Постанова

від 16.02.2023 по справі 707/2378/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/170/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/2378/22 Категорія: 305020000 Морозов В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.

за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Черкаси апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаСучила АртемаОлеговичанарішення Черкаського районногосуду Черкаськоїобласті від 23листопада 2022року усправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Черкаський відділ ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

В мотивування позовних вимог зазначала, що являється співвласником земельної ділянки площею 0,2946 га, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 12-13/VІІ, виданого 07.09.2016 року, Руськополянською сільською радою, витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ 7103463392016 від 17.03.2016 року, виданого Управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі, Черкаської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностіна нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктівнерухомогомайна щодо об`єкта нерухомого майна за № 68301819 від 16.09.2016 року.

Відповідач ОСОБА_1 являється суміжним користувачем земельної ділянки,якийдіючи усвідомлено, неправомірно та протиправно здійснив самовільне захопленнячастиниземельної ділянки площею 0,0370 га, яка належить на праві спільноївласності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач починаючи з 2009 по 2022рік неправомірнокористувався вище зазначеною частиною земельної ділянки, чим завдав позивачу моральної шкоди.

Фактнеправомірних та протиправних дій відповідача встановлено у наступних рішеннях судів.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2011 року у справі№ 2а-2/2011 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 доРуськополянської сільської ради, третя особа: ОСОБА_1 провизнаннянедійсним рішення43сесії 5 скликання Руськополянської сільської ради від03 квітня 2009року №43-19«Про затвердження актів погодження меж земельних діляноктарішення Руськополянської сільської ради №47-1від16жовтня2009року в частиніпередачіу власність позивача земельної ділянки площею0,2269га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівельіспоруд, було визнано недійсним рішення43сесії 5 скликання Руськополянської сільської ради від03квітня2009року №43-19«Про затвердження актів погодження меж земельних ділянок»тарішення Руськополянської сільської ради №47-1від16жовтня2009року в частині:передачі увласність ОСОБА_1 земельної ділянки площею0,2269га длябудівництваі обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спорудрозташованогоза адресою: АДРЕСА_1 .

На підставіскасованого рішення Руськополянської сільської ради №47-1від16 жовтня 2009 рокувідповідач ОСОБА_1 отримав державний актна право власності наземельну ділянку серія та номерЯИ№913038від20.11.2009року, а в подальшому відповідач діючи умисно, недобросовісно, завідомо знаючи про постановуЧеркаського районногосудуЧеркаської області від20січня2011року у справі № 2а-2/2011 подав заяву продержавну реєстрацію державного акту та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32003089 від 24.10.2016 року державним реєстратором Яжемчук Оленою Анатоліївною, виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області здійснено державнуреєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯИ №913038 від 20.11.2009 року, виданого Міськрайонним управлінням Держкомзему в м.Черкаси та Черкаському районі, Черкаської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праввласності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборонвідчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 71214439 від24.10.2016 року.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28.05.2020 року визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №913038 від 20.11.2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 , на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 16.10.2009 р №47-1, (земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 площею 0,2269 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 7124985200:02:004:0476). Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 площею 0,2946 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власностівчастках по1/2частині кожному на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-13/VIІ від 07.09.2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17.03.2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02.03.2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила АртемаОлеговича та ОСОБА_4 - залишено без задоволення.Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року - залишено без змін.

ПостановоюВерховного Суду від 20 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишено без змін.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2021 року скасовано (припинено) реєстраційний запис про право власності № 17046921від 13.10.2016року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкту нерухомого майна 1062967971249, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2021 року беззмін.

Крім того, неправомірність дій відповідача ОСОБА_1 щодо позивача встановлена і у постанові Черкаського районного суду Черкаської області від 22 червня 2016 року справа № 707/437/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Руськополянської сільської ради Черкаського району, треті особи, без самостійних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про скасування рішення Руськополянської сільської ради Черкаського району № 2-14/VІІ від 16.11.2015 року та № 6-15/ VІІвід 28.01.2016року, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Дане рішення залишене в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та постановою Верховного Суду в 30.08.2018 року.

Позивач вказує, що умисність, неправомірність та протиправність дій відповідача ОСОБА_1 , який умиснобезперервно протягом 13 років користується її власністю, а саме протиправно без її дозволу та іншого співвласника земельної ділянки використовує частину земельної ділянки площею 0,0370 га кадастровий номером 7124985200:02:004:1001, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарстваза адресою АДРЕСА_1 призвело до моральних страждань позивача, що виразилося у душевних стражданнях яких зазнала позивач внаслідок неможливості 13 років використовувати вище зазначене майно за призначенням, а саме обробляти, садитита отримувати дохід, прикладаннямзусиль позивача для відновлення своїх прав на майно, та відстоюванні своїх прав в судах різних інстанцій,що призвело до постійного стресубезсоння та переживаннях позивача, що позначилося на здоров`ї останньої. Позивач з урахуванням втрати доходу протягом 13 років, погіршення свого здоров`я, та з урахуванням часу та зусиль, які вона приклала для відновлення своїх прав, адже відповідач навіть після рішень судів на її користь, не припинив порушувати її прав на майно (відкрито виконавче провадження). Тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості свої моральні страждання вона оцінює в сумі 100000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

У рамках виконавчого провадження ВП № 65223777 з примусового виконання виконавчих листів № 2/707/15/20 виданих 02.04.2021 року Черкаським районним судом Черкаської області старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком Сергієм Вікторовичем винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні від 29.06.2021 року, а саме: інженера - землевпорядника ОСОБА_5 для проведення виконавчих дій із встановлення зовнішніх меж земельної ділянки к/н 7124985200:02:004:1001 за адресою. АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості), при примусовому виконанні вимог виконавчих документів.

Позивачем, внаслідок протиправних, умисних дій відповідача, та небажання виконати рішення судів у добровільному порядку та на виконання вище зазначеної постанови державного виконавця було здійснено оплату за виконання спеціалістом інженером - землевпорядником ОСОБА_5 топографо-геодезичної зйомки у сумі 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату від 30.06.2021 року, рахунком - фактурою від 30.06.2021 року, договором на виконання топографо-геодезичної зйомки № 2906/21 від 29.06.2021 року та листа Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 23396 від 22.09.2022 року. Отже, дані витрати повинні бути відшкодовані позивачу відповідачем.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач, посилаючись на норми законодавства та судової практики, просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. матеріальних збитків на 100000,00 грн. моральної шкоди. Також просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1003,00 грн. та витрати на правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких становить 10000,00 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 194, 78 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1359, 40 грн витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надмірна тривалість судового розгляду внаслідок оскарження судових рішень не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, адже право на оскарження судового рішення гарантується ст. 55 Конституції України.

Крім того, хоч позивач і зазначає, що стан її здоров`я погіршився внаслідок протиправних дій відповідача, однак на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано доказів, які б свідчили про погіршення стану її здоров`я.

Водночас, як вбачається з актів державного виконавця від 24.05.2022 року, 29.08.2022 року від 07.09.2022 року, боржник ОСОБА_1 не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, та яке полягає в усуненні перешкод ОСОБА_2 у здійсненні нею права власності на земельну ділянку шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що відповідач своїми протиправними діями завдав моральної шкоди позивачу. Шкода, заподіяна позивачу також полягає у неможливості користуватись земельною ділянкою, садити город та збирати урожай, що порушує її право власності на земельну ділянку.

В той же час, на переконання суду, заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 100000 грн є завищеним та необґрунтованим, тому виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що на даний час рішення суду ще не виконано, суд вважав, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 20 000грн. моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 3000 грн, сплачених нею інженеру-землевпоряднику ФОП ОСОБА_5 за проведення топографо-геодезичної зйомки у рамках здійснення виконавчого провадження, у зв`язку із небажанням відповідача добровільно виконувати рішення суду, то суд першої інстанції врахував, що з аналізу змісту ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що витрати, понесені позивачем на залучення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні відносяться до витрат виконавчого провадження, та не є завданою матеріальною шкодою у розумінні вимог ЦПК, тому не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сучило А.О., вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Щодо ухвали суду першої інстанції від 23.11.2022 року про відмову у задоволенні клопотання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, то в апеляційній скарзі зазначено, що проведення судового засідання із викликом сторін дало б можливість детальніше дослідити матеріали та обставини справи, а відповідач мав би можливість надати роз`яснення по суті спору, та заперечення на пояснення третьої особи.

Вказує, що пояснення третьої особи прийняті судом з порушенням норм ЦПК України, а саме дані пояснення подані з пропущенням строку та не надано доказів направлення їх ОСОБА_1 .

Наголошено, що серед підстав стягнення з відповідача саме моральної шкоди позивач не зазначала невиконання рішення суду. Фактично судом відхилено підстави позову, натомість прийнято оскаржуване рішення ґрунтуючись на поясненнях третьої особи.

Вказує, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28.05.2020 року у справі №707/1607/17 боржником є виконаний, оскільки відповідно до цього рішення від ОСОБА_1 вимагалося наступне: припинити використання земельної ділянки для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд.

Вказує, що все, що зазначено виконавцем в актах державного виконавця не можна вважати таким, що підтверджує факт невиконання боржником рішення суду та вимог виконавця, адже фактично ОСОБА_1 не здійснює перешкод у користуванні земельною ділянкою власниками ділянки та не здійснює господарську діяльність на ній.

Зазначає, що відсутньою є вина відповідача у порушенні прав позивача та власне умисел в такому порушенні, в завданні шкоди. Позивачем не надано жодного доказу щодо страждань, глибини моральних страждань та відповідно на підставі чого вони виникли. Зазначено, що хоч і існував спір про право, проте кожна із сторін вважала, що порушено саме її право та умисел був направлений саме на його захист, а не на порушення права іншого учасника процесу. Заявлена сума компенсації за моральну шкоду та сума компенсації визначена в рішенні суду першої інстанції є необґрунтованою та не відповідає засадам розумності, зваженості та справедливості.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Манзар Т.В. вказує, що факт неправомірних та протиправних дій відповідача встановлені у судових рішеннях, які набрали законної сили.

Крім того, відповідно до актів державного виконавця від 24.05.2022 року, 29.08.2022 року, 07.09.2022 року боржник ОСОБА_1 не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, та яке полягає в усуненні перешкод ОСОБА_2 у здійсненні нею права власності на земельну ділянку шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач своїми протиправними діями завдав моральної шкоди позивачу. Шкода, заподіяна позивачу також полягає у неможливості користуватись земельною ділянкою, садити город та збирати урожай, що порушує її право власності на земельну ділянку.

Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не надавши відповідачу скористатися правом на подання заперечення і те, що третя особа подала пояснення з порушенням процесуальних строків не знаходить свого підтвердження, оскільки відповідач мав цікавитися справою та мав змогу подати клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням відповідних пояснень третьої особи.

Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено представником відповідача тільки у частині стягнення моральної шкоди, а тому і перегляду судом апеляційної інстанції воно підлягає саме у даній частині.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки по 1/2 частині площею 0,2946 га, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностіна нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктівнерухомогомайна щодо об`єкта нерухомого майна за № 68301819 від 16.09.2016 року.

Відповідач ОСОБА_1 , згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностіна нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктівнерухомогомайна щодо об`єкта нерухомого майна за № 71214439 від 24.10.2016 року, є власником земельної ділянки площею 0,2269 га, кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, цільове призначення якої для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

З 2010 року межі вказаних вище суміжних ділянок позивача та відповідача є предметом спору у численних судових справах, з приводу яких судами різних інстанцій ухвалювались наступні рішення.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2011 року в справі № 2а-2/2011 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Руськополянської сільської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_1 , про визнання недійсними рішення 43 сесії 5 скликання Руськополянської сільської ради від 03 квітня 2009 року № 43-19 «Про затвердження актів погодження меж земельних ділянок» та рішення Руськополянської сільської ради № 47-1 від 16 жовтня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2269 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, позов задоволено та визнано недійсними вказані вище рішення органу місцевого самоврядування.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Руськополянська сільська рада, Державне агентство із земельних ресурсів в особі Черкаської регіональної філії ДП «Укрспецзем», державний реєстратор виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Яжемчук О.А., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, звільнивши займану частину земельної ділянки, демонтувавши перешкоди і надавши вільний доступ на відновлення меж земельної ділянки, визнання права здійснити демонтаж встановлених перешкод без згоди іншого власника, та про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та її обтяжень щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Руськополянської сільської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Сафроненка В.А., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Руськополянської сільської ради від 07 вересня 2016 року про затвердження технічної документації, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки за кожним; позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково:

- визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 16 жовтня 2009 року № 47-1, (земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2269 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7124985200:02:004:0476);

- зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-13/VІІ від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд;

- у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено;

- у зустрічному позові ОСОБА_1 до Руськополянської сільської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Сафроненка В.А., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Руськополянської сільської ради від 07 вересня 2016 року про затвердження технічної документації, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки за кожним відмовлено повністю.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 адвоката Сучила А.О. та ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року у справі № 707/1607/17 без змін.

ПостановоюВерховного Суду від 20 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишено без змін.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2021 року скасовано (припинено) реєстраційний запис про право власності № 17046921від 13.10.2016року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкту нерухомого майна 1062967971249, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2021 року беззмін.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностіна нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктівнерухомогомайна щодо об`єкта нерухомого майна за № 309898616 від 15.09.2022 року, державним реєстратором виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненком В.А. 15.09.2022 року внесено відомості до реєстру про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2269 га, кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, цільове призначення якої для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 31.08.2022 року.

Згідно постанови старшого державного виконавця Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюка С.В. від 29.06.2021 року у рамках виконавчого провадження № 65223777, з виконання виконавчого листа №2/707/15/20 від 02.04.2021 року, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що боржником відповідно до акта державного виконавця від 11.06.2021 року у порядку, передбаченого ст. 63 ЗУ Про виконавче провадження рішення суду не виконано без поважних причин, виникла необхідність вжити заходи примусового виконання рішення, що передбачені цим Законом та рішенням суду без участі боржника шляхом залучення спеціаліста для визначення зовнішніх меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для усунення перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності на земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_1 площею 0,2946 га з кадастровим номером 7124985200:02:004:1001 для подальшого припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд. Залучено інженера-землевпорядника ОСОБА_5 для проведення виконавчих дій із встановлення зовнішніх меж земельної ділянки з кадастровим номером 7124985200:02:004:1001 за адресою АДРЕСА_1 при примусовому виконанні вимог виконавчих документів.

Згідно супровідного листа від 29.06.2021 року № 18419/1 вказану постанову державного виконавця направлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 .

Позивачем до позовної заяви додано рахунок-фактуру № 3003/2021 від 30.06.2021 року, згідно якої ОСОБА_2 сплатила ФОП ОСОБА_5 3000,00 грн. оплати за договором про виконання топографо-геодезичної зйомки № 2906/21 від 29.06.2021 року. Також додано договір на виконання топографо-геодезичної зйомки № 2906/21 від 29.06.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 та квитанцію № 0.0.2179450718.1 від 30.06.2022 року про сплату ОСОБА_2 3000,00 грн. ФОП ОСОБА_5 .

У заяві ОСОБА_2 , яку адресовано начальнику Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Романенку Р.П. від 30.06.2021 р., та зареєстровано 12.07.2021 р., позивач просить долучити до матеріалів виконавчого провадження по стягненню коштів з ОСОБА_1 на її користь за виконання топографо-геодезичної зйомки згідно договору № 2906/21 від 29.06.2021 р. як авансових витрат на проведення виконавчих дій.

У відповіді на звернення ОСОБА_2 до Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.09.2022 року № 233396, зазначено, що оплата послуги інженера-землевпорядника ОСОБА_5 Черкаським районним відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не проводилась. Проте на адресу відділу 30.06.2021 року надійшла заява ОСОБА_2 згідно якої стягувач самостійно розрахувався з інженером-землевпорядником ОСОБА_5 та надано копію квитанції про оплату вищевказаних послуг на суму 3000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 16 жовтня 2009 року № 47-1, (земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2269 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7124985200:02:004:0476); зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-13/VІІ від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд;

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 адвоката Сучила А.О. та ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року у справі № 707/1607/17 без змін.

ПостановоюВерховного Суду від 20 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишено без змін.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2021 року скасовано (припинено) реєстраційний запис про право власності № 17046921від 13.10.2016року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкту нерухомого майна 1062967971249, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.07.2021 року беззмін.

Статтею 56 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно достатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 23 ЦК Українипередбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

У пунктах 2, 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами), судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.»

Cпори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції Україниабо випливає з її положень.

Суд при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди повинен встановити її наявність, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18, провадження № 61-14498св20, зазначено, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби не єбезумовноюпідставою для висновку пронаявність причинного зв`язкуміж невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18; від28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19, зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. При цьому саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій органу Державної виконавчої службине є безумовноюпідставоюдля висновкупро наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб Державної виконавчої служби та завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Частиною першоюстатті 12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першоюстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина першастатті 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 вказує, що умисність, неправомірність та протиправність дій відповідача ОСОБА_1 , який умисно, безперервно протягом 13 років користується власністю позивача, а саме протиправно без дозволу останньої та іншого співвласника земельної ділянки використовує частину земельної ділянки площею 0,070 га кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 призвело до моральних страждань позивача, що виразилося у душевних стражданнях, яких зазнала позивач унаслідок неможливості 13 років використовувати вище зазначене майно за призначенням, а саме обробляти, садити та отримувати дохід, прикладанням додаткових зусиль позивачем для відновлення своїх прав на майно, в безперервному перебуванні та відстоюванні своїх прав в судах різних інстанцій, що призвело до постійного стресу, безсоння та переживаннях позивача, що відкладалося на здоров`ї останньої. Вказує, що відповідач не припинив порушувати прав останньої на майно (відкрито виконавче провадження).

Тобто в мотивування завданої моральної шкоди, позивач вказувала на те, що у неї погіршився стан здоров`я та на те, що судові рішення відповідачем не виконані.

Як вбачається з листа Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.09.2022 року №23396, на виконанні у Черкаському відділі ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувають виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів №2/707/15/20 виданих 02.04.2021 року Черкаським районним судом Черкаської області, а саме АСВП №65224530 та АСВП №65223777 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ним права власності земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 .

Тобто, установлено, що наразі тривають виконавчі дії.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем докази на підтвердження завданої моральної шкоди, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження завдання моральної шкоди позивачу, та доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, що стало підставою пред`явлення позову про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

В той же час, колегія суддів враховує, що позивачем не надано довідок, консультацій, висновків лікарів, які б свідчили про погіршення її стану здоров`я.

Посилання в позовній заяві на те, що судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено неправомірність дій відповідача та, зокрема, зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності на земельну ділянку, не підтверджують обставин, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та діями відповідача, а тому такі обставини позивач мала довести на загальних підставах.

При цьому примусове виконання рішення суду покладається на органи державної виконавчої служби і саме ці органи здійснюють примусове виконання судових рішень відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положенняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Належних доказів наявності спричиненої відповідачем моральної шкоди, як об`єкту деліктного правопорушення, матеріали справи не містять, а тому позов підлягає залишенню без задоволення.

Щодо наданих третьою особою Черкаським відділом ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) письмових пояснень, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 181 ЦПК України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою-шостою статті 178 цього Кодексу. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи отримати відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 4 статті 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (пункт 2 частини 5 статті 178 ЦПК України).

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву. В ухвалі зазначено, що треті особи мають право подати до суду письмові пояснення по суті справи відповідно до ст. 181 ЦПК України у строк, встановлений для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 20 жовтня 2022 року Черкаський районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) отримав 02 листопада 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 1800108755318 (а.с. 96).

До пояснень по суті спору представником Черкаського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22 листопада 2022 року долучено копії виконавчих листів від 02.04.2021 року, які видано Черкаським районним судом Черкаської області, де стягувачами є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , боржником ОСОБА_1 , зокрема про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-13/VІІ від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд. Додано копії постанов від 23.04.2021 року про відкриття виконавчих проваджень № 65224530 та № 65223777 з виконання вищезазначених виконавчих листів, копії актів державного виконавця, складених 24.05.2022 року, 29.08.2022 року від 07.09.2022 року про невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду про усунення перешкод стягувачам у користуванні та здійсненні права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124985200:02:004:1001. 29.08.2022 року ОСОБА_2 звернулась до відділу з заявою про те, що станом на 29.08.2022 року боржником рішення суду не виконано та проігноровано. На її земельній ділянці до цього часу перебуває його майно, яке заважає їй користуватися її власністю, а саме незібраний урожай, кілька виноградних кущів, закопані металеві стовпчики, а також паркан від вулиці, який знаходиться на її земельній ділянці. В усній розмові боржник повідомив їй, що самостійно та добровільно не виконуватиме рішення суду.

Останнім днем подачі письмових пояснень третьої особи є 17 листопада 2022 року, водночас такі пояснення надані суду 22 листопада 2022 року, тобто з пропуском строку для їх подання. Клопотань про поновлення строку третьою особою заявлено не було. Крім того, дані пояснення не направлялися іншим учасникам справи. Тому суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду пояснення третьої особи у відповідності до вимог статті 126 ЦПК України.

Отже, вказані пояснення не можуть бути покладені в основу судового рішення, а тому колегія суддів не бере їх до уваги при розгляді даної справи.

В частині доводів апеляційної скарги, що суд повинен був задовольнити клопотання сторони відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, оскільки вказане сприяло б повноті судового розгляду, то колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

У частинах першій, четвертій статті 279 ЦПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин п?ятої, шостої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Тлумачення зазначених положень статті 279 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що за наявності клопотання однієї із сторін про розгляд справи, яка призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін суд першої інстанції зобов?язаний призначити розгляд такої справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відмовити в задоволенні зазначеного клопотання суд може виключно за сукупності умов, визначених у частині шостій статті 279 ЦПК України. Тобто однією з таких умов є те, що така відмова може стосуватись лише малозначних справ згідно закону (пункт 1 частини четвертої статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працезданих осіб.

Предметом позову у цій справі, є стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача, розглянувши справу без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не дотримався норм матеріального права та ухвалив рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому дане судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 292,17 грн (виходячи з оспореної суми), а тому вказана сума підлягає стягненню з позивача на його користь.

Щодо витрат на правничу допомогу понесених ОСОБА_1 у суді першої інстанції, які він в поданій апеляційній скарзі просить переглянути, то колегія суддів враховує, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16 січня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сучила А.О. про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. Вказану ухвалу суду стороною відповідача в апеляційному порядку не оскаржено, а тому підстав для перерозподілу даних витрат колегія суддів не вбачає.

Щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то адвокатом Сучилом А.О. на їх підтвердження надано Додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги №28 від 18.01.2019 року від 23.12.2022 року, в якій визначено. що оплата послуг адвоката по цивільній справі №707/2378/22, що перебуває у Черкаському апеляційному суді складає 10000 грн; Акт прийому-передачі виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги №28 від 18 січня 2019 року від 31.01.2023 року на суму 10000 грн.

Заяв про неспівмірність зазначених витрат до суду апеляційної інстанції не надходило, а тому вони підлягають до стягнення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаСучила АртемаОлеговича- задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 292, 17 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: