Постанова

від 30.01.2023 по справі 554/10985/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10985/21 Номер провадження 22-ц/814/2082/23Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

За участю секретаря Владімірова Р.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Полтаві, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу представника відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» - адвоката Понятенко Алли Йосипівни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2022 року, у складі судді Материнко М.О., повний текст рішення виготовлено 23 серпня 2022 року, по справіза позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» про відшкодування вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди та зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» (надалі ОСББ «Соборності 40В») в якому, після зміни предмета позову, просив стягнути з відповідача 19603 грн. у відшкодування вартості відновлювального ремонту належного йому нежитлового підсобного приміщення площею 24,2 кв.м., що знаходиться в підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 та завдану моральну шкоду 55600 грн.

Позов обґрунтований тим, що він є власником вказаного спірного нежитлового приміщення згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06.04.2011.

Не користуючись приміщенням протягом тривалого часу, він в серпні 2021 року вирішив приступити до його використання, проте виявив на його місці відсутність раніше існуючих конструкцій у вигляді перегородок, вхідний дверей та наявність невідомого йому транспортного засобу.

На його неодноразові запити до відповідача, останній вказав, що не володіє інформацією щодо належності позивачу спірного приміщення та зазначив, що останнє є допоміжним та ним мають користуватись всі співвласники будинку як допоміжним як то визначає закон.

Вважаючи, що протиправними діями відповідача було знищено його майно та завдано матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся до суду, оскільки в позасудовому порядку спір вирішити не вдалося.

В січні 2022 року із зустрічним позовом до ОСОБА_1 звернулося ОСББ «Соборності 40В», яке просило витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлове підсобне приміщення площею 24,2 кв.м., що знаходиться в підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію та припинити право власності ОСОБА_1 на вказане приміщення.

Зустрічний позов вмотивований тим, що спірне нежитлове приміщення у вказаному будинку є допоміжним, перебуває у спільній власності мешканців будинку та не може належати на праві приватної власності окремій особі.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» про відшкодування вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

Стягнуто зОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Соборності 40В»на користь ОСОБА_1 відшкодування вартості відновлювального ремонту 19603 грн.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в зв`язку зі знищенням нерухомого майна в сумі 55600 грн.

В задоволенні зустрічного позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Задоволення первісного позову вмотивовано доведенням факту знищення належного позивачу нерухомого майна, у відшкодування вартості ремонту якого підлягає визначена експертним дослідженням сума. При цьому, суд визнав обґрунтованими вимоги в частині відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд вказав, що ОСОБА_1 є власником приміщення на підставі рішення суду, яке є чинним, а відтак відсутні правові підстави для позбавлення його власності у заявлений ОСББ спосіб.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСББ «Соборності 40В» - адвокат Понятенко А.Й. подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись наневідповідність висновківсуду обставинамсправи,невірну оцінкузібраних посправі доказів,порушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та прохає задовольнити зустрічні вимоги в повному обсязі.

Зокрема вказує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи не довів завдання йому шкоди діями ОСББ, оскільки останнє не приймало жодних рішень загальних зборів чи протокольних рішень правління щодо знищення чи руйнування підсобного приміщення, яке є предметом спору.

Взятий до уваги судом висновок експерта на якій посилається позивач в обґрунтування своїх вимог не доводить протиправність дій ОСББ, а визначає вартість відновлювального ремонту нежитлового приміщення. Окрім того висновок не містить інформації, що він виготовлений для подання до суду, а отже є неналежним доказом.

Зважаючи на недоведеність протиправних дій ОСББ для стягнення матеріальної шкоди, останнє вважає, що відсутні підстави для стягнення і моральної шкоди.

Що стосується відмови в задоволенні зустрічного позову, апелянт вважає, що спірне приміщення має статус допоміжного, тобто є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Винесення рішення Ленінським районним судом, яким визнано право власності на спірне майно за ОСОБА_1 , відбулося без участі ОСББ, тобто допоміжне приміщення вибуло з власності всіх співвласників будинку поза їх волею, тому підлягає витребуванню згідно ст. 387 ЦК України.

Вважає, що саме витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_1 та припинення його права власності на підсобне приміщення V, площею 24.2 кв.м., шляхом скасування державної реєстрації є належним способом захисту прав та інтересів співвласників будинку.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, багатократний будинок за адресою АДРЕСА_1 зданий в експлуатацію 17.06.2010 р.

Вказаний будинок має підвальне приміщення, в якому, в тому числі розташований, підземний паркінг.

З виготовленого технічного паспорту від 23.02.2011 р. на нежитлове приміщення № V в підвалі житлового будинку вбачається розмір та конфігурація підсобного приміщення, площею 24,2 кв.м., яке має стіни та вхід.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06.04.2011 визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно нежитлове приміщення, розташоване в підвалі будинку АДРЕСА_1 , а саме підсобне приміщення (V) пл. 24.2.кв.м.

Державна реєстрація права власності проведена в ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» 20.11.2011 за реєстраційним номером 34188128, номер запису 6778 в книзі 30.

Рішення суду набрало законної сили та є чинним на час розгляду вказаної справи.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що належне йому на праві власності приміщення ним тривалий час не використовувалось. Про те, у серпні 2021 року в нього виникла необхідність в користуванні зазначеним приміщенням, однак на місці його колишнього розташування він виявив лише руйнацію, у зв`язку з чим звернувся до керівництва ОСББ з питаннями щодо відновлення належного йому приміщення.

Заперечуючи право позивача на одноосібне користування нежитловим приміщенням, загальною площею 24,2 кв.м., яке розташоване в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку, ОСББ вказувало на належність останнього до допоміжних нежитлових приміщень, право на користування якими належить всім співвласникам будинку.

Вважаючи, що такими діями ОСББ, яке представляє інтереси всіх мешканців багатоквартирного будинку, порушено його право власності на мирне володіння та користування своєї власністю, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, визначивши способом захисту свого цивільного права вимоги про відшкодування вартості відновлювального ремонту належного йому нежитлового приміщення, зруйнованого відповідачем за час фактичного ним користування.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин, на які він посилився в обґрунтування змінених позовних вимог, визнав обраний ним спосіб захисту ефективним та стягнув з відповідача матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд вказав на відсутність достатніх правових підстав для витребування нежитлового приміщення у позивача, право на яке виникло на підставі судового рішення, яке є чинним на даний час.

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення відшкодування вартості відновлювального ремонту та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, не може погодитися з висновком суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 55600 грн.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1. ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обґрунтовуючи необхідність стягнення майнової шкоди в сумі 19603 грн., ОСОБА_1 посилався на висновок судового експерта №1 за результатами експертного додаткового будівельно-технічного дослідження від 19.01.2022, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення нежитлового приміщення (V) пл. 24,2 кв.м. у підвалі будинку за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на дату проведення дослідження складає 19603 грн.

За попереднім висновком експерта №76 від 23.09.2021 р. в ході проведеної будівельно - технічного та оціночно - будівельного дослідження встановлено, що об`єкт дослідження нежитлове приміщення розташоване у підвальному поверсі (підземний паркінг) площею 24.2 кв.м. за тією конфігурацією, яка відображена в технічному паспорті, фактично відсутнє.

У зв`язку з чим, експертом обраховані обсяги виконання необхідних для відновлювального ремонту робіт, куди увійшло - мурування зруйнованих стін (готування розчину для цього вручну), улаштування глухих дверей, штукатурення стін та їх фарбування, що загалом склало 19603 грн.

Вказані висновки проведеного експертом дослідження не були спростовані відповідачем в ході судового розгляду.

Між тим, з листа ОСББ «Соборності 40В» від 25.10.2021, на запит адвоката Бибика В.А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , останнє відповіло, що нежитлове приміщення № V в підвалі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням і використовується співвласниками будинку з моменту створення ОСББ.

Таким чином, є незаперечним фактом, що саме ОСББ як об`єднання, що представляє інтереси всіх співвласників будинку, використовувало підвальне приміщення, в тому числі і підсобне приміщення V, площею 24,2 кв.м. як невід`ємну частину всього будинку в якості місця загального користування, яке призначено для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Вказаний факт не заперечував представник відповідача, наполягаючи на тому, що спірне нежитлове приміщення не може належати одній особі на праві приватної власності, є допоміжним та належить усім співвласникам на підставі Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків», які ним мають користуватись в ході експлуатації будинку.

Зазначені обставини свідчать про те, що саме діями відповідача під час тривалого фактичного використання належного позивачу нежитлового приміщення була спричинена шкода, розмір якої складає вартість ремонту, необхідного для відновлення фактично зруйнованого об`єкту.

Під час проведення експертного додаткового будівельно-технічного дослідження, яке є додатковим до будівельно-технічного дослідження №76 від 23.09.2021 встановлено, що нежитлове приміщення V, площею 242.2 кв.м у підвалі будинку по АДРЕСА_1 фактично відсутнє, а вартість його відновлювального ремонту становить 19603 грн.

Встановивши зазначені обставини в їх сукупності, належним чином дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди.

Враховуючи, що відповідач не спростував презумпцію його вини в настанні негативних наслідків для позивача у вигляді зруйнованого належного йому приміщення, судом зроблено вірний висновок про наявність правових підстав для відновлення порушеного права позивача у обраний ним спосіб, який узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і апеляційної, об`єднання співвласників не довело відсутність вини у завданні шкоди.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для стягнення моральної шкоди.

Згідно ст. 16 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Статтею 23 ЦК встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи завдання моральної шкоди при зверненні до суду ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок знищення належного майна йому завдано душевних страждань, він змінив звичайний спосіб життя, оскільки вимушений був шукати для оренди інше нежитлове приміщення. При цьому завдану моральну шкоду оцінив в 55600 грн.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними доказами завдання йому моральної шкоди, тим більше з незрозумілих та недоведених підстав визначено її розмір в 55600 грн.

При цьому, самим позивачем зазначено, що він як власник протягом тривалого часу взагалі не цікавився станом належного йому нерухомого майна.

Разом з цим, згідно висновку викладеного Верховним Судом в постанові від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і права на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

В даному випадку, позивач діяв не як добрий господар, не вживав жодних заходів щодо його збереження та не присікав дій по його використанню іншими особами.

Враховуючи не доведення позивачем завданої йому моральної шкоди, а також допущену ним тривалу бездіяльність щодо вжиття необхідних дій по збереженню свого нерухомого майна у належному технічному стані, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про наявність достатніх правових підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача.

За вказаних обставин, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення на корись ОСОБА_1 моральної шкоди.

Стосовно зустрічних вимог ОСББ про витребування майна з незаконного володіння та припинення права власності, судова колегія приходить до висновку щодо невірно обраного способу захисту, оскільки, як вірно зазначено місцевим судом ОСББ фактично висловлює незгоду з рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06.04.2011, яким визнано право власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 .

Як зазначалося вище вказане рішення набрало законної сили, є чинним на даний момент у визначеному законом порядку не оскаржується.

Оскільки позивачем набуто право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване за ним згідно до діючого на той час законодавства, на підставі чинного судового рішення, зустрічні вимоги ОСББ про витребування його з незаконного володіння позивача в порядку ст. 387 ЦК України не гуртуються на законі.

Так, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Таким чином,предметом віндикаційного позовує вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

В даному випадку, спірне нерухоме майно придбане ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі, якою є судове рішення, що набрало законної сили і саме він на даний час є його належним власником та фактичним володільцем, тому таке майно не може бути предметом віндикаційних вимог.

Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушені вимоги процесуального права, які призвели до помилкового вирішення спору внаслідок безпідставного прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в межах наданих йому законом процесуальних прав своєчасно, з дотриманням положень ст. 49 ЦПК України подано заяву про зміну предмета спору, яка ухвалою суду прийнята та об`єднана із зустрічними позовними вимогами ОСББ до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Будь-яких порушень процесуального законодавства, які б могли привести до помилкового вирішення спору та у відповідності до норм п. 2 ч.2 ст. 376 ЦПК України бути підставою для скасування або зміни рішення суду, колегією суддів не встановлено.

Твердження апелянта про те, що спірне нерухоме майно належить усім співвласникам багатоквартирного будинку і не може належати одній особі, у зв`язку з чим обраний віндикаційний спосіб витребування майна з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту порушеного права - не заслуговує на увагу, оскільки на даний час судове рішення, на підставі якого позивач набув право власності на останнє є чинним, що свідчить про правомірність підстав набуття ним такого права та виключає задоволення зустрічних вимог з підстав, заявлених відповідачем.

Частиною 2статті 1166ЦК Українивизначено,що особа,яка завдалашкоду,звільняється відїї відшкодування,якщо вонадоведе,що шкодизавдано не зїї вини,тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

При розгляді справи, виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, позивачем доведено обставини щодо пошкодження належного йому нерухомого майна та розмір спричиненої шкоди у вигляді вартості відновлювального ремонту.

Разом з цим, судом взято до уваги те, що саме безпідставним, впродовж тривалого часу, користуванням належного позивачу підсобним приміщенням, ОСББ спричинило руйнацію останнього, використовуючи його як допоміжне в загальних інтересах всіх співвласників будинку.

В даному випадку, відповідачем не було спростовано презумпцію вини в настанні негативних наслідків для позивача у вигляді зруйнованого нежитлового приміщення, розташованого в підвалі багатоквартирного будинку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про відшкодування вартості відновлювального ремонту та відмови в задоволенні зустрічних вимог не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилань на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує наявність підстав для скасування судового рішення.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та залишення без змін в іншій частині рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» - адвоката Понятенко Алли Йосипівни задовольнити частково .

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.