Вирок

від 18.01.2023 по справі 183/9048/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/9048/21

№ 1-кп/183/738/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12021041350000272 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого середню спеціальну освіту, працюючого автослюсарем в ТОВ "АТП-ДНІПРО", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

27 травня 2021 року приблизно о 09 годині 50 хвилин водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним транспортним засобом «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі швидкістю приблизно 50 км/год., по сухому покриттю проїзної частини автодороги М-04 «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» Новомосковського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Павлоград, де на 239 км +650 м не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров`я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався водій транспортного засобу «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , та рухався по зустрічній смузі у зустрічному напрямку зі сторони м. Павлоград в напрямку м. Дніпро.

Своїми діями водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», що з технічної точки зору, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у виді поєднаної травми: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма забій головного мозку ІІІ ступеню (геморагічний забій лівої тім`яної частки головного мозку, субдуральна гематома в лівій скроневій ділянці, пневмоцефалія), перелом лівої скроневої кістки з переходом на пірамідку та на основну кістку, гемосинус, розрив шкіри правого зовнішнього слухового проходу, садно у завушній області справа; закрита травма грудної клітини перелом 2,3-го ребер справа, забої та розриви правої легені, правосторонній гемопневмоторакс; скелетна травма: відкритий перелом середньої третини діафазу правої плечової кістки зі зміщенням уламків, відкритий перелом ліктьового та вінцевого відростків правої ліктьової кістки, забиті рани та садна на правому плечі та в області правого ліктьового суглобу, у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю та показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Також показав, що того дня він рухався на службовому автомобілі ТОВ «Міленіум», де працював найманим працівником, зі швидкістю приблизно 50 км/год. На ділянці дороги у зв`язку з ремонтними роботами було переведено його полосу руху на зустрічну. Він об`їжджав дорожнє бар`єрне огородження, а також інші автомобілі, які рухалися з меншою швидкістю. Був інтенсивний рух. На відстані приблизно 100-150 м він побачив, як по його полосі руху йому назустріч рухається автомобіль потерпілого. Він почав гальмувати і приймати праворуч, але зіткнення уникнути не вдалося, і він зіштовхнувся з автомобілем потерпілого на початку роздільної смуги на траві. Він вийшов з автомобіля і намагався допомогти потерпілому, але інші водії заборонили це роботи до приїзду швидкої. По приїзду патрульних поліцейських він з ними від`єднали і витягли газовий балон з автомобіля потерпілого. Після ДТП він не спілкувався з потерпілим, оскільки не мав його контактів.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, його винуватість у пред`явленому обвинуваченні підтверджується такими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те, що в травні 2021 року приблизно о 10.00 він рухався зі сторони м. Бердянськ в напрямку м. Київ. Його швидкість була приблизно 100 км/год., але точно не пам`ятає. Здійснював обгін інших транспортних засобів, які рухалися з меншою швидкістю. Поблизу м. Новомосковська, під час наступного обгону, його автомобіль почало заносити, він став некерованим, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем, який рухався по своїй полосі руху. Він намагався за допомогою керма контролювати автомобіль, стабілізувати його, але у нього не виходило. При цьому, автомобіль був технічно справним. Причин заносу автомобіля він не знає. Він втратив свідомість і прийшов до тями вже в лікарні, помітивши гіпс на руці. Після лікування він звертався до різних органів охорони здоров`я для подальшого лікування. Наразі у нього друга група інвалідності;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021041350000272 від 27.05.2021, відповідно до якого 27.05.05.2021 приблизно о 09.50 водій ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 , рухався по правій смузі по а/д М04 «Знамянка-Луганськ-Ізварине», 239 км+650 Новомосковського району Дніпропетровської області зі сторони м. Павлоград в бік м. Дніпро, під час здійснення маневру обгону виїхав на ліву смугу вказаної автодороги та допустив зіткнення з вантажним автомобілем «DAF 95 XF 430», н/з НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався у зустрічному напрямку зі сторони м. Павлоград в м. Дніпро. В наслідок ДТП водій автомобіля «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравма, ВЧМТ, забій головного мозку, внутрішньочерепна гематома, перелом основи черепу (клінинічно), перелом пірамідки з двох сторін, розрив барабанної перепонки з двох сторін, закрита травма грудної клітини та живота. Відкритий перелом правої плечової кістки зі сміщенням уламків, відкритий суглобовий перелом ліктьового відростка зі зміщенням праворуч. Забій шийного відділу хребта. Закритий перелом оститстого відростка п`ятого та шостого хребця (ЖЕО № 9329 від 27.05.2021);

- рапортом патрульного УПП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 27.05.2021, відповідно до якого 27.05.2021 на 243 км траси М04 (район ресторану Гуляй Поле) водій транспортного засобу «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 , ОСОБА_7 під час руху виїхав на зустрічну смугу після чого сталося зіткнення з автомобілем «DAF 95 XF 430», н/з НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , внаслідок зіткнення ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження. На місці події працювала 12 бригада швидкої допомоги, якою було надано допомогу в евакуації ОСОБА_7 з автомобіля, в подальшому ОСОБА_7 доставлено в ЦРБ м. Новомосковська, на місце події викликано МНС для прибирання паливно-мастильних залишок на проїзній частині;

- рапортом інспектора-чергового Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.05.2022, відповідно до якого 27.05.2021 о 12.34 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що фельдшер шмд 12 ОСОБА_10 повідомляє, що на трасі в Новомосковському районі, с. Новоселівка, потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження в ДТП, яке сталося за участю автомобілів «DAF 95 XF 430», н/з НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, н/з НОМЕР_2 , та «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 ;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2021, а саме: ділянки дороги на 239 км+650 м. а/д М-04 в Новомосковському районі Дніпропетровської області, та схемою до протоколу огляду разом із фототаблицями, долученими до нього, якими зафіксовано відомості щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди;

- довідкою КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» № 2871 про отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень в результаті ДТП;

- постановою слідчого СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.05.2021 про визнання та залучення до кримінального провадження речових доказів транспортних засобів «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 , та «DAF 95 XF 430», н/з НОМЕР_4 ;

- висновком експерта № СЕ-19/104-21/18686-ІТ від 30.06.2021, відповідно до якого на момент огляду рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 , перебуває в працездатному стані;

- висновком експерта № СЕ-19/104-21/18687-ІТ від 30.06.2021, відповідно до якого на момент огляду робоча гальмова система сідлового тягача «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , перебуває в не працездатному стані. Непрацездатність робочої гальмової системи сідлового тягача «DAF 95 XF 430», виникла під час ДТП. На момент експертного огляду рульове керування сідлового тягача «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , перебуває в працездатному стані;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.08.2021 разом зі схемою та фототаблицями, долученими до нього, за участю ОСОБА_6 , під час якого останній розповів про обставини ДТП, які мали місце 27.05.2021, і показав на місці ДТП, яким чином він рухався на автомобілі «DAF 95 XF 430», н/з НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, н/з НОМЕР_2 , відносно меж проїзної частини дороги, а також вказав на місце, де автомобіль «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_7 , почав змінювати напрямок руху, та де відносно меж проїзної частини дороги відбулося зіткнення;

- висновком експерта № СЕ-19/104-21/25770-ІТ від 08.10.2021, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ZAZ Vida», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля «ZAZ Vida», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 при заданому механізмові пригоди, не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля «ZAZ Vida», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Водій автомобіля «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 при заданих вихідних даних мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ZAZ Vida» шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля «DAF 95 XF 430» до місяця зупинки автомобіля «ZAZ Vida» (якщо він не був затриманий зіткненням);

- висновком експерта № 418/17 від 12.11.2021, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у виді поєднаної травми: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма забій головного мозку ІІІ ступеню (геморагічний забій лівої тім`яної частки головного мозку, субдуральна гематома в лівій скроневій ділянці, пневмоцефалія), перелом лівої скроневої кістки з переходом на пірамідку та на основну кістку, гемосинус, розрив шкіри правого зовнішнього слухового проходу, садно у завушній області справа; закрита травма грудної клітки перелом 2, 3-го ребер справа, забої та розриву правої легені, правосторонній гемопневмоторакс; скелетна травма: відкритий перелом середньої тритини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням уламків, відкритий перелом ліктьового та вінцевого відростків правої ліктьової кістки, забиті рани та садна на правому плечі та в області правого ліктьового суглобу, які у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя (згідно з п.2.1.3.б.л.м. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995), які виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, при автомобільній травмі, та за давністю утворення можуть відповідати даті події вказаній в постанові (27.05.2021), що підтверджується даними медичних документів;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.11.2021 разом зі схемою та фототаблицями, долученими до нього, за участю ОСОБА_7 , під час якого останній розповів про обставини ДТП, які мали місце 27.05.2021, і показав на місці ДТП, яким чином він рухався на автомобілі «ZAZ Vida», н/з НОМЕР_3 , відносно меж проїзної частини дороги, а також вказав на місце, де вказаний автомобіль почав змінювати напрямок руху, та де відносно меж проїзної частини дороги відбулося зіткнення, а також вказав, як відносно меж проїзної частини дороги був розташований автомобіль «DAF 95 XF 430», н/з НОМЕР_4 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, н/з НОМЕР_2 ;

- висновком експерта № СЕ-19/104-21/39873-ІТ від 20.12.2021, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ZAZ Vida», ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дія водія автомобіля «ZAZ Vida», ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «ZAZ Vida», ОСОБА_7 встановлювалася виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які би не дозволяли йому їх виконати.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «DAF 95 XF 430», ОСОБА_6 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «DAF 95 XF 430», ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. При заданих вихідних даних водій автомобіля «DAF 95 XF 430», ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ZAZ Vida» шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля «DAF 95 XF 430» до місяця зупинки автомобіля «ZAZ Vida» (якщо він не був затриманий зіткненням).

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, доходить однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, де його додатковим обов`язковим об`єктом є життя та здоров`я особи, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, в результаті вчинення якого потерпілому ОСОБА_7 спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Судом враховується також, що за положеннями ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Разом із тим обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у тому, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування своїми діями надавав допомогу (сприяв) правоохоронним органам у розкритті кримінального правопорушення, тобто встановленні всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, виявленні причин та умов цього кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги необережну форму вини ОСОБА_6 , а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину свою визнав повністю, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, а за місцем мешкання задовільно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.

Тому, з урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення та обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності пом`якшуючих покарання обставин, та відсутності обставин, які обтяжують його, враховуючи думку потерпілого, який в своїй заяві не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Крім цього, з урахуванням обставин даного кримінального провадження, наявності віктимної поведінки самого потерпілого у дані дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджено висновками експерта № СЕ-19/104-21/25770-ІТ від 08.10.2021, № СЕ-19/104-21/39873-ІТ від 20.12.2021, суд вважає за недоцільне призначати обвинуваченому ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що буде відповідати як його правам та інтересам, так і інтересам потерпілого, й надасть можливість обвинуваченому відшкодувати потерпілому моральну шкоду.

Саме такепокарання будеспівмірним метійого застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З цих же підстав суд не вбачає необхідності призначення ОСОБА_6 покарання в межах найбільшої санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з цивільного відповідача ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 500000,00 грн., та судових витрат, понесених позивачем у розмірі 4500,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 йому спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом та ушкодженням здоров`я, внаслідок ДТП, та у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього. В результаті ДТП він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров`я, а також амбулаторному лікуванні. Також, за результатами лікування позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 13.09.2021 до 01.10.2022. Обґрунтовуючи позовні вимоги саме до ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» позивач вказує, що на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_6 працював у вказаному підприємстві на посаді водія, тобто перебував із відповідачем у трудових відносинах. Транспортний засіб DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_12 , а напівпричеп Н/ПР-цистерна-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 . Відповідно до договору оренди № 11 від 31.12.2020 ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» отримало у користування вказані транспортні засоби строком до 31.12.2021. Таким чином, відповідач станом на момент вчинення кримінального правопорушення 27.05.2021 був законним володільцем транспортних засобів, якими керував обвинувачений. Тому, посилаючись на положення ЦК України, ЦПК України, практику ВС позивач звернувся з даним позовом до суду.

У відзиві на позову заяву цивільний відповідач ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» заперечував проти позову, посилаючись на те, що позовна заява в порушення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не містить жодних обґрунтувань та розрахунків розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження винні дії саме потерпілого ОСОБА_7 , що виразилися у виїзді на зустрічну смугу руху (по якій рухався водій ОСОБА_6 ) та нехтуванні положеннями п. 10.1 ПДР, які спричинили ДТП та призвели до негативних наслідків, в тому числі до заподіяння шкоди самому ж потерпілому. Відтак мала місце взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки: з одного боку транспортний засіб «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Н/ПР-цистерна-Е, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , з іншого транспортний засіб «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 . Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, у даному випадку вина потерпілого є істотно більш значимою за вину обвинуваченого.

Також,ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» вважає безпідставними вимоги потерпілого щодо стягнення з підприємства судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, оскільки кримінальним процесуальним законодавством не передбачено стягнення таких процесуальних витрат саме з цивільного відповідача.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_7 до ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України» заява № 41984/9).

Суд погоджується з тим, що потерпілому ОСОБА_7 дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 , яка виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом та ушкодженням здоров`я, та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 вказаної вище Постанови роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не безпосередньо на особу, яка заподіяла таку шкоду, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини особи, яка завдала шкоди.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

З урахуванням наведеного відповідальність за спричинену шкоду, завдану внаслідок ДТП водію автомобіля «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 повинне нести ТОВ «МІЛЛЕНІУМ», в якому на момент ДТП працював на посаді водія обвинувачений ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 суд виходить з того, що системний аналіз зазначених вище положень цивільного законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Як встановлено судом і підтверджено висновками експерта № СЕ-19/104-21/25770-ІТ від 08.10.2021, № СЕ-19/104-21/39873-ІТ від 20.12.2021 дії, зокрема, потерпілого ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП, при чому технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля «ZAZ Vida», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.1 ПДР, для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які би не дозволили йому їх виконати.

Таким чином, з урахуванням вини обох водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розглядуваному деліктному зобов`язанні (зобов`язанні із заподіяння шкоди), при цьому надаючи оцінку ступеню вини останнього, а саме, що порушення ним вимог п. 10.1 ПДР фактично передувало події ДТП, суд доходить переконання, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України ця обставина має істотне значення для визначення розміру відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_7 шкоди.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань позивача ОСОБА_7 , завданих внаслідок кримінального правопорушення, характер немайнових втрат - порушення нормальних життєвих зв`язків, тривалість немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» судових витрат, понесених позивачем у розмірі 4500,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у позовній заяві ОСОБА_7 визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу 4500,00 грн. На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір про надання (правової) правничої допомоги від 29.12.2021, ордер від 30.12.2021, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 14.01.2022 до Договору про надання (правової) правничої допомоги від 29.12.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 14.01.2022 на суму 4500,00 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач від 17.01.2022.

Зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також враховуючи на задоволення позову частково, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, пропорційні розміру задоволених позовних вимог, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Доводи відповідача, що положеннями КПК України не передбачено стягнення витрат на правову допомогу з цивільного відповідача суд відхиляє, оскільки у даному судовому провадженні суд вирішує питання про розподіл судових витрат за нормами ЦПК України в рамках розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Посилання представника відповідача щодо неможливості застосування положень ч. 1 ст. 1172 ЦПК України до вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає необґрунтованими, оскільки ані позивач не обґрунтовував позовні вимоги даною нормою, ані висновки суду не ґрунтувалися на вказаних положеннях. Дана норма не є релевантною до розглядуваного питання.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того,вирішуючи питаннящодо розподілупроцесуальних витрату відповідностідо ст.124КПК України,суд вважаєза необхіднестягнути зобвинуваченого ОСОБА_6 на користьдержави документальнопідтвердженні витратина залученняексперта,які складають5491,84 грн. (висновок експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/18686-ІТ від 30.06.2021 у розмірі 1372,96 грн.; висновок експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/18687-ІТ від 30.06.2021 у розмірі 1372,96 грн.; висновок експерта за результатами проведення судової експертизи обставин та механізму ДТП № СЕ-19/104-21/25770-ІТ від 08.10.2021 у розмірі 1372,96 грн.; висновок експерта за результатами проведення судової експертизи дослідження механізму та обставин ДТП № СЕ-19/104-21/39873-ІТ від 20.12.2021 року у розмірі 1372,96 грн.).

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням строком на два роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 1800 гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Речові докази:

- автомобіль марки «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , належить ОСОБА_12 , та який ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.10.2021 передано власнику ОСОБА_12 вважати повернутим;

- автомобіль марки «Zaz Vida», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , належить ОСОБА_7 , та який ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.10.2021 передано власнику ОСОБА_7 вважати повернутим.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 5491 гривні 84 копійки.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1