Рішення

від 14.02.2023 по справі 712/5967/19

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Рішення

Іменем України

Справа № 712/5967/19-ц

Провадження 2/712/111/23

06 лютого 2023 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання Капля А.С.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Глущенка О.С.

представника відповідача та третьої особи адвоката Руденка О.І.

розглянувши увідкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Корпорації «Житлобудінвест-Ч»</a>, третя особа: Корпорація «Житлобуд-1» про захист прав споживача, відшкодування збитків та сплату пені, -

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

02 травня 2019 року позивачка звернулась до суду з позовом про захист прав споживача, відшкодування збитків та сплату пені, посилаючись на те, що 08 лютого 2008 року між сторонами укладений договір №62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , згідно умов якого вона як дольовик замовила будівництво однокімнатної квартири, будівельний номер 102, розташованої на 16-ому поверсі житлового будинку за будівельною адресою АДРЕСА_1 , а корпорація «Житлобудінвест-Ч»</a> зобов`язалась здійснити будівництво житлового будинку, в тому числі квартири АДРЕСА_2 , та передати квартиру дольовику за актом прийому-передачі при умові повного та своєчасного фінансування. Згідно з умовами договору загальна площа квартири АДРЕСА_2 , з урахуванням площ лоджій та балконів, на момент його укладання складає 55,0 кв. м., вартість одного квадратного метра загальної площі квартири становить 5000 гривень, загальна вартість квартири складає 275000 гривень. Строк введення в експлуатацію житлового будинку був визначений пунктом 4.1 договору - 2009 рік.

Згідно умов пункту 8.2 Договору договір вступає в дію з дня оплати дольовиком першого внеску та діє до дати виконання умов договору сторонами. Таким чином, на момент подання позову договір є чинним.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений договір будівельного підряду і до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору, застосовуються норми параграфу 3глави 61 Цивільного кодексу УкраїнитаЗакону України «Про захист прав споживачів».

28 листопада 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно якої вартість одного квадратного метру загальної площі квартири збільшилась до 5200 гривень і стала фіксованою вартістю, таким чином загальна вартість квартири склала 286000 гривень. Всі інші умови договору залишені без змін.

Свої зобов`язання щодо фінансування будівництва квартири позивачка виконала повністю, що підтверджується актом звірки від 03.02.2014 року.

15 січня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, згідно з якою вартість одного квадратного метра загальної площі квартири збільшилась до 5598 гривень, загальна вартість квартири склала 310590 гривень і, при умові здійснення доплати дольовиком вартості квартири в сумі 21890 гривень до 16 березня 2015 року, вартість одного квадратного метру квартири та вартість квартири в цілому є фіксованою і подальшому перегляду сторонами не підлягає.

Станом на 16 січня 2015 року позивачкою оплачені додаткові внески в сумі 24100 гривень. Останній внесок був зроблений 19 січня 2015 року в сумі 490 гривень. Таким чином повністю виконала свої зобов`язання щодо фінансування будівництва квартири в сумі 310590 грн., що підтверджується актом звірки від 30.03.2015 року. Але відповідач своїх зобов`язань визначених пунктом 4.1 Договору в редакції додаткової угоди №2, щодо введення будинку в експлуатацію в другому кварталі 2015 року (до 01.07.2015 року) не виконав.

17 листопада 2017 року у відповідності до сертифікату серія ЧК №162173200383 замовником будівництва корпорацією «Житлобуд-1» введено в експлуатацію житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів по АДРЕСА_1 . Таким чином, у відповідності до вимог частини п`ятоїстатті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будинок по АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію в дату видачі сертифіката - 17 листопада 2017 року. У відповідності до умов пункту 4.5 Договору відповідач зобов`язаний був передати квартиру позивачу по акту прийому - передачі в місячний строк з дня введення будинку в експлуатацію, тобто не пізніше 17 грудня 2017 року.

У заявах від 19 грудня 2017 року та від 26 грудня 2017 року вона вимагала усунути недоліки допущені при будівництві квартири АДРЕСА_2 , а саме: тріщини на балконі, протікання дощових вод на балкон зверху, вхідні двері в квартиру встановлені з перекосом, неякісна (з великими тріщинами) стяжка полу, відсутність підвіконь та рушникосушильника у ванній кімнаті, наскрізні отвори між квартирою АДРЕСА_2 і 17-м поверхом.

В заяві від 05 лютого 2018 року просила відповідача підтвердити загальну площу квартири АДРЕСА_2 , повернути зайво сплачені нею гроші в сумі 7500,00 грн., а також вирішити питання компенсації за придбані і встановлені нею в квартирі лічильник теплової енергії та лічильник обліку електричної енергії.

26 лютого 2018 року листом вих. № 69 генеральний директор ОСОБА_2 відмовив в задоволені її вимог: в поверненні грошей в сумі 7500,00 грн., та компенсації за придбані і встановлені нею в квартирі лічильник теплової енергії та лічильник обліку електричної енергії.

Прохання позивача щодо усунення недоліків допущених при будівництві квартири АДРЕСА_2 було розглянуто відповідачем протягом двох місяців, листом від 26.02.2018 року вих. № 70 відповідач повідомив, що недоліки будуть усунені до 30 квітня 2018 року.

Але, відповідач своїх зобов`язань у визначений строк не виконав, недоліки в квартирі були усунені 31 травня 2018 року. Нею був складений акт прийому-передачі квартири від 31 травня 2018 року та направлений відповідачу. В заяві від 31 травня 2018 року просила підписати акт та надати всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на квартиру.

Квартира була передана їй за актом № 102 прийому передачі квартири від 30 липня 2018 року.

Прострочення у виконанні зобов`язань щодо передачі квартири відповідачем позивачу визначених пунктом 4.5 Договору становить 7 місяців і 13 днів, але будь-якої відповідальності за невиконання зобов`язань «Корпорацією» договором, зокрема розділом 6 «Відповідальність Сторін», не передбачено. Навпаки, за порушення зобов`язань на «Дольовика» покладається відповідальність у виді занадто високих штрафів (пункти 6.2, 6.3, 6.6 та 6.7).

Вона понесла витрати на оплату робіт з будівництва квартири, які згідно умов пункту 2.1 додаткової угоди №2 до договору від 15 січня 2015 року включаються у вартість квартири і повинні були виконуватися «Корпорацією», а саме: монтаж вузла теплової енергії, договір 30118/6 від 18.01.2017, - на суму 5500,00 грн.; лічильник електроенергії, товарний чек № чт-0000001 від 26.07.2016 - на суму 1850,00 грн.; радіатори, фіскальний чек від 05.02.2016, - на суму 6156,36 грн.

Всього витрати позивача склали 13506,36 грн., які понесені позивачем внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань визначених пунктом 2.1 додаткової угоди № 2 до Договору від 15 січня 2015 року щодо обсягу будівельних робіт, і є збитками у відповідності до вимог частин першої, другоїстатті 23 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» договору відповідальність сторін обмежена умовами договору, який виключає права «Дольовика» стосовно «Корпорації» у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання «Корпорацією» договірних зобов`язань, в тому числі виключає відповідальність за спричинені «Дольовику» збитки.

Умови пункту 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди позивачу.

Враховуючи вимоги частини першої статті215, статті217 ЦК Українитастатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», пункт 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 08.02.2008 року повинен бути визнаний недійсним з моменту вчинення договору, з 08 лютого 2008 року.

Таким чином, за час прострочення передачі квартири у власність позивачу (з 17 грудня 2017 року по 30 липня 2018 року) відповідач повинен сплатити позивачу пеню від вартості квартири з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті258та частин першої, третьої статті264 ЦК Українизгідно розрахунку у розмірі 2068529,40 грн.

Просить визнати недійсним пункт 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 08.02.2008 року. Стягнути з корпорації «Житлобудінвест-Ч»</a> на користь по АДРЕСА_1 збитки в сумі 13506,36 грн. та пеню в сумі 2068529,40 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

29 травня 2019 року представник відповідачів адвокат Руденко О.І. в судове засідання скерував відзив на позовну заяву, в обґрунтування не визнання позову посилається на те, що п. 2.1 додаткової угоди № 2 до договору від 15.01.2015 року, на який посилається позивач, передбачений не вичерпний перелік робіт, які не виконує в квартирі підрядник. Вичерпний перелік робіт за договором передбачений проектно-кошторисною документацією. Позивачем зазначені нею роботи по встановленню окремих приладів у квартирі виконані до здачі об`єкта в експлуатацію, з власної ініціативи, що не передбачено проектною документацією, про що позивачу повідомлялось листом від 26.02.2018 року №69. Що стосується визнання недійсним п. 6.1. Договору № 62 від 08.02.2008 року, позивач посилається на порушення цим пунктом договору принципу добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і завдає шкоди позивачу, вважає такі доводи такими, що не заслуговують на увагу. Так, оскаржуваним пунктом договору передбачено, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або за неналежне виконання своїх обов`язків згідно Договору.

До позовних вимог про визнання недійсним п. 6.1. укладеного між Корпорацією «Житлобудінвест-Ч» та ОСОБА_1 договору № 62 від 08.02.2008 року відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що положення про майнову відповідальність сторін було закріплено в договорі від самого початку, позивачка була ознайомлена з ним в момент укладення договору і, про можливе порушення принципу добросовісності (на її думку) їй було відомо станом на 08.02.2008 року, а до фактичного виконання інших умов договору це положення не має відношення, то в цьому випадку перебіг строку позовної давності починається саме з моменту укладення договору.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 3% загальної вартості замовлення в сумі 2 068 529, 40 грн., вважає також і цю вимогу безпідставною. В її обґрунтування позивач посилається на порушення відповідачем п. 4.5. договору № 62 від 08.02.2008 року щодо обов`язку відповідача передати їй квартиру в місячний термін з дня акту вводу об`єкта в експлуатацію. В акті прийому-передачі квартири АДРЕСА_2 від 30.07.2018 року, який підписаний сторонами, зазначено, що позивач не має претензій до відповідача, а відповідач не має претензій до позивача відносно умов виконання договору, невід`ємною частиною якого є цей акт, а сам договір № 62 від 08.02.2008 року, додаткову угоду № 1/62 від 30.07.2018 року сторони вважають такими, що виконані ними повністю. Жодних застережень щодо недотримання строків або якості виконання зобов`язання позивачем у вказаному акті прийому-передачі зазначено не було. Зважаючи на це, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Позивачка таїї представник адвокатГлущенко О.С. всудовому засіданняпозовні вимоги підтрималита просили задоволитиз викладениху ньомупідстав.Додатково позивачкапояснила,що хочапідписала актприйому-передачіквартири,який містив положенняпро відсутністьу неїбудь-якихпретензій довідповідач щодовиконання договору,вона планувалапісля реєстрації прававласності звернутисьдо суду.У наданомусуду вході судовогорозгляду письмовомупоясненні представникпозивача адвокатаГлущенко О.С.посилається нате,що строкпозовної давностіпозивачкою непропущений тому,що заумовами п.4.5Договору відповідачзобов`язаний бувпередати квартирупозивачеві поакту приймання-передачів місячнийстрок здня введеннябудинку вексплуатацію.17.11.2017відповідно досертифікату серіїЧК №1621173200:замовником будівництвакорпорацією «Житлобуд-1»введено доексплуатації житловийбудинок звбудовано-прибудованимиприміщеннями тапідземною стоянкоюдля автомобілівпо АДРЕСА_1 .По Договорустрок зобов`язаннясплив,17.11.2017і самез цієїдати,відповідно доприписів ч.5ст.261ЦК Українипочався відлікстроку позовноїдавності.Позивач звернуласядо судуз позовому травні2019року,а томуреалізувала своєправо насудовий захист,у межахстроку,визначеного ст.257ЦК України. Щодообґрунтування несправедливостіп.6.1Договору дляпозивача яквнаслідок,підстави длявизнання цьогопункту недійсним.Умови пункту6.1розділу 6«Відповідальність Сторін»Договору порушуютьпринцип добросовісності(пункт6частини першоїстатті 3,частина 3статті 509ЦК України);по-друге,призводять доістотного дисбалансудоговірних правта обов`язківсторін;по-третє,завдають шкодипозивачу. Щодо обґрунтування позовної вимоги про стягнення понесених позивачем збитків у розмірі 13506 грн. 36 коп. У матеріалах цивільної справи є лист за підписом директора відповідача від 13.03.2015 вих. № 167 та інформаційний лист 06.04.2015. Лист відповідача від 13.03.2015 та інформаційний лист від 06.04.2015 свідчать, що саме відповідач вимагав від позивача встановлення радіаторів, лічильників електроенергії та лічильників тепла. Цю обставину доводить лист за підписом директора Шелегона М.В. за вих. № 167 від 13.03.2015, де останній просить виконати роботи по встановленню обладнання дольовика за власні кошти і посилається на відсутність коштів у забудовника. Відповідач вимагав встановлення указаного обладнання від дольовиків, затягував введення будинку в експлуатацію. Встановлення дольовиками вище указаного обладнання призвело до скандальної ситуації на будівництві. Факт небажання людей встановлювати обладнання за свій рахунок підтверджується інформаційним листом від 06.04.2015 на підписами 15 людей, що був поданий до Департаменту капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації (п.п. 1,2, 4 інформаційного листа). Позивач довела належними та допустимими доказами, що саме відповідач вимагав проведення робіт, які призвели до збитків позивача.

Представник відповідача та третьої особи адвокат Руденко О.І. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Додатково вказував, що після закінчення будівництва в процесі передачі квартири між сторонами вирішувались суперечки щодо повернення сплачених позивачкою коштів 7500 грн. за збільшення площі квартири, також позивачкою висувались вимоги щодо усунення недоліків виконаних робіт. 30.07.2018 р. сторонами вказані питання були остаточно узгоджені, в тому числі позивачці були повернуті кошти 7500 грн., після чого підписанням акту прийому-передачі квартири остання засвідчила про відсутність будь-яких претензій до відповідача з приводу виконання договору.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Хід розгляду справи

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загально позовного провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачки адвоката Глущенка О.С. про витребування доказів.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Соснівського районного суду від 03.08.2020 року відмовлено повністю у задоволенні позову.

27 листопада 2020 року постановою Черкаського апеляційного суду рішення Соснівського районного суду м. Черкаси 03.08.2020 року залишено без змін.

17 травня 2021 року постановою Верховного Суду рішення Соснівського районного суду від 03.08.2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.11.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

05 липня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси прийнято до провадження справу зі стадії підготовчого провадження.

30 листопада 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Судомвстановлено, що 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-Ч» укладено договір № 62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , за умовами п.1.1 якого ОСОБА_1 , як дольовик, замовила будівництво однокімнатної квартири, будівельний номер 102, розташованої на 16 поверсі житлового будинку за вищевказаною адресою (а.с.7-12 т.1).

Згідно з п.1.2. договору загальна площа квартири згідно проекта (ПКД) складає 55,0 кв.м. Загальна площа квартири уточнюється по закінченні будівництва на підставі документів бюро технічної інвентаризації після введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п.2.1 договору № 62 вартість квартири на дату укладення договору складає 275000 грн. У визначену договором вартість квартири не входять : установка внутрішніх дверей, влаштування підлоги по готовій стяжці, побілка стелі та стін, малярні роботи, облицювальні роботи, установка санфаянса і газових плит, установка лічильників по обліку газу, холодної і гарячої води. Виконання цих робіт здійснюється по додатковій угоді з матеріалів дольовика чи корпорації силами корпорації чи з залученням дольовиком інших спеціалістів до введення в експлуатацію. Остаточна вартість квартири визначається після закінчення будівництва.

Згідно з п.4.1 договору № 62 від 08.02.2008 р. відповідач зобов`язався здійснити будівництво квартири і введення в експлуатацію в 2009 році за умови повного і своєчасного фінансування з боку усіх дольовиків.

Відповідно до п. 4.4 тривалість оздоблювальних та інших видів робіт, що виконуються за окремим договором, додається до загальної тривалості будівництва.

Згідно з п. 4.5 договору № 62 передача квартири по акту прийому-передачі здійснюється в місячний строк, з дня затвердження акта введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 6.1 договору № 62 сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно договору.

28 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та корпорацією«Житлобудінвест-Ч» укладено додаткову угоду № 1 до договору на дольову участь в будівництві квартири, згідно з якою вартість 1 кв. м загальної площі квартири збільшилась до 5 200,00 грн. і стала фіксованою вартістю. Всі інші умови договору залишились без змін (а.с.17 т.1).

03 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та Корпорації «Житлобудінвест-Ч»</a> проведено акт звірки внесених грошових коштів (а.с.18 т.1).

15 січня 2015 року між ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-Ч» укладено додаткову угоду № 2 до договору на дольову участь в будівництві квартири, згідно з якою вартість 1 кв. м загальної площі збільшилась до 5 598,00 грн., загальна вартість квартири склала 310 590,00 грн., з урахуванням вартості вхідних металічних протипожежних дверей, без врахування вартості установки лічильників по обліку використання холодної та гарячої води. У вартість квартири, визначеною Договором не входять: установка в квартирі внутрішніх дверей, влаштування підлог по готовій стяжці, побілка стель і стін, малярні та облицювальні роботи в квартирі, встановлення санфаянсу та електроплити, установка лічильників з обліку газу, холодної та гарячої води. За умови доплати дольовиком 21890,00 грн. в строк до 16 березня 2015 року вартість одного квадратного метра квартири і вартість квартири в цілому являється фіксованою та подальшому перегляду не підлягає (а.с.19-21 т.1).

Відповідно до акту звірки від 30 березня 2015 року зафіксовано, що станом на 30 березня 2015 року сума сплачених дольовиком ОСОБА_1 коштів становить 310 590,00 грн., що підтверджується (а.с.22 т.1). Отже сплата останнього платежу в строк до 16 березня 2015 року вказаним актом не підтверджується.

Відповідно до накладної та чеків 04.02.2016 р. позивачкою придбані радіатори та кронштейни для їх кріплення вартістю 6156,36 грн.(а.с.40-41 т.1).

Згідно з товарним чеком № ЧТ-0000001 від 26.07.2016р. позивачкою придбаний лічильник НІК 2104-0240 РТМВ вартість 1850 грн. (а.с.39 т.1)

Відповідно до договору № 0118/6 від 18.01.2017 р. позивачкою замовлено у ТОВ НПФ "Енерготех" роботи по монтажу вузла обліку теплової енергії до 30.05.2017р. Вартість робіт складає 5500 грн. та сплачена позивачкою згідно з квитанцією від 18.01.2017р.(а.с.36-38 т.1)

22 вересня 2017 року позивачкою сплачено на рахунок відповідача 7500 грн. в якості доплати за квадр.метри по дольовій участі в будівлі АДРЕСА_3 відповідно до квитанції № 41 від 22.09.2017р.

17 листопада 2017 року відповідно до сертифікату серія ЧК № 162173200383 замовником будівництва корпорацією «Житлобуд-1» введено до експлуатації житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів по АДРЕСА_1 (а.с.23 т.1)

19 грудня 2017 року та 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до корпорації «Житлобудінвест-Ч»</a> із заявами про усунення недоліків, допущених при виконанні будівельних робіт у квартирі (а.с.24-25,45-46 т.1).

05 лютого 2018 року позивачка звернулась з заявою до відповідача щодо заперечень обов`язку доплачувати за 1,5 кв.м 7500 грн. та самостійно встановлювати батареї, електролічильник та теплолічильник. Просила розглянути питання повернення коштів, або розрахуватись будівельними матеріалами для ремонту квартири чи утеплення балкону, або частково коштами і частково матеріалами за погодженням з нею (а.с.26 т.1).

26 лютого 2018 року за № 69 на заяву від 05.02.2018 року відповідачем надано відповідь на заяву від 05.02.2018р. про те, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів по АДРЕСА_1 за обміром загальної площі, який виконало Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Партнер-Плюс» (інвентаризаційна справа № 1137) фактична загальна площа квартири за № 102 склала 56,5 квадратних метрів, що на 1,5 квадратних метрів більше від передбаченої проектом (за ПКД - 55,0 m2). Встановлення приладів опалення в квартирі за АДРЕСА_2 , придбаних ОСОБА_1 особисто, було виконано згідно протоколу загальних зборів «дольовиків» по будівництву квартир. Відносно придбання ОСОБА_1 лічильника на опалення використання опалення, то це ініціатива ОСОБА_1 , відповідно до умов договору за №62 від 08.02.2008 р. встановлення вищевказаного лічильника у квартирі АДРЕСА_2 не передбачалося. У квартирі за АДРЕСА_2 встановлений за її бажанням двотарифний лічильник по обліку використання електроенергії, який був придбаний ОСОБА_1 особисто, але не був передбачений ПКД, було виконано згідно протоколу загальних зборів «дольовиків» по будівництву квартир. Розглянувши зауваження корпорація «Житлобудінвест-Ч»</a> не бачить потреб у повернення коштів (а.с.27 т.1).

26 лютого 2018 року за № 70 на заяву від 26.12.2017 року відповідачем надано відповідь на заяву від 05.02.2018 р., в якій з посиланням на погодні умови зобов`язався тріщину у конструкції балкону залагодити до 30 квітня 2018 року, решту зауважень відхилено (а.с.28 т.1).

Заявою від 04.04.2018 р. позивачка пред`явила вимогу про відшкодування відповідачем 13 000 грн., в тому числі 5500 грн. витрати по монтажу вузла обліку теплової енергії та 7500 грн. зайво сплачені кошти на рахунок корпорації( а.с.47 т.1).

31.05.2018 р. листом позивачка повідомила відповідача про усунення недоліків в квартирі, претензій до якості робіт з усунення недоліків не має, також направила для підписання відповідачем акт передачі квартири вартістю 310590 грн. (а.с.31 т.1).

30 липня 2018 року відповідачем повернуто позивачці 7500 грн. згідно з платіжним дорученням № 4 від 30 липня 2018 року.

30 липня 2018 року сторонами підписана додаткова угода № 1/62 до договору № 62 від 08.02.2008 р., відповідно до якої сторони домовились, що вартість одного квадратного метра складає 5497,18 грн. та з урахуванням збільшення площі квартири до 56.50 кв.м та уточнення вартості робіт вартість квартири на дату укладання цієї додаткової угоди становить 310590 грн. (а.с.42-43 т.1)

30 липня 2018 року сторонами підписаний акт прийому-передачі квартири, в якому зазначено, що позивач не має претензій до відповідача, а останній не має претензій до позивача відносно умов виконання договору, невід`ємною частиною якого є цей акт приймання-передачі, а сам договір від 08 лютого 2008 року, додаткову угоду від 30 липня 2018 року сторони вважають такими, що виконані ними повністю. (а.с.32 т.1)

Після реєстрації права власності на квартиру позивачка у травні 2019 року звернулась до суду з даним позовом про захист прав споживачів.

Надаючи оцінку наданим в ході судового розгляду сторонами доказам, суд враховує, що відповідно до п.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивачкою з порушенням встановленого законом строку поданий лист № 167 від 13.03.2015 р. з проханням вирішити в термін до 25.03.2015 р. питання придбання радіаторів, лічильників електроенергії, оскільки вказаний доказ позивачкою був поданий не при подачі позову у травні 2019 року, а 15.09.2020 р. на стадії апеляційного оскарження рішення суду від 03.08.2020 р. Переконливих обґрунтувань неможливості подання позивачкою вказаного доказу у встановлений законом строк з причин, що не залежали від позивачки, суду не надано. Також в матеріалах справи відсутнє процесуальне рішення суду апеляційної інстанції про вирішення питання щодо поважності причин неподання вказаного доказу до суду першої інстанції.

Відповідачем з порушенням встановленого законом строку подані довідки № 1225 від 26.10.2021 р. та № 1226 від 26.10.2021 р. про стан фінансування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 01.03.2016 р. та станом на 30.09.2015 р. Вказані докази відповідачем подані у жовтні 2021 року, тоді як відзив відповідачем був поданий 29.05.2019 р. Переконливих обґрунтувань неможливості подання вказаних доказів у вказаний законом строк з причин, що не залежали від відповідача, суду не надано. Здійснення повторного судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання не передбачено ст.83 ЦПК України підставою автоматичного продовження строків подачі доказів сторонами.

Разом з тим, у наданих в судовому засіданні поясненнях сторонами були визнані обставини, викладені у вказаних доказах. Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справив заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників, не підлягають доказуванню.

Також 06 лютого 2023 року на підтвердження додаткових пояснень в ході з`ясування судом обставин спірних правовідносин в судовому засіданні сторонами долучені квитанції про доплату в 2017 році позивачкою 7500 грн. за квартиру та повернення в 2018 році вказаних коштів 7500 грн. за вимогою позивачки.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно дост. 3 ЦПК Українитаст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 610ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 837ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою статті 846ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

За умовами пункту 4.5 договору відповідач зобов`язаний був передати квартиру по акту прийому-передачі в місячний строк з дня введення будинку в експлуатацію.

Згідно зі статтею 883ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 42Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Правовідносини з надання послуг врегульовано спеціальним законом, Законом України «Про захист прав споживачів», яким встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі статтею першоювказаного закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Згідно зч.5ст.10Закону України«Про захистправ споживачів»у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно зч.1,3ст.22Закону України«Про захистправ споживачів»захист правспоживачів,передбачених законодавством,здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним пункту 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 від 08.02.2008 року на дольову участь у будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між Корпорацією «Житлобудінвест-Ч» та ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Судом встановлено, що спірним пунктом 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 від 08.02.2008 року передбачено, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно договору.

Розділ 6 "Відповідальність сторін" містить пункти 6.1-6.7, при цьому пунктами 6.2, 6.3, 6.4., 6.6, 6.7 передбачено сплату пені за порушення Дольовиком умов договору, пункт 6.5 встановлює, що незаконність окремих пунктів договору не тягне за собою недійсність інших його умов. Суми пені у випадку порушення Замовником умов договору розділом 6 не передбачено.

Отже, умовами розділу 6 «Відповідальність сторін» договору на дольову участь в будівництві квартири від 08 лютого 2008 року передбачено відповідальність дольовика, проте не передбачено відповідальність виконавця послуг будівництва за порушення умов договору.

Враховуючи викладене, наслідком умов оспорюваного пункту договору всупереч принципу добросовісності є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, тому суд доходить висновку, що оспорюване положення договору є несправедливим та порушує права позивачки як споживача.

Доводи представника відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в зв`язку з пропуском позивачкою при зверненні до суду суд вважає такими, що не обґрунтовують заперечення проти позовних вимог з таких підстав.

Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема,постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц,від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-цтощо).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч.1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку ( ч.1 ст. 261 ЦК України).

Згідно з п.4.1 договору № 62 від 08.02.2008р. відповідач зобов`язався здійснити будівництво квартири і введення в експлуатацію в 2009 році за умови повного і своєчасного фінансування з боку усіх дольовиків.

Отже, зі змісту договору № 62 від 08.02.2008р. вбачається, що строк виконання роботи з будівництва квартири встановлений не конкретно визначеною датою, а залежним від оплати будівництва іншими дольовикам.

Разом з тим, моментом закінчення будівництва квартири є дата введення житлового будинку в експлуатацію 17 листопада 2017 року, що є початком перебігу строку позовної давності у розумінні ч.5 ст.261 ЦК України і тому позивачка звернулась до суду в травні 2019 року в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним пунктом 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 від 08.02.2008 року підлягають до задоволення.

Вирішуючи вимоги про стягнення пені та відшкодування збитків, суд виходить з такого.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачка вказує, що за період з 18.12.2017 р. по 30.07.2018 р. відповідачем допущено прострочення виконання роботи з будівництва квартири вартістю 310590грн.,в зв`язкуз чимсума пеніпідлягає обрахуваннюв розмірі3%від вартостіквартири (9317,17грн.)за кожендень простроченняв загальній сумі 2 068 529,40 грн.

Разом з тим, з моменту прийняття 17.11.2017 р. будинку в експлуатацію відповідачем було закінчено виконання роботи по будівництву квартири, яка була предметом договору № 62 від 08.02.2008 року на дольову участь у будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між Корпорацією «Житлобудінвест-Ч» та ОСОБА_1 з додатковими угодами.

Фактично позивачкою пред`явлено вимоги щодо стягнення пені за період прийняття нею виконаної роботи, оскільки згідно з п. 4.5 договору № 62 від 08.02.2008 року передача квартири по акту прийому-передачі мала бути здійснена в місячний строк, з дня затвердження акта введення об`єкта в експлуатацію, тобто до 18.12.2017 р.

Разом з тим, договором № 62 від 08.02.2008 року та додатковими угодами до нього не передбачено відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення строку передачі квартири після закінчення будівництва, а ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не є застосовною в даному випадку, оскільки строк прийняття виконаної роботи не є тотожним строку виконання роботи.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, упродовж періоду передачі-прийняття виконаної роботи з 18.12.2017 р. по 30.07.2018 р. між сторонами виник спір щодо усунення недоліків виконаної роботи, відшкодування збитків внаслідок порушення договору та ціни договору.

Зокрема, з приводу недоліків виконаних робіт позивачкою пред`явлено вимоги 19 грудня 2017 року та 26 грудня 2017 року. Щодо фіксування конкретних недоліків будівельних робіт в ході судового розгляду сторонами не було надано переконливих доказів. 31.05.2018 р. листом позивачка заявила про усунення недоліків в квартирі шляхом наведення переліку проведених робіт, меншому ніж перелік недоліків за змістом вимог у грудні 2017 року.

Також у вимозі від 05 лютого 2018 року позивачка вказувала про надміру доплачені нею за квартиру кошти 7500 грн. та відсутність обов`язку у неї встановлювати батареї, електролічильник та теплолічильник, в зв`язку з цим просила повернути кошти, або розрахуватись будівельними матеріалами для ремонту квартири чи утеплення балкону, або частково коштами і частково матеріалами за погодженням з нею. 26 лютого 2018 року вказана вимога відповідачем була відхилена з посиланням, серед іншого, на встановлення приладів опалення позивачкою згідно протоколу загальних зборів «дольовиків» та те, що встановлення лічильника на опалення та двотарифного лічильника обліку електроенергії не передбачено проектно-кошторисною документацією. В подальшому 04.04.2018 р. позивачка пред`явила вимогу про відшкодування 5500 грн. витрат по монтажу вузла обліку теплової енергії та 7500 грн. зайво сплачених коштів, всього 13 000 грн.

Обґрунтовуючи в ході судового розгляду позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків в сумі 13 506,36 грн., позивачка вказувала, що вказані кошти були понесені нею на установлення лічильників теплової енергії та електроенергії, радіаторів внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання, визначеного п.2.1 додаткової угоди № 2 від 15 січня 2015 року щодо обсягу будівельних робіт.

Разом з тим, як встановлено зі змісту п.2.1 додаткової угоди № 2 від 15 січня 2015 року до договору на дольову участь в будівництві квартири, вказане положення фіксувало, що вартість 1 кв. м загальної площі збільшилась до 5 598,00 грн., загальна вартість квартири склала 310 590,00 грн., з урахуванням вартості вхідних металічних протипожежних дверей, без врахування вартості установки лічильників по обліку використання холодної та гарячої води. (а.с.19-21 т.1).

Таким чином, зі змісту п.2.1 додаткової угоди№ 2від 15січня 2015року не вбачається зобов`язання відповідача щодо установки у квартирі лічильника теплової енергії, лічильника електроенергії та радіаторів.

Посилання позивачки про те, що встановлення вказаного обладнання передбачено проектно-кошторисною документацію, суд не може визнати обґрунтованим, оскільки вказана документація не долучалась до матеріалів справи та відповідно не досліджувалась.

Клопотання представника позивача про витребування відповідних доказів відхилено ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2019 року з підстав подачі його з пропуском процесуального строку, встановленого ст.83 ЦПК України.

Звернення відповідача листом № 167 від 13.03.2015 р. до позивачки з проханням вирішити в термін до 25.03.2015 р. питання придбання радіаторів, лічильників електроенергії не можна вважати складовою договору № 62 від 08.02.2008 року на дольову участь у будівництві квартири, оскільки змістом договору підряду є умови, з яких сторонами у належній формі досягли згоди згідно тексту договору № 62 від 08.02.2008 року на дольову участь у будівництві квартири та додаткових угод до нього.

Крім того, в період прийняття виконаної роботи з 17.11.2017 до 30.04.2018 р. між сторонами виник спір щодо ціни договору у зв`язку з наступним.

Зі змісту п.2.1 договору № 62 від 08.02.2008 року на дольову участь у будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між Корпорацією «Житлобудінвест-Ч»та ОСОБА_1 було передбачено, що остаточна вартість квартири визначається після закінчення будівництва.

В подальшому п.2.1 додаткової угоди № 2 від 15 січня 2015 року до договору на дольову участь в будівництві квартири сторонами було погоджено, що за умови доплати дольовиком 21890,00 грн. в строк до 16 березня 2015 року вартість 310 590,00 грн. подальшому перегляду не підлягає.

Як встановлено в ході судового розгляду, результатом врегулювання вказаних суперечностей стало підписання сторонами 30 липня 2018 року додаткової угоди та акту прийому-передачі квартири, якими сторони погодили остаточну вартість квартири 310 590 грн. та повернення позивачці 7500 грн. доплати. Також у підписаному сторонами 30 липня 2018 року акту прийому-передачі квартири зазначено, що позивачка не має претензій до відповідача, а останній не має претензій до позивачки відносно умов виконання договору, невід`ємною частиною якого є цей акт приймання-передачі.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та відшкодування збитків за порушення умов п.4.5 договору № 62 від 08.02.2008 року на дольову участь у будівництві квартири та п.2.1 додаткової угоди № 2 від 15 січня 2015 року, оскільки вказані положення договору № 62 від 08.02.2008 року та додаткової угоди № 2 від 15 січня 2015 року підлягають до системного застосування у спірних правовідносинах одночасно з пунктом 3 акту прийому-передачі квартири від 30 липня 2018 року про відсутність у позивачки будь-яких претензій до відповідача відносно умов виконання договору, невід`ємною частиною якого є цей акт приймання-передачі, а сам договір № 62 від 08.02.2008 р. з додатковими угодами сторони вважають такими, що виконані сторонами повністю.

Що стосується доводів позивачки про врахування засад добросовісності у спірних правовідносинах, суд враховує, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Верховний Суд у своїй постанові від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). У вищевказаному рішенні зазначено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 402/1185/15-ц від 08.04.2021 р.

Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у справі № 450/2286/16-ц від 7 жовтня 2020 року).

У конкретних спірних правовідносинах позивачка після підписання 30.07.2018 р. додаткової угоди та акту прийому-передачі квартири, якими сторони погодили, що позивачка не має претензій до відповідача, а останній не має претензій до позивачки відносно умов виконання договору № 62 від 08.02.2008 року, у травні 2019 року звернулась до суду з позовом про відшкодування збитків та пені внаслідок порушення відповідачем договору № 62 від 08.02.2008 року, діючи таким чином в супереч своїй попередній поведінці, що з урахування вищевказаних правових позицій не відповідає засадам добросовісності.

Оцінивши зібрані у справі докази в сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.1,2ст.141 ЦПК України, судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при зверненні до суду з позов на захист прав споживача позивачка була звільнена від оплати судового збору згідно з ст.22 Закону України «Про захист прав споживача» відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.3, 12,13, 81 ЦПК, ст.15, 203, 215, 549, 610, 611,626, 628, 638, 837, 846, 883ЦК України, ст.1, 10, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Корпорації«Житлобудінвест-Ч» задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 від 08.02.2008 року на дольову участь у будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між Корпорацією «Житлобудінвест-Ч» та ОСОБА_1 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до корпорації «Житлобудінвест-Ч»</a> про відшкодування збитків та сплату пені.

Стягнути з корпорації «Житлобудінвест-Ч»</a> в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення виготовлено 14 лютого 2023 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Корпорація «Житлобудінвест-Ч»</a> (м. Черкаси, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 35436070)

Третя особа: Корпорація «Житлобуд-1» (м. Черкаси, вул.. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 32339474)