Ухвала

від 14.05.2009 по справі 11-256/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-256/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Біцюк А.В.,

Категорія ст. 391 КК України

Доповідач апел. інстанц.: Тимошевський В.П.,

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційного суду Миколаївської Колегія суддів судової палати у кримінальних справах області у складі:

головуючого Ржепецького О.П.,

суддів Фараонової О.М., Тимошевського В.П.,

за участю прокурора Данчука В.М.

14 травня 2009 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сімферополь АР Крим, громадянин України, судимий -

1) 25 червня 1986 року Білогірським районним судом Кримської області за ч. 2 ст. 206 КК УРСР до 3 років позбавлення волі, звільнений 12.08. 1987 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 18.06. 1987 р. «Про амністію» зі зняттям судимості;

1. 2) 12. 04.1988 р. Центральним районним судом М.Сімферополя за ст. 142 ч. 2 КК УРСР(1960 р.) до 6 років позбавлення волі, звільнений 05.03. 1994 р. за відбуттям строку покарання;

2. 3) 23.04.1998 р. Верховним судом АР Крим за ст.ст. 69, 140 ч. 3, 206 ч. 2, 188-1ч.2, 42 КК України (1960 р.) до 12 років позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 липня 1998 року, вирок Верховного суду АР Крим від 23.04. 1998 р. у відношенні ОСОБА_2 змінено,

виключено посилання про засудження за ст. 188-1 ч.2 КК України, в іншій частині вирок залишено без зміни;

Постановою місцевого суду Рівненського району Рівненської області від 25 лютого 2002 року у відношенні ОСОБА_2 змінено кваліфікацію вчиненого ним злочину, визначеного відповідно до вироку від 23.04.1998 р. Верховного суду АР Крим , ухвали Верховного Суду України від 23.07. 1998 p., кваліфікуючи його діяння за ч.3 ст. 185; ст. 257; ч. 1 ст. 296 КК України (2001р.),

-засуджений за ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Верховного суду АР Крим від 23 квітня 1998 року і остаточно призначено покарання, у виді позбавлення волі на 1 рік 1 день.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що відбував покарання, позбавлення волі в Казанківській ВК - 93 за вироком Верховного Суду АР Крим від 23.04. 1998 р. за ч.3 ст. 185, ст. 257, ч.1 ст. 296 КК України (в редакції від 05. 04. 2001 р.) за вчинені ним злочини.

29 травня 2008 року, ОСОБА_2 порушив вимоги режиму відбування покарання, за що на нього було накладено стягнення у виді переведення в приміщення камерного типу на строк 2 місяці.

5 листопада 2008 року, знаходячись в ПКТ, ОСОБА_3 знову порушив режим відбування покарання. 10 листопада 2008 року начальник колонії наклав на ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді позачергового чергування по прибиранню коридору ПКТ.

Після оголошення ОСОБА_2 постанови про накладення стягнення, останній відмовився виконувати законні вимоги представника адміністрації Казанківської ВК № 93 начальника відділення № 7 старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4 та до роботи не приступив.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції, просить вирок суду скасувати, але згідно її змісту, просить змінити вирок та пом'якшити покарання. Врахувати обставини, які пом'якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину , його стан здоров'я та похилий вік його матері.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Данчука В.М. про законність і обгрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація злочину засудженим не оспорюються. Дії ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ст. 391 КК України, як злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та за порушення вимог режиму відбуття покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

Що стосується покарання, то воно судом ОСОБА_2 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину який відноситься до середньої тяжкості, даних про особу винного, обставин, які пом'якшують покарання, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та обставину, яка обтяжує покарання, рецидив злочинів.

Крім того, суд врахував, що ОСОБА_2 вчинив злочин, не відбувши покарання призначеного за вироком Верховного суду АР Крим від 23.04. 1998 р. Тому обгрунтовано до призначеного покарання за новим вироком, за сукупністю вироків згідно ст.71 КК України частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, воно є справедливим.

Необгрунтованими є посилання засудженого про врахування обставин, які пом'якшують покарання, оскільки всі вони враховані судом при постановленні вироку, у зв'язку з чим йому призначено покарання за ст. 391 КК України у нижній межі санкції кримінального закону. За сукупністю вироків приєднано лише 1 день позбавлення волі від не відбутого покарання.

Підстав для зміни вироку і пом'якшення покарання як про те просить апелянт, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2009 року у відношенні ОСОБА_2, залишити без зміни.