Постанова

від 02.01.2023 по справі 902/880/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2023 року Справа № 902/880/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" на рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/880/21 від 11 серпня 2022 року, повний текст рішення складено 22 серпня 2022 року (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом: Фермерського господарства "Лемешівка-Агро"

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:

Калинівської районної державної адміністрації

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт"

за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Мерідіан";

2) Фізичної особи-підприємця Гончарук Ірини Василівни

про стягнення 135661 грн 98 коп. збитків

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Лемешівка-Агро" (надалі-Позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" (надалі -Відповідач) про стягнення збитків в розмірі 135661 грн 98 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що при авіахімічній обробці посівів соняшника, які виконувалась ФОП Гончарук Іриною Василівною, згідно договору від 27 серпня 2018 року № 0827/133, пошкоджено посіви на прилеглій земельній ділянці загальною площею 23,2204 га, кадастровий № 0521684000:07:000:0513, що спричинило своїм наслідком повну загибель рослин, а саме озимого рапсу. 5 вересня 2018 року комісією у складі заступника голови Позивача Поперечного К.Є., інженера господарства Мартинюка М.М., тракториста господарства Недибалюка В.П., землевпорядника Лемешівської сільської ради Степанюк Т.Я., заступника начальника управління агропромислового розвитку Калинівської райдержадміністрації Вінницької області Щура С.М., складено акт обстеження пошкоджених посівів озимого ріпака внаслідок авіаційного оброблення Відповідача, за результатами обстеження виявлена повна загибель посівів озимого ріпака. Позивач стверджує, що розмір завданих збитків та вину Відповідача у їх спричиненні підтверджено Актом від 14 листопада 2018 року комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам щодо встановлення розміру збитків та Розпорядженням №380 від 22 листопада 2018 року Калинівської районної державної адміністрації.

Господарським судом Вінницької області з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Калинівську районну державну адміністрацію, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу (надалі - Третя особа 1).

Також, господарським судом Вінницької області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Мерідіан»» (надалі - Третя особа 2).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11 серпня 2022 року в позові відмовлено (том 3, а.с. 29-42).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що надані Позивачем документи з визначення розміру збитків не містять детального опису вартості пошкодженого майна, критеріїв визначення розміру шкоди, витрат, які понесло фермерське господарство на придбання насіння ріпаку, ведення польових робіт, ціни на озимий ріпак на момент завдання шкоди, або інших об`єктивних розрахунків, які були предметом дослідження при затвердженні розміру завданих збитків. Тому, Розпорядження №380 від 22 листопада 2018 року Третьої особи 1 про затвердження Акту від 14 листопада 2018 року винесено з недотриманням вимог пунктів 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що матеріали справи також не містять жодних доказів, на основі яких здійснено відповідні висновки щодо розміру завданої шкоди, як і винних дій Відповідача, які були предметом розгляду комісії.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що у матеріалах справи відсутні докази обґрунтованого розрахунку завданої шкоди в сумі 135 661 грн 98 коп., зокрема кількості (тон, кілограм) пошкодженого ріпаку, вартості за одиницю культури, суми понесених витрат, або інших розрахунків, на підставі яких можливо було оцінити належність визначеного Позивачем розміру збитку. Суд зауважив, що пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на Позивача обов`язок довести, що її розмір не є абстрактним. Однак, таких умов, з урахуванням досліджених судом доказів, Позивачем не доведено.

Місцевий господарський суд вказав, що з метою належного обґрунтування розміру завданої шкоди Позивач не клопотав про призначення експертного дослідження та не надав висновків спеціалізованих установ з метою підтвердження розміру завданих збитків.

З огляду на встановлені судом обставини відносно недоведеності заподіяної шкоди належними доказами, суду не доведено, протиправної поведінки Відповідача, не доведено розмір завданої шкоди саме в сумі 135 661 грн 98 коп., а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача та фактом завдання шкоди. При цьому, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про недоведеність Позивачем існування усіх елементів складу цивільного (деліктного) правопорушення, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідача звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 66-67), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема виходив з того, що в даних правовідносинах предметом позову було стягнення з Відповідача вже встановленого Розпорядженням Третьої особи 1 від 22 листопада 2018 року № 380 розміру нанесених Позивачу збитків, яке на дату подання позову ніким окремо або у даній справі не оскаржувалось, а тому, на переконання Позивача, підлягало виконанню. Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що Розпорядження Третьої особи 1 від 22 листопада 2018 року № 380 предметом та/або підставою зустрічного позову Відповідача до Позивача у даній справі не було, Відповідач окремо Розпорядження Третьої особи 1 від 22 листопада 2018 року № 380 також не оскаржував, а тому зазначене розпорядження є діючим та підлягає виконанню.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2022 року по справі № 902/880/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача, в котрому Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги Позивача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що надані Позивачем документи з визначення розміру збитків не містять детального опису вартості пошкодженого майна, критеріїв визначення розміру шкоди, витрат, які понесло фермерське господарство на придбання насіння ріпаку, ведення польових робіт, ціни на озимий ріпак на момент завдання шкоди, або інших об`єктивних розрахунків, які були предметом дослідження при затвердженні розміру завданих збитків. Тому, Розпорядження №» 380 від 22 листопада 2018 року Третьої особи 1 про затвердження Акту від 14 листопада 2018 року винесено з недотриманням вимог пунктів 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284. Відповідач зазначив, що згідно змісту Протоколу №4 від 14 листопада 2018 року, 5 вересня 2018 року складено Акт обстеження та списання посівів озимого ріпаку Позивача за участю спеціаліста управління агропромислового розвитку Третьої особи 1 щодо встановлення факту пошкодження (загибелі) рослин відповідно до клопотання господарства. Предметом розгляду комісії був пакет документів, які підтверджують понесені затрати на посів озимого ріпаку та пересів його озимою пшеницею. Тому, як вказує Відповідач, комісією підтверджено збитки в сумі 135 661 грн 98 коп., нанесені Позивачу начебто внаслідок авіаційного обробітку сільгоспкультур хімічними засобами захисту рослин Калинівським відділенням №1 Відповідача, однак зазначений акт обстеження посівів озимого ріпаку до суду не представлений, інші надані документи не містять відомостей та опису обстеження власне земельної ділянки площею 23,2204 з кадастровим номером: 0521684000:07:000:0513, пошкодженої площі, обміру, місця розташування пошкоджених культур, опису виявлених пошкоджень, стану списаних рослин, тощо.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 902/880/21 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2481 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 248000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 16 листопада 2022 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №902/880/21 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 16 січня 2023 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, 19 квітня 2017 року між ФОП Гончарук І.В. (Орендодавець) та ТОВ "Авіакомпанія "Меридіан" (Орендар) укладено Договір оренди повітряного судна №19/04-5, об`єктом якого є вертоліт Мі-2, бортовий номер UR-14120, заводський номер №5210831029 (том 1, а.с. 233-235).

26 червня 2017 року реєстраційне посвідчення повітряного судна оформлено на Гончарук Ірину Василівну.

19 квітня 2018 року сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року (том 1, а.с. 233-239).

21 червня 2017 року між ФОП Гончарук І.В. (Замовник) та Третьою особою 2 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг №21/06/17-1, згідно умов якого Третя особа 2 зобов`язалася надати Замовнику повітряне судно та екіпаж для виконання авіаційно-хімічних робіт на землях сільськогосподарського призначення.

Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2018 року, згідно Додаткової угоди №1 (том 1, а.с. 172).

2 травня 2018 року підтверджено санітарно-гігієнічну оцінку льотного судна, 7 березня 2018 року видано сертифікат перегляду льотної придатності, 3 серпня 2018 року оформлено сертифікат експлуатанта (том 1, а.с. 173, 185, 186).

27 серпня 2018 року, між Відповідачем (Замовник) та ФОП Гончарук І.В. (Організатор) укладено договір про надання послуг № 0827/133 (надалі - Договір; том 1, а.с. 66-67).

Відповідно пункту 1.1 Договору, Відповідач доручив, а Організатор прийняв на себе зобов`язання виконати за плату авіаційно-хімічні роботи вертолітом у кількості одної одиниці на умовах даного Договору (відповідно до таблиці 1).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що підставою для початку робіт в сільськогосподарську підприємстві, є отримана на розрахунковий рахунок Організатора передоплата в розмірах і терміни, визначені пунктом 4.1 даного Договору.

Вартість обробки 1 гектара зазначена в пункті 1.1 Договору та визначена при відстані до оброблювального поля до 1,5 км.

Згідно пункту 1.3 Договору, при збільшенні відстані більш ніж на 1,5 км до поля та міжгосподарські перельоти Відповідач доплачує 90 грн за кожен додатковий кілометр із обов`язковим зазначенням таких перельотів у Актах здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, виконання робіт повинно здійснюватися Організатором у відповідності до вимог Державних санітарних правил транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві, ДсаНПіН 8.8.1.2.001-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 3 серпня 1998 року №1.

За змістом підпункту 2.1.2 Договору, Організатор зобов`язався виконати роботи в строки узгоджені з Відповідачем.

В той же час, підпунктом 2.2.7 Договору визначено, що Відповідач зобов`язаний зокрема погодити виконання робіт з установами Мінекобезпеки, станцією захисту рослин, видати перед початком робіт працівникам "Організатора" карти-схеми полів, узгоджені в районній СЕС (або уповноваженою організацією). Пронести попереджувальні карантинні заходи в місцях обробок.

Згідно пункту 3.1 Договору, Відповідач, виходячи з фіто-санітарної обстановки на своїх полях, самостійно визначає норму внесення пестициду, добрива, видає робітникам Організатора карти-схеми полів із указівкою санітарно-захисних зон.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що роботи не проводиться ближче 1 км населеного пункту, 2 км до водойми, 50м до лісосмуг і ближче 100м до ліній електропередачі та біля інших посівних культур для яких препарат може нанести збиток. Площі посівів менше 30 га технологічно не виконуються. Час початку і припинення робіт у зв`язку з погодними (опади, вітер, роса, низька або висока температура, вологозабезпеченість іт.п.) і іншими умовами визначається Відповідачем.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, Відповідач зобов`язався підписати Акт виконаних робіт протягом 2-х днів з дня його передачі Організатору.

Остаточна вартість робіт визначається за фактично виконаним Організатором обсягом робіт та вказується в Акті виконаних робіт, що підписується обома сторонами договору.

Згідно пункту 4.1 Договору, не пізніше, ніж за п`ять банківських дні до початку робіт Відповідач перераховує на розрахунковий рахунок Організатора оплату за перельоту сумі 40 500 грн та передоплату в розмірі 50% вартості від обсягу робіт, згідно пункту 1.1 Договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розрахунки за виконані Організатора АХР здійснюються Відповідачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Організатора зазначений в даному Договорі.

Також між сторонами підписано Акт прийому передачі виконаних робіт № 133 від 10 вересня 2018 року, за змістом якого вбачається, що Організатором було проведено авіаційно-хімічні роботи на полі № 59-3710 та № 59-3715 із соняшником, що належать до Калинівського відділення № 1 ТОВ "Поділля Агропродукт" (том 1, а.с. 69).

14 листопада 2018 року на засіданні районної комісії Третьої особи 1 по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, що оформлено протоколом № 4 визначено та підтверджено збитки нанесені Позивачу внаслідок авіаційного обробітку сільгоспкультур хімічними засобами захисту рослин Калинівським відділенням № 1 Відповідача на посів озимого ріпаку на площі 23,2204 га в сумі 135 661 грн 98 коп (том 1, а.с.53-54).

14 листопада 2018 року комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам щодо встановлення збитків завданих Відповідачем для Позивача встановлено, що земельна ділянка на якій пошкоджено посіви озимого ріпаку Відповідача знаходиться в оренді Позивача, згідно договору оренди землі від 29 травня 2012 року № 1-469 (том 1, а.с. 28-33).

Площа земельної ділянки на якій пошкоджено посіви озимого ріпаку становить 23,2204 га.

Розмір збитків завданих Відповідачем для Позивача становить 135 661 грн 98 коп. (том 1, а.с. 52), зазначений акт було затверджено Третьою особою 1, згідно розпорядження № 380 від 22 листопада 2018 року (том 1, а.с. 51).

Позивач, враховуючи винесене Третьою особою 1 Розпорядження № 380 від 22 листопада 2018 року, звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з Відповідача збитків 135661 грн 98 коп..

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу дії статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 Господарсько процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Виходячи із аналізу вищеописаних норм діючого законодавства, оцінюючи докази подані на підтвердження розміру, завданих збитків та досліджуючи заперечення апеляційної скарги (щодо існування розпорядження № 380 від 22 листопада 2018 року) колегія суддів досліджує складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з Відповідача 135661 грн 98 коп. збитків, заподіяних, за твердженням Позивача знищенням посівів озимого ріпака.

Досліджуючи склад збитків та право Позивача на звернення з даним позовом, колегія суддів досліджує правову природу складу всіх елементів та розмір збитків, вартістю якого обгрунтовано позов.

При цьому, колегія суду констатує, що 31 липня 2012 року до Позивача перейшли обов`язки землекористувача згідно Договору оренди землі від 29 травня 2012 року, який укладено між ОСОБА_1 (засновником ФГ) та Третьою особою 1.

Предметом договору є оренда земельних ділянок площею 240,0405 га, договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 27 червня 2012 року.

10 грудня 2015 року до договору внесено зміни згідно Додаткової угоди №1-469, зокрема визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 23,2204 з кадастровим номером: 0521684000:07:000:0513 (том 1, а.с. 14-18, 28-36).

Статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. За цим Кодексом громадянину-засновнику фермерського господарства гарантується право отримати в оренду для ведення такого господарства земельні ділянки державної чи комунальної власності.

Договір оренди щодо використання таких земель укладається як з орендарем з фізичною особою. Цей громадянин на отриманих земельних ділянках створює надалі фермерське господарство.

Отримання земельної ділянки виступає передумовою створення фермерського господарства, адже згідно зі статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство», господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. Отже, після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію, що з цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (Постанови ВП ВС від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі №927/79/19).

Таким чином, Позивач є належним користувачем та володільцем земельної ділянки площею 23,2204 з кадастровим номером: 0521684000:07:000:0513.

27 серпня 2018 року між Відповідачем та ФОП Гончарук І.В. (Організатор) укладено договір про надання послуг №0827/133, згідно предмету якого Організатор приймає на себе зобов`язання виконати за плату авіаційно-хімічні роботи вертольотом у кількості одної одиниці.

Авіаційно-хімічні роботи при дотриманні усіх Правил організації та виконаний авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві.

У період проведення робіт не було виявлено порушень умов внесення засобу захисту рослин (погодних і технічних).

За результатами виконання робіт по Договору, 10 вересня 2018 року між сторонами підписано акт № 133 прийому передачі виконаних робіт по договору на сільськогосподарські роботи №0827/133 від 27 серпня 2018 року, з якого вбачається, що Організатором проведено авіаційно-хімічні роботи проводились на полі №59-3710 та 59-3715 із соняшником, що належать до Калинівського відділення №1 Відповідача (том 1, а.с. 147, 148).

За твердженнями Позивача, 1 серпня 2018 року Відповідач при авіахімічній обробці посівів соняшника пошкодив посіви озимого ріпаку на прилеглій земельній ділянці, загальною площею 23,2204 га, що знаходить у користування Позивача.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що підписані Відповідачем та ФОП Гончарук І.В. документи в рамках виконання авіаційно-хімічних робіт не містять інформацій про місце виконання відповідних робіт, розташування земельних ділянок, інформації про суміжних землекористувачів.

При цьому колегія апеляційного господарського суду враховує факт того, що Позивач не клопотав про витребування зазначених документів, не надав доказів суміжного розташування земельних ділянок, належних Відповідачу та на яких виконувались відповідні роботи, із земельною ділянкою площею 23,2204 з кадастровим номером: 0521684000:07:000:0513, яка перебуває у користуванні Позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, щзо Позивачем при поданні позовної заяви не доведено прямий причинно-наслідковий зв`язок між здійсненням послуг із внесення засобів хімічного захисту рослин на поля Відповідача та пошкодженням посівів Позивача, як однієї зі складових елементів збитків.

Зокрема, як вбачається з пояснень ФОП Гончарук І.В., матеріали справи не містять аналізу речовин, якими пошкоджено посіви озимого ріпаку, їх співставлення з хімічними речовинами, які використовувались у ході виконання робіт за Договором про надання послуг №0827/133 від 27 серпня 2018 року, висновків спеціалістів, експертиз, якими б підтверджувався причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та третьої особи з проведення хімічного захисту рослин та фактом пошкодження посівів Позивача.

Тобто, матеріали справи не містять висновків спеціалізованих установ про встановлення факту загибелі посівів ріпаку із визначенням причин та будь-яких доказів встановлення таких причин.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що всі вищеописані докази не подані не лише суду першої інстанції але й не подані суду апеляційної інстанції при подачі апеляційної скарги (не зважаючи на те, що саме відсутність вказаної доказової бази і стало, по суті, підставою для відмови Позивачу в задоволенні позову).

При цьому, згідно норм діючого ГПК України, апелянт мав подати відповідні докази (як і клопотання по справі) суду апеляційної інстанції з поданням апеляційної скарги.

Також Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин власне посіву озимого ріпаку на земельній ділянці площею 23,2204 з кадастровим номером: 0521684000:07:000:0513, обсягу та об`єму пошкодженої культури 1 вересня 2018 року внаслідок дій Відповідача.

Вищевказаний факт недоведеності Позивачем підставності свого позову належними і допустимими доказами є, по суті, окремою підставою для відмови в позові.

В той же час співпадіння періоду виконуваних авіаційно-хімічних роботи (з 1 по 10 вересня 2018 року) з часом завдання шкоди озимим культурам 1 вересня 2018 року (про що зазначає Позивач), є недостатнім для підтвердження причинно-наслідкового зв`язку завданої шкоди з діями Відповідача, за відсутності інших достатніх доказів.

Що ж стосується покликання Позивача в апеляційній скарзі як на основу наявності підстав для стягнення нарахованих збитків на Розпорядження №380 від 22 листопада 2018 року Третьої особи 1 про затвердження Акту від 14 листопада 2018 року, як належного та допустимого доказу встановлення розміру завданої шкоди та вини Відповідача, то колегія суддів дослідивши даний доказ окремо та в сукупності з іншими доказами зазначає наступне.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

На момент виникнення спірних відносин щодо факту завдання шкоди та складення документів комісією з визначення розміру збитків відповідна постанова діяла в редакції змін, які набрали чинності 29 листопада 2017 року.

До складу комісій входятьпредставники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки (п. 2 Постанови).

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що з досліджених документів (протоколу №4 від 14 листопада 2018 року, акту від 4 листопада 2018 року, які складені комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, Розпорядження №380 від 22 листопада 2018 року Третьої особи 1) колегією встановлено відсутність у складі комісії представників Держекоінспекції.

Крім того, суд констатує і те, що представники землекористувача Позивача та Відповідача (представник підприємства, який повинен відшкодувати збитків) не входили до складу комісії, а лише мали статус запрошених учасників.

Тобто, при створені комісії та оформленні результатів її роботи було допущено порушення пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, в редакції станом на 29 листопада 2017 року.

Згідно положень Постанови, результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Однак, зі змісту Протоколу №4 від 14 листопада 2018 року вбачається, що Акт обстеження та списання посівів озимого ріпаку від 5 вересня 2018 року складено лише за участі спеціаліста управління агропромислового розвитку Третьої особи 1, тобто комісія у повному складі не приймала участі в обстеженні пошкоджених рослин.

Водночас, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 не передбачено іншої форми визначення розміру шкоди як шляхом проведення засідання комісії та оформлення відповідними актами.

На підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

В той же час, надані Позивачем документи з визначення розміру збитків не містять детального опису вартості пошкодженого майна, критеріїв визначення розміру шкоди, витрат, які понесло фермерське господарство на придбання насіння ріпаку, ведення польових робіт, ціни на озимий ріпак на момент завдання шкоди, або інших об`єктивних розрахунків. які були предметом дослідження при затвердженні розміру завданих збитків.

Відтак, не зважаючи на існування Розпорядження №380 від 22 листопада 2018 року Третьої особи 1 про затвердження Акту від 14 листопада 2018 року (котре лише затверджує акт комісії по визначенню збитків а не встановлює розмір таких збитків), колегія суддів констатує, що таке розпорядження винесено з недотриманням вимог пунктів 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (в редакції станом на 29 листопада 2017 року).

Що ж стосується встановлених у акті комісії Третьої особи 1 розміру збитків, колегія суду враховує наступне.

Згідно змісту Протоколу №4 від 14 листопада 2018 року, 5 вересня 2018 року складено Акт обстеження та списання посівів озимого ріпаку Позивача за участю спеціаліста управління агропромислового розвитку Третьої особи 1 щодо встановлення факту пошкодження (загибелі) рослин відповідно до клопотання господарства (при цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначений акт обстеження повів озимого ріпаку відсутній в матеріалах справи, надані документи не містять відомостей та опису обстеження власне земельної ділянки площею 23,2204 з кадастровим номером: 0521684000:07:000:0513, пошкодженої площі, обміру, місця розташування пошкоджених культур, опису виявлених пошкоджень, стану списаних рослин).

Предметом розгляду комісії був пакет документів, які підтверджують понесені затрати на посів озимого ріпаку та пересів його озимою пшеницею.

Тому, комісією Третьої особи 1 підтверджено збитки в сумі 135 661 грн 98 коп., нанесені Позивачем внаслідок авіаційного обробітку сільгоспкультур хімічними засобами захисту рослин Калинівським відділенням №1 Відповідача.

Матеріали справи також не містять жодних доказів, на основі яких здійснено відповідні висновки щодо розміру завданої шкоди, винних дій Відповідача, та які були предметом розгляду комісії.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Підсумовуючи усе вищеописані норми діючого законодавства України, колегія суддів констатує, що положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають звільнення від обов`язку доказування істотних обставин у випадку винесення саме Розпорядження про затвердження акту по визначенню та відшкодуванню розміру збитків власникам землі та землекористувачам (як про це зазначає Позивач).

У відповідному Протоколі №4 від 14 листопада 2018 року представником Відповідача не визнавалася вина у спричиненні збитків, лише повідомлено про укладення договору з суб`єктом надання послуг з авіаційного обробітку сільгоспкультур хімічними засобами, а також висловлену позицію відносно відповідальності третьої особи.

При цьому, комплексний аналіз норм процесуального законодавства свідчить, що про визнання обставин учасниками справи має, в першу чергу, бути зазначене у заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників або іншим чином визнано ці обставини саме під час розгляду спору у суді, а не поза його межами. Мовчазного визнання обставин процесуальний закон не передбачає.

У поданому відзиві Відповідач не визнавав обставин спричинення шкоди та своєї вини, що не позбавляє Позивача обов`язку надати усі достатні та належні докази з метою обґрунтування розміру заявленої шкоди.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази обґрунтованого розрахунку завданої шкоди в сумі 135 661 грн 98 коп., зокрема кількості (тон, кілограм) пошкодженого ріпаку, вартості за одиницю культури, суми понесених витрат, або інших розрахунків, на підставі яких можливо було оцінити належність визначеного Позивачем розміру збитку.

Пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на Позивача обов`язок довести, що її розмір не є абстрактним.

В той же час, колегія суддів констатує, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Однак, таких умов, з урахуванням досліджених судом доказів, Позивачем не доведено.

За приписами статті 623 Цивільного кодексу України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, апелянтом не було доведено належними і допустимими доказами і розміру збитків (підставність нарахованої суми збитків), що є ще однією підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, не оскарження даного Розпорядження № 381 (котре не встановлює розміру збитків, а лише затверджує відповідний акт), з огляду на відсутність законодавчої бази, котра передбачала таке оскарження, в розрізі усіх вищедосліджених доказів, не надає йому статусу достатнього та належного доказу, зважаючи на предмет спору та характер правовідносин (стягнення збитків, що має на увазі доведення всіх елементів господарського правопорушення) за існування якого необхідно в безспірного порядку стягувати нараховані збитки. А відтак, неоскарження такого документу не є самостійною підставою для задоволення пред`явленого Позивачем позову про стягнення збитків.

З огляду на встановлені обставини відносно недоведеності заподіяної шкоди належними доказами в розмірі 135661 грн 98 коп., зважаючи на відсутність доказів щодо протиправної поведінки Відповідача, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача та фактом завдання шкоди, відтак, не доведеністю Позивачем існування усіх елементів складу цивільного (деліктного) правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам законодавства.

З огляду на все вищевказане апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позову про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків в розмірі 135661 грн 98 коп..

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що жодний довід апеляційної скарги не спростовує законність такого рішення, і ці доводи спростовуються усім вищевказаним у даній постанові.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що і місцевим господарським судом повністю задоволено даний позов, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін (а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення), з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного судового рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Позивача, апеляційний господарський суд, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Позивачем.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" на рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/880/21 від 11 серпня 2022 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/880/21 від 11 серпня 2022 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 902/880/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.