Рішення

від 09.02.2023 по справі 752/13801/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13801/18

Провадження № 2/752/192/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.02.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до Голосіївської районного в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-489/09 ОСОБА_1 відмовлено у вселенні до квартири АДРЕСА_1 . Підставою для прийняття вказаного рішення суду був той факт, що представник Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві, який приймав участь у розгляді справи, в судовому засіданні зазначив, що ордер на підставі якого позивач вселився до квартири АДРЕСА_1 розпорядженням Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві було скасовано, при цьому, до суду було надано відповідні документи. Згідно відповіді від 19.06.2008, наданої Київміськбудом квартира АДРЕСА_1 - ОСББ «Білий дім» передано службове житло на правах користувача, яке підлягає реєстрації в житловому фонді Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві як службове. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 по справі № 2а-19311/11/2670 було встановлено, що розпорядження Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві щодо скасування позивачу ордеру на вселення до вказаної вище квартири є незаконним. Таким чином, позивач зазначає, що внаслідок вказаних неправомірних дій представника Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві в Голосіївському районному суді м. Києва останньому було завдано моральну та матеріальну шкоду.

Враховуючи викладене, просив стягнути за рахунок державного бюджету (Державна казначейська служба України) завдану Голосіївською районною державною адміністрацією у м. Києві майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 1080000 грн.; визнати за позивачем право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордеру; усунути перешкоди в користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.07.2018 року, відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2021 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - задоволено. Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Голосіївської районної в м. Києві районної державної адміністрації - Єфіменко Вікторії Ігорівни у залученні в якості співвідповідача Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» (ідентифікаційний номер: 25637495; місцезнаходження: 03022, м. Київ, пров. Жуковського, буд. 10) до участі у розгляді цивільної справи № 752/13801/18 за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2021 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про витребування у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» належним чином завірених копій документів на підтвердження права користування або права власності на квартиру АДРЕСА_2 - задоволено. Витребувано від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» (ідентифікаційний номер: 25637495; місцезнаходження: 03022, м. Київ, пров. Жуковського, буд. 10) належним чином завірених копій документів на підтвердження права користування або права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районного в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про відшкодування шкоди, до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив. Будь-яких заяв та клопотань не надав.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили. Будь-яких заяв та клопотань не надали.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-407/09 від 27.05.2009 позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про визнання права користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та вселенні у вказане приміщення - залишено без задоволення.

Позивач посилається на те, що під час судового засідання по вищевказаній справі № 2-407/09 було повідомлено про те, що голосіївською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 22.10.2009 № 842, яким було анульовано ордер виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Як вбачається з тексту рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-407/09 від 27.05.2009 представником Голосіївської районної державної адміністрації було повідомлено, що спірна квартира не належить до комунальної власності району, а тому право розпоряджатися нею відсутнє.

Відповідно до Акту № 1/756 від 17.12.1998, Віце-президент АТ ХК «Київміськбуд» ОСОБА_3 з однієї сторони, та Голова правління Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» Гурський Б.В., з другої сторони, склали цей акт про те, що перший передав, а другий прийняв нижчезазначену площу, а саме: 1 поверх, квартира АДРЕСА_3 , житловою площею 22,17 кв.м., загальною площею 44,58 кв.м.; 1 поверх квартира АДРЕСА_4 , житловою площею 22,17 кв.м., загальною площею 44,58 кв.м., примітка: Акт № 898 від 31.12.1997. Всього передається 2 квартири загальною площею 89,16 кв.м., для службових потреб.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст.ст. 1173, 1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Як встановлено судом, внаслідок проведеної Державою реформи управління, що реалізовувалося Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві» та розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи припинили свою діяльність шляхом ліквідації та були створені районні в місті Києві державні адміністрації, які не мають повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до норм ЦК України, однією з форм припинення юридичної особи є її ліквідація, при якій вона перестає існувати зі всіма правами і обов`язками, що їй належать. При цьому права і обов`язки ліквідованої юридичної особи не переходять до інших осіб.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, який бере участь у справі як відповідач.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Таким чином, всі розпорядження відносно ОСОБА_1 приймались ліквідованим органом. До новоствореної районної в місті Києві державної адміністрації, після скасування у судовому порядку розпорядження ліквідованої Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 № 842, позивач не звертався. При цьому суд зазначає, що позивач не спростував вказані факти.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»

Положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Таким чином, всі розпорядження відносно ОСОБА_1 приймались ліквідованим органом. До новоствореної районної в місті Києві державної адміністрації, після скасування у судовому порядку розпорядження ліквідованої Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.10.2009 № 842, позивач не звертався. При цьому суд зазначає, що позивач не спростував вказані факти.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Тобто, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, та те, що позивачем всупереч вищевказаним нормам цивільного процесуального права, належним чином не доведений факт заподіяння відповідачами шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останніх в її заподіянні, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про відшкодування шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.Ю. Мазур