Ухвала

від 05.04.2024 по справі 520/3039/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/3039/15-ц

провадження № 61-3902ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Людмила Леонтіївна, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 березня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.

На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 23 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року). Касаційна скарга здана до поштового відділення 12 березня 2024 року, що підтверджується відміткою на поштовій накладній. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 19 січня 2024 року.

У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що постанова апеляційного суду була винесена 23 листопада 2023 року без її участі та участі її представника - адвоката Хлєбнікова М. П. ОСОБА_1 зазначає, що прибути у судове засідання не змогла, оскільки 27 лютого 2023 року зі своїм чоловіком виїхала до лікарні для лікування чоловіка у м. Фольда Німеччина і до тепер не поверталась. Контакти з представником у неї зникли під час зміни карти на телефоні на німецьку і тривалий час ОСОБА_1 не могла ні з ким зв`язатися. Про постанову суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 дізналася від сусідки, якій повідомили співробітники Одеської міської ради про намір вселення людей у спірну квартиру. ОСОБА_1 зазначає, що текст судового рішення отримала з ЄДРСР 06 березня 2024 року. ОСОБА_1 зазначає, що здійснила всі можливі дії, щоб якомога швидше отримати ухвалу суду, яку вона, як сторона у справі, не отримувала. До клопотання копії сторінок закордонних паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копії медичних документів щодо лікування ОСОБА_4 .

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Однак, вказані у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави, не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не надає будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (довідка суду, копії матеріалів справи, тощо), які б свідчили про те, постанова апеляційного суду не вручалася (видавалася або надсилалась) їй чи її представнику апеляційним судом.

ОСОБА_1 не обґрунтовує та не надає доказів про те, чому вона чи її представник були позбавлені можливості звернутися за отриманням копії рішення суду апеляційної інстанції в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 і в суді апеляційної інстанції її інтереси представляв адвокат Хлєбніков М. П.

Посилання ОСОБА_1 на перебування за кордоном та неможливість зв`язатися з представником внаслідок зміни картки на телефоні не підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки при відкритті апеляційного провадження остання вже перебувала за кордоном, а зміна картки на телефоні не підтверджує неможливість зв`язатися з представником.

На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.

Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі, особа, яка її подає, щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Також у касаційній скарзі міститься посилання на постанови Верховного Суду та зазначено про те, що судами не ураховано правову позицію Верховного Суду.

Разом з тим, особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Також особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів) у касаційній скарзі слід зазначити на підставі яких саме недопустимих доказів суд встановив обставини (та які саме), що мають суттєве значення, та чому ці докази є недопустимими.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, слід послатися на конкретний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині за кожним пунктом.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у повному обсязі.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції, чинній на момент подачі ОСОБА_1 позову - 2009 рік) за подання позовної заяви ставка державного мита становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищенаведеного, розмір судового збору за подання позову ОСОБА_1 становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 51,00 грн та не більше 1 700,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позову Одеською міською радою - березень 2015 року) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становила 0,2 розміру мінімальної заробітної плати

На підставі наведеного, розмір судового збору за подання позову Одеською міською радою становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 243,60 грн та не більше 3 654,00 грн. Розмір судового збору за подання позову за кожну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті у сумі 243,60 грн.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, ураховуючи, що оскаржені судові рішення, які прийнято за наслідками розгляду обох позовів, оскаржуються у повному обсязі, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить:

за майновим позовом ОСОБА_1 : 1 % ціни позову * 200%, але не менше 102,00 грн та не більше 3 400,00 грн;

за позовом Одеської міської ради: за вимогами немайнового характеру - 487,20 грн (243,60 грн * 200% * 1 вимогу немайнового характеру); за вимогами майнового характеру - (1 % ціни позову * 200%), але не менше 487,20 грн та не більше 7 308,00 грн;

а всього за обома позовами: за вимогами немайнового характеру - 487,20 грн; за вимогами майнового характеру за обидва позови (1 % ціни позову * 200%) + (1 % ціни позову * 200%), але не менше 589,20 грн (102,00 грн + 487,20 грн) та не більше 10 708,00 (3 400,00 грн + 7 308,00 грн).

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 148,00 грн (квитанція від 11 березня 2024 року).

Таким чином, ОСОБА_1 сплачено судовий збір частково, зокрема за вимогами немайнового характеру у розмірі 487,20 грн та частково за вимогами майнового характеру 1 660,80 грн (2 148,00 грн - 487,20 грн).

Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру (визнання спадщини відумерлою, витребування майна, визнання права власності на майно, визнання права власності на спірну квартиру), а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.

Як наслідок особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги за вимогами майнового характеру (підтвердивши його розмір належними доказами) та доплатити його (у разі необхідності) з урахуванням сплачених коштів (1 660,80 грн) у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (спірної квартири), але не менше 589,20 грн та не більше 10 708,00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат