Рішення

від 31.01.2023 по справі 161/13650/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13650/22

Провадження № 2/161/958/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Флішаровському Д.М.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

04.10.2022 року КП «Луцький клінічний пологовий будинок» (далі КП «ЛКПБ») звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, на обґрунтування зазначивши, що 15.05.2020 року директором КП «ЛКПБ» ОСОБА_3 було видано наказ № 303-ос, яким звільнено ОСОБА_4 з посади завідувача пральні на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (далі Наказ). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2021 року в цивільній справі № 161/19210/20 наказ про звільнення ОСОБА_4 було скасовано, останню поновлено на займаній посаді, а також стягнуто з КП «ЛКПБ» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2020 року по 27.05.2021 рік в розмірі 59897,28 три., в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., а також стягнуто в користь держави 840,80 грн. витрат по сплаті судового збору. При ухваленні даного судового рішення, яке набрало законної сили, судом констатовано, що при звільненні ОСОБА_4 директором КП «ЛКПБ» ОСОБА_3 порушено процедуру скорочення працівника. На примусове виконання судового рішення в цивільній справі № 161/19210/20 у відповідних частинах, Луцьким міськрайонним судом Волинської області 28.05.2021 року та 24.12.2021 року видано виконавчі листи, які пред`явлено до примусового виконання. Дані виконавчі документи виконано в повному обсязі, КП «ЛКПБ» сплачено в користь ОСОБА_4 стягнуті судовим рішенням грошові кошти (в загальному розмірі 64801,10 грн.), витрати по сплаті судового збору (840,80 грн.), виконавчий збір (6178,72 грн. та 84,08 грн.) та витрати виконавчого провадження (169 грн.). Крім того, 05.01.2022 року від Луцького місцевого центру зайнятості надійшло повідомлення про повернення коштів в сумі 31852,42 грн., які були виплачені ОСОБА_4 по безробіттю, КП «ЛКПБ» було проведено відповідне відшкодування. Таким чином, незаконне звільнення ОСОБА_4 директором КП «ЛКПБ» ОСОБА_3 призвело до заподіяння шкоди закладу охорони здоров`я на загальну суму 103926,12 грн. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у позасудовому порядку ухиляється відшкодувати заподіяну КП «ЛКПБ» шкоду, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь КП «ЛКПБ» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 103926,12 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн.

07.12.2022 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що 04.11.2020 року за декілька днів до пред`явлення ОСОБА_4 позову про поновлення на роботі, його було звільнено з посади директора КП «ЛКПБ» за угодою сторін. Тобто, він був позбавлений можливості брати участь в цивільній справі № 161/19210/20, давати у ній свої пояснення та укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом. У свою чергу, при розгляді вищезгаданого спору, судом не було враховано тієї обставини, що з 18.05.2020 року ОСОБА_4 зареєструвалася як безробітна в Луцькому міському центрі зайнятості та одержувала від держави кошти по безробіттю. Дана обставина призвела до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України. При цьому, незрозумілим залишається факт невиконання КП «ЛКПБ» судового рішення в цивільній справі № 161/19210/20 у добровільному порядку. Позивач безпідставно вимагає від нього відшкодування моральної шкоди, судових та виконавчих витрат, повернених КП «ЛКПБ» коштів Луцькому місцевому центру зайнятості за надання допомоги по безробіттю ОСОБА_4 , оскільки відшкодування таких коштів в порядку регресу трудовим законодавством не передбачено. Стосовно вимог про відшкодування в порядку регресу середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 у розмірі 59897,28 грн., вважає, що ця сума підлягає зменшенню на підставі приписів ст. 137 КЗпП України, з врахуванням мого майнового стану, відомостей про його особу, ступеню вини та конкретних обставин завдання шкоди. Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги визнає частково та просить стягнути з нього на користь позивача у відшкодування завданої шкоди в розмірі 10000 грн. (а.с. 48-50).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково суду пояснив, що судове рішення в цивільній справі № 161/19210/20 не було виконано КП «ЛКПБ» у добровільному порядку через відсутність відповідного фінансування.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені вимоги визнав частково із викладених у відзиві на позовну заяву підстав. Додатково суду пояснив, що відповідач ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, має потребу в лікуванні, на що необхідно залучення додаткових коштів та наразі працює на 0,5 ставки на посаді лікаря акушер-гінеколога. Просить врахувати дані обставини (майновий стан відповідача) при вирішення даного спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.05.2020 року керівником КП «Луцький клінічний пологовий будинок» було видано наказ № 303-ОС (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), яким завідувачку пральні ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади, в зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7).

Не погоджуючисьіз вищевказанимнаказом, ОСОБА_4 звернулася доЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті зпозовом до КП «ЛКПБ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди (справа № 161/19210/20).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2021 року в цивільній справі № 161/19210/20 було вирішено: скасувати наказ (розпорядження) директора КП «ЛКПБ» № 303-ОС від 15.05.2020 року про припинення трудового договору (контракту); поновити ОСОБА_4 на посаді раніше займаній посаді у КП «ЛКПБ» із 16.05.2020 року; стягнути з КП «ЛКПБ» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2021 року по 27.05.2021 року в розмірі 59897,28 грн.; стягнути з КП «ЛКПБ» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; стягнути з КП «ЛКПБ» на користь держави 840,80 грн. судового збору (а.с. 8-10).

Постановою Волинського апеляційного суду від 18.11.2021 року вищевказане судове рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с. 78-80).

Судом також встановлено, що на виконання судового рішення в цивільній справі № 161/19210/20 Луцьким міськрайонним судом Волинської області 24.12.2021 року було видано виконавчий лист про стягнення з КП «ЛКПБ» на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 64897,28 грн., який пред`явлено до примусового виконання у Перший ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Перший ВДВС у м. Луцьку).

Постановою головного державного виконавця Першого ВДВС у м. Луцьку Дмитрук В.Д. від 05.01.2022 року на підставі вищезазначеного виконавчого документа було відкрито виконавче провадження № 68035075 та визначено розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, в розмірі 6489,72 грн. (а.с. 12).

Крім того, постановою головного державного виконавця Першого ВДВС у м. Луцьку Голод Н.П. від 13.05.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69011093 про примусове стягнення з КП «ЛКПБ» на користь держави 840,80 грн. судового збору, присудженого у відповідності до судового рішення в цивільній справі № 161/19210/20, в межах якого також 13.05.2022 року визначено розмір виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 13-14).

На виконання виниклих у КП «ЛКПБ» зобов`язань в межах виконавчих проваджень № 68035075 та № 69011093, позивачем сплачено:

-на користь ОСОБА_4 кошти в загальному розмірі 64801,10 грн. (платіжне доручення № 575 від 03.06.2021 року на суму 4703,82 грн.; платіжне доручення № 738 від 25.05.2022 року на суму 60097,28 грн.) (а.с. 16-17);

-на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (платіжне доручення № 753 від 24.05.2022 року) (а.с. 19);

-на користь Першого ВДВС у м. Луцьку виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в загальному розмірі 6431,80 грн. (платіжне доручення № 739 від 24.05.2022 року на суму 6178,72 грн.; платіжне доручення № 755 від 24.05.2022 року на суму 84,08 грн.; платіжне доручення № 754 від 24.05.2022 року на суму 169 грн.).

Крім того, як встановлено судом, 28.12.2021 року за вих. № 2286/08/21 Луцький міський центр зайнятості звернувся до КП «ЛКПБ» із повідомленням про повернення коштів зі змісту якого слідує, що після звільнення ОСОБА_4 із займаної нею посади на підприємстві, її було взято на облік по безробіттю, у зв`язку з чим, та до поновлення на роботі, останній проведено виплату відповідної допомоги в загальному розмірі 31852,42 грн. Вказану претензійну суму коштів Луцький міський центр зайнятості просив повернути КП «ЛКПБ» (а.с. 15).

На підставі наведеного, КП «ЛКПБ» було перераховано на рахунок Луцького міського центру зайнятості грошові кошти в розмірі 31852,42 грн., які були сплачені ОСОБА_4 в якості допомоги по безробіттю. Зазначене підтверджується платіжним дорученням № 21 від 12.01.2022 року (а.с. 22).

Усі зазначені вище кошти, загальний розмір яких складає 103926,12 грн., КП «ЛКПБ» просить стягнути із ОСОБА_3 , як винного у незаконному звільненні працівника, в порядку регресу.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно п. 8 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (на далі Постанова № 14) застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Пунктом 6 Постанови № 14, передбачена відповідальність керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступників, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами до яких відносяться, зокрема, суми заробітної плати.

Відповідно до приписів ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як вбачається із Наказу КП «ЛКПБ» № 612-ос від 10.08.2018 року, - ОСОБА_3 було переведено з посади головного лікаря КЗ «Луцький клінічний пологовий будинок» на посаду директора КП «ЛКПБ» з 10.08.2018 року (а.с. 26).

Наказом УОЗ Луцької міської ради № б/н (реєстраційний номер: № 112/17-4 від 04.11.2020 року) «Про звільнення ОСОБА_3 », - відповідача було звільнено з 04.11.2020 року з посади директора КП «ЛКПБ» (а.с. 27).

Із наведеного слідує, що на посаді директора КП «ЛКПБ» відповідач ОСОБА_3 перебував із 10.08.2018 року по 04.11.2020 року, тобто на момент винесення наказу № 303-ОС (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 15.05.2020 року, яким завідувачку пральні ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади, в зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин трудового законодавства України, суд вважає обгрунтованою регресну вимогу КП «ЛКПБ» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, в сумі, яка відповідає стягненим з позивача коштів в межах виконавчих проваджень № 68035075 та № 69011093, відкритих на підставі судового рішення в цивільній справі № 161/19210/20, які стосуються сплати в корись ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (загальна сума сплачених коштів 60097,28 грн.), а також стягнення судового збору (на суму 840,80 грн.).

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача з приводу не врахування при розгляді цивільної справи № 161/19210/20 усіх обставин проведення виплат ОСОБА_4 , оскільки судове рішення у вказаній справі набрало законної, ОСОБА_3 не оскаржувалося, а тому, в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України, має преюдиційне значення при розгляді даної справи.

Також суд вважає доведеним, що обов`язок по відшкодуванню ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди виникло у КП «ЛКПБ» виникло саме внаслідок її звільнення директором підприємства, посаду якого на той момент обіймав відповідач.

У свою чергу, факт понесення КП «ЛКПБ» витрат на відновлення порушеного ОСОБА_4 права за насідками набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 161/19210/20, а також сплати судового збору знайшло своє підтвердження в ході розгляду даного спору.

Підстав для застосування положень ст. 137 КЗпП України при визначенні розміру матеріальної шкоди суд не вбачає з огляду на таке.

Питання про повну матеріальну відповідальність при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення суду про поновлення працівника на роботі розглянуто у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Так, відповідно до п. 33 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з метою запобігання незаконним звільненням судам слід неухильно додержуватися вимог ст. 134 (п. 8), ст. 237 КЗпП України про притягнення до участі в справі про поновлення на роботі і покладення на службову особу обов`язку відшкодувати шкоду підприємству, установі, організації, заподіяну в зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу. При цьому належить врахувати, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону..

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 року у справі № 161/6047/16-ц, згідно із якими посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника та затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги КП «ЛКПБ» до ОСОБА_3 в частині стягнення витрат виконавчих проваджень (виконавчий збір 6178,72 грн. та 84,08 грн.; витрати виконавчого провадження 169 грн.). з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідача ОСОБА_3 було звільнено з посади директора КП «ЛКПБ» 04.11.2020 року.

Натомість, судове рішення в цивільній справі № 161/19210/20, на підставі якого у КП «ЛКПБ» виник обов`язок по відшкодуванню середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та сплати судового збору, набрало законної сили 18.11.2021 року.

Наведене свідчить про ту обставину, що на момент набрання судовим рішенням в цивільній справі № 161/19210/20 законної сили, ОСОБА_3 посаду директора КП «ЛКПБ» 04.11.2020 року не обіймав.

У свою чергу, як слідує із досліджених під час розгляду справи платіжних доручень № № 739, 754 та 755 виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в загальному розмірі 6431,80 грн. були сплачені КП «ЛКПБ» в користь Першого ВДВС м. Луцька лише 24.05.2022 року.

Тобто, стороною позивача не доведено тієї обставини, що судове рішення в цивільній справі № 161/19210/20, за наслідками набрання ним законної сили, було не виконано в добровільному порядку саме з вини відповідача, а відтак що саме на останнього покладений обов`язок по відшкодуванню витрат виконавчих проваджень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі страхування на випадок безробіття) система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, що встановлено ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» суб`єкти страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Згідно ч. 4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян», які шукають роботу, і безробітних громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Із аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що ОСОБА_4 як застрахована особа, відповідно до положень наведеного закону, в зв`язку із звільненням за скороченням штату отримала допомогу по безробіттю.

Тому, обгрунтування Луцьким місцевим центром зайнятості, що отримані ОСОБА_4 кошти по безробіттю від центру зайнятості були підставними, а тому підлягали до негайного виконання в терміни обумовлені в повідомлені.

Як наслідок, у зв`язку із виплатою КП «ЛКІ1Б» на корить незаконно звільненого працівника коштів, також виникло право регресної вимоги про стягнення відповідних сум з особи, винної у незаконному звільненні працівника, якою у даному випадку був відповідач.

За наведених обставин, суд вважає обгрунтованою регресну вимогу КП «ЛКПБ» до ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 31852,42 грн., які були виплачені позивачем в користь Луцького місцевого центру зайнятості в якості понесених останнім витрат на виплату ОСОБА_4 допомоги по безробіттю.

Судом також встановлено, що 01.08.2022 року КП «ЛКПБ» направлено ОСОБА_3 регресну вимогу про повернення коштів, однак така була залишена без задоволення, що стороною відповідача не спростовувалося.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову КП «Луцький клінічний пологовий будинок» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу на загальну суму 97494,32 грн., з яких: 64801,10 грн. відшкодовані ОСОБА_4 в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (60097,28 грн.+ 4703,82 грн.); 840,80 грн. сплачені у якості судового збору за рішенням суду; 31852,42 грн. повернуті в якості безпідставного проведення виплати допомоги по безробіттю.

Згідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2327,45 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог: «97494,32 грн. розмір задоволених позовних вимог» / «103926,12 грн. розмір заявлених позовних вимог» х «2481 грн. сума сплаченого судового збору») підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь КП «ЛКПБ».

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 97494 (дев`яносто сім тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» судовий збір в розмірі 2327 (дві тисячі триста двадцять сім) грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Луцький клінічний пологовий будинок», адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 18, код ЄДРПОУ: 03399089.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 02 лютого 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська