Ухвала

від 22.05.2023 по справі 554/10985/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

22 травня 2023 року

м. Київ

справа № 554/10985/21

провадження № 61-4356ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» - Понятенко Алли Йосипівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» про відшкодування вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди та зустрічним позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В с т а н о в и в:

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» (надалі ОСББ «Соборності 40В») в якому, після зміни предмета позову, просив стягнути з відповідача 19 603,00 грн у відшкодування вартості відновлювального ремонту належного йому нежитлового підсобного приміщення площею 24,2 кв.м., що знаходиться в підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 та завдану моральну шкоду 55 600,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що він, ОСОБА_1 є власником вказаного спірного нежитлового приміщення згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2011 року.

Не користуючись приміщенням протягом тривалого часу, він в серпні 2021 року вирішив приступити до його використання, проте виявив на його місці відсутність раніше існуючих конструкцій у вигляді перегородок, вхідний дверей та наявність невідомого йому транспортного засобу.

На його неодноразові запити до відповідача, останній вказав, що не володіє інформацією щодо належності позивачу спірного приміщення та зазначив, що останнє є допоміжним та ним мають користуватись всі співвласники будинку, як допоміжним, як то визначає закон.

Вважаючи, що протиправними діями відповідача було знищено його майно та завдано матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся до суду, оскільки в позасудовому порядку спір вирішити не вдалося.

В січні 2022 року із зустрічним позовом до ОСОБА_1 звернулося ОСББ «Соборності 40В», яке просило витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлове підсобне приміщення площею 24,2 кв.м., що знаходиться в підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію та припинити право власності ОСОБА_1 на вказане приміщення.

Зустрічний позов вмотивований тим, що спірне нежитлове приміщення у вказаному будинку є допоміжним, перебуває у спільній власності мешканців будинку та не може належати на праві приватної власності окремій особі.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСББ «Соборності 40В» про відшкодування вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСББ «Соборності 40В» на користь ОСОБА_1 відшкодування вартості відновлювального ремонту 19 603,00 грн.

Стягнуто з ОСББ «Соборності 40В» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в зв`язку зі знищенням нерухомого майна в сумі 55 600,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСББ «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доведено факт знищення належного позивачу нерухомого майна, у відшкодування вартості ремонту якого підлягає визначена експертним дослідженням сума. При цьому, суд визнав обґрунтованими вимоги в частині відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд вказав, що ОСОБА_1 є власником приміщення на підставі рішення суду, яке є чинним, а відтак відсутні правові підстави для позбавлення його власності у заявлений ОСББ «Соборності 40В» спосіб.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСББ «Соборності 40В» - адвокат Понятенко А. Й. подала апеляційну скаргу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСББ «Соборності 40В» - адвоката Понятенко А. Й. задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Соборності 40В» про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції було вірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення коштів у якості відшкодування вартості відновлювального ремонту та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Однак, позивачем ОСОБА_1 не доведено належними доказами завдання йому моральної шкоди, а також допущену ним тривалу бездіяльність щодо вжиття необхідних дій по збереженню свого нерухомого майна у належному технічному стані.

Висновки суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

22 березня 2023 року представник ОСББ «Соборності 40В» - Понятенко А. Й. (далі - представник) засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року.

У касаційній скарзі представник, у зв'язку з порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року в частині стягнення з ОСББ «Соборності 40В» на користь ОСОБА_1 коштів у якості відшкодування вартості відновлювального ремонту у розмірі 19 603,00 грн та відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2023 року касаційну скаргу представника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог указаної вище ухвали представник, у встановлений судом строк, надіслала заяву про усунення недоліків.

Дослідивши касаційну скаргу представника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1,10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом первісного позову є відшкодування вартості відновлювального ремонту у розмірі 19 603,00 грн та завданої моральної шкоди 55 600,00 грн.

Предметом зустрічного позову є витребування майна з чужого незаконного володіння (нежитлове підсобне приміщення площею 24,2 кв.м., що знаходиться в підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 ), скасування державної реєстрації та припинення права власності ОСОБА_1 на вказане приміщення.

Згідно наданого представником висновку (витяг з звіту «ретроспективної оцінки») про ринкову вартість підсобного приміщення у підвалі житлового будинку, ринкова вартість об`єкту оцінки складає 173 610,00 грн (дата оцінки - 10 січня 2022 року).

Ціна позову в даній справі становить 248 813,00 грн (19 603,00 грн + 55 600,00 грн + 173 610,00 грн), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00*100 = 268 400,00 грн).

Верховний Суд урахував ціну, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Разом із цим, у касаційній скарзі заявник посилається на обставини, передбачені підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що після спливу більш як десяти років з введення будинку в експлуатацію (тобто після спливу всіх строків, які б дали можливість оскаржити або переглянути рішення за нововиявленими обставинами), почали з`являтися особи, які надають правовстановлюючі документи на допоміжні приміщення. Вказані документи були отримані ними, як через рішення суду, так і шляхом вчинення реєстраційних дій. Вказує, що питання того, чи залишиться допоміжне приміщення у власності співвласників будинку, має визначальне значення для кожного мешканця будинку, оскільки від цього залежить його можливість використовувати необхідні комунікації, які проходять через допоміжні приміщення, безпека, здоров`я та життя громадян, а тому справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Крім того, посилання заявника на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» - Понятенко Алли Йосипівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» про відшкодування вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди та зустрічним позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності 40В» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук