Постанова

від 23.11.2023 по справі 520/3039/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5060/23

Справа № 520/3039/15-ц

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 520/3039/15

Номер провадження: 22-ц/813/5060/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Трофименка О.О.,

учасники справи:

-позивач Одеська міська рада,

- відповідач ОСОБА_1 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріусОдеського міськогонотаріального округуАндрющенко ЛюдмилаЛеонтіївна,

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом Одеськоїміськоїрадидо ОСОБА_1 про визнаннязаповітунедійсним,визнанняспадщинивідумерлою,витребуваннямайна,визнанняправавласності намайно,запозовом ОСОБА_1 доОдеської міськоїради,третяособаяка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Приватний нотаріусОдеського міськогонотаріального округуАндрющенко ЛюдмилаЛеонтіївна, провизнання прававласності впорядку спадкуванняза заповітом,за апеляційноюскаргою адвоката Хлєбнікова Максима Павловича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Петренка В.С. о 15 годині 12 хвилині 20 грудня 2022 року, повний текст рішення складений 28 грудня 2022 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася доКиївського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, в якому, з урахуванням зміни та доповнення до позовної заяви, остаточно просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, складеним 31 грудня 2008 року.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після йогосмерті відкрилась спадщина, єдиним спадкоємцем за заповітом є вона - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вказує, щозаповіт було складено спадкодавцем та посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонтіївною 31.12.2008 року.

ОСОБА_1 після відкриття спадщини, у відповідності з вимогами чинного законодавства, звернулась із заявою про вступ у спадщину за заповітом до Третьої Одеської державної нотаріальної контори. 17.04.2009 року вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки час складання заповіту у заповіті не відповідає часу, який вказано в Спадковому реєстрі, а саме - у заповіті вказано час складання і підписання - 14 годин 00 хвилин, а у Спадковому реєстрі 13 годин 49 хвилин.

Крім того, у Спадковому реєстрі в графі - дата та місце народження заповідача вказана дата - ІНФОРМАЦІЯ_2 , помилково вказано рік. Насправді, заповідач 1924 року народження.

Враховуючи виявлені помилки, воназвернулась до Приватного нотаріуса, який допустив помилки, з метою їх виправлення. Нотаріус провів виправлення, але з порушенням п. 5.4.12 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5.

Як стверджує ОСОБА_1 , вищевказана помилка не дозволила їй отримати свідоцтвопро право на спадщину. Спадкове майно спадкодавця, яке останній заповів їй, складається з квартири АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 60 - 62).

Короткий зміст рішення суду, прийнятого за результатами розгляду позову ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1, а. с. 93 - 93 зворотна сторона).

Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення та рішення за результатами її розгляду

05.03.2015 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі №2-4697/2009 (Т. 1, а. с. 101 - 103).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2015 року було задоволено заяву Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Справу призначено до розгляду в загальному порядку (Т. 1, а. с. 139).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2015 року було об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовомОдеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності, та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОдеської міськоїради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївнапро визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Присвоєно об`єднаній справі №520/3039/15-ц (Т. 1, а. с. 54).

Короткий зміст позовних вимог Одеської міської ради

У березні 2015 рокуОдеська міська радазвернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, остаточно просить: 1) визнати недійним заповіт від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л.; 2) визнати спадщину після смерті ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв.м., відумерлою; 3) витребувати у власність територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв. м., з володіння ОСОБА_1 ; 4) визнати за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв. м.; 5) встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв. м..

Одеська міська рада обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 03.08.1993 року № НОМЕР_1 , виданого УЖКГ Виконкому Одеської міської ради, виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

31 грудня 2008 року громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який постійний проживав за адресою - АДРЕСА_2 ,помер,номер актового запису про смерть 34.

Згідно довідки за формою № 1 (виписка з домової книги про склад сім`ї), виданої посадовими особами виробничої дільниці № 7 КП «ЖКС «Чорноморський», спадкодавець займав житлову площу, що складається з однієї кімнати - 18,6 кв. м., загальною площею - 42,6 кв. м., у шістнадцятиповерховому житловому будинку за адресою - АДРЕСА_2 . Час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Місце відкриття спадщини - АДРЕСА_2 .

Майном, що становить спадщину є - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею - 42,6 кв. м., житловою - 18,6 кв. м., яка належала спадкодавцю на праві власності.

Оскільки відсутні спадкоємці за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_2 , у 2015 роціОдеська міська радазвернулася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою.

Однак, у подальшомуОдеській міській раді стало відомо про існування заповіту на ім`я ОСОБА_1 від 31.12.2008 року, складеного відімені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., реєстровий № 2048, відповідно до якого спадкодавець нібито заповів відповідачці квартиру АДРЕСА_1 .

СВ ОМУ ГУМВС України було відкрито кримінальне провадження № 12013170020000660 від 05.09.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Наразі у Київському районному суді міста Одеси розглядається кримінальна справа №520/4368/15-к по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

В матеріалах вищезазначеної кримінальної справи міститься угода від 03.06.2013 року про визнання винуватості, якою ОСОБА_1 визнала те, що у червні 2009 року вона, використовуючи завідомо підроблений документ, асаме - заповіт, підписаний від імені ОСОБА_2 на її ім`я, завірений приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. від 31.12.2008 року, звернулася до Київського районного суду міста Одеси із заявою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_2 .

Київським районними судом міста Одеси 21.07.2009 року, на підставі наданого ОСОБА_1 заповіту, ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .. Визнано за нею право власності на вищезазначене нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

23.09.2009 року ОСОБА_1 надала вищезазначене рішення Київського районного суду міста Одеси до КП «ОМБТІ та РОН», на підставі якого 21.19.2009 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, Одеська міська рада вважає, що захист прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Одеси у даному випадку можливий шляхом визнання заповіту від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., недійсним, визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою та витребування майна у власність територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, з володіння ОСОБА_1 , на підставі положень статей 387 та 1277 Цивільного кодексу України (Т. 1, а. с. 2 4, 200 202).

Зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2022 року задоволено вищевказані позовні вимоги Одеської міської ради.

Визнано недійсним заповіт від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л.

Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв. м..

Визнано за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв. м..

Витребувано у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м., житловою - 18,7 кв. м., з володіння ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьна користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 121,80 грн..

Залишено без задоволення Позов ОСОБА_1 доОдеської міськоїради, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна,про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого, у разі набрання рішенням законної сили, воно є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,щозаповіт від 31 грудня 2008 року, складений від імені ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрований в реєстрі за № 2048, є підробленим.

Враховуючи факт підроблення заповіту від 31 грудня 2008 року, суд вбачав правові підставі для визнання цього заповіту недійсним. Час складання заповіту в тексті заповіту не відповідає вказаному в спадковому реєстрі, а також в спадковому реєстрі не вірно вказано дані народження заповідача. Приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. були внесені відповідні виправлення до заповіту та спадкового реєстру, але з порушенням Правил ведення нотаріального діловодства.

У зв`язку з тим, щозаповіт від 31 грудня 2008 року, складений від імені ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрований в реєстрі за № 2048, визнається судом недійсним, ау померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відсутні інші спадкоємці за заповітом і за законом, відтак спадщина у виглядіквартири АДРЕСА_1 є відумерлою та переходить у власність територіальної громадиміста Одеси, в особі Одеської міської ради.

У той же час встановлено, що21.10.2009 року КП «ОМБТІ та РОН» на підставі скасованого заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на підставі ст. 388ЦК Українина користь територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради (Т. 2, а. с. 116 - 137).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Хлєбніков М.П., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Одеської міської ради відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) Одеською міською радою не надано доказів на підтвердження наявності підстав для звернення до суду, оскільки Одеська міська рада не є спадкоємцем по закону; 2) помилковими є висновки суду про те, що заповіт є підробленим, оскільки до вказаного висновку суд дійшов враховуючи угоду ОСОБА_1 про визнання винуватості від 03.06.2013 року в рамках кримінального провадження. Однак, вказана угода не може бути доказом підробки заповіту; 3) покази свідка ОСОБА_4 не можуть бути взяті до уваги, оскільки остання не допитувалась у якості свідка, тому вказані покази не можуть вказувати на підробку заповіту; 4) технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення; 5) помилковими є посилання на експертизу, проведену в рамках кримінального провадження (Т. 2, а. с. 140 143).

Позиція Одеської міської ради в апеляційному суді

Одеська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що Одеська міська рада не мала підстав для звернення до суду з позовом, оскільки законом не передбачено вичерпного переліку осіб, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання заповіту недійсним. Заповіт, складений 31.12.2008 року ОСОБА_2 , містить неточності та виправлення, які вчинені з порушенням вимог законодавства. Крім того, на час виявлення описок та внесення відповідних виправлень особа, щодо якої вчинялась нотаріальна дія, а саме - заповідач помер. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 було виправдано в рамках кримінального провадження не заслуговують на увагу. Виправдовуючи останню, суди виходили з того, що не доведено саме обізнаність обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що документ є підробленим та не надано доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 скоїла будь-які умисні протиправні дії з метою підроблення документа чи використання завідомо підробленого документа, а не з того, що заповіт не є підроблений. Суд першої інстанції враховуючи висновок судово-почеркознавчої експертизи №6711/02, дійшов вірного висновку, що на час посвідчення оспорюваного заповіту заповідач ОСОБА_2 не підписував даний заповіт, порушений порядок та форма заповіту, внаслідок чого він є підроблений, таким що посвідчений з порушенням закону (Т. 2, а. с. 159 162).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.02.2023 року апеляційну скаргу адвоката Хлєбнікова М.П., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2022 року, залишено без руху (Т. 2, а. с. 149 149 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Хлєбнікова М.П., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2022 року (Т. 2, а. с. 154 154 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.05.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи (Т. 2, а. с. 164).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Кутурланова О.В. достроково припинила відрядження в Одеському апеляційному суді.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.07.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 174 - 174 зворотна сторона).

Представник ОСОБА_5 , діюча від імені Одеської міської ради, у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Інших клопотань від учасників справи не надійшло.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача,заслухавши пояснення учасниківсправи,які прийнялиучасть всудовому засіданні,обговорившидоводи апеляційноїскарги тавідзиву нанеї,дослідивши докази,що стосуютьсяфактів,на якіапелянт посилаєтьсяв апеляційнійскарзі,перевіривши правильністьзастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа приухваленні рішення,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга адвоката Хлєбнікова М.П., діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 серпня 1993 року, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 4-3834, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 03 серпня 1993 року № 18534, на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) в квартирі АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований тільки ОСОБА_2 .

Згідно заповіту від 31 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрованого в реєстрі за № 2048, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: - з належного йому майна, квартиру АДРЕСА_1 , що належить йому на праві особистої власності, він заповідає ОСОБА_1 . Цей заповіт складено і підписано о 14 годині 00 хвилин, в приміщенні, що є робочим місцем нотаріуса за адресою - АДРЕСА_4 , в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л. за адресою - м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 125, другий викладений на нотаріальному бланку видається заповідачу ОСОБА_2 .

Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 02 січня 2009 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 34.

Після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернулася до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом було з`ясовано, що час складання заповіту в тексті заповіту не відповідає вказаному в спадковому реєстрі, а також у спадковому реєстрі не вірно вказано дані про народження заповідача. На звернення ОСОБА_1 приватний нотаріус Андрющенко Л.Л. внесла відповідні виправлення до заповіту та спадкового реєстру, але з порушенням Правил ведення нотаріального діловодства.

Листом від 17 квітня 2009 року державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Агопян В.О. повідомив ОСОБА_1 про те, що при здійсненні виправлення в заповіті, посвідченому ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 31 грудня 2008, за реєстровим № 2048, від імені ОСОБА_2 , був порушений п. 12. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції юстиції від 31 грудня 2008 року за № 2368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1325/16016: - дописки та виправлення повинні бути скріплені підписом печаткою нотаріуса, а також підписами осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що вона має право звернутися до суду з приводу визнання заповіту дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру під АДРЕСА_1 .

25.06.2009 року ОСОБА_1 звернулася доКиївського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, в якому, з урахуванням зміни та доповнення до позовної заяви, остаточно просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, складеним 31 грудня 2008 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вказаного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року, 21.10.2009 року КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

05.03.2015 року Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі №2-4697/2009.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2015 року було задоволено заяву Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмили Леонтіївни про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Призначено справу до судового розгляду.

Судовим розглядом встановлено, щоСВ ОМУ ГУМВС України було відкрито кримінальне провадження № 12013170020000660 від 05.09.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013170020000660 від 05.09.2013 року, затвердженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №1Третяк О.В., Іванес В.П. обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах. ОСОБА_1 у червні 2009 року, використовуючи завідомо підроблений документ заповіт, підписаний від імені ОСОБА_2 на її ім`я, завірений приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. від 31.12.2008 року, звернулася у Київський районний суд м. Одеси із заявою про визнання права власності на кв. АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_2 , надавши завідомо підроблений заповіт.

21.07.2009 року Київським районним судом м. Одеси, на підставі наданого ОСОБА_1 заповіту, було винесено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .. Визнано за нею право власності на кв. АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 . У подальшому ОСОБА_1 , 23.09.2009 року надала вищевказане рішення Київського районного суду м.Одеси від 21.07.2009 року до КП «ОМБТІ та РОН», на підставі якого 21.10.2009 року на ОСОБА_1 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України за кваліфікуючими ознаками - використання завідомо підробленого документа.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 року обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується виправдано.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.10.2021 року апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури Третяк О.В. залишено без задоволення. Вирок Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2019 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року) та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, яке їй інкримінується виправдано залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 липня 2022 року касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишено без задоволення. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Одеської міської ради та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги про те, що Одеська міська рада не мала права на звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 03.08.1993 року № НОМЕР_1 , виданого УЖКГ Виконкому Одеської міської ради, виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

31 грудня 2008 року громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,помер,номер актового запису про смерть 34.

Звертаючись до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою Одеська міська рада зазначила, що відсутні спадкоємці за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_2 .

У подальшомуОдеській міській раді стало відомо про існування заповіту на ім`я ОСОБА_1 від 31.12.2008 року, складеного відімені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., за реєстровим № 2048, відповідно до якого спадкодавець нібито заповів ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Київського районного судом міста Одеси від 21.07.2009 року на підставі наданого ОСОБА_1 заповіту ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і визнано за нею право власності на вищезазначене нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

23.09.2009 року ОСОБА_1 надала вищезазначене рішення Київського районного суду міста Одеси до КП «ОМБТІ та РОН», на підставі якого 21.19.2009 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому ухвалою Київського районного суду м. Одеса від 03.08.2015 року було скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2009 року, на підставі якого було визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування.

З урахуванням викладеного, Одеська міська рада звернулась до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Одеси, шляхом визнання заповіту від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., недійсним, визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою та витребування майна у власність територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, з володіння ОСОБА_1 на підставі положень статей 387 та 1277 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

З огляду на вищевказане, Одеська міська рада є заінтересованою особою та має право на оскарження вказаного заповіту, оскільки просить визнати спадщину відумерлою. Крім того, враховуючи, що інших спадкоємців за законом у спадкодавця не має, у випадку задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , на підставі ст. 1277 ЦК України, має перейти у власність територіальної громади.

Щодо доводів апеляційної скарги, про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що заповіт є підробленим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. № 283/8882, яка була чинною станом на момент посвідчення заповіту, п. 157 розділ 17 регламентує: заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначеннями місцяі часу складання заповіту, дати і місце народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Згідно заповіту від 31 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрованого в реєстрі за № 2048, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: з належного йому майна, квартиру АДРЕСА_1 , що належить йому на праві особистої власності він заповідає ОСОБА_1 .

У заповіті зазначено, що цей заповіт складено і підписано о14 годині 00 хвилин, в приміщенні, що є робочим місцем нотаріуса за адресою - АДРЕСА_4 , у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л. за адресою - м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 125, другий викладений на нотаріальному бланку видається заповідачу ОСОБА_2 .

Однак, як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 18010705 від 31.12.2008 року вбачається, що до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис: - реєстрація заповіту, заповідач - ОСОБА_2 , дата та місце народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата та час реєстрації заповіту - 31.12.2008 року, 13:49, реєстратор - Приватний нотаріус Андрющенко Л.Л..

На підставі вищезазначеного вбачається, що відомості до спадкового реєстру про реєстрацію заповіту були внесені раніше - 31.12.2008 року о 13:49, ніж посвідчено сам заповіт - 31.12.2008 року о 14 годині 00 хвилин. При цьому, у спадковому реєстрі також не вірно вказано дані про народження заповідача, а саме - зазначено дата народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як у заповіті зазначено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Того ж дня, коли було посвідчено заповіт - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Так, відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. № 283/8882, п. 157 розділ 17, заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначеннями місцяі часу складання заповіту, дати і місце народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Правила ведення нотаріального діловодства, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. № 2368/5 (далі Правила),встановлюють порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами.

Пунктом 5.4.12. Правил, в редакції, яка була чинною на момент посвідчення заповіту, передбачено, що дописки чи виправлення, зроблені у тексті правочину, повинні бути застережені нотаріусом перед підписом сторін правочину та інших осіб, які підписали правочин (договір, заповіт, довіреність тощо), підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесення дописок чи виправлень та скріплені підписом і печаткою нотаріуса і повторені нотаріусом у кінці посвідчувального напису.

Однак відповідно до оскаржуваного заповіту, останній містить виправлення щодо часу складення та підписання останнього, а саме - вбачається, що виправлено час з - 14 : 00 години, на - 13:00 годину. Крім того, вказані виправлення не скріпленні підписом та печаткою ні нотаріуса, ні підписами осіб, щодо яких вчинялась нотаріальна дія.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи, судами було встановлено, що згідно «довідки - схеми зовнішнього огляду трупа та констатації смерті», смерть ОСОБА_2 настала за 1,5 години до складання заповіту.

Отже, відомості до спадкового реєстру про реєстрацію заповіту були внесені раніше - 31.12.2008 року о 13:49, ніж посвідчено сам заповіт - 31.12.2008 року о 14 годині 00 хвилин, у спадковому реєстрі також не вірно вказано дані народження заповідача, а саме - зазначено дата народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як у заповіті зазначено, що ОСОБА_2 народився - ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Посилання апелянта на те, що в рамках кримінального провадження її було виправдано, та посилання на угоду про визнання нею винуватості від 03.06.2013 року, не може свідчити про підробку вказаного заповіту, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи містять факти, які свідчать про підробку вказаного заповіту.

При розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року) у кримінальному провадженні №12013170020000660, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2013 року, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не було встановлено факт того, що заповіт від 31.08.2008 року, складений та підписаний від імені ОСОБА_2 , не є підробленим.

Під час ухвалення виправдувального вироку та залишення його без змін, суд першої інстанції та суд апеляційний інстанції виходили з того, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження, та не встановлено безспірних доказів вини обвинуваченої у використанні завідомо підробленого документу - заповіту, підписаного від імені ОСОБА_2 на її ім`я, посвідченого приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л.. Прокурором не надано суду об`єктивних, достовірних та належних доказів, які б підтвердили, що обвинувачена скоїла які-небудь умисні протиправні дії з метою підроблення документа чи використання завідомо підробленого документа, а тому її необхідно виправдати, за відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, же їй інкримінується, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виправдовуючи ОСОБА_1 суди виходили з того, що не доведено саме обізнаність обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що цей документ є підробленим, та не надано суду доказів, які б підтвердили, що обвинувачена скоїла які-небудь умисні протиправні дії з метою підроблення документа чи використання завідомо підробленого документа, а не з того, що заповіт не є підробленим.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6711/02 по матеріалам кримінальної справи №052201000030 від 31.05.2011 року, проведеною Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, про те, що рукописний запис «Мною прочитано смысол понятен Гречаный» у наданому на експертизу екземплярі заповіту від 31.08.2008 року, складеного та підписаного від імені ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази,судом встановлено, що на час посвідчення оспорюваного заповіту заповідач ОСОБА_2 не підписував даний заповіт, порушений порядок та форма заповіту, внаслідок чого даний заповіт є підробленим, тобто таким, що посвідчений з порушенням закону.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заповіт від 31 грудня 2008 року, складений від імені ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрований в реєстрі за № 2048, є підробленим.

Відповідно до положень статей1216,1217,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннямистатті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частиничетвертоїстатті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1253 ЦК Українипередбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті1248і статтею1252цьогоКодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Частиною першою тадругоюстатті 1257 ЦК Українипередбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вирішуючи спір у межах предмета спору, суд виходить з положеньст.1257 ЦК України, а саме, чи було вільним і відповідало волі ОСОБА_2 його волевиявлення та, чи не було порушень вимог закону щодо форми та посвідчення оспорюваного заповіту.

Так, пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, щозаповіт, складений особою, яка не мала на це права,зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача,а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення,згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Визнаючи заповіт від 31 грудня 2008 року, складений від імені ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмилою Леонідівною, зареєстрований в реєстрі за № 2048, недійсним, суд вірно вказав, що час складання заповіту у тексті заповіту не відповідає вказаному часу в спадковому реєстрі, а також у спадковому реєстрі не вірно вказано дані народження заповідача. Приватним нотаріусом Андрющенко Л.Л. були внесені відповідні виправлення до заповіту та спадкового реєстру, але з порушенням Правил ведення нотаріального діловодства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Хлєбнікова Максима Павловича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката ХлєбніковаМаксима Павловича,діючого відімені ОСОБА_1 ,відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, передбачені частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Хлєбнікова Максима Павловича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення .

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 20 грудня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе