Рішення

від 06.02.2023 по справі 308/8309/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8309/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Хамник М.М.,

за участю секретаря судових засідань Козак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку загального позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослава Михайлівна про визнання недійсним договору дарування, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Ігнатьо Б.Я.,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту укладення договору дарування, укладеного 24.07.2020 між нею та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Форкош М.М., за реєстровим номером 515, предметом якого є житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25га, кадастровим номером 2124886300:11:023:0077, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаний договір дарування укладений позивачкою під помилкою щодо його правової природи та наслідків, оскільки вона мала намір оформити заповіт, однак, будучи літньою людиною (на час укладення договору їй виповнилось 85 років), зважаючи на стан здоров`я не в змозі була проаналізувати та зрозуміти, що саме вона підписує договір дарування чи заповіт.

Ухвалою суду від 04.07.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борсенко Олександр Вікторович, про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2124886300:11:023:0077, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Ухвалою суду від 13 липня 2022 року було відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.09.2022 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Ігнатьо Б.Я. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача.

Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирославу Михайлівну (88000, м. Ужгород, вул. Довженка, 18).

Також задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Ігнатьо Б.Я. про витребування доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Витребувано з ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК) інформацію з ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ ТА ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ щодо:

- керівника товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАЛІЯ - К» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40726561) за період 17.11.2016 по 21.04.2019;

- керівника товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВЄН» (ідентифікаційний код юридичної особи:39441366) за період 01.01.2016 по 21.04.2019;

- керівника та учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОНЬ АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42340423) за період 01.01.2016 по 21.09.2018;

- учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЯНСЬКА ФОРТЕЦЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34778676) за період 01.01.2016 по 21.09.2018;

- фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Ігнатьо Б.Я. про витребування доказів з Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Закарпатській області.

Витребувано з Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Закарпатській області наступні докази:

- Інформацію щодо зареєстрованих за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) транспортних засобів із вказівкою дати такої реєстрації, підстав (договір купівлі-продажу, дарування тощо);

- Інформацію щодо раніше зареєстрованих за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) транспортних засобів із вказівкою дати перереєстрації, підстав для відчуження (договір купівлі-продажу тощо).

Задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Ігнатьо Б.Я. про витребування доказів з Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області.

Витребувано з Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області копії податкових декларацій, поданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) податкову звітність за період 2019 2021 рр.

Відкладено підготовче засідання у справі на 10 год. 00 хв. 20 жовтня 2022 року.

Ухвалою суду від 20.10.2022 задоволено заяву представника відповідача - адвоката Ігнатьо Б.Я., про поновлення пропущеного процесуального строку.

Поновлено пропущений процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослава Михайлівна про визнання недійсним договору дарування.

Відмовлено у прийнятті для спільного розгляду з первісним позовом в одному провадженні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку припиненим та скасування рішення державної реєстрації нерухомого майна.

Зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику разом із копією ухвали та роз`яснено право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.

Заяву відповідача ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову також повернуто заявнику.

Ухвалою від 02.11.2022 задоволено заяву представника відповідача адвоката Ігнатьо Богдана Ярославовича, про повернення судового збору по справі за подання заяви про забезпечення зустрічного позову.

Повернуто адвокату Ігнатьо Богдану Ярославовичу, що діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 у справі №308/8309/22, сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення зустрічного позову згідно з квитанцією №0269-1244-2190-5708 від 19.10.2022.

Ухвалою від 18.11.2022 задоволено заяву представника відповідача адвоката Ігнатьо Богдана Ярославовича, про повернення судового збору по справі за подання зустрічної позовної заяви.

Повернуто адвокату Ігнатьо Богдану Ярославовичу, що діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 у справі №308/8309/22, сплачений судовий збір за подання зустрічної позовної заяви згідно з квитанцією №2523-3768-1520-9107 від 19.10.2022.

Ухвалою від 06.12.2022 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослава Михайлівна про визнання недійсним договору дарування.

Призначено справу до судового розгляду по суті на 10год.40хв.13грудня 2022року в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Визнано обов`язковою явку у судове засідання позивача - ОСОБА_1 .

Позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав наведених у позові.

У своєму поясненні позивачка ОСОБА_1 повідомила суду, що будинок, який вона подарувала своєму синові (відповідачу), вона побудувала зі своїм чоловіком. Після одруження сина проживала разом з ним та невісткою, однак відносини між ними не склалися, тому переїхала жити до своєї доньки, у якої жила понад 20 років. Після того як син розлучився з першою дружиною, вона знову переїхала до сина, до свого дому, оскільки останній запевнив, що його друга дружина буде гарно до неї ставитись, допомагати по господарству.

Зважаючи на те, що син проживає у будинку, просив її переписати його на нього, щоб в подальшому, після її смерті не виникало щодо цього майна спорів. Після того як вона переписала будинок на сина відношення невістки та сина до неї змінились, що унеможливило там її проживання, відтак у травні вирішила повернутися до доньки де проживає і до цього часу. Стверджує, що не усвідомлювала наслідки укладення угоди, оскільки вважала, що син стане власником будинку після її смерті.

Відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують, що позивачка веде активне життя, все життя пропрацювала вчителем. Щодо твердження позивачки про те, що вона мала намір укласти заповіт, заперечує, оскільки іншим майном вона не розпорядилась.

Відповідач у судовому засіданні повідомив, що до початку 2000 року проживав у спірному будинку зі своєю дружиною, донькою та матір`ю. У 2001 році в силу певних обстави, у зв`язку з хворобою сестри, мати переїхала до неї, де проживала до 2020 року.

У 2001-2002 роках він разом з першою дружиною провели капітальний ремонт будинку. В цілому за весь період проживання у будинку утримання відбувалось за його кошти та кошти першої дружини.

У 2016 році було проведено утеплення будинку.

У 2020 році розлучився з першою дружиною, після чого мама сама запропонувала оформити договір дарування щоб в подальшому не виникало спірних питань з сестрою. Стверджує, що у нотаріуса мамі було роз`яснено який саме договір вона укладає та його наслідки.

У листопаді 2021 року мама подзвонила і сказала, що хоче повернутися додому, проти чого він не заперечував. Мати переїхала, однак з другою невісткою у неї почалися конфлікти. Після того, як повідомив матері, що хоче зареєструвати з нею шлюб, мама почала погрожувати, що скасує договір дарування. Після реєстрації шлюбу з другою дружиною 22.06.2022 мати звернулась до суду з даним позовом, який він вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослава Михайлівна, у судовому засіданні повідомила, що до неї звернувся відповідач з проханням про оформлення договору дарування, який бажає укласти його мати та приніс усі необхідні для цього документи.

У день укладення договору дарування позивачка з`явилась разом з відповідачем. До укладення вказаного договору з позивачкою було проведено конфіденційну розмову щодо правової природи договору дарування, можливості розпорядження майном в інший спосіб, зокрема складання заповіту. Позивачка наполягала на укладенні саме договору дарування. У розмові також було з`ясовано чи на час укладення договору не проживають у будинку неповнолітні особи, особи з інвалідністю, про що також було підписано позивачем відповідні заяви. До підписання договору його зміст було прочитано сторонам договору. Також нотаріус повідомила, що на час укладення договору позивачка, не дивлячись на свій поважний вік, була адекватна, орієнтована. На запитання як їй вдалося зберегти такий ясний розум та гарний вигляд, повідомила, що 50 років пропрацювала вчителем, багато читає.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.

Позивачка, ОСОБА_1 , є матір`ю відповідача ОСОБА_2 , що визнається сторонами.

Двадцять четвертого липня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (обдаровуваний) уклали договір дарування житлового будинку (том І, а.с.7) за яким дарувальник передав у власність обдаровуваного безоплатно належний їй на праві приватної власності житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказане нерухоме майно належить дарувальнику в цілій частині на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.06.2004 року Сторожницькою сільською радою на підставі Рішення виконавчого комітету Ужгородської районної ради від 22.09.1989 року №136 та зареєстроване в Ужгородському районному державному підприємстві технічної інвентаризації від 11.06.2004 року, номер витягу 3826135, реєстраційний номер 6163496; знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,2500га, кадастровий номер 2124886300:11:023:0077, цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно п.1.3 договору дарування нерухоме майно житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, вказаний під літ. «А», складається з 3(трьох) житлових кімнат, житловою площею 57,8кв.м., загальною площею 164,2 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами: вхід в підвал літ «а», гараж літ «б», літня кухня літ «в», сарай літ «г», вбиральня літ «д», огорожа літ «№» споруди І.

Право власності відповідача на вказане майно згідно договору дарування від 24.07.2020 зареєстровано в установленому порядку, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 217768849 (том І, а.с.55).

З довідки Сторожницького старостинського округу Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 07.07.2022 (том І, а.с.26), договорів на отримання комунальних послуг та платіжних документів про оплату відповідних послуг (а.с.26, 65-85) встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , тобто у будинку, який йому подарувала позивачка.

Згідно із частиною третьою ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина першаст.229 ЦК України).

З роз`яснень, викладених у пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»убачається, що відповідно до ст.ст.229-233 ЦК Україниправочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно дост.717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Виходячи зі змісту статей203,717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Проте, лише з`ясування таких обставин як вік позивача, його стан здоров`я, наявність у позивача спірного житла як єдиного, продовження дарувальником проживання у подарованому житлі після укладення договору дарування самі по собі - без доведення наявності такої вади волі у дарувальника як помилки під час укладення оспорюваного договору - не можуть бути самодостатніми підставами для визнання такого договору дарування недійсним. Наведені обставини можуть бути лише опосередкованими доказами наявності такої помилки. В іншому випадку усі правочини, укладені особами відповідного віку, стан здоров`я яких є поганим та які продовжили проживати у подарованому житлі, підлягали б визнанню недійсними, що призвело б до обмеження правочиноздатності такої категорії осіб, що, у свою чергу, порушувало б гарантії, проголошені в статті 21 Конституції України щодо рівності осіб у їх правах.

З матеріалів справи, зокрема, виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №36094, долученої представником позивача з клопотанням від 20.10.2022 (том І, а.с.15), вбачається, що позивачка має ряд захворювань, в тому числі вікових. Вказані захворювання імовірно могли мати негативний вплив на когнітивні функції позивачки, а саме на здатність сприйняття, обробки, аналізу інформації, запам`ятовування, зберігання інформації, обміну інформацією та побудову і здійснення програми дій. Однак, правовою підставою заявленого позову не є обставини, передбачені ст. 225 ЦК України, згідно якої правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

При цьому, вказані вище обставини, на переконання суду, не дозволяють кваліфікувати спірний правочин як такий, що вчинений під впливом помилки, а саме помилки у правовій природі правочину, правах та обов`язках сторін за ним, зокрема й з огляду на наступне.

З пояснення приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослави Михайлівни, встановлено, що на час укладення договору позивачка, не дивлячись на свій поважний вік, була адекватна, орієнтована, на запитання відповідала чітко та правильно формулювала свою думку.

З отриманих на виконання ухвали суду про витребування доказів документів від Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, та з ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (м.Івано-Франківськ) інформацію з ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ ТА ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець, а також є учасником та засновником кількох товариств (том І, а.с.220-222, том ІІ, а.с.17-49).

З відповіді АТ «Укрпошта» (том І, а.с.118) встановлено, що позивачка передплачує періодичні друковані видання, багато читає, що підтвердила і в судовому засіданні.

Вказані докази свідчать про те, що позивачка веде активне життя, займається підприємницькою діяльністю.

В судовому засіданні позивачка також покликалася на те, що вона помилялась у правовій природі договору, а саме, думала, що оформляє заповіт. Однак, як установлено з матеріалів справи, у власності позивачки перебуває ряд інших об`єктів рухомого та нерухомого майна щодо якого позивачкою не зроблено розпорядження на випадок її смерті, що також спростовує доводи останньої про неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину та його правову природу.

Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , індексний номер документа: 305384132 (том І, а.с.61-62 ) встановлено, що у власності позивачки є й інше житло за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 95,7кв.м. Разом з тим, право позивачки на проживання в будинку, який вона подарувала відповідачу, ніким не оспорюється. З пояснень сторін встановлено, що позивачка у травні 2022 року залишила будинок через конфлікт з дружиною відповідача.

Судом також не встановлено неадекватності форми зовнішнього волевиявлення внутрішній волі позивача як суб`єкта оспорюваних правочинів внаслідок неправомірних дій відповідача чи третіх осіб, а також внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб`єктом правочину його очікуваного результату. Обставин, за яких дії позивачки щодо укладення договору дарування не могли об`єктивно відображати її внутрішню волю внаслідок збігу тяжких обставин, що склались в її житті на момент укладання договорів дарування чи під впливом негативного фізичного та психічного стану, впливу вікових особливостей на її психічну діяльність у момент укладання договору дарування, внаслідок чого спотворювалось її сприймання та усвідомлення основних аспектів угоди, суд не вбачає.

Таким чином, правових підстав визнання недійсним договору дарування, укладеного 24.07.2020 між позивачкою та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Форкош М.М. за реєстровим номером 515, судом не встановлено, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, поклавши їх на позивача.

Відповідно до п.9 ст.158 ЦПК України, у зв`язку з ухваленням рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. 203, 215, 229, 255, 717, 718, 719, 722 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослава Михайлівна про визнання недійсним договору дарування, - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову вжиті згідно з ухвалою суду від 04.07.2022 шляхом накладення арешту на нерухоме майно - житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2124886300:11:023:0077, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Закарпатського апеляційного суду до або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.02.2023.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської областіМ.М. Хамник