Ухвала
17 березня 2023 року
м. Київ
справа № 707/2378/22
провадження № 61-3698ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката Манзар Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування майнової та моральної шкодиу загальному розмірі 103 000 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 194,78 грн у відшкодування судового збору, 1 359,40 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
У іншій частині позову відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 292,17 грн у відшкодування судового збору, 10 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи.
10 березня 2023 року подана до Верховного Суду касаційна скаргаОСОБА_1 та адвоката Манзар Т. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій заявники просять скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року і залишити в силі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2022 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684 грн.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що ціна позову ОСОБА_1 складає 103 000 грн, і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).
Отже, справа є малозначною в силу вимог закону.
Право на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 та адвокат Манзар Т. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , обґрунтовують тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для позивача виняткове значення, а також тим, що позивач позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Посилання заявників не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявниками не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та адвоката Манзар Т. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , забезпечить єдність судової практики і є пріоритетним у порівнянні з малозначним характером справи.
Зазначені заявниками у касаційній скарзі обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтовані тим, що вирішення справи Верховним Судом має виняткове значення для позивача. Вказані доводи касаційної скарги не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявників з діями відповідача або з оскаржуваним судовим рішенням у цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Обґрунтування касаційної скарги позбавленням можливості спростуватиобставини, встановлені оскаржуваним судовим рішеннямпри розгляді іншої справи, не підтверджують наявність виключень, визначених
підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд виходить з того, що наведене заявниками твердження не дає підстав для висновку про те, що позивач відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями. ОСОБА_1 та адвокатом Манзар Т. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не зазначено, в яких саме справах, що перебувають на розгляді в судах, позивач позбавлена можливості спростувати обставини, в чому полягає така неможливість. Виключно вказівка на таке виключення у касаційній скарзі не може свідчити про наявність підстав для розгляду справи по суті судом касаційної інстанції, оскільки правове значення у разі відповідного обґрунтування права на касаційне оскарження має неможливість спростувати обставини, встановлені саме оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи, що припускає звільнення від доказування.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, заявниками належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та адвоката Манзар Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.03.2023 |
Оприлюднено | 14.04.2023 |
Номер документу | 110208031 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Карпенко Світлана Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні