Постанова

від 18.01.2023 по справі 363/3231/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2023 року м. Київ

Справа №363/3231/18

Провадження № 22-ц/824/2426/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 18 січня2023 року

Повний текст постанови складено 27 січня2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частини спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя.

Позов мотивував тим, що з грудня 2007 року, тобто після оформлення Оболонським відділом РАЦС 18 серпня 2007 року розлучення із своєю дружиною

ОСОБА_3 , позивач почав проживати разом із відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу. З квітня 2008 року вони проживали разом з відповідачкою та її сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його квартирі АДРЕСА_1 , після продажу якої в жовтні 2011 року стали разом проживати в квартирі АДРЕСА_2 , що належить відповідачці та її матері ОСОБА_5 .

За час перебування в сімейних відносинах без реєстрації шлюбу вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, разом проводили своє дозвілля та відпочинок. За його (позивача) ініціативою відповідачку в 2012 році включено до складу учасників ТОВ «Компанія «Альфа-буд». Влітку 2013 року за спільні кошти в розмірі близько 50 000,00 грн. на ім`я відповідачки придбано земельну ділянку площею 0,10 га на території Глібівської сільської ради в котеджному містечку «Золотий берег», на якій за рахунок спільних заощаджень в розмірі 7 500 000,00 грн. вони разом будували будинок, який на даний час не завершений будівництвом.

07 квітня 2015 року за спільні кошти в розмірі 46 000,00 грн. на ім`я позивача придбано суміжну земельну ділянку площею 0,0915 га. За спільні кошти ним облаштовано паркан з металевого профілю вартістю 10 000,00 грн. по всьому периметру обох земельних ділянок.

Крім того, за спільні кошти в червні 2013 року придбано автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 270 000,00 грн. та в жовтні 2012 року причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 13 500,00 грн., які зареєстровані на ім`я відповідачки.

В квітні 2018 року відносини з відповідачкою зіпсувались, вона почала проживати з іншим чоловіком.

Оскільки домовленості про визнання права спільної сумісної власності на майно, яке набуте під час перебування у фактичних сімейних відносинах з відповідачкою досягти не вдається, ОСОБА_1 просив встановити факт його проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з квітня 2006 року по квітень 2018 року, визнати за ним та відповідачкою право спільної сумісної власності подружжя на:

- земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317, яка розташована па території Глібівської сільської ради Вишгородського району;

- земельну ділянку площею 0,0915 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району;

- будівельні матеріали, конструктивні елементи, вироби та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317;

- автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 270 000,00 грн;

- причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю

13 500,00 грн;

та визнати за позивачем право власності на частину вказаного майна.

Інші аргументи сторін по справі

Представник відповідачки подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у позивача та відповідачки були службові відносини, які жодних спільних грошових коштів не мали. Співвласником ТОВ «Компанія «Альфа-буд» відповідачка стала не за ініціативою позивача, а на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Альфа-буд» від 04 березня 2013 року, згідно якого ОСОБА_2 придбала за грошові кошти в сумі 16 600,00 грн 50 % статутного капіталу вказаного товариства. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29 жовтня 2011 року ОСОБА_1 здійснив продаж квартири АДРЕСА_1 за 957 600,00 грн., під час укладення якого зазначав, що не перебуває в шлюбі (сімейних відносинах). Частину грошових коштів отриманих від продажу квартири позивач віддав колишній дружині та дітям, а за решту придбав автомобіль «Volkswagen Taureg», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, вартістю близько

33 000,00 доларів США. Ще частина грошових коштів залишилась у власності позивача, за які в подальшому ним придбано автомобіль «Volkswagen Polo», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю близько 22 000,00 доларів США та автомобіль «Toyota Camry», 2008 року випуску, вартістю близько 16 000,00 доларів США.

Оскільки у позивача не було свого власного житла та місця реєстрації, останній звернувся до відповідачки з проханням здійснити реєстрацію його місця проживання на короткий час в квартирі, яка належить на спільній сумісній власності відповідачці та її матері. Позивач пояснював це тим, що він хоче придбати автомобіль, для реєстрації якого необхідно мати зареєстроване місце проживання. Відповідачка погодилася на прохання позивача оскільки між ними були хороші ділові стосунки. В подальшому позивач звернувся до відповідачки з проханням надати можливість тимчасового житла, оскільки позивач продав свою квартиру та не має іншого житла, на що відповідачка погодилася. Під час проживання позивач зловживав спиртними напоями, не міг працевлаштуватися, підприємницькою діяльністю не займався, іноді їздив та слідкував за процесом будівництва будинку відповідачки, оскільки ніде не працював та мав достатньо вільного часу й таким чином намагався компенсувати безоплатне проживання в квартирі відповідачки. Не дивлячись на проживання позивача в квартирі відповідачки, однією сім`єю вони не проживали, спільного господарства не вели та спільних коштів не мали, їх пов`язували лише ділові відносини.

Також зазначив, що позивачем не надано будь-яких доказів, щодо його доходів, вартості спірного майна, доказів придбання матеріалів для будівництва будинку й паркану та доказів на підтвердження вартості придбання спірних автомобілів. В цьому зв`язку проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що після погіршення стосунків між сторонами, відповідачка сховала всі документи, що стосуються ведення спільного сімейного бюджету, участі обох сторін в ТОВ «Компанія «Альфа-буд» та особисті документи позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Деснянського УП ГУНП в м. Києві з відповідною заявою. Позивач не заперечує факту купівлі транспортних засобів на своє ім`я, а саме: автомобіля «Volkswagen Taureg»», автомобіля «Volkswagen Polo» та автомобіля «Toyota Camry», але автомобіль «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , він подарував відповідачці. В подальшому ці транспортні засоби були продані, а виручені гроші витрачено на будівництво будинку та огорожі в селі Глібівка Вишгородського району Київської області.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня

2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частини спільного майна подружжя відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та ОСОБА_2 під час їх спільного проживання в квартирі АДРЕСА_2 склалися усталені стосунки, що притаманні подружжю, що вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та мали взаємні права та обов`язки, а надані позивачем докази не підтверджують факту спільного проживання сторін в період з квітня 2006 року по квітень 2018 року та наявність між ними фактичних шлюбних відносин. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави для застосування положень, передбачених статтею 74 СК України.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

26липня 2022 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у прийнятті доказів, що призвело до винесення необгрунтованого судового рішення.

Рух апеляційної скарги та матеріалів справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2022 року витребувано з Вишгородського районного суду Київської області матеріали цивільної справи

№ 363/3231/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частини спільного майна подружжя.

11 серпня 2022 року матеріали цивільної справи № 363/3231/18 за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частини спільного майна подружжя надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявнику необхідно було доплатити судовий збір.

12 вересня 2022 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 надано меморіальний ордер про сплату судового збору у розмірі, встановленому судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частини спільного майна подружжя.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ясинецький О.А. проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Позиція Київського апеляційного суду

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Надаючт оцінку спірним правовідносинам в контексті обставин даної справи, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Предметом позовних вимог в ланій справі є матеріально-правові вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 18 серпня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 705 та видано свідоцтво серії НОМЕР_5 .

Згідно довідки № 1461270 від 14 червня 2018 року, місце проживання ОСОБА_1 з 06 грудня 2012 року і по теперішній час зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_3 .

29 жовтня 2011 року позивач (продавець) відчужив на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (покупці) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Бочаровою С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4463, квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 вказаного договору квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19 жовтня 2005 року ОСОБА_12 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №5414, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 19 жовтня 2005 року за реєстраційним №903307 (Витяг №1621413), в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 20 жовтня 2005 року за реєстровим № 749/32342, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно

12 жовтня 2011 року, реєстраційний номер майна 34863992.

Згідно пункту 10 вказаного договору продавець ствердив, що на момент придбання квартири, що відчужується за цим договором, в шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебував і ця квартира не є спільною сумісною власністю.

Як вбачається з результатів пошуку транспортних засобів баз даних автоматизованої інформаційної системи МВС від 05 липня 2018 року, на ім`я

ОСОБА_2 13 червня 2013 року зареєстровано автомобіль «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а 11 жовтня 2012 року - причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

22 жовтня 2012 року між ОСОБА_13 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1429, згідно пунктів 1.1-1.5 якого продавець, в особі представника, продає та передає у власність, а покупець купує, приймає у власність земельну ділянку, яка належить продавцю, і оплачує на нижчевикладених умовах ціну земельної ділянки.

Площа земельної ділянки, що відчужується, складає 0,0940 га, у межах, які визначені в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку. Місце розташування земельної ділянки: Київська область, Вишгородський район, Глібівська сільська рада. Склад угідь та правовий режим використання земельної ділянки визначається нормативно-технічною документацією. Цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва. Кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317.

Продаж вчинено за погоджену сторонами суму 42 300,00 грн. (пункт 2.1 договору).

Згідно пункту 3.4 вказаного договору покупець свідчить, що факти, зазначені в пункті 3.2. цього договору, доведені до її відома, а також свідчить про те, що на момент укладання цього договору вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних, відносинах (не проживає однією сім`єю з чоловіком). Грошові кошти, які сплачуються нею за земельну ділянку належать їй, на праві особистої приватної власності та не є об`єктом спільної власності подружжя.

04 березня 2013 року між ОСОБА_14 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Альфа-буд», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. та зареєстрований в реєстрі за №359, згідно пунктом 1.1 якого продавець у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов`язується передати у власність покупцеві частку у статутному капіталі

ТОВ «Компанія «Альфа-буд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33948538), у розмірі 16 600,00 грн, що складає 50% статутного капіталу товариства, а покупець зобов`язується прийняти вказану частку у статутному капіталі товариства та оплатити її.

Згідно пункту 6.4 вказаного договору покупець стверджує, що на момент відчуження частки, що є предметом, цього договору в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, що підтверджено заявою.

07 квітня 2015 року між позивачем та ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. та зареєстрований в реєстрі за №942, згідно пунктами 1.1-1.5 якого продавець, в особі представника, продає та передає у власність, а покупець купує, приймає у власність земельну ділянку, яка належить продавцю, і оплачує на нижчевикладених умовах ціну земельної ділянки.

Площа земельної ділянки, що відчужується, складає 0,0915 га, у межах, які визначені в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку. Місце розташування земельної ділянки: Київська область, Вишгородський район, Глібівська сільська рада. Склад угідь - сади, правовий режим використання земельної ділянки визначається нормативно-технічною документацією. Цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва. Кадастровий номер: 3221882200:21:024:0318.

Продаж вчинено за погоджену сторонами суму 46 000,00 грн (пункт 2.1 договору).

Згідно пункту 3.4 вказаного договору покупець свідчить, що факти, зазначені в пункті 3.2. цього договору, доведені до його відома, а також свідчить про те, що на момент укладання цього договору він не перебуває у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних, відносинах (не проживає однією сім`єю з жінкою). Грошові кошти, які сплачуються ним за земельну ділянку належать йому, на праві особистої приватної власності та не є об`єктом спільної власності подружжя.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо позовних вимог про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Касаційний цивільний суд в своїй постанові від 08.12.2021 в справі №531/295/19 дійшов висновку, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці (постанова КЦС ВС від в справі № 587/302/16).

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте

в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі

№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають

у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі

№ 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані

в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 рокуу справі

№ 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідноз абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцему безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Отже, сторона посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести факти, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.

В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Таким чином, доказування є юридичними обов`язками сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилавася на те, що в період з квітня 2008 року по квітень 2018 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без укладання шлюбу, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки притаманні подружжю, на підтвердження чого надав дві фотографії із спільного відпочинку, докази його реєстрації в квартирі відповідачки, їх спільної участі як співзасновників в складі одного господарського товариства та просив допитати свідків на підтвердження вказаного факту.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, суд вказав, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 10.01.2006 року був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_4 (т.1 а.с.8,9). Відповідно до акту від 30.11.2021 року, підписаного мешканцями квартир №135,11, АДРЕСА_5 , підписи яких засвідчені Головою правління ЖБК «Буревісник-2» ОСОБА_15 (т.2 а.с.158), у період квітня 2008 року по жовтень 2011 року ОСОБА_1 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прживали разом однією сім`єю у кварт ирі АДРЕСА_1 . З ними разом також проживала мама ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 був оформлений на ОСОБА_1 , оскільки він був єдиним власником квартири та сплачував комунальні послуги за всіх мешканців квартири, посилаючись на те, що мешканці є членами його сім`ї.

Усі мешканці квартири вели спільне домашнє господарство, були пов`язані спільним плобутом, разом проводили вільний час, разом їхали на роботу та поверталися додому.

У будинку дана сім`я була зразковою, користувалася повагою серед всіх мешканців будинку та була прикладом для інших сімей.

29 жовтня 2011 року квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_1 була продана за 957600 грн., що згідно курсу НБУ на день підписання договору еквівалентно 120000 доларів США (т.1 а.с.13, 74), після чого ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за указаною адресою 01.12.2011 року та був зареєстрований в кв. АДРЕСА_2 06.12.2012 року (т.1 а.с.9), що належиить відповідачу ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.07.2012 року, що було встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вислення, а відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Вказане судове рішення було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 13.02.2019 року, оприлюднено 15.02.2019 року, дата набрання законної сили: 15.03.2019 року.

Крім того, вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 за адресою реєстрації не проживає з серпня 2018 року.

Відлповідно до довідки «Спортивного клубу «Архат», ОСОБА_1 протягом періоду часу з 04.10.2015 року по 01.04.2017 року приводив сина ОСОБА_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до школи на заняття з карате-до., Він як батько тубувався про ОСОБА_4 , вчасно сплачував членські внески, завжди попереджав адміністрацію школи про причини неприбуття ОСОБА_4 на заняття, за потреби прохав про зменшення навантажень на тренуваннях (т.2 а.с.157).

В судовому засіданні апеляційного суду 12 .12.2022 року, відповідач ОСОБА_2 вказала, що з іншим чоловіком вона почала проживати з 2018 року, спростувавши свої пояснення та пояснення свідка ОСОБА_16 про те, що вони разом почали проживати з ОСОБА_16 з 2015 року.

В той же час, допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вказували, що поведіка сторін містила ознаки притаманні для спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Позивачем суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та ОСОБА_2 під час їх спільного проживання в квартирі АДРЕСА_2 склалися усталені стосунки, що притаманні подружжю, що вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та мали взаємні права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 129/2115/15-ц визначив, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки.

Оцінюючи покази свідків, суд першої інстанції обґрунтовано їх оцінив у сукупності з письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Київський апеляційний суд звертає увагу на те, що покази свідків та фотокартки не є безспірним підтвердженням саме факту проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки такі докази не встановлюють ключові ознаки, притаманні сім?ї, визначені статтею 3 СК України.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, за період з 2011 по 2015 роки, сторонами укладено чотири нотаріально посвідчені договори, зокрема: договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 жовтня 2011 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3221882200:21:024:0317 від 22 жовтня 2012 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3221882200:21:024:0318 від 07 квітня 2015 року, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «Альфа-буд» від 04 березня 2013 року, при посвідченні яких, як позивач ОСОБА_1 , так і відповідачка ОСОБА_2 стверджували, що на момент укладання договорів вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних, відносинах (не проживають однією сім`єю), а грошові кошти, які сплачуються за земельні ділянки належать їм, на праві особистої приватної власності та не є об`єктом спільної власності подружжя.

Виходячи з презумпції правомірності правочину згідно статті 204 ЦК України, ці обставини в судовому засіданні в установленому законом порядку позивачем не спростовано.

Не подано позивачем й жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту спільного з відповідачкою будівництва будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882200:21:024:0317, що знаходитися на території СТ «Золотий Берег» в с. Глібівка, Вишгородського району Київської області, зокрема технічного паспорту на житловий будинок, проекту на будівництво житлового будинку, кошторисну документацію, первинну звітну та виробничу документацію на будівництво житлового будинку, відомості списання матеріалів, журнал виконання робіт, схеми, робочі креслення, накладні, чеки на будівельні матеріали, які були використані під час будівництва, транспорті накладні, договори оренди або будь-які інші документи, які підтверджують використання будівельної техніки та обладнання під час будівництва будинку, тощо.

Надаючи оцінку доказам,поданим представником позивача 30 листопада

2021 року, 01 грудня 2021 року, 20 січня 2022 року та 06 квітня 2022 року, зокрема: копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 11 жовтня 2012 року, виданого ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України у м. Києві на ім`я ОСОБА_2 реєстрація причепу, марки ПГМФ, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску; копії довідки від 29 листопада 2021 року Дитячої громадської організації «Спортивний клуб «АРХАТ»; копії акту від 30 листопада 2021 року за підписами мешканців квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 та за підписом Голови правління ЖБК «Буревісник-2»; копії товарних чеків на систему очистки води, стабілізатори, електроосвітлювальне обладнання, люстри акрілову ванну, будівельні матеріали, шпалери обладнання для встановлення вентиляції, водонагрівач, рахунки-фактури на двері та механізми; газову та електричну поверхонь, шафи вбудовані електричні, кухонної витяжки; копії листа від 07 лютого 2022 року № 1452/11-04-1 БТ Акціонерного товариства «Правекс Банк» та письмовим свідченням ОСОБА_20 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що такі в сукупності із іншими доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджують факту спільного проживання позивача та відповідачки однією сім?єю без реєстрації шлюбу у заявлений період.

Відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, про те, що надані позивачем докази не підтверджують факту спільного проживання сторін в період з квітня 2006 року по квітень 2018 року та наявність між ними фактичних шлюбних відносин.

Щодо визнання права власності на спірне майно

Як передбачено статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На підставі статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно із статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановивши, що ОСОБА_1 тривалий час, спільно проживали однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_2 , як подружжя а саме: в його квартирі за адресою: АДРЕСА_4 з квітня 2008 року по жовтень 2011 року, та з жовтня 2011 року по квітень 2018 року у квартирі відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно розпоряджалися коштами, в тому числі, в інтересах сім`ї придбали автомобіль та причіп, спірні земельні ділянки, здійснювали будівництво будинку на спірній земельній ділянці, разом їздили на відпочинок, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність достатніх передбачених законом підстав для визнання факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з квітня 2008 року по квітень 2018 року і визнання земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317, яка розташована па території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області; земельної ділянки площею 0,0915 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області; будівельних матеріалів, конструктивних елементів, виробів та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці за адресою: Київська область Вишгородський район Глібівська сільська рада, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317; автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіпа ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за кожним з них права власності на 1/2 частину вказаного майна.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, неповною мірою відповідають обставинам справи та, що при розгляді справи місцевим судом були допущені неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи по суті, а відтак відповідно до ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19) та у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи відомо, що на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 26.06.2018 року та ордеру КС №411457 від 10.08.2018 року в інтересах ОСОБА_1 діяв авдокат ОСОБА_21 . Згідно попереднього розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу від 10.08.2018 року витрати складають 5638,40 грн.

Відповідно додоговору №2371404750 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 25.11.2021 року та ордеру Серії АА №1160524 від 27.11.2021 року надання правової допомоги здійнювала авдокат ОСОБА_6 .

Частинами п?ятою, шостою статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною другою статі 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи , а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.

Ураховуючи наведене, за відсутності аргументів щодо неспівмірності розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, Київський апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 5638,40 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2022 року, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 13736,50 грн. (5014,60+1500+7221,90).

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня

2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квітня 2008 року по квітень 2018 року.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) право спільної сумісної власності на наступне майно:

- земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317, яка розташована па території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- земельну ділянку площею 0,0915 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- будівельні матеріали, конструктивні елементи, вироби та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянці за адресою: Київська область Вишгородський район Глібівська сільська рада, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317;

- автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- причіп ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) за кожним право власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317, яка розташована па території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0915 га, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0318, яка розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- 1/2 частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів, виробів та обладнання, які були використані на будівництво житлового будинку, що розташований на земельній ділянціна території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер: 3221882200:21:024:0317;

- 1/2 частину автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- 1/2 частину причіпу ПГМФ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 13736,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) витрати на правову допомогу в сумі 5638,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна