Постанова

від 26.04.2023 по справі 120/8821/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8821/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

26 квітня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДЕЯ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛДЕЯ" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 14.10.2022 №7349/02-32-09-01/4355481.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2023 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2023 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (Закон № 481/95-ВР) позивач здійснював зберігання палива без відповідної ліцензії.

Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "АЛДЕЯ" як юридична особа (ідентифікаційний код 43555481) перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 10.03.2020. Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); добування піску, гравію, глин і каоліну; виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

На підставі п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДПС України у Вінницькій області від 25.08.2022 року № 2183к, з 30.08.2022 року по 07.09.2022 року проведена фактична перевірка ТОВ "АЛДЕЯ" з питань обігу пального за період з 01.04.2022 року по 07.09.2022 року, за адресою місцезнаходження даної юридичної особи: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Анатолія Бортняка, буд.14, кв.61.

За наслідками перевірки ревізорами ГУ ДПС у Вінницькій області складений акт перевірки від 07.09.2022 року № 5707/02-32-09-02/43555481, яким встановлено, що згідно накладних від 26.08.2020 року № 361, від 27.09.2020 року № 358 та акцизних накладних від 26.08.2020 року № 9717, від 27.09.2020 року № 10911, ТОВ "АЛДЕЯ" отримувало дизельне пальне від ТОВ МАГНУМ ЕНЕРДЖІ (код ЄДРПОУ 40644730) у загальній кількості 10140 л, у тому числі: 26.08.2020 року - 6070 л; 27.09.2020 року - 4070 л.

Відповідно до даних перевірки банківської виписки з особового рахунку, ТОВ "АЛДЕЯ" перерахувало ТОВ "МАГНУМ ЕНЕРДЖІ" кошти за дане паливо в загальній кількості 137135,47 грн, у тому числі: 27.08.2020 року - 107135,47 грн; 18.03.2021 року - 30000 грн.

Разом з тим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, позивач за період 01.04.2022 року по 07.09.2022 року не отримував ліцензії на право зберігання пальним.

З урахуванням наведеного, в акті перевірки від 07.09.2022 року № 5707/02-32-09-02/43555481 констатовано порушення ТОВ "АЛДЕЯ" вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято рішення від 14.10.2022 року № 7349/02-32-09-01/43555481 про застосування до ТОВ "АЛДЕЯ" фінансових санкцій у розмірі 500000 грн, встановлених ч. 1 ст. 15, абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, в частині зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зберігання ТОВ "АЛДЕЯ" дизельного пального для власного використання, не підпадає під вимогу ліцензування відповідно до норм ст.15 Закону № 481/95-ВР. Відтак, відсутні й ознаки складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності із зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, а тому, оскаржуване рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно із ст. 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Закону ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Отже, у розумінні ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального на місця зберігання пального, навіть за умови використання його для власних потреб, не пов`язаних з його використанням на нафто- та газовидобувних майданчиках без подальшої реалізації. Водночас, Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння власного споживання пального та, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію. Абсолютне розуміння значень Закону суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності із зберігання пального.

У постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 Верховний Суд дійшов висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають обсяги споживання, обставини використання пального, місце та спосіб його зберігання, та чи не має місце зберігання позивачем пального ознак, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України виключають визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного".

Згідно із пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;

Згідно із пп.14.1.6-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

Встановлено, що позивачем не заперечуються відсутність відповідної ліцензії на право зберігання пального, а також факти придбання пального і його наявності за адресою Вінницька область, Жмеринський район, с. Северинівка, вул. Заводська, 1.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "АЛДЕЯ" здійснює виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з глини.

ТОВ "АЛДЕЯ" як виробником продукції було отримано Сертифікат відповідності, зареєстрованого в Реєстрі Органу з сертифікації за № UA.1O196.Б.01063-20 від 20.10.2020 року на продукцію цегла керамічна рядова повнотіла марок за міцністю: "М100", "М125" "М150", та морозостійкістю "F-50". Даний сертифікат поширюється на продукцію, що виготовлялася серійно з 20.10.2020 року до 19.10.2021 року.

Відповідно до довідки про кількість випущеної продукції, перший випуск продукції був здійснений у жовтні 2020 року. Протягом жовтня-грудня 2020 року ТОВ "АЛДЕЯ" було серійно випущено цегли М-125 у загальній кількості 1353,40 тис. шт., собівартістю 3130119,35 грн, у тому числі: жовтень 2020 року 577, 77 тис. шт. собівартістю 946214,56 грн, листопад 2020 року 408, 91 тис. шт. собівартістю 1106886,24 грн, грудень 2020 року 353, 40 тис. шт. собівартістю 1077018,55 грн.

Згідно із довідкою про кількість працівників щомісячно працювали за трудовим договором на підприємстві за вересень 2020 року 117 осіб, жовтень 2020 року 128 осіб, листопад 2020 року 125 осіб, грудень 2020 року 126 осіб.

Відповідно до Технологічного регламенту на технологічний процес виробництва цегли керамічної (Технологічний регламент), виробництво цегли здійснюється позивачем на виробничих потужностях ТОВ "КОНКОРД" (податковий номер 30870553) на умовах Договору про здійснення спільної діяльності від 30.08.2020 року.

Згідно із Технологічним регламентом на процес сушки сирця та на випалювання цегли використовується паливо. Зокрема, на підприємстві міститься відповідне обладнання, що споживає паливо, таке як підтопок сушильних тунелів з обладнанням для подачі рідкого та твердого палива.

Отже, з метою провадження своєї діяльності ТОВ "АЛДЕЯ" придбаває і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідного обладнання. Позивач є кінцевим споживачем придбаного у ТОВ "МАГНУМ ЕНЕРДЖІ" дизельного пального обсягом у загальній кількості 10140 л, яке використовується виключно для власних потреб.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що діяльність ТОВ "АЛДЕЯ" не підпадає під визначення "зберігання пального" у розумінні Закону № 481/95-ВР, а тому позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Крім того, у акті перевірки зафіксовано лише факт придбання позивачем пального у ТОВ "МАГНУМ ЕНЕРДЖІ" і наявні посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального та розрахунки між суб`єктами. Однак, відповідачем не встановлено місце та спосіб зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Таким чином, відповідач не довів порушення ТОВ "АЛДЕЯ" вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР, а матеріали справи та доводи позивача свідчать про протилежне. Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 14.10.2022 №7349/02-32-09-01/4355481.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.