Постанова

від 26.01.2023 по справі 201/5865/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2308/23 Справа № 201/5865/21 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Биліни Т.І.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря - Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу заапеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , треті особи - Управління-служба у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , на предмет визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 та права власності за малолітнім ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки у зв`язку з прийняттям ним спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

Позов обґрунтовано тим, що 03 вересня 2020 року трагічно загинув її батько, який був батьком і малолітнього ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 , - колишня дружина померлого, шлюб з яким розірвано за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року.

Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0460 га, розташованої за тією ж адресою, єдиними спадкоємцями якого є його діти: позивач та малолітній ОСОБА_5 , При зверненні позивача до нотаріальної контори з питання отримання спадщини їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з підстав відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивач вважає, що має право на половину вказаного майна, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_4 виділено в цілому житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,0460 га, розташовану за тією ж адресою, а ОСОБА_2 в рахунок поділу спільного майна подружжя виділено транспортний засіб марки "Honda CR-V" 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; 1/2 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 ; 50% статутного капіталу ТОВ "ММБ ".

Померлий не здійснив заходів по перереєстрації на себе відсуджених часток, тому згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначене майно по 1/2 частині досі перебуває у спільній частковій власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним по 1/4 частині земельної ділянки та по 1/4 частині житлового будинку.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.93-111 Том ІІІ).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Орешин П.П. скористався своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення постановлено у відповідності до вимог закону, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Підтвердженням вказаного є дії померлого, який не здійснив заходів по перереєстрації на себе відсуджених часток, так як хотів, щоб вказані частки залишилися відповідачці, оскільки він не виконав обіцянки щодо придбання їй трикімнатної квартири для сина ОСОБА_3 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції адвокат Базюкевич Є.В. та позивач ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Відповідачка ОСОБА_2 та адвокат Орешин П.П. заперечували проти скарги, просили рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дніпровському, Солонянському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро 08.09.2020, актовий запис № 382 (т.1 а.с.16).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м, а також земельна ділянка площею 0, 0460 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:137:0005. Вказане майно набуте в шлюбі з ОСОБА_2 (т.1 а.с.22-26).

Єдиними спадкоємцями за законом та спадкоємцями однієї черги (першої черги) померлого ОСОБА_4 є його діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 28 березня 1997 року (т.1 а.с.17), та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 10 вересня 2009 року (т.1 а.с.18).

У Першій Дніпровській державній нотаріальній конторі за заявою ОСОБА_1 21 січня 2021 року відкрито спадкову справу № 28/2021 за № 67089158 у спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі (т.1 а.с.19).

Згідно довідки № 578/02-14 від 04 березня 2021 року, коло спадкоємців складають ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_3 (т.1 а.с.20).

Також судом першої інстанції встановлено, що 22 березня 2016 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/3063/16-ц шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (т.1 а.с.21).

26 квітня 2016 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/4113/16-ц про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_4 виділено в цілому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м, а також земельна ділянка площею 0, 0460 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:137:0005. ОСОБА_2 цим же рішенням суду в рахунок поділу спільного майна подружжя виділено транспортний засіб марки «Honda CR-V» 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ; 1/2 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 ; 50% статутного капіталу ТОВ «ММБ» (ЄДРПОУ 39951572) (т.1 а.с.27-28).

16 квітня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до органу Державної реєстрації прав власності із заявами про реєстрацію за ним зазначеного будинку та земельної ділянки в цілому (т.2 а.с.25-26, 20-30).

22 квітня 2019 року ОСОБА_4 повторно звернувся до органу Державної реєстрації майнових прав із заявами про відкликання своїх заяв щодо реєстрації за ним права власності на зазначене майно в цілому та подав заяву про реєстрацію права власності на нього 1/2 зазначеної земельної ділянки. (т.1 а.с. 34-36, (т.2 а.с.27-28, 31-36).

Належність зазначеного спірного нерухомого майна по 1/2 ОСОБА_4 та 1/2 ОСОБА_2 на теперішній час, а також рух реєстраційних дій із цим майном, підтверджено копіями реєстраційних справ на ці об`єкти (т.2 а.с.220-259, т.3 а.с.1-28)

Також судом встановлено, що 24 квітня 2019 року, ОСОБА_4 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про роз`яснення рішення від 13 травня 2019 року у справі №201/4113/16-ц про поділ майна подружжя, однак ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2019 року в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення відмовлено (т.1 а.с.32).

Як стверджує позивачка після смерті ОСОБА_4 , за результатом розгляду її заяви рішенням № 57288035 державного реєстратора Кучеренка Є.А. від 25 березня 2021 року відмовлено у державній реєстрації за суб`єктом ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 , а рішенням № 57280823 державного реєстратора Зубка В.Ю. від 25 березня 2021 року відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, за вказаною адресою, кадастровий номер 1210100000:03:137:0005.

В отриманні в Першій Дніпровській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частинах із малолітнім спадкоємцем ОСОБА_3 (по 1/2 частини на житловий будинок та 1/2 частини на земельну ділянку кожному із спадкоємців) позивачці було відмовлено, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за померлим ОСОБА_4 досі зазначено дані про належність останньому лише 1/2 частина житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки, що зменшує розмір частин спадкового майна кожного із спадкоємців до 1/4 частини.

Державним нотаріусом Першої Дніпровської нотаріальної контори Кравцовою А.І. 05 червня 2021 року прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , оскільки заявником не було надано документів щодо належності спадкового майна померлому ОСОБА_4 , про що винесено відповідну постанову (т.1 а.с.38).

ОСОБА_2 , що діє як законний представник малолітнього ОСОБА_3 , Державним нотаріусом Першої Дніпровської нотаріальної контори Кравцовою А.І. також відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею не було надано документів щодо належності спадкового майна померлому ОСОБА_4 , про що винесено відповідну постанову від 11 березня 2021 року (т.1 а.с.146).

Згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від №6/1136-01.1-19/227 від 01 червня 2022 року, ОСОБА_2 ніколи не володіла трикімнатною квартирою, у тому числі на АДРЕСА_3 , про яку йдеться у рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2019 року по справі №201/4113/16-ц про поділ майна подружжя, у додаток до цього листа на адресу суду надіслано Реєстраційну справу на єдине нерухоме майно, яким володіє ОСОБА_2 - однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , яку вона набула у свою власність 21 листопада 2016 року, сплативши пайовий внесок як член житлово-будівельного кооперативу «Перемога-1» (т.2 а.с.53-68).

Проаналізувавши наведене, заслухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів дійшла висновку, що частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність факту державної реєстрації права власності на спірні будинок та земельну ділянку в цілому за спадкоємцем ОСОБА_4 свідчать про відсутність у нього такого майнового права на спірне майно.

Помилковим є висновок суду першої інстанції, що право власності на спірне майно у спадкодавця припинилось з відкликанням заяв, поданих ним до державного реєстратора, та перейшло до відповідача ОСОБА_2 в цілому у зв`язку із добровільною відмовою від нього у відповідності до ст.ст.346,347 ЦК України.

Застосовані судом першої інстанції висновки Верховного Суду, на підтвердження своєї позиції не стосуються даних правовідносин.

Колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що в силуст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч.1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Колегією суддів встановлено, що позивач та відповідач - малолітній ОСОБА_3 , як діти, є єдиними спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_7 , які, в силу ст. 1261 ЦК України, є першочерговими рівноправними спадкоємцями померлого.

Спірне майно, яке є предметом розгляду у цій справі, набуто померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_3 , за час шлюбу.

Дані обставини сторонами в цьому судовому процесі визнані, що, в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ст.317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № v-753740-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Проаналізувавши судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м перебувають у спільній часткові власності із визначенням розмірів часток: 1/2 частина за ОСОБА_4 та 1/2 частина за ОСОБА_2 .

В той же час рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року у справі №201/4113/16-ц про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_4 виділено в цілому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м, а також земельна ділянка площею 0, 0460 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:137:0005. ОСОБА_2 цим же рішенням суду в рахунок поділу спільного майна подружжя виділено транспортний засіб марки «Honda CR-V» 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ; 1/2 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 ; 50% статутного капіталу ТОВ «ММБ» (ЄДРПОУ 39951572) (т.1 а.с.27-28). Дане рішення суду набрало законної сили 10 травня 2016 року.

Тобто, зазначеним судовим рішенням до ОСОБА_4 перейшли майнові права на зазначене майно в цілому з 10 травня 2016 року.

Вказане підтверджується розпискою від 02 червня 2016 року про передачу грошових коштів у розмірі 27700 доларів США ОСОБА_4 ОСОБА_2 в рахунок рівності часток при розподілі спільного майна подружжя, що свідчить про фактичне виконання судового рішення.(т.1 а.с.29)

Маючи в матеріалах справи неспростовні докази, суд першої інстанції не взяв їх до уваги та не надав правової оцінки вказаним фактам.

У відповідності до ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

З моменту поділу майна судовим рішенням та сплати ОСОБА_4 грошових коштів право спільної власності сторін на таке майно припинилось одночасно з набуттям рішення суду законної сили та таке майно переходить у статус особистого.

Тобто діти померлого ОСОБА_4 успадкували рівні частини його особистого майна у вигляді житлового будинку та земельної ділянки під ним за адресою АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача та визнавши право власності за позивачем і відповідачем - малолітнім ОСОБА_3 по 1/4 частині переліченого майна, фактично переглянув рішення суду про поділ майна подружжя та змінив частки у майні подружжя. Як наслідок частки, які належать успадкувати дітям померлого ОСОБА_4 зменшені, що є порушенням п.9 ч.1 ст. 129 Конституції України.

Не здійснення ОСОБА_4 за життя державної реєстрації, отриманого за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року нерухомого майна не спростовує наявність його майнового права на виділені об`єкти у спільній частковій власності подружжя.

Звернення до суду з питання роз`яснення рішення про розподіл майна та передача коштів ОСОБА_2 для вирівнювання часток, внаслідок розподілу спільного майна подружжя свідчить про його законні сподівання на отримання у власність виділеного йому майна, яке в подальшому стало спадковою масою.

Подальші дії ОСОБА_4 з подання та відкликання заяв щодо реєстрації майна не спростовують його майнового права, встановленого рішенням суду, яке не скасовано та набрало законної сили, та є належним правовстановлюючим документом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Оскільки ОСОБА_4 , за життя, не вирішив питання щодо державної реєстрації на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року, за яким до нього перейшли майнові права на спірне майно в цілому, та вказане унеможливило набуття такого права спадкоємцями, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину в рівних частках, тому таке право належить визнати в судовому порядку за позивачем ОСОБА_1 .

При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача щодо визнання права власності за відповідачем - малолітнім ОСОБА_3 на частину спірного майна, вирішив по суті питання про його права та інтереси, не врахувавши, що відповідач у справі, за теоретичним визначенням, це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими саме позивачем вимогами, при цьому самостійно не заявляючим такі позовні вимоги, за виключенням пред`явлення у цьому розгляді зустрічної позовної заяви, що у цій справі не відбулось.

Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, визнавши за відповідачем, який не заявляв таких вимог, право власності на частину спірного майна, фактично примусивши його отримати у власність частину майна за позовом, за яким останній відповідав.

З урахуванням викладеного та підсумовуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач та відповідач - малолітній ОСОБА_3 є першочерговими спадкоємцями свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент смерті мав майнові права на житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в цілому, а тому спадкоємці мають право успадкувати після нього по 1/2 частині як житлового будинку, так і земельної ділянки під ним за зазначеною адресою.

Враховуючи відсутність державної реєстрації таких прав за померлим за його життя та відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій з цих підстав, належить визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0460 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_4 , з відмовою у задоволенні інших заявлених позивачем позовних вимог.

Висновки суду першої інстанції, що померлий відмовився від присудженої йому частини за наслідками розгляду справи про розподіл майна, оскільки не виконав обіцянки щодо придбання ОСОБА_2 трикімнатної квартири є помилковими та спростовуються рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26.04.2016 року в якому зазначено, що відповідач ( ОСОБА_2 ) підтвердила, що дійсно позивачем ( ОСОБА_4 ) для неї було придбано трикімнатну квартиру, яка розташована на ж/м Перемога.(т.1 а.с.27,28)

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи доводи апелянта за належні та обґрунтовані, наголошує на тому, що відповідно до міжнародного та європейського права з прав людини поняття доступу до правосуддя зобов`язує держави гарантувати право кожної особи на звернення до суду (за певних обставин, до альтернативного органу вирішення спорів), з метою отримання юридичного захисту, у разі якщо права особи були порушені. Таким чином, це право, яке допомагає особі домогтися реалізації своїх прав.

Доступ до правосуддя охоплює низку людських прав, а саме: право на справедливий суд згідно зі статтями 6 ЄКПЛ та 47 Хартії основних прав ЄС і право на ефективний засіб правового захисту згідно зі статтями 13 ЄКПЛ та 47 Хартії.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не вірно з`ясовані обставини справи, не вірно надано правову оцінку як викладеним у позові обставинам та письмовим доказам, так і встановленим обставинам в судовому засіданні, що призвело до помилкового висновку у цій справі та порушенню як норм процесуального права, так і матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового із частковим задоволенням позовних вимог позивача.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, та враховуючи результат розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що на користь останньої з ОСОБА_2 , як законного представника малолітнього ОСОБА_3 , належить стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 447,12 грн., що є співмірним із задоволеними позовними вимогами ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , треті особи - Управління-служба у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 ,

-право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 143 кв.м.;

-право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0460 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1210100000:03:137:0005.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 1 447,12 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта