Постанова

від 03.05.2023 по справі 712/5967/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/637/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/5967/19 Категорія: 304000000 Марцішевська О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретар Новицька Н.О.

учасники справи:

позивач (скаржник) ОСОБА_1 ,

відповідач Корпорації «Житлобудінвест-Ч»,

третя особа Корпорація «Житлобуд-1»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Глущенко О.С. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 06.02.2023 (повний текст складено 14.02.2023, суддя в суді першої інстанції Марцішевська О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корпорації «Житлобудінвест-Ч», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Корпорація «Житлобуд-1», про захист прав споживача шляхом відшкодування збитків та сплати пені,

в с т а н о в и в :

у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просилавизнати недійсним пункт 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 08.02.2008, а також стягнути з корпорації «Житлобудінвест-Ч» на користь позивача збитки в сумі 13506,36 грн. та пеню в сумі 2068529,40 грн.

В обґрунтування вказано на те, що 08 лютого 2008 року між сторонами укладений договір №62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку у АДРЕСА_1 , згідно умов якого вона, як дольовик, замовила будівництво однокімнатної квартири, будівельний номер 102, розташованої на 16-ому поверсі житлового будинку за будівельною адресою АДРЕСА_1 , а корпорація «Житлобудінвест-Ч» зобов`язалась здійснити будівництво житлового будинку, в тому числі квартири АДРЕСА_2 , та передати квартиру дольовику за актом прийому-передачі при умові повного та своєчасного фінансування. Згідно з умовами договору загальна площа квартири АДРЕСА_2 , з урахуванням площ лоджій та балконів, на момент його укладання складає 55,0 кв. м., вартість одного квадратного метра загальної площі квартири становить 5000 гривень, загальна вартість квартири складає 275000 гривень. Строк введення в експлуатацію житлового будинку був визначений пунктом 4.1 договору - 2009 рік.

28 листопада 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно якої вартість одного квадратного метру загальної площі квартири збільшилась до 5200 гривень і стала фіксованою вартістю, таким чином загальна вартість квартири склала 286000 гривень. Всі інші умови договору залишені без змін.

Свої зобов`язання щодо фінансування будівництва квартири позивачка виконала повністю, що підтверджується актом звірки від 03.02.2014.

15 січня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, згідно з якою вартість одного квадратного метра загальної площі квартири збільшилась до 5598 гривень, загальна вартість квартири склала 310590 гривень і, при умові здійснення доплати дольовиком вартості квартири в сумі 21890 гривень до 16 березня 2015 року, вартість одного квадратного метру квартири та вартість квартири в цілому є фіксованою і подальшому перегляду сторонами не підлягає.

Станом на 16 січня 2015 року позивачем оплачені додаткові внески в сумі 24100 гривень. Останній внесок був зроблений 19 січня 2015 року в сумі 490 гривень. Таким чином повністю виконала свої зобов`язання щодо фінансування будівництва квартири в сумі 310590 грн., що підтверджується актом звірки від 30.03.2015. Але відповідач своїх зобов`язань визначених пунктом 4.1 Договору в редакції додаткової угоди №2, щодо введення будинку в експлуатацію в другому кварталі 2015 року (до 01.07.2015) не виконав.

17 листопада 2017 року у відповідності до сертифікату серія ЧК №162173200383 замовником будівництва корпорацією «Житлобуд-1» введено в експлуатацію житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів по АДРЕСА_1 . Таким чином, у відповідності до вимог частини п`ятоїстатті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будинок по АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію в дату видачі сертифіката - 17 листопада 2017 року. У відповідності до умов пункту 4.5 Договору відповідач зобов`язаний був передати квартиру позивачу по акту прийому - передачі в місячний строк з дня введення будинку в експлуатацію, тобто не пізніше 17 грудня 2017 року.

У заявах від 19 грудня 2017 року та від 26 грудня 2017 року вона вимагала усунути недоліки допущені при будівництві квартири АДРЕСА_2 , а саме: тріщини на балконі, протікання дощових вод на балкон зверху, вхідні двері в квартиру встановлені з перекосом, неякісна (з великими тріщинами) стяжка підлоги, відсутність підвіконь та рушникосушильника у ванній кімнаті, наскрізні отвори між квартирою АДРЕСА_2 і 17-м поверхом.

У заяві від 05 лютого 2018 року просила відповідача підтвердити загальну площу квартири АДРЕСА_2 , повернути зайво сплачені нею гроші в сумі 7500,00 грн., а також вирішити питання компенсації за придбані і встановлені нею в квартирі лічильник теплової енергії та лічильник обліку електричної енергії.

26 лютого 2018 року листом вих. № 69 генеральний директор ОСОБА_2 відмовив в задоволені її вимог: в поверненні грошей в сумі 7500,00 грн., та компенсації за придбані і встановлені нею в квартирі лічильник теплової енергії та лічильник обліку електричної енергії.

Прохання позивача щодо усунення недоліків допущених при будівництві квартири АДРЕСА_2 було розглянуто відповідачем протягом двох місяців, листом від 26.02.2018 року вих. № 70 відповідач повідомив, що недоліки будуть усунені до 30 квітня 2018 року.

Відповідач своїх зобов`язань у визначений строк не виконав, недоліки в квартирі були усунені 31 травня 2018 року. Нею був складений акт прийому-передачі квартири від 31 травня 2018 року та направлений відповідачу. У заяві від 31 травня 2018 року просила підписати акт та надати всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на квартиру.

Квартира була передана їй за актом № 102 прийому передачі квартири від 30 липня 2018 року.

Прострочення у виконанні зобов`язань щодо передачі квартири відповідачем позивачу визначених пунктом 4.5 Договору становить 7 місяців і 13 днів, але будь-якої відповідальності за невиконання зобов`язань «Корпорацією» договором, зокрема розділом 6 «Відповідальність Сторін», не передбачено. Навпаки, за порушення зобов`язань на «Дольовика» покладається відповідальність у виді занадто високих штрафів (пункти 6.2, 6.3, 6.6 та 6.7).

Вона понесла витрати на оплату робіт з будівництва квартири, які згідно умов пункту 2.1 додаткової угоди №2 до договору від 15 січня 2015 року включаються у вартість квартири і повинні були виконуватися «Корпорацією», а саме: монтаж вузла теплової енергії, договір 30118/6 від 18.01.2017, - на суму 5500,00 грн.; лічильник електроенергії, товарний чек № чт-0000001 від 26.07.2016 - на суму 1850,00 грн.; радіатори, фіскальний чек від 05.02.2016, - на суму 6156,36 грн.

Усього витрати позивача склали 13506,36 грн., які понесені позивачем внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань визначених пунктом 2.1 додаткової угоди № 2 до Договору від 15 січня 2015 року щодо обсягу будівельних робіт, і є збитками у відповідності до вимог частин першої, другоїстатті 23 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» договору відповідальність сторін обмежена умовами договору, який виключає права «Дольовика» стосовно «Корпорації» у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання «Корпорацією» договірних зобов`язань, в тому числі виключає відповідальність за спричинені «Дольовику» збитки.

Умови пункту 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди позивачу.

Враховуючи вимоги частини першої статті215, статті217 ЦК Українитастатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», пункт 6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 08.02.2008 року повинен бути визнаний недійсним з моменту вчинення договору, з 08 лютого 2008 року.

Таким чином, за час прострочення передачі квартири у власність позивачу (з 17 грудня 2017 року по 30 липня 2018 року) відповідач повинен сплатити позивачу пеню від вартостіквартири з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті258та частин першої, третьої статті264 ЦК Українизгідно розрахунку у розмірі 2068529,40 грн.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 06.02.2023 позов у справі задоволено частково та визнано недійсним пункт6.1 розділу 6 «Відповідальність Сторін» Договору № 62 від 08.02.2008 на дольову участь у будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між Корпорацією «Житлобудінвест-Ч» та ОСОБА_1 , а в задоволенні інших вимог відмовлено.

Суд вказав, що наслідком умов оспорюваного пункту договору всупереч принципу добросовісності є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, що є підставою для визнання його недійсним. Одночасно суд зазначив, що позовні вимоги про відшкодування збитків та стягнення пені є такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, позивачем не доведено наявність у неї збитків, а також підстав для нарахування відповідачу пені. Після підписання 30.07.2018 додаткової угоди та акту прийому-передачі квартири, якими сторони погодили, що позивач не має претензій до відповідача, позивач, діючи в супереч своїй попередній поведінці, заявила у цій справі позовні вимоги про стягнення пені, що не відповідає засадам добросовісності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову, представник позивача адвокат Глущенко О.С. подав 28.03.2023 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати та новим рішенням їх задовольнити. Вказує, що суд не врахував, що п.1.1 договору №62 передбачено зобов`язання корпорації здійснити будівництво квартири. Вимоги до квартири регламентуються положеннями ДБН, які, у свою чергу, передбачають монтування у квартирі, зокрема, лічильників. Суд помилково вказав, що спірний договір є договором будівельного підряду, в той час як він є договором про надання послуг з будівництва, що суперечить постанові ВС від 09.06.2021 у цій справі. Суд помилково зазначив, що позивачем не доведено конкретні недоліки будівельних робіт, адже цей висновок виходить за межі позовних вимог. Сторони визнали, що недоліки існували і вони усувалися відповідачем після прийняття квартири в експлуатацію. Сторони не погоджували перенесення строків виконання зобов`язань по передачі квартири позивачу. Акт прийому-передачі №102 від 30.07.2018, у якому вказано про відсутність претензій сторін, не є відмовою від права на звернення до суду. У матеріалах справи наявний акт прийому-передачі, виготовлений позивачем, який відповідач відмовився підписувати та зазначив, що квартиру позивачу передадуть тільки на підставі його редакції вказаного акту. Тобто позивача примусили підписати акт, у якому вказано про відсутність претензій до забудовника.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Корпорація «Житлобудінвест-Ч» просив суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суд першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Справа розглядалася судами неодноразово. Даний апеляційний розгляд здійснюється після скасування постановою Верховного Суду від 09.06.2021 попередніх судових рішень у справі та передачу її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи межі оскарження за апеляційною скаргою представника позивача, предметом апеляційного перегляду є висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про відшкодування збитків та стягнення пені на користь позивача. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-Ч» укладено договір № 62 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 , за умовами п.1.1 якого ОСОБА_1 , як дольовик, замовила будівництво однокімнатної квартири, будівельний номер 102, розташованої на 16 поверсі житлового будинку за вищевказаною адресою (а.с.7-12 т.1).

Згідно п.1.2 договору загальна площа квартири згідно проекту (ПКД) складає 55,0 кв.м. Загальна площа квартири уточнюється по закінченні будівництва на підставі документів бюро технічної інвентаризації після введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п.2.1 договору № 62 вартість квартири на дату укладення договору складає 275 000 грн. У визначену договором вартість квартири не входять: установка внутрішніх дверей, влаштування підлоги по готовій стяжці, побілка стелі та стін, малярні роботи, облицювальні роботи, установка санфаянса і газових плит, установка лічильників по обліку газу, холодної і гарячої води. Виконання цих робіт здійснюється по додатковій угоді з матеріалів дольовика чи корпорації силами корпорації чи з залученням дольовиком інших спеціалістів до введення в експлуатацію. Остаточна вартість квартири визначається після закінчення будівництва.

Згідно п.4.1 договору № 62 від 08.02.2008 відповідач зобов`язався здійснити будівництво квартири і введення в експлуатацію в 2009 році за умови повного і своєчасного фінансування з боку усіх дольовиків.

Відповідно до п. 4.4 тривалість оздоблювальних та інших видів робіт, що виконуються заокремим договором, додається до загальної тривалості будівництва.

Згідно з п. 4.5 договору № 62 передача квартири по акту прийому-передачі здійснюється в місячний строк, з дня затвердження акта введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 6.1 договору № 62 сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно договору.

28 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-Ч» укладено додаткову угоду № 1 до договору на дольову участь в будівництві квартири, згідно з якою вартість 1 кв. м загальної площі квартири збільшилась до 5 200,00 грн. і стала фіксованою вартістю. Всі інші умови договору залишились без змін (а.с.17 т.1).

03 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та Корпорації «Житлобудінвест-Ч» проведено акт звірки внесених грошових коштів (а.с.18 т.1).

15 січня 2015 року між ОСОБА_1 та корпорацією «Житлобудінвест-Ч» укладено додаткову угоду № 2 до договору на дольову участь в будівництві квартири, згідно з якою вартість 1 кв. м загальної площі збільшилась до 5 598,00 грн., загальна вартість квартири склала 310 590,00 грн., з урахуванням вартості вхідних металічних протипожежних дверей, без врахування вартості установки лічильників по обліку використання холодної та гарячої води. У вартість квартири, визначеною Договором не входять: установка в квартирі внутрішніх дверей, влаштування підлог по готовій стяжці, побілка стель і стін, малярні та облицювальні роботи в квартирі, встановлення санфаянсу та електроплити, установка лічильників з обліку газу, холодної та гарячої води. За умови доплати дольовиком 21 890,00 грн. в строк до 16 березня 2015 року вартість одного квадратного метра квартири і вартість квартири в цілому являється фіксованою та подальшому перегляду не підлягає (а.с.19-21 т.1).

Відповідно до акту звірки від 30 березня 2015 року зафіксовано, що станом на 30 березня 2015 року сума сплачених дольовиком ОСОБА_1 коштів становить 310 590,00 грн., що підтверджується (а.с.22 т.1).Отже сплата останнього платежу в строк до 16 березня 2015 року вказаним актом не підтверджується.

Відповідно до накладної та чеків 04.02.2016 позивачем придбані радіатори та кронштейни для їх кріплення вартістю 6156,36 грн. (а.с.40-41 т.1).

Згідно з товарним чеком № ЧТ-0000001 від 26.07.2016 позивачем придбаний лічильник НІК 2104-0240 РТМВ вартість 1850 грн. (а.с.39 т.1)

Відповідно до договору № 0118/6 від 18.01.2017 позивачем замовлено у ТОВ НПФ "Енерготех" роботи по монтажу вузла обліку теплової енергії до 30.05.2017. Вартість робіт складає 5500 грн. та сплачена позивачкою згідно з квитанцією від 18.01.2017 (а.с.36-38 т.1)

22 вересня 2017 року позивачем сплачено на рахунок відповідача 7500 грн. в якості доплати за кв.м. по дольовій участі в будівлі АДРЕСА_3 відповідно до квитанції № 41 від 22.09.2017.

17 листопада 2017 року відповідно до сертифікату серія ЧК № 162173200383 замовником будівництва корпорацією «Житлобуд-1» введено до експлуатації житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів по АДРЕСА_1 (а.с.23 т.1)

19 грудня 2017 року та 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до корпорації «Житлобудінвест-Ч» із заявами про усунення недоліків, допущених при виконанні будівельних робіт у квартирі (а.с.24-25,45-46 т.1).

05 лютого 2018 року позивач звернулась із заявою до відповідача щодо заперечень обов`язку доплачувати за 1,5 кв.м 7500 грн. та самостійно встановлювати батареї, електролічильник та теплолічильник. Просила розглянути питання повернення коштів, або розрахуватись будівельними матеріалами для ремонту квартири чи утеплення балкону, або частково коштами і частково матеріалами за погодженням з нею (а.с.26 т.1).

26 лютого 2018 року за № 69 на заяву від 05.02.2018 відповідачем надано відповідь на заяву від 05.02.2018 про те, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів по АДРЕСА_1 за обміром загальної площі, який виконало ТОВ «Еліт-Партнер-Плюс» (інвентаризаційна справа № 1137) фактична загальна площа квартири за № 102 склала 56,5 квадратних метрів, що на 1,5 квадратних метрів більше від передбаченої проектом (за ПКД - 55,0 m2). Встановлення приладів опалення в квартирі за АДРЕСА_2 , придбаних ОСОБА_1 особисто, було виконано згідно протоколу загальних зборів «дольовиків» по будівництву квартир. Відносно придбання ОСОБА_1 лічильника на опалення використання опалення, то це ініціатива ОСОБА_1 , відповідно до умов договору за №62 від 08.02.2008 встановлення вищевказаного лічильника у квартирі АДРЕСА_2 не передбачалося. У квартирі за АДРЕСА_2 встановлений за її бажанням двотарифний лічильник по обліку використання електроенергії, який був придбаний ОСОБА_1 особисто, але не був передбачений ПКД, було виконано згідно протоколу загальних зборів «дольовиків» по будівництву квартир. Розглянувши зауваження корпорація «Житлобудінвест-Ч» не бачить потреб у повернення коштів (а.с.27 т.1).

26 лютого 2018 року за № 70 на заяву від 26.12.2017 відповідачем надано відповідь на заяву від 05.02.2018, в якій з посиланням на погодні умови зобов`язався тріщину у конструкції балкону залагодити до 30 квітня 2018 року, решту зауважень відхилено (а.с.28 т.1).

Заявою від 04.04.2018 позивач пред`явила вимогу про відшкодування відповідачем 13 000 грн., в тому числі 5500 грн. витрати по монтажу вузла обліку теплової енергії та 7500 грн. зайво сплачені кошти на рахунок корпорації( а.с.47 т.1).

31.05.2018 листом позивачка повідомила відповідача про усунення недоліків в квартирі, претензій до якості робіт з усунення недоліків не має, також направила для підписання відповідачем акт передачі квартири вартістю 310590 грн. (а.с.31 т.1).

30 липня 2018 року відповідачем повернуто позивачці 7500 грн. згідно з платіжним дорученням № 4 від 30 липня 2018 року.

30 липня 2018 року сторонами підписана додаткова угода № 1/62 до договору № 62 від 08.02.2008, відповідно до якої сторони домовились, що вартість одного квадратного метра складає 5497,18 грн. та з урахуванням збільшення площі квартири до 56.50 кв.м та уточнення вартості робіт вартість квартири на дату укладання цієї додаткової угоди становить 310590 грн. (а.с.42-43 т.1)

30 липня 2018 року сторонами підписаний акт прийому-передачі квартири, в якому зазначено, що позивач не має претензій до відповідача, а останній не має претензій до позивача відносно умов виконання договору, невід`ємною частиною якого є цей акт приймання-передачі, а сам договір від 08 лютого 2008 року, додаткову угоду від 30 липня 2018 року сторони вважають такими, що виконані ними повністю. (а.с.32 т.1)

Після реєстрації права власності на квартиру позивачка у травні 2019 року звернулась до суду з даним позовом про захист прав споживачів.

Крім того, постановою Верховного Суду від 09.06.2021 у даній справі встановлено, що 17.11.2017 відповідно до сертифікату серія ЧК № 162173200383 замовником будівництва корпорацією «Житлобуд-1» введено до експлуатації житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів по АДРЕСА_1 .

Відповідач зобов`язаний був передати квартиру їй по акту прийому-передачі в місячний строк з дня введення будинку в експлуатацію (пункт 4.5 договору). Однак квартира була передана ОСОБА_1 за актом прийому-передачі від 30.07.2018 № 102.

Таким чином ОСОБА_1 виконалаумови договору, повністю внеслаобумовлену в договорі суму, акорпорація«Житлобудінвест-Ч»допустилапорушення умов договору іпрострочила передачу квартири їй у власність (з 17.12.2017 до 30.07.2018).

Частиною 5 статті 411 ЦПК України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Такими є фактичні обставини у справі, встановлені судом. Правовідносини, наявні на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно достатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Надаючи оцінку доводам скаржника про помилкове вирішення судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, апеляційний суд враховує, що позивач заявляє про наявність у неї матеріальних збитків у сумі 13506,36 грн., які виникли внаслідок того, що відповідач за власні кошти не встановив у її квартирі вузла теплової енергії, лічильника електроенергії та радіаторів опалення.

При цьому, з поданої апеляційної скарги вбачається, що скаржник наводить лише доводи про неврахування судом першої інстанції саме вартості радіаторів опалення на суму 6156,36 грн. (т.1 а.с.40-41), що обумовлює межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків.

Апеляційний суд приймає до уваги, що частинами 1-3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є ,зокрема,втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Оскільки згідно змісту договору про дольову участь у будівництві квартири від 08.20.2008, укладеному між сторонами, відповідач здійснює будівництво квартири з оплатою з боку позивача у фіксованому розмірі. Одночасно сторони погодили окреме фінансування позивачем ряду робіт щодо квартири встановлення внутрішніх дверей, облаштування підлоги по готовій стяжці, побілка стелі та стін, малярні та облицювальні роботи, встановлення сантехніки та газових плит, встановлення лічильників газу, обліку гарячої та холодної води (п.2.1 договору). Відтак, установлення, зокрема, радіаторів опалення, про що вказує скаржник, є профінансованим за рахунок оплати загальної вартості договору замовником, що свідчить про обґрунтованість доводів скаржника в цій частині, адже вказане обладнання за положеннями ДБР є необхідним для можливості прийняття будинку до експлуатації та його не виведено до окремого порядку фінансування з боку замовника.

Таким чином висновки суду першої інстанції у вказаній частині є такими, що не відповідають обставинам справи.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути 6156,36 грн. у відшкодування матеріальних збитків у виді сплачених позивачем коштів за встановлення радіаторів опалення та кронштейнів для їх кріплення, які мали встановлюватися за рахунок відповідача.

Далі, згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першоїстатті 837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першоюстатті 846 ЦК Українипередбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

У даній справі за умовами пункту 4.5 договору відповідач зобов`язаний був передати квартиру по акту прийому-передачі в місячний строк з дня введення будинку в експлуатацію.

Згідно зістаттею 883 ЦК Українипідрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина першастатті 549 ЦК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Правовідносини з надання послуг врегульовано ЗУ «Про захист прав споживачів», яким встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно зістаттею першою вказаного законуспоживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Згідно з ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» уразі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Як вказано в постанові ВС від 09.06.2021 у даній справі, 17.11.2017 відповідно до сертифікату серія ЧК № 162173200383 замовником будівництва корпорацією «Житлобуд-1» введено до експлуатації житловий будинок, у якому знаходиться квартира позивача по АДРЕСА_1 .

Відповідач зобов`язаний був передати квартиру позивачу по акту прийому-передачі в місячний строк з дня введення будинку в експлуатацію (пункт 4.5 договору). Однак квартира була передана ОСОБА_1 за актом прийому-передачі від 30.07.2018 № 102.

Таким чином ОСОБА_1 виконалаумови договору, повністю внеслаобумовлену в договорі суму, акорпорація«Житлобудінвест-Ч»допустилапорушення умов договору іпрострочила передачу квартири їй у власність (з 17.12.2017 до 30.07.2018).

Відтак доводи скаржника в частині помилкового відхилення судом першої інстанції позовних вимог щодо відшкодування пені заслуговують на увагу.

При цьому, судом при їх вирішенні не були також взяті до уваги вищевказані висновки ВС, чим допущено порушення вимог ч.5 ст.411 ЦПК України.

Приймаючи рішення по суті зазначених позовних вимог про стягнення пені, апеляційний суд враховує, що за правовим висновком ВП ВС від 20.03.2019у справі№761/26293/16-ц згідно вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Крім того, в постанові Верховного Судувід 13.01.2020у справі№902/855/18 вказано про те, що цивільні відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, враховуючи вказані висновки ВС, правові положення ч.3 ст.551 ЦК України про можливість суду зменшити розмір пені, а також встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини щодо того, що позивачу спричинено та підтверджено належними доказами у справі матеріальної шкоди на суму 6156,36 грн.,а такожвартість квартири,будівництво якоїздійснювалося відповідачем,в розмірі310590,00грн.,апеляційний судприходить довисновку проте,що розмірпені,визначений позивачемв сумі 2068529,40грн., не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства справедливому розгляду і вирішенню справи.

Відтак з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті 50 000,00 грн. пені внаслідок допущеного відповідачем прострочення передачі квартири замовнику будівництва.

Інші доводи скаржника у даній справі не свідчать про неправильне вирішення апеляційним судом заявлених позовних вимог щодо яких здійснюється апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 06.02.2023 у даній справі слід скасувати у частині вирішення позовних вимог про стягнення пені у зв`язку з порушенням норм процесуального права (ч.5 ст.411 ЦПК України), а також в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти в цій частині постанову про часткове задоволення зазначених позовних вимог. В решті висновків рішення суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині має бути залишено без змін.

Таким чином апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог у справі (на 2,76%), оскільки позивача, якою було подано дві апеляційні та одну касаційну скаргу на рішення судів у цій справі, звільнено від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», з відповідача до державного бюджету за розгляд цієї справи судами трьох інстанцій слід стягнути 1590,59 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 06.02.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корпорації «Житлобудінвест-Ч», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Корпорація «Житлобуд-1», про захист прав споживача шляхом відшкодування збитків та сплати пені скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та відшкодування матеріальних збитків, які задовольнити частково.

Стягнути з Корпорації «Житлобудінвест-Ч» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн. пені та 6156,36 грн. у відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути з Корпорації «Житлобудінвест-Ч» на користь державного бюджету 1590,59 грн. судового збору за розгляд цієї справи судами.

У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 06.02.2023 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 03.05. 2023.

Суддя-доповідач

Судді