, стосунки між ними були сусідськими, жили через стінку він жив в 20 квартирі. ОСОБА_12 померла давно, він був інвалід, він отримав поранення на війні, лікувався в шпиталях, були в нього ще інші хвороби. Обвинувачену ОСОБА_1 знає, бачила як вона ходила до нього, носила продукти. Вона приходила раз - два в неділю, приносила сумки. Якщо ОСОБА_13 не було, вона в ОСОБА_7 залишала сумки. Він нічого поганого за ОСОБА_1 не говорив, попереджав, що вона принесе продукти. Він погано себе почував, ходив самостійно, потім вже не міг. Коли ОСОБА_2 помер, вона була вдома з дітьми, в той день ОСОБА_1 вона не бачила у ОСОБА_2 ;

покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що йому нічого не відомо по цій справі, його батько ОСОБА_14 помер в 2009 році десь в січні, ніяких стосунків майже не було, перед смертю він за ним дивися, поховав його, в батька був цукровий діабет, потім йому відняли ноги, він жив в своєму будинку на вул. Радісній, обвинувачену він ніколи не бачив, батько про неї нічого не говорив. 31.12.2008 року він не бачив батька, йому не відомо куди батько їздив, від ОСОБА_15 ніяких грошей не отримував, ОСОБА_15 йому не відома;

покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що ОСОБА_2 їй відомий, це людина за якою її мати доглядала, вона працювала у соціальному закладі. На той час вона жила з мамою, з батьком ОСОБА_17 , братом ОСОБА_18 , ОСОБА_2 бачила, допомагала матері возити його в військовий шпиталь, забирала його. На квартирі його не була, не пам`ятає коли він помер. Де була мати 31.12.2008 року не може сказати, вдома її не було, відомо, що ОСОБА_2 зробив заповіт на матір, родинних зав`язків з ним не було, мати за ним доглядала, готувала йому їсти, купувала продукти. Що мати зробила з заповітом не знає;

покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що в 2012 році працював в юридичному департаменті міської ради, займався цим питанням. Йому відомо, що надійшли документи стосовно квартири, яка відійшла у спадщину, а повинна бути перейти до міської ради. Він керував всі питання стосовно спадщини, надіслав листа стосовно квартири, усі комунальні підприємства та соціальні служби повинні повідомляти про те що померли особи які не мають спадкоємців, через 6 місяців, якщо спадщина не оформлялась то квартира переходить до міськради. На теперішній час він не працює в міській раді. Квартира померлого мабуть була в реєстрі, про те, що не має спадкоємців і людина померла, більше не пам`ятає нічого по справі.

Крім того, Київським районний суд м. Одеси в судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме: заповіт від 31.12.2008 року складений від імені ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Підпис Гречаного О.А. посвідчено та підписано нотаріусом Андрющенко Людмилою Леонтіївною. З тексту заповіту встановлено, що нотаріусом заповіт до підписання прочитано вголос заповідачем ОСОБА_2 і власноручно підписаний ним в присутності нотаріуса. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено; письмову довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ДПІ у Київському районі м. Одеси згідно якої ОСОБА_2 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі № 18010705 від 31.12.2008 року, згідно якого до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація заповіту № 46150618 у спадковому реєстрі серія та номер бланка ВМА831551 номер в реєстрі 2048, приватний нотаріус Андрющенко Л.Л., заповідач ОСОБА_2 , дата реєстрації 31.12.2008 року; постанову слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про долучених по справі речових доказів; свідоцтво серія НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_2 , видане 02.01.2009 року першим Приморським відділом реєстрації цивільного стану Одеського міського управління юстиції, згідно якого смерть ОСОБА_2 наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про право власності на житло від 03.08.1993 року, видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, згідно якого квартира АДРЕСА_6 належить ОСОБА_2 ; лист, адресований ОСОБА_1 від державного нотаріуса Третьої Одеської нотаріальної контори Агопян В.О. від 17.04.2009 року №2379 Третьої Одеської нотаріальної контори, згідно якого нотаріус роз`яснив їй право звернутися в суд з метою виправлення помилок допущених іншим нотаріусом при здійсненні нотаріальних дій зв`язаних з успадкуванням нею за заповітом майна щодо майна ОСОБА_2 ; рішення Київського районного суду м. Одеси, яким позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, з участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; висновок судової-почеркознавчої експертизи № 6711/02 по матеріалам кримінальної справи №052201000030 від 31.05.2011 року, проведений Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз згідно якого експерти повідомляють про неможливість дати висновок щодо питання про те, чи самим ОСОБА_13 чи іншою особою виконано підпис від його імені в наданому на експертизу нотаріально посвідченому заповіті від 31.12.2008 року; ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09.07.2013 року, згідно якої апеляційним судом по даному кримінальному провадженню було скасовано вирок Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2012 року, яким раніше ОСОБА_1 було визнано винуватою в скоєнні злочину за ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, а матеріали справи було повернуто прокурору для додаткового розслідування.

При цьому, Київський районний суд м. Одеси дійшов висновку про те, що покази допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 не доводять факту використання ОСОБА_1 в червні 2009 року завідомо підробленого документу - заповіту підписаного від імені ОСОБА_2 , через що покази зазначених свідків судом не можуть бути покладені в основу обвинувачення, оскільки в судовому засіданні не спростовані твердження обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона не скоювала протиправних дій, за які їй пред`явлено обвинувачення по даному кримінальному провадженню. При цьому, будь-які об`єктивні дані які б підтверджували та поза усяким розумним сумнівні свідчили б про вчинення обвинуваченою інкримінованого злочину, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази такої інформації не містять.

Так, вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 року обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) та на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується виправдано.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.10.2021 року апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури Третяк О.В. залишено без задоволення. Вирок Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2019 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) та на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується виправдано залишено без змін.

При цьому, апеляційний суд відхилив доводи прокурора про те, що суд допустив вільне трактування висновку судово-почеркознавчої експертизи та вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що висновок почеркознавчої експертизи № 6711/02 від 31.05.2011 року, не може бути покладений в основу обвинувального вироку, оскільки він не підтверджує вину обвинуваченої в скоєнні злочину. Так, згідно зазначеного висновку, в рукописному тексті заповіту рукописний запис про те, що заповіт прочитано і його зміст зрозумілий, виконаний не ОСОБА_2 ,, а іншою особою. Разом з тим, у висновку також вказано, що почерк виконавця досліджуваного запису має деяку природну схожість з почерком ОСОБА_2 , та експерт повідомив, що неможливо дати висновок з питання про те, чи самим ОСОБА_2 чи іншою особою виконаний підпис від його імені у наданому на експертизу екземпляру заповіту.

Апеляційний суд відхилив посилання прокурора на примітки до висновку судово-почеркознавчої експертизи, у яких викладена інформація про стан здоров`я ОСОБА_2 , оскільки така інформація не свідчить про неможливість підписання ОСОБА_2 заповіту.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що вказаний висновок може вказувати на підробку документа, однак не може підтверджувати обізнаність обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що цей документ є підробленим, що входить до предмету доказування ч.3 ст.358 КК України.

Також, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги та не зазначив у вироку як доказ «Справку - Схему наружного осмотра трупа и констатации смерти», згідно якої вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала за 1,5 години до складання заповіту, оскільки зазначене не свідчить про неможливість підписання ОСОБА_2 заповіту. Доводи прокурора, що ОСОБА_2 , знаходячись в тяжкому стані, фізично не міг їхати до нотаріуса здійснювати оформлення заповіту на ОСОБА_1 , а тому слід вважати, що ОСОБА_2 не відвідував 31.12.2008 року нотаріуса, заповіт не підписував, є лише припущенням, яке не ґрунтується на жодних належних та допустимих доказах. Більш того, зазначене не може підтверджувати обізнаність обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що цей документ є підробленим, що входить до предмету доказування ч.3 ст.358 КК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, перевіривши їх на предмет належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, керуючись засадами справедливості, виваженості та неупередженості, дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження, та не встановлено безспірних доказів вини обвинуваченої в використанні завідомо підробленого документу - заповіту, підписаного від імені ОСОБА_2 , на її ім`я, посвідченого приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л., прокурором не надано суду об`єктивних, достовірних та належних доказів, які би підтвердили, що обвинувачена скоїла які-небудь умисні протиправні дії з метою підроблення документа чи використання завідомо підробленого документа, а тому її необхідно виправдати, за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року).

Постановою Верховного Суду від 07 липня 2022 року касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишено без задоволення. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.

При цьому, в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 08.10.2013 року, складеного ст. слідчим СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Грінченко Н.О.

Так, зі змісту вказаного протоколу вбачається, що свідок ОСОБА_19 повідомила про те, що у 2004 році вона працювала в агентстві нерухомості «Капітал», офіс якого був розташований на АДРЕСА_7 , вона працювала на посаді ріелтора. Влітку 2088 року вона їхала в громадську транспорті та зустріла свою знайому на ім`я ОСОБА_20 . У ході бесіди вона передала ОСОБА_20 свою візитну картку, в якій було зазначено, що вона працює в агентстві нерухомості і були вказані її номери телефону.

Свідок пояснила,що наприкінцігрудня 2008року,приблизно 29.12.2008року їйна мобільнийтелефон зателефонувала ОСОБА_20 ,вона представиласяі сказала,що далаїї номертелефону якійсьжінці,як воназрозуміла своїйзнайомій. ОСОБА_20 їйпояснила,що узв`язкуз тим,що нотаріальніконтори закриті,вона далаїї номертелефону жінці,для того,щоб вонаїй допомоглазнайти нотаріуса,для посвідченнязаповіту.У тойже деньїй намобільний номертелефону зателефонувалажінка,яка представилася ОСОБА_1 ,вона їїпопросила знайтинотаріуса,для того,щоб вонамогла терміновооформити заповіт.Вона сказала,що допоможеїй уданому питанні,у неїзнайомих нотаріусівне було,але узв`язкуз тим,що вонакілька разівбула присутняна угодахз продажуквартир,то моглаїї відвестидо будь-якогонотаріуса,де вонараніше була.Вони домовилисяпро зустрічнаступного дня,або тогож дня,коли точновона непам`ятає.Вони домовилисяпро зустрічна АДРЕСА_8 ,номер будинкувона непам`ятає,але будинокбув розташованийза ринком«Південний».Вона знала,що тамрозташований офіснотаріуса,у якогораніше кількаразів оформляладовіреності.Нотаріуса звуть ОСОБА_21 . Вони домовилисяпро зустрічбіля нотаріальноїконтори. ОСОБА_1 приїхала наавтомобілі іноземноговиробника чорногокольору.На скількивона пам`ятає, ОСОБА_1 сказала,що водійвказаного автомобілянібито їїсин,але вонаточно непам`ятає.Вони зайшлидо нотаріуса,та ОСОБА_1 пояснила,що їйтреба терміновооформити заповітдо Новогороку,тому,що людина,яка хочеоформити заповіт,дуже поганосебе почуває,і томуїй требавстигнути доНового року. ОСОБА_1 надала нотаріусуоригінал цивільногопаспорта ОСОБА_2 ,нотаріус робилакопію цивільногопаспорта. ОСОБА_1 сказала нотаріусу,що ОСОБА_2 дуже поганопочувається ідомовилася знотаріусом,що вона подумає, як їй буде зручніше або привести його в нотаріальну контору або відвести нотаріуса до ОСОБА_2 . Свідок в кабінеті присутня не була, але суть розмови чула, оскільки знаходилася в коридорі, а двері були відчинені.

ОСОБА_1 сказала, нотаріусу, що ОСОБА_2 дуже погано почувається і може навіть не зможе розписатися, що саме відповіла нотаріус свідок не пам`ятає, але їй здається, що вона сказала, що в цьому нічого страшного немає, головне, щоб він хоч щось написав і поставив свій підпис, можна і (+). Після цього вони домовилися, що ОСОБА_1 передзвонить нотаріусу і тоді більш детально домовляться на який час їй можна під`їхати. На скільки свідок зрозуміла, то мали оформити заповіт 30.12.2008 р. Коли вони вийшли з нотаріальної контори, то ОСОБА_1 сказала свідку, що вона їй зателефонує. щоб вона приїхала до нотаріуса. Свідок могла не приїжджати, але у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 їй сказала, що після того, як вона оформить заповіт, вона продасть вказану квартиру саме через агентство нерухомості «Капітал», і вона була в цьому зацікавлена, бо працювала там. Вона повинна була зателефонувати нотаріусу і домовитися про зустріч, після чого, вона повинна була зателефонувати ОСОБА_1 і сказати, о котрій треба приїхати.

Свідок зазначила,що наступногодня 30.12.2008р.вона почаладзвонити нотаріусуна мобільнийномер телефон,але ОСОБА_21 небрала слухавкуі воназателефонувала ОСОБА_1 ,і сказала,що нотаріусне відповідаєна телефоннідзвінки. ОСОБА_1 їй сказала,тоді требашукати іншогонотаріуса,і вонидомовилися прозустріч.Де самевони зустрілися,вона непам`ятає,на чомусаме вонаприїхала,вона непам`ятає,але вонипочали шукатиіншого нотаріуса,вони об`їздиликілька нотаріальних,але всівони булизачинені. Знайомихнотаріусів унеї немає,і томувона немогла нікомузателефонувати Коливони під`їхалина вул. Люстдорфська дорога напроти Торговельного центру «Вузівський», вони побачили вивіску «Нотаріус» і у вікні побачили жінку, як вона зрозуміла, це був нотаріус. Свідок з ОСОБА_1 підійшли до неї а стали просити, щоб вона оформила заповіт. Нотаріус тривалий час відмовлялася, але пізніше погодилася і призначила час проведення угоди на 31.12.2008 р.

Після чого вони, з дозволу нотаріуса, зайшли до приймальні, де свідок залишилася сидіти у коридорі, а ОСОБА_1 зайшла до нотаріуса до кабінету, про що саме вони говорили, вона не пам`ятає, бо не звертала на це увагу.

Також свідок повідомила, що у машині, коли вони їздили в пошуках нотаріуса, ОСОБА_1 розповіла їй, що працює в соціальній службі, допомагає самотнім старим, що ОСОБА_2 доглядає близько року, і він обіцяв оформити на її ім`я заповіт на свою квартиру.

Свідок зазначила, що нотаріус сказала, щоб вони під`їхали до неї 31.12.2008р. приблизнооб 11-12годині, точний часвона непам`ятає, алецеточнобуловперіодчасу з 12годинидо15години,точносказатинеможе, оскількипройшлодужебагаточасу.Вонаприїхаладонотаріальноїконторинагромадськомутранспортівуказанийчас. ОСОБА_22 навулиціічекала ОСОБА_1 ,якаяквоназрозуміла,колиїїпобачила,товийшлазнотаріальноїконтори.Приблизновцейжечасдонотаріальноїконторипід`їхававтомобільчервоногокольору"Жигулі".Водіємвціймашинібув ОСОБА_23 ,свідок його знала, оскількиблизько10років прожиланавулиці Світанку і там же живе ОСОБА_23 , коливінпочавдопомагатипасажиру виходити зсалону автомобіля, товона побачила,щоцетакожїїзнайомийзвул.Світанку ОСОБА_24 , знимвона не спілкувався, алезнаєйоговизуалыю,оскількивонимешкалифактичнонаоднійвулиці.

ДучевуЛеоніду ОСОБА_25 допоміг підійтидоганку, вонатак самойшла біляних.Коливони підійшли доганку, тонавулицю вийшла ОСОБА_1 , вона весь цей час знаходилася в нотаріальній конторі у нотаріуса. Після чого ОСОБА_1 виглянула у двері, ОСОБА_26 допоміг ОСОБА_27 піднятися сходами і ОСОБА_28 самостійно зайшов у приміщення. Свідок з ОСОБА_29 лишилися чекати на вулиці. Через деякий час вони сіли до салону автомобіля, бо на вулиці було холодно. Вони спілкувалися з ОСОБА_29 . Приблизно через 40 хвилин із будівлі вийшов ОСОБА_28 Дубочинський ОСОБА_30 побачивши його піднявся сходами і допоміг ОСОБА_27 спуститися сходами і сісти в салон автомобіля, після чого вони поїхали. Свідок залишилася на вулиці чекати на ОСОБА_1 , приблизно через 2-3 хвилини вона вийшла, передала їй гроші, суму свідок відмовилась називати. За те, що вона допомогла ОСОБА_1 знайти нотаріуса. Після чого ОСОБА_31 їй сказала, що вона ще залишиться у нотаріуса, тому що їй необхідно розрахуватися з нотаріусом.

Свідок пояснила що про те, що ОСОБА_24 був інвалідом, вона не знала, але вона бачила, що коли вийшов із салону автомобіля, то він був або з палицею або на милицях, точно вона сказати не може. Наскільки вона пам`ятає, коли вони проживали на сусідніх вулицях, у нього все було нормально.

Свідок зазначила,що вона зрозуміла, що це не та людина, яка має написати заповіт. Коли вона запитала у ОСОБА_32 , що відбувається, тому що запідозрила укладення фіктивної угоди, ОСОБА_26 їй сказав, що він не знає, що відбувається, оскільки його попросив ОСОБА_24 відвести його до нотаріуса, при цьому, ОСОБА_26 їй сказав, що ОСОБА_24 прихована людина і тому він йому нічого не говорив. :

Також свідок пояснила що до нотаріуса вона не заходила і не була присутня на угоді. З приводу своїх сумнівів вона нічого нотаріусу не говорила, тому що не була впевнена в цьому, і крім того, до нотаріуса не заходила. Коли ОСОБА_1 вийшла від нотаріуса, то вона запитала її, навіщо вона це зробила, адже замість Гречаного заповіт підписав ОСОБА_33 , на що вона відповіла, що ОСОБА_34 обіцяв на неї переписати квартиру, а він був лежачим. При ній ОСОБА_1 передзвонила донька і щось схвильовано сказала, на що ОСОБА_1 відповіла, щоб вона не боялася, що вона скоро буде, і свідок зрозуміла, що у ОСОБА_1 щось трапилося і їй здалося, що ОСОБА_34 помер, однак стверджувати це свідок не може. Коли свідок запитала у ОСОБА_1 , що сталося, вона їй не стала відповідати, ухилилася від відповіді. Вона себе дуже спокійно поводила, але за її виразом обличчя було видно сильне хвилювання і наляканість.

Крім ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_35 свідок більше біля нотаріальної контори нікого не бачила, в будівлю при ній ніхто не заходив, але можливо вона просто цього помітила.

У протоколі допиту свідка, свідок також вказувала, що через деякий час вона познайомилася з ОСОБА_36 і у розмові розказала йому про це. ОСОБА_36 сказав їй, що сам звернеться до міліції, тому вона не зверталася до міліції, повірила ОСОБА_36 .

Також, суд зазначає, що 10.11.2022 року представником Одеської міської ради до канцелярії суду були надані копії журналів судових засідань Київського районного суду м. Одеси кримінального провадження №520/4368/15 щодо ОСОБА_1 за ст. 358 ч. 3 КК України, від 21.09.2017 року, від 21.11.2017 року, від 06.12.2017 року та від 20.06.2017 року, у яких були допитані свідки.

Так, при розгляді кримінальної справи, у судовому засіданні 06.12.2017 року свідок ОСОБА_10 повідомив суду про те, що ОСОБА_37 його друг, він колишній співробітник міліції, був він на пенсі, ОСОБА_37 до нього звернувся і попросив побути сином одного чоловіка. Він йому сказав, що ОСОБА_1 винна гроші якомусь діду. Йому знайома ОСОБА_15 , він її бачив кілька разів, вона знайома ОСОБА_37 , ОСОБА_15 була знайома з ОСОБА_35 . Вони їздили до дому ОСОБА_35 разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_35 , він стояв в стороні, а ОСОБА_15 вимагала гроші для діда. Потім йому стало відомо, що ОСОБА_34 це чоловік, який помер на Новий рік. ОСОБА_35 сказала що була якась помилка в заповіті, що треба рішення суду, що вона вступне у спадщину та розрахується з дідом та ОСОБА_15 . ОСОБА_15 говорила, щоб ОСОБА_35 дала гроші, бо підставний дід заложить. ОСОБА_35 сказала не потрібно, все буде добре, вона продасть квартиру і дасть ці 12000 доларів США. Якась ОСОБА_20 працювала з ОСОБА_15 в агентстві нерухомості, до цього вона працювала з ОСОБА_35 доглядальницями. ОСОБА_15 син дзвонив ОСОБА_37 , що потрібен дід, щоб замінити діда, який помер, що ОСОБА_35 витягла труп на балкон, був мороз, що потрібно написати заповіт на ОСОБА_35 , що треба терміново. ОСОБА_37 не допоміг знайти діда, ОСОБА_15 сама знайшла. Вона говорила ОСОБА_35 , що вона ж знайшла, а ОСОБА_35 дала тільки 3000 доларів США, а квартира коштує 60000 доларів США. ОСОБА_35 сказала, що дасть гроші. Гроші вона давала, і їй сказали написати заяву в міліцію. ОСОБА_15 сказала, що напише скаргу анонімно від сусідів, що ОСОБА_35 шахрайка, забрала квартиру. ОСОБА_37 потім сказали, що треба написати заяву, свідок не пам`ятає, хто написав, він чи ОСОБА_37 , вони написали, завели справу. Макар, потім працівник міліції сказав, що вони знайшли діда без ніг, знайшли водія, який його віз до нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-4ст. 10 ЦПК України,суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950року іпротоколи донеї,згоду наобов`язковістьяких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен маєправо насправедливий іпублічний розглядйого справиупродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2статті 77 ЦПК Українивстановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5статті 81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ч.1ст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2ст. 16 ЦК Українивстановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

В розумінні положеньстатті 202 ЦК Українизаповіт за своєю юридичною природою є одностороннім правочином.

Встатті203 ЦК Українизакріплено загальні вимоги для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українинедодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексує підставою недійсності правочину.

Вказані обставини підлягають доведенню в судовому порядку, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину. За цих умов такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3ст. 215 ЦК України)

Відповідно до частини другоїстатті 215 ЦК України, у випадку, якщо недійсність правочину встановлена законом, то такий правочин є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень статей1216,1217,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннямистатті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1253 ЦК Українипередбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті1248і статтею1252цьогоКодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Частиною першою та другоюстатті 1257 ЦК Українипередбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вирішуючи спір у межах предмета спору, суд виходить з положеньст.1257 ЦК України, а саме, чи було вільним і відповідало волі ОСОБА_2 його волевиявлення та, чи не було порушень вимог закону щодо форми та посвідчення оспорюваного заповіту.

Упостанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення з приводу того, що як односторонній правочин заповіт підпорядковується загальним правиламЦК Українищодо недійсності правочинів.

Отже недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. № 283/8882, яка була чинною станом на момент посвідчення заповіту, п. 157 розділ 17 регламентує: заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначеннями місцяі часу складання заповіту, дати і місце народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Як було зазначено судом вище, згідно заповіту від 31 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрованого в реєстрі за № 2048, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: з належного йому майна, квартиру АДРЕСА_1 , що належить йому на праві особистої власності він заповідає ОСОБА_1 .

У заповіті зазначено, що цей заповіт складено і підписано о 14 годині 00 хвилин, в приміщенні, що є робочим місцем нотаріуса за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 125, в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л. за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 125, другий викладений на нотаріальному бланку видається заповідачу ОСОБА_2 .

Разом з тим, з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 18010705 від 31.12.2008 року вбачається, що до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис: реєстрація заповіту, заповідач: ОСОБА_2 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата та час реєстрації заповіту: 31.12.2008 року, 13:49, реєстратор: Приватний нотаріус Андрющенко Л.Л.

Тобто, судовим розглядом встановлено, що відомості до спадкового реєстру про реєстрацію заповіту були внесені раніше - 31.12.2008 року о 13:49, ніж посвідчено сам заповіт - 31.12.2008 року о 14 годині 00 хвилин.

При цьому, в спадковому реєстрі також не вірно вказано дані народження заповідача, а саме зазначено дата народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тоді як у заповіті зазначено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Того ж дня, коли було посвідчено заповіт, ІНФОРМАЦІЯ_3 Гречаний ОСОБА_4 помер.

При цьому, при розгляді кримінальної справи, судами було встановлено, що згідно «довідки - схеми зовнішнього огляду трупа та констатації смерті», смерть ОСОБА_2 настала за 1,5 години до складання заповіту.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6711/02 по матеріалам кримінальної справи №052201000030 від 31.05.2011 року, проведеною Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, рукописний запис «Мною прочитано смысол понятен Гречаный» в наданому на експертизу екземплярі заповіту від 31.08.2008 року, складеного та підписаного від імені ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, яка знаходилась під час виконання цього запису під впливом якихось природних факторів, що збивають, серед яких могли бути як внутрішні (літній або старечий вік, хворобливий стан, стан хвилювання та ін.), так і зовнішні (незручна поза при написанні, написання без окулярів), або ті чи інші одночасно. Почерк виконавця досліджуваного запису має деяку природну схожість з почерком ОСОБА_2 .

Відносно питання, чи самим ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис від його імені в наданому на експертизу нотаріально посвідченому заповіті від 31.12.2008 року, експерти повідомили про неможливість дати висновок щодо цього питання.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що відомості до спадкового реєстру про реєстрацію заповіту були внесені раніше - 31.12.2008 року о 13:49, ніж посвідчено сам заповіт - 31.12.2008 року о 14 годині 00 хвилин, в спадковому реєстрі також не вірно вказано дані народження заповідача, а саме: зазначено дата народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тоді як у заповіті зазначено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також те, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6711/02 по матеріалам кримінальної справи №052201000030 від 31.05.2011 року, проведеною Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, рукописний запис «Мною прочитано смысол понятен Гречаный» в наданому на експертизу екземплярі заповіту від 31.08.2008 року, складеного та підписаного від імені ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

При цьому, суд враховує також те, що згідно «довідки - схеми зовнішнього огляду трупа та констатації смерті», смерть ОСОБА_2 настала за 1,5 години після складання заповіту.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що апеляційний суд звернув увагу на те, що вказаний висновок судово-почеркознавчої експертизи № 6711/02 по матеріалам кримінальної справи №052201000030 від 31.05.2011 року може вказувати на підробку документа.

При розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) у кримінальному провадженні №12013170020000660, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2013 року, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не було встановлено факт того, що заповіт від 31.08.2008 року, складений та підписаний від імені ОСОБА_2 , не є підробленим.

Під час ухвалення виправданого вироку та залишення його без змін, суд першої інстанції та суд апеляційний інстанції виходили з того, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження, та не встановлено безспірних доказів вини обвинуваченої в використанні завідомо підробленого документу - заповіту, підписаного від імені ОСОБА_2 , на її ім`я, посвідченого приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л., прокурором не надано суду об`єктивних, достовірних та належних доказів, які би підтвердили, що обвинувачена скоїла які не будь умисні протиправні дії з метою підроблення документа чи використання завідомо підробленого документа, а тому її необхідно виправдати, за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, же їй інкримінується, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року).

Тобто, виправдовуючи ОСОБА_1 суди виходили з того, що не доведено саме не доведено обізнаність обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що цей документ є підробленим, та не надано суду доказів, які би підтвердили, що обвинувачена скоїла які не будь умисні протиправні дії з метою підроблення документа чи використання завідомо підробленого документа, а не з того, що заповіт не є підробленим.

За таких обставин, враховуючи висновок судово-почеркознавчої експертизи № 6711/02 по матеріалам кримінальної справи №052201000030 від 31.05.2011 року, проведеною Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, про те, що рукописний запис «Мною прочитано смысол понятен Гречаный» в наданому на експертизу екземплярі заповіту від 31.08.2008 року, складеного та підписаного від імені ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено, що на час посвідчення оспорюваного заповіту заповідач ОСОБА_2 не підписував даний заповіт, порушений порядок та форма заповіту, внаслідок чого даний заповіт є підробленим, тобто таким, що посвідчений з порушенням закону.

Встановлені судом обставини дають суду підстави дійти до висновку, що заповіт від 31 грудня 2008 року, складений від імені ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрований в реєстрі за № 2048, є підробленим.

Враховуючи факт підроблення заповіту від 31 грудня 2008 року, суд вбачає правові підставі для визнання цього заповіту недійсним.

При визнанні заповіту від 31 грудня 2008 року, складеного від імені ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрований в реєстрі за № 2048, недійсним, суд також приймає до уваги і те, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки час складання заповіту у тексті заповіту не відповідає вказаному в спадковому реєстрі, а також в спадковому реєстрі не вірно вказано дані народження заповідача, приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. були внесені відповідні виправлення до заповіту та спадкового реєстру, але з порушенням Правил ведення нотаріального діловодства.

Проте, приватним нотаріусом були внесені виправлення у заповіті, в порушення вказаних правил, оскільки на час виявлення описок та внесення відповідних виправлень, особа, щодо якої вчинялася нотаріальна дія, а саме заповідач ОСОБА_2 помер.

Так, відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. № 283/8882, п. 157 розділ 17 регламентує: заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначеннями місцяі часу складання заповіту, дати і місце народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Правила ведення нотаріального діловодства, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. № 2368/5встановлюють порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами.

Пунктом 5.4.12. Правил, в редакції, яка була чинною на момент посвідчення заповіту, передбачено, що дописки чи виправлення, зроблені у тексті правочину, повинні бути застережені нотаріусом перед підписом сторін правочину та інших осіб, які підписали правочин (договір, заповіт, довіреність тощо), підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесення дописок чи виправлень та скріплені підписом і печаткою нотаріуса і повторені нотаріусом у кінці посвідчувального напису.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободє попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Так, статтею 143Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення закріплюються і в статті 327 Цивільного кодексу України.

Статтею 1Закону України"Промісцеве самоврядування" визначено право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні"територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до ч. 8 ст.60Закону України"Промісцеве самоврядуванняв Україні" об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громаді передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина першастатті 1220 ЦК України).

За приписами частин першої - третьоїстатті 1277 ЦК Україниу разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Згідно з частиною першоюстатті 338 ЦПК Українисуд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону

У зв`язку з тим, що заповіт від31грудня 2008року,складений відімені ОСОБА_2 ,посвідчений приватнимнотаріусом Одеськогоміського нотаріальногоокругу АндрющенкоЛюдмилою Леонідівною,зареєстрований вреєстрі за№ 2048,визнається судомнедійсним, у померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 Гречаного ОСОБА_38 ,відсутні іншіспадкоємці зазаповітом іза законом,а відтакспадщина увиглядіквартири АДРЕСА_1 , є відумерлою та переходить у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

У той же час встановлено, що на підставі скасованого заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року, 21.10.2009 року КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 .

Відповідно до ст. 387 ЦК України особа має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно дост.388ЦК Україниякщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно: булозагублене власникомабо особою,якій вінпередав майноу володіння; буловикрадене увласника абоособи,якій вінпередав майноу володіння; вибулоз володіннявласника абоособи,якій вінпередав майноу володіння,не зїхньої волііншим шляхом. Майноне можебути витребувановід добросовісногонабувача,якщо вонобуло проданеу порядку,встановленому длявиконання судовихрішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи викладене,спірне майнопідлягає витребуваннювід ОСОБА_1 на підставі ст. 388ЦК Українина користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

При цьому, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позову давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядкуст. 388 ЦК Українине застосовуються.

З урахуванням викладеного, позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача Одеської міської ради.

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини під час розгляду справи, у зв`язку з задоволенням позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності, позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л.

Визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., житловою 18,7 кв.м.

Визнати за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., житловою 18,7 кв.м.

Витребувати у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 кв.м., житловою 18,7 кв.м., з володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 )накористь на користь Одеської міської ради (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 26302537) судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом залишити без задоволення.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого, у разі набрання рішенням законної сили, воно є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 28.12.2022 року.

Суддя Петренко В. С.