Рішення

від 04.01.2023 по справі 120/8821/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 січня 2023 р. Справа № 120/8821/22

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДЕЯ" до головного управління ДПС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АЛДЕЯ" (далі - позивач) з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення та незгодою позивача із застосуванням штрафних санкцій за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у частині неодержання ліцензії на зберігання пального.

Представником відповідача надано відзив, зі змісту якого встановлено, що з позовними вимогами та доводами позивача ГУ ДПС України у Вінницькій області не погоджується та вказує на порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме зберігання палива без відповідної ліцензії. При цьому вважає, що контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Разом з відзивом представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року в задоволенні даного клопотання відмовлено у зв`язку з відсутністю обґрунтувань у чому полягає складність справи та необхідність проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ "АЛДЕЯ" як юридична особа (ідентифікаційний код 43555481) перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 10.03.2020 року.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); добування піску, гравію, глин і каоліну; виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

На підставі п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п .80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДПС України у Вінницькій області від 25.08.2022 року № 2183к, з 30.08.2022 року по 07.09.2022 року проведена фактична перевірка ТОВ "АЛДЕЯ" з питань обігу пального за період з 01.04.2022 року по 07.09.2022 року, за адресою місцезнаходження даної юридичної особи: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Анатолія Бортняка, буд.14, кв.61.

За наслідками перевірки ревізорами ГУ ДПС у Вінницькій області складений акт перевірки від 07.09.2022 року № 5707/02-32-09-02/43555481, яким встановлено, що згідно накладних від 26.08.2020 року № 361, від 27.09.2020 року № 358 та акцизних накладних від 26.08.2020 року № 9717, від 27.09.2020 року № 10911, ТОВ "АЛДЕЯ" отримувало дизельне пальне від ТОВ МАГНУМ ЕНЕРДЖІ (код ЄДРПОУ 40644730) у загальній кількості 10140 л, у тому числі: 26.08.2020 року - 6070 л; 27.09.2020 року - 4070 л.

Відповідно до даних перевірки банківської виписки з особового рахунку, ТОВ "АЛДЕЯ" перерахувало ТОВ "МАГНУМ ЕНЕРДЖІ" кошти за дане паливо в загальній кількості 137135,47 грн., у тому числі: 27.08.2020 року - 107135,47 грн.; 18.03.2021 року - 30000 грн.

Разом з тим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, позивач за період 01.04.2022 року по 07.09.2022 року не отримував ліцензії на право зберігання пальним.

Вищезазначені факти стали підставою для прийняття рішення від 14.10.2022 року № 7349/02-32-09-01/43555481 про застосування до ТОВ "АЛДЕЯ" фінансових санкцій у розмірі 500000 грн., встановлених ч. 1 ст. 15, абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", в частині зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Одночасно оскарження правомірності даного рішення є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до вимог положень ст. 15 цього Закону ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Водночас, ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено випадки, коли ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Таким чином, у розумінні даного Закону суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального на місця зберігання пального, навіть за умови використання його для власних потреб, не пов`язаних з його використанням на нафто - та газовидобувних майданчиках без подальшої реалізації.

Однак, суд акцентує увагу на тому, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння власного споживання пального та, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію. Абсолютне розуміння значень Закону суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності із зберігання пального.

КАС ВС сформулював висновок у справі № 540/4291/20 (адміністративне провадження № К/9901/34873/21) від 31.05.2022 року щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб. У подібних правовідносинах Верховний Суд застосував норми статтей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).

Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають обсяги споживання, обставини використання пального, місце та спосіб його зберігання, та чи не має місце зберігання позивачем пального ознак, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України виключають визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного".

Матеріали справи свідчать про те, що факт придбання пального позивачем не заперечуються, як і відсутність відповідної ліцензії на право зберігання.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ТОВ "АЛДЕЯ" здійснює виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з глини, що є одним із видом економічної діяльності даного підприємства відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Актом перевірки від 07.09.2022 року №5707/02-32-09-01/43555481 санкцію застосовано за зберігання пального без ліцензії за адресою отримання дизельного палива, що здійснювалося з пересувних акцизних складів на адресу місця зберігання (розвантаження): Вінницька область, Жмеринський район, с. Северинівка, вул. Заводська, 1.

Відповідно до Технологічного регламенту на технологічний процес виробництва цегли керамічної (далі - Технологічний регламент), виробництво цегли здійснюється позивачем на виробничих потужностях ТОВ "КОНКОРД" (податковий номер 30870553) на умовах Договору про здійснення спільної діяльності від 30.08.2020 року.

ТОВ "АЛДЕЯ" як виробником продукції було отримано Сертифікат відповідності, зареєстрованого в Реєстрі Органу з сертифікації за № UA.1O196.Б.01063-20 від 20.10.2020 року на продукцію цегла керамічна рядова повнотіла марок за міцністю: "М100", "М125" "М150", та морозостійкістю "F-50". Даний сертифікат поширюється на продукцію, що виготовлялася серійно з 20.10.2020 року до 19.10.2021 року.

На підставі вищезазначених матеріалів справи, судом також встановлено, що адресою отримання дизельного палива є адреса потужностей виробництва.

Згідно Технологічного регламенту на процес сушки сирця та на випалювання цегли икористовується паливо (арк. cпр. ) ст.4 Технологічного регламенту). Зокрема на підприємстві міститься відповідне обладнання, що споживає паливо, таке як підтопок сушильних тунелів з обладнанням для подачі рідкого та твердого палива (арк. спр. ), ст.11 Технологічного регламенту).

Суд бере до уваги довідку про кількість випущеної продукції та довідку про кількість працівників на ТОВ "АЛДЕЯ".

Відповідно до довідки про кількість випущеної продукції, перший випуск продукції був здійснений у жовтні 2020 року. Протягом жовтня - грудня 2020 року ТОВ "АЛДЕЯ" було серійно випущено цегли М-125 у загальній кількості 1353,40 тис. шт., собівартістю 3130119, 35 грн., у тому числі: жовтень 2020 року 577, 77 тис. шт. собівартістю 946214,56 грн., листопад 2020 року 408, 91 тис. шт. собівартістю 1106886,24 грн., грудень 2020 року 353, 40 тис. шт. собівартістю1077018,55 грн.

Довідка про кількість працівників містить щомісячну інформацію щодо чисельності працівників, що працювали за трудовим договором на підприємстві, а саме: вересень 2020 року 117 осіб, жовтень 2020 року 128 осіб, листопад 2020 року 125 осіб, грудень 2020 року 126 осіб.

Таким чином, позивач належними доказами підтвердив факт провадження своєї діяльності та функціонування виробництва цегли за адресою зберігання (розвантаження) дизельного палива.

Разом з тим, з метою провадження своєї діяльності ТОВ "АЛДЕЯ" придбаває і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідного обладнання. Позивач є кінцевим споживачем придбаного у ТОВ "МАГНУМ ЕНЕРДЖІ" дизельного пального обсягом у загальній кількості 10140 л, яке використовується виключно для власних потреб.

Відповідно до абз. 8 п.п 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизним складом не є паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

З урахуванням вищезазначеного підстави вважати, що діяльність ТОВ "АЛДЕЯ" підпадає під визначення "зберігання пального" у розумінні Закону № 481/95-ВР - відсутні, тобто, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності. Доказів у спростування вказаних обставин ГУ ДПС у Вінницькій області не надало.

Дослідженням акту перевірки встановлено, що у ньому зафіксовано лише факт придбання позивачем пального у ТОВ "МАГНУМ ЕНЕРДЖІ" і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального та розрахунки між суб`єктами. Однак, безпосередньо ГУ ДПС у Вінницькій області не встановлено місце та спосіб зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Керуючись ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із зазначеного слідує, що саме на відповідача як на суб`єкт владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення та закріплено обов`язок надати належні та достатні докази в обґрунтування висновків порушених норм позивачем.

З огляду на те, що у даному спорі вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, що вимагає ліцензування відповідно до норм ст. 15 Закону № 481/95-ВР, визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального для власних потреб без наявності ліцензії неможливе без встановлення контролюючим органом під час фактичної перевірки обставин такої діяльності та місця збереження пального з його детальними характеристиками.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що зберігання ТОВ "АЛДЕЯ" дизельного пального для власного використання, підпадає під вимогу ліцензування відповідно до норм ст.15 Закону № 481/95-ВР. Відтак, відсутні й ознаки складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності із зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, а тому, оскаржуване рішення є протиправними та підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДЕЯ" (вул. А. Бортняка 7, кв. 61, м. Вінниця, ЄДРПОУ 43555481) до головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) про визнання визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 14.10.2022 року № 7349/02-32-09-01/4355481 .

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДЕЯ" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович