Постанова

від 01.02.2023 по справі 229/982/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1278/23 Справа № 229/982/21 Суддя у 1-й інстанції - Рагозіна С.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 229/982/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камос»пророзірвання договоруоренди земельноїділянки,з апеляційноюскаргою відповідачаСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Камос»на рішенняДружківського міськогосуду Донецькоїобласті від04жовтня 2021року,ухвалене ускладі суддіРагозіної О.Р.,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до СТОВ «Камос» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування вимог позивачка зазначила, що у її власності відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 13 червня 2005 року знаходяться земельні ділянки загальною площею 10,97га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0069 та 1425583100:02:000:0070, які розташовані на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області. Використовуючи своє право на розпорядження земельною ділянкою, позивачка 01 листопада 2007 року уклала договір оренди землі з СТОВ «ім. С.М. Кірова», правонаступником якого є відповідач СТОВ «Камос». Згідно умов договору встановлена орендна плата за оренду землі в сумі 993,47 грн., яка повинна сплачуватись до кінця кожного поточного року. Однак відповідач в порушення зазначених вимог договору не виплатив позивачу оренду плату за 2019-2020 роки, що є істотним порушенням вимог договору. Крім того, відповідачем не виконувалася вимога п.13 договору про перегляд кожні три роки розміру орендної плати. Таким чином, позивачу заподіяно шкоду, що представляє собою реальні збитки та упущену вигоду. За вказаних обставин вона також має право на стягнення невиплаченої їй орендної плати за весь час прострочення. Сума невиплаченої орендної плати становить 19195,36 грн. Просила суд, розірвати договір оренди землі від 01 листопада 2007 року, укладений між нею та СТОВ «ім.С.М.Кірова»; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі в сумі 19195,36 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Розірвано договір оренди землі від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «імені С.М. Кірова» (на теперішній час СТОВ «Камос»), який зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 серпня 2009 року за №04.09.170.00063. Стягнуто з СТОВ «Камос» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2019-2020 роки в сумі 19195 грн. 36 коп.

В апеляційній скарзі СТОВ «Камос» просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що під час розгляду справи з боку ОСОБА_1 не було надано будь-яких доказів, що ОСОБА_1 зверталася особисто або через представника за отриманням орендної плати, а їй було відмовлено. ОСОБА_1 була обізнана про місце розташування підприємства та строки виплати орендної плати, так як неодноразово отримувала належні їй виплати з дати укладення договору по теперішній час. Крім того, представник позивачки ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, звертався до підприємства та отримував орендну плату за минулі роки. Відповідач також надав оголошення в газеті, де зазначив, що власники земельних ділянок запрошуються для отримання орендної плати. Крім того, під час розгляду справи відповідач неодноразово зазначав, що підприємство готово виплатити орендну плату, але позивач або її представник повинні звернутися до бухгалтерії підприємства особисто або надати банківські реквізити за якими можливо здійснити виплату орендної плати. До відзиву на позовну заяву відповідачем надавалася копія відомостей на виплату орендної плати за період 2018-2020 роки, де позивачка поставила підпис із зазначенням про відмову від отримання орендної плати. Під час розгляду справи відповідач звертався до ОСОБА_1 особисто з питання врегулювання спору щодо виплати орендної плати, але при спілкуванні з нею з`ясувалося, що їй взагалі невідомо про розгляд справи у суді, вона не підписувала будь-якого позову. Про ці обставини також свідчить копія позовної заяви із власним підписом ОСОБА_1 «я ничего не подписывала 07.04.21 г.». Судом не було надано ніякої оцінки поведінки ОСОБА_1 стосовно укладення договору емфітевзису щодо спірної земельної ділянки в період дії договору оренди. Так, ОСОБА_1 під час діючого договору оренди земельної ділянки укладає договір емфітевзису з іншою особою та отримує плату за користування земельною ділянкою. Невиплата орендної плати в даному випадку не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати, оскільки ОСОБА_1 були створені штучні умови для розірвання договору оренди.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пункту 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Хоча в скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, але з доводів мотивувальної частини апеляційної скаргивбачається, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині розірвання договору оренди від 01 листопада 2007 року. Щодо незаконності рішення суду першої інстанції в іншій частині, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за період з 2019 по 2020 роки в сумі 19195 грн. 36 коп., апеляційна скарга доводівв мотивувальній частині не містить.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга СТОВ «Камос» підлягає частковому задоволенню, а рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення щодо даних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за життя була власником земельних ділянок кадастровий номер 1425583100:02:000:0069 та 1425583100:02:000:0070, загальною площею 10,97 га, які розташовані на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області. Цільове призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН № 137552, виданим 13 червня 2005 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області.

01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Ім. С.М. Кірова» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як орендодавець, надає, а СТОВ «Ім. С.М. Кірова», як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, площею 10,97 га (пашня), строком на 15 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі або натуроплатою у розмірі 1,1% нормативної грошової оцінки, що становить 993,47 грн. на рік, до кінця поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

Договір зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 серпня 2009 року за № 04.09.170.00063.

Отже, договір оренди землі № б/н від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Ім. С.М. Кірова», був зареєстрований 19 серпня 2009 року відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, та є чинним з моменту його державної реєстрації до 19 серпня 2024 року.

Згідно протоколу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. С.М. Кірова» №2 від 18 листопада 2015 року, змінено найменування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. С.М. Кірова» на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Камос». Змінено місцезнаходження товариства на наступне: 86032, Донецька область, Ясинуватський район, село Новобахмутівка, вулиця Шкільна, будинок 3.

До 2018 року орендна плата за договором від 01.11.2007 року виплачена відповідачем і отримана ОСОБА_1 .

В 2018 році орендна плата у розмірі 9597,68грн. отримана ОСОБА_1 за зверненням її представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності №1064 від 11.03.2013 року. Зазначена обставина підтверджується розрахунком за 2018 рік оренди землі, який підписаний головним бухгалтером СТОВ «Камос».

11 березня 2013 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, укладено договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно яких власник надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки площею 5,45 га та 5,52 га, кадастрові номери відповідно 1425583100:02:000:0070 та 1425583100:02:000:0069, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області; договір укладено на 100 років, починаючи з дати його реєстрації; за користування земельними ділянками орендар сплачує орендну плату в розмірі 160000 гривень.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19 лютого 2020 року позовні вимоги СТОВ «Камос» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, задоволено. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 5,45 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0070, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 11 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Костянтинівською міською радою 10 серпня 2017 року, номер запису про державну реєстрацію 3656369. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 5,52 га, кадастровий номер 425583100:02:000:0069, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 11 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Костянтинівською міською радою 01 серпня 2017 року, номер запису про державну реєстрацію 36414468.

Зазначене рішення було залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 вересня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 померла. В порядку спадкування за заповітом спірні земельні ділянки отримав ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20.01.2023р. ОСОБА_2 залучений у справі як правонаступник померлого позивача ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача мала місце систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням товариством свого обов`язку щодо виплати орендної плати на протязі 2019-2020 років.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком та зазначає наступне.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальнимЗаконом України «Про оренду землі»,ЗК Українита загальними нормамиЦК Українищодо підстав дострокового розірвання договору.

За загальними правиламистатті 651 ЦК Україниумовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно достатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Пунктом "д" частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Стаття 13 ЗаконуУкраїни «Про оренду землі»визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно із частиною першоюстатті 21 цього Законуорендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 ЗаконуУкраїни «Про оренду землі»).

Відповідно до частини другоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Положеннями частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»також передбачені умови розірвання договору оренди землі, якими є невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, випадкове знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також підстави, визначені земельним законодавством та іншими законами України.

Отже, за змістомстатті 141 ЗК Українитастатті 32 Закону України «Про оренду землі»підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Судом першої інстанції обґрунтовано було зроблено посилання на зазначені норми законодавства, однак не надано належну оцінку доказам того, що СТОВ «Камос» було вжито заходів для належного виконання свого обов`язку з виплати орендної плати.

Так, стороною відповідача було надано акт від 07 квітня 2021 року, відповідно до якого директор СТОВ «Камос» ОСОБА_3 , головний бухгалтер СТОВ «Камос» Репа Т.М., представники громади с.Новобахмутівка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , здійснили поадресний об`їзд орендодавців СТОВ «Камос», що мешкають на території с.Новобахмутівка, у тому числі ОСОБА_1 , з метою з`ясування причин неотримання та видачі орендної плати за землю за період з 2018-2020 роки. Відповідно до відомості на видачу орендної плати за землю за 2018-2020 роки ОСОБА_1 було запропоновано отримати орендну плату за землю у розмірі 8499,04 грн., однак вона відмовилась від її отримання, що засвідчила своїм особистим підписом.

Крім того, було також надано примірник місцевої газети «Торговий ряд» №45 від 04 листопада 220 року, у якому СТОВ «Камос» було розміщено оголошення з проханням орендодавців та спадкоємців отримати орендну плату за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно укладених договорів оренди землі в строк до 31 грудня 2020 року.

За таких обставин апеляційний суд не може вважати невиплату орендної плати такою, що відбулася з вини відповідача.

Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору,відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з вимогамистатті 537 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю. Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум. А тому не використання орендарем свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати.

За встановленими обставинами справи, відповідачем до 2018 року включно виконувався обов`язок щодо виплати орендної плати за спірним договором. У подальшому ним також вживалися заходи для виконання своїх зобов`язань перед орендодавцем, однак ОСОБА_1 відмовилась від прийняття орендної плати, що засвідчила своїм особистим підписом. Крім того, під час дії договору оренди від 01.11.2007 року, у 2017 році, позивачка ОСОБА_1 уклала договір емфітевзису щодо тієї ж земельної ділянки з іншою особою.

За таких обставин апеляційний суд зазначає, що між сторонами склалися відносини, за якими ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, не мала бажання збереження орендних правовідносин з відповідачем, орендна плата за 2019-2020 рік ОСОБА_1 не отримувалась, незважаючи на направлення їм грошових коштів. Послідовність дій орендодавця та його відмова отримувати надані орендарем кошти, а також факт укладення нового договору щодо тієї ж земельної ділянки, вказує на створення штучних підстав для розірвання договору оренди.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду щодо того, що СТОВ «Камос» є таким, що порушило зобов`язання, оскільки несплата орендної плати у зв`язку з відмовою орендаря від її отримання не може бути підставою для розірвання договору оренди. Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що підстав для задоволення позовної вимоги щодо розірвання договору оренди землі від 01.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ імені С.М. Кірова немає, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Задовольняючі апеляційну скаргу частково, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви (щодо вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі) у розмірі 908 грн. та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги (щодо вимоги про розірвання договору оренди) у розмірі 1362 грн.

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 454 грн. різниці понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камос» задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року у частині розірвання договору оренди землі від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені С.М. Кірова скасувати, у частині розподілу судових витрат змінити.

Відмовити ОСОБА_2 (правонаступнику позивача ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору оренди землі від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені С.М. Кірова.

Стягнути з ОСОБА_2 (правонаступника позивача ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камос» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: