Рішення

від 21.07.2010 по справі 22/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.07.10 р.                                                                                    Справа № 22/125                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов’янськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача, Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,

про стягнення 15 830,29 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Слов’янськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка Донецької області, про стягнення 15 830,29 грн., в тому числі 12 464,00грн. основного боргу, 3 365,28 грн. штрафу та 1,01 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу від 01.12.2009 року, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії  договору купівлі-продажу №13/53 від 01.12.2009 року, акту звірки взаємних розрахунків за 01.12.2009р. по 30.03.2010р., замовлень №РК-1004863 від 02.03.2010р., №РК-1006841 від 16.03.2010р., №РК-1006259 від 12.03.2010р., №РК-1005295 від 05.03.2010р. та №РК-1002906 від 19.02.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-226 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься в інших документах, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача, підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір купівлі-продажу №13/53 від 01.12.2009р.

За змістом укладеного між сторонами правочину Продавець зобов’язується передати Покупцю у власність продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти її та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу обумовлено предмет договору, яким є кондитерські вироби. Також цим пунктом визначено, що найменування та повний асортимент продукції зазначається у протоколі узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п.1.3 договору, кількість продукції, яка передається, визначається видатковими накладними протягом строку дії цього правочину.

Як встановлено п.2.1 договору купівлі-продажу №13/53, поставки продукції здійснюються автотранспортом Продавця партіями, розмір яких визначається заявками Покупця та зазначається у видаткових накладних. Надання заявок можливе любим зручним для сторін способом.

Пунктом 2.4 договору передбачений перехід права власності на товар від Продавця до Покупця в момент передачі продукції по накладній.

Крім того, при передачі партії продукції Продавець зобов’язаний надати Покупцю в обмін на довіреність форми М-2 видаткову накладну, якісне посвідчення (п.2.5 договору).

Строк поставки продукції визначений п.2.7 правочину та складає 3 дні з моменту надання заявки.

Розділом 5 наведеної угоди сторонами встановлений, зокрема, порядок розрахунків. Відповідно до п.5.3 договору, оплата продукції здійснюється Покупцем у національній валюті України у готівковій формі шляхом внесення грошових сум до каси Продавця з відстрочкою платежу від поставки до постави але не більш семи календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, приймаючи до уваги наведені умови договору купівлі-продажу №13/53 від 01.12.2009р., передумовою виникнення обов’язку Відповідача щодо оплати товару є його поставка, яка у свою чергу, за змістом п.2.4, відбувається в момент передачі продукції по накладній, що повинна бути сформована при передачі партії товару Покупцю та містити визначення кількості товару, який передається.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Вони повинні мати такі обов’язкові реквізити як: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було зазначено вище, за приписами Господарського процесуального кодексу України, судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведені умови договору купівлі-продажу №13/53 та приписи Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» документом, який підтверджує поставку продукції є видаткова накладна, оформлена з додержанням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, Позивачем у якості доказу виконання свого обов’язку щодо поставки товару Відповідачу за укладеним з останнім правочином суду представлений акт звірки взаємних розрахунків за 01.12.2009р. по 30.03.2010р. та замовлення №РК-1004863 від 02.03.2010р., №РК-1006841 від 16.03.2010р., №РК-1006259 від 12.03.2010р., №РК-1005295 від 05.03.2010р. та №РК-1002906 від 19.02.2010р.

Видаткові накладні, передбачені умовами договору купівлі-продажу та необхідність яких при здійсненні господарської операції встановлена наведеним законом, незважаючи на вимоги суду, Позивачем не представлені.

Однак, суд вважає, що зазначені надані документи не можуть розглядатися як докази передачі товару Відповідачу в межах умов договору купівлі-продажу №13/53 від 01.12.2009р., з огляду на наступне.

Акт звірки взаєморозрахунків за 01.12.2009р. по 30.03.2010р. між сторонами не може бути прийнятий в якості доказу виникнення боргу у Відповідача перед Позивачем за фактичними взаємовідносинами, оскільки цей документ не є первинним, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується саме первинними документами (накладними, рахунками тощо).

Крім того, акти звіряння взаєморозрахунків не можуть свідчити про здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна, оскільки їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін. Акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

До того ж акт звірки розрахунків є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств і не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості.

Замовлення, що містять матеріали справи також не можуть бути прийняти як підтвердження здійснення господарської операції з поставки товару, тобто виконання обов’язку Позивача, оскільки за змістом договору ці документи є лише фіксацією розміру продукції, яку потребує (замовляє) Відповідач та, що повинна бути поставлена йому у відповідності до приписів договору купівлі-продажу.

Одночасно, замовлення №РК-1004863 від 02.03.2010р., №РК-1006841 від 16.03.2010р., №РК-1006259 від 12.03.2010р., №РК-1005295 від 05.03.2010р. та №РК-1002906 від 19.02.2010р. не можуть бути прийняті судом у якості первинної документації, оскільки вони не містять обов’язкових реквізитів, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Зокрема, назва документа (форми) визначена як „замовлення”; не зрозуміло місце складання; відсутня назва підприємства, від імені якого складено документ; не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, крім того, у графі „Відпустив” зазначено прізвище та ім’я „Кот Женя”, який, виходячи з фактичних обставин справи, не є жодною із сторін за договором купівлі-продажу №13/53. Будь-які довіреності щодо делегування повноважень стосовно передачі товару за наведеним правочином вказаній особі до матеріалів справи не додано, як і пояснень щодо цього.

Таким чином, документи, що представлені Позивачем в якості доказів по справі не мають доказової сили з вищезазначених причин.

Інших доказів передачі товару Відповідачу в межах умов спірного договору Позивач не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару за договором купівлі-продажу №13/53 від 01.12.2009р. та, як наслідок, виникнення у Відповідача зобов’язання щодо оплати товару.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з Відповідача 3 365,28 грн. штрафу та 1,01 грн. пені, оскільки Позивачем не доведено наявності обов’язку оплати товару та факту не виконання Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу №13/53 від 01.12.2009р.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32 - 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні  позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов’янськ Донецької області, до Відповідача, Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Горлівка Донецької області, про стягнення 15 830,29 грн., в тому числі 12 464,00грн. основного боргу, 3 365,28 грн. штрафу та 1,01 грн. пені відмовити.

2.          В судовому засіданні 21.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

3.       Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя