Рішення

від 30.10.2007 по справі 31/447

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/447

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/447

30.10.07

За позовом           Державного підприємства Поліграфічного комбінату „Україна”

                    по виготовленню цінних паперів, м. Київ

До                     Дочірнього підприємства „Інтерзв'язок”, с. Київ

Про                         визнання договору недійсним та повернення авансу

                                                                                                                 Суддя Качан Н.І.

Представники:                                                                   

Від позивача:          Карповська Л.Ю. –пред. за довірен.

Від відповідача:          Кобилянський О.Ю. –пред. за довірен.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач заявив позов про визнання Договору № 150206/ПК-1 від 15.02.07р. недійсним, посилаючись на те, що відповідач умисно ввів позивача в оману шляхом замовчування факту відсутності необхідності розробки технічного завдання та, відповідно, необхідність укладання спірного Договору. Також, позивач заявляє вимогу щодо повернення грошових коштів, які були перераховані відповідачу відповідно до умов спірного договору (як авансовий платіж ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.07р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 30.10.07р.

Позивач в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, в порядку ст. 22 ГПК України, та  просив суд задовольнити позов у частині визнання недійсним договору, а позовні вимоги щодо повернення грошових коштів залишити без розгляду для подальшого врегулювання сторонами.  

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позов є безпідставним і позивач помилково пов'язує настання правових наслідків з якими ст. 230 ЦК України пов'язує підстави про визнання договору недійсним. Оскільки, предметом спірного договору є розробка Технічного завдання по розділах робочого проекту, то посилаючись на ДБН А.2.2-3-2004 затверджених Наказом Держбуду України від 20.01.2004р. № 8, вважає, що ці норми є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами господарювання, а тому, об'єм проектних робіт мав виконуватись на підставі договорів між замовником і проектувальником, які укладаються, як правило, на виконання перед проектних робіт та на комплекс проектних робіт.

Відповідач зазначає, що на момент укладання спірного договору не було відомо та і не могло бути відомо про висновки спеціалістів інституту (від 06.08.2007р.). про будь-які інші обставини, які можуть унеможливити або перешкодити виконанню завдання. Наголошуючи на ті обставини, що на момент укладення Договору відповідачу не було відомо про наявність коливань і вібрацій, зазначає, що договір виконано майже на  70 % від узгодженого об'єму і фахівці інституту дійшли висновків про неможливість створення виробництва на площах позивача, але для такого висновку проводилися роботи протягом певного часу з відповідними затратами виконавця.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників  сторін,  Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15.02.2006р. між сторонами було укладено Договір № 150206/ПК1, за предметом якого, позивач, як замовник, доручив розробку технічного завдання, а відповідач, як виконавець, прийняв на себе виконання узгоджених об'ємів робіт на об'єкті позивача щодо створення виробництва голографічних захисних елементів на існуючих виробничих площах другого поверху формного корпусу за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

За п. 11.1. Договору термін дії договору після його підписання визначено сторонами до повного виконання обов'язків за цим договором.

На підставі укладеного договору між сторонами існували господарські відносини, і кожна із сторін приступила до виконання узгоджених зобов'язань.

23.03.2006р. на виконання п. 2.2. Договору позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 8 379,72 грн., відповідно до платіжного доручення № 1401 від 23.03.2006р.

Позивач наводить пояснення про введення його в оману, що призводить до недійсності укладеного договору. Так, листом від 07.02.2006р. відповідач запропонував укласти договір на розробку Технічного завдання замовника, обґрунтовуючи свою пропозицію тим, що внаслідок укладання договору відбудеться прискорення виконання проектних робіт з реконструкції формного корпусу.

До матеріалів справи прикладається копія зазначеного листа відповідача, зі змісту якого можна зробити висновок, що підставою для узгодження умов угоди, зокрема, визначення ціни Договору відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти договір.

Позивач наводить пояснення, що предметом оспорюваного правочину була розробка відповідачем Технічного завдання по розділам робочого проекту,  планувалось проектування одно стадійного робочого проекту на об'єкті позивача по створенню виробництва голографічних захисних елементів, а саме, на площах другого поверху корпусу.

Аналізуючи дії відповідача позивач вказує, що відповідач відповідно до зобов'язань за іншим Договором № 260106/75 від 26.01.2006р. зобов'язувався на площах позивача розробити одностадійний робочий проект, тому робить висновок, що розроблення технічного завдання, а також, розроблення робочого проекту були спрямовані для досягнення однієї мети –створення на підприємстві позивача виробництва голографічних захисних елементів.

Пізніше позивачу стало зрозумілим, що створити таке виробництво на площах другого поверху формного корпусу не можливо. Створення такого виробництва передбачає монтування голографічного обладнання, яке неможливо експлуатувати за причин близького розташування трамвайної колії біля підприємства та в зв'язку з наявністю значної кількості поліграфічного обладнання на підприємстві позивача.

До зазначеного висновку дійшли фахівці інституту фізики напівпровідників після проведення фізико-технічних вимірювань на різних точках об'єкта позивача, що відображено у висновку від 06.08.2007р., який був предметом судового дослідження під час розгляду спору.

Позивач зазначає, що чинним законодавством, яке регулює відносини сторін у сфері проектної діяльності розробка технічного завдання не передбачено. В підтвердження своїх доводів посилається на діючі державні будівельні норми відповідно до яких відповідач заперечує наведені мотиви позивача і вважає, що ДБН передбачає право виконавця розробляти завдання на проектування (на підставі вихідних даних, як правило, замовника).

Отже, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про складання, розробку завдання на проектування передбачено чинним законодавством і відповідно перед проектними роботами з питань розробки даного робочого проекту, тому укладання спірного договору за пропозицією виконавця проводилось сторонами у встановленому законом порядку.

Договір укладався сторонами з метою досягнення певних цілей, а ті обставини, що подальше виконання робіт виявилось неможливим не дає підстави для визнання правочину сторін таким ,що укладений  внаслідок обману щодо обставин, які мають істотне значення для угоди (ст. 230 ЦК України).

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. У нашому випадку сторонам було відомо про наявність і трамвайної колії перед об'єктом, і про наявність поліграфічного інженерно-технічного обладнання та інші показники зі змісту визначення об'єму робіт можна було прийти до фактичних висновків щодо неможливості виконання виробництва.

Разом з тим, позивач при укладенні спірного господарського договору мав право визначитись з подальшою потребою внесення змін або розірвання укладеного договору. До матеріалів справи залучено попереднє листування сторін, що безумовно вказує на ініціативу замовника щодо дострокового розірвання договору.

Відповідач по суті не заперечує про припинення господарських зобов'язань в зв'язку з неможливістю їх виконання, тому за результатами даного судового розгляду вбачається достатньо підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Виконуючи встановлений порядок укладання та розірвання господарських договорів (ст.ст. 181-188 ГК України ) сторона, яка одержала пропозицію повинна надіслати повідомлення про результати її розгляду, а якщо сторони не досягли згоди, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суду  представлено докази, що дають підстави зробити висновок про можливість дострокового розірвання укладеного договору.

Стосовно майнових вимог, то враховуючи, що позивач не має необхідних документальних доказів для вирішення спору в цій частині є підстави за згодою сторін, розглянути їх у іншому провадженні (не втрачена можливість досудового добровільного вирішення цих вимог), а тому, позов в цій частині залишається без розгляду.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України,ст.179, 181, 188 ГК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати Договір № 150206/ПК-1 від 15.02.07р., укладений між Державним підприємством Поліграфічним комбінатом „Україна” по виготовленню цінних паперів ( 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 16286441) та Дочірнім підприємством „Інтерзв'язок” (м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б, код ЄДРПОУ 30861947) з ініціативи замовника.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Інтерзв'язок” (м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23Б, код ЄДРПОУ 30861947) на користь Державного підприємства Поліграфічного комбінату „Україна” по виготовленню цінних паперів ( 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 16286441),-  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Позов про стягнення суми у розмірі 8 379,72 грн. залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

  Суддя                                                                                                      Н.І.Качан