Ухвала

від 14.10.2024 по справі 520/3039/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 520/3039/15-ц

провадження № 61-13375ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, позовні вимоги Одеської міської ради задоволено. Визнано недійсним заповіт від 31 грудня 2008 року, реєстровий № 2048, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л. Л. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м, житловою - 18,7 кв. м. Визнано за територіальною громадою м. Одеси, в особі Одеської міської ради, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м, житловою - 18,7 кв. м. Витребувано у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,1 кв. м, житловою - 18,7 кв. м, з володіння ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л. Л., про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого, у разі набрання рішенням законної сили, воно є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

ОСОБА_1 12 березня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Копія ухвали направлялась на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена у касаційній скарзі, неодноразово.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року повернуто.

04 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року в конверті зі штемпелем «ЦОП Одеса 05 грудня 2023 року».

На підставі поданої касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, 04 жовтня 2024 року касаційну скаргу розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощоков Є. В., Крат В. І.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, повний текст постанови складений 20 грудня 2023 року та оприлюднено 22 грудня 2023 року.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя статті 27 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України).

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

З матеріалів касаційного провадження встановлено, що касаційна скарга ОСОБА_1 підписана 04 грудня 2023 року містилась у конверті зі штемпелем «ЦОП Одеса 05 грудня 2023 року», на якому відсутні інші поштові відмітки, надійшла на адресу Верховного Суду 04 жовтня 2024 року, тобто зі спливом значного строку, тому виникла необхідність у додатковому дослідженні обставин того, коли саме вона була здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв`язку та коли вказані відправлення доставлені до одержувача.

З`ясування вказаних обставин необхідно для вирішення питання щодо можливості застосування положень статті 390 ЦПК України.

При цьому суд ураховує приписи частини першої статті 44 ЦПК України, у відповідності до яких учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Порядок надання послуг поштового зв`язку регулюється Законом України «Про поштовий зв`язок» та здійснюється у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначено, що послуги поштового зв`язку - діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є, зокрема, розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку (пункт 62 Правил).

Отже, заявнику необхідно надати докази (якими можуть бути довідка поштового відділення зв`язку (кур`єрської служби доставки), розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція з описом вкладення тощо)) на підтвердження дати направлення представником заявника до суду поштового/кур`єрського відправлення, в якому містилась касаційна скарга на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, та дати вручення такого відправлення одержувачу.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Окрім цього, касаційна скарга подана з порушенням пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції, чинній на момент подачі ОСОБА_1 позову - 2009 рік) за подання позовної заяви ставка державного мита становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищенаведеного, розмір судового збору за подання позову ОСОБА_1 становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 51,00 грн та не більше 1 700,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позову Одеською міською радою - березень 2015 року) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становила 0,2 розміру мінімальної заробітної плати

На підставі наведеного, розмір судового збору за подання позову Одеською міською радою становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 243,60 грн та не більше 3 654,00 грн. Розмір судового збору за подання позову за кожну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті у сумі 243,60 грн.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, ураховуючи, що оскаржені судові рішення, які прийнято за наслідками розгляду обох позовів, оскаржуються у повному обсязі, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить:

за майновим позовом ОСОБА_1 : 1 % ціни позову * 200%, але не менше 102,00 грн та не більше 3 400,00 грн;

за позовом Одеської міської ради: за вимогами немайнового характеру - 487,20 грн (243,60 грн * 200% * 1 вимогу немайнового характеру); за вимогами майнового характеру - (1 % ціни позову * 200%), але не менше 487,20 грн та не більше 7 308,00 грн;

а всього за обома позовами: за вимогами немайнового характеру - 487,20 грн; за вимогами майнового характеру за обидва позови (1 % ціни позову * 200%) + (1 % ціни позову * 200%), але не менше 589,20 грн (102,00 грн + 487,20 грн) та не більше 10 708,00 (3 400,00 грн + 7 308,00 грн).

Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру (визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності на майно, визнання права власності на спірну квартиру), а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.

Як наслідок особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги за вимогами майнового характеру (підтвердивши його розмір належними доказами) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (спірної квартири), але не менше 589,20 грн та не більше 10 708,00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар