Постанова

від 13.09.2023 по справі 752/13801/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/7712/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/13801/18

13 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

за участю секретаря

судового засідання - Смолко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про відшкодування шкоди, визнання права користування квартирою та усунення перешкод у користуванні квартирою,-

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, визнання права користування квартирою та усунення перешкод у користуванні квартирою.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-489/09 йому відмовлено у вселенні до квартири АДРЕСА_1 . Підставою для прийняття вказаного рішення суду був той факт, що представник Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві, який приймав участь у розгляді справи, в судовому засіданні зазначив, що ордер, на підставі якого він вселився до квартири АДРЕСА_1 , розпорядженням Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві було скасовано, до суду було надано відповідні документи.

З відповіді № 2925/0/2-08 від 19 червня 2008 року, наданої АТХК «Київміськбуд», вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була передана ОСББ «Білий дім» як службове житло на правах користувача, та підлягало реєстрації в житловому фонді Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві як службове житло.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року у справі № 2а-19311/11/2670 за його позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім», було встановлено, що розпорядження Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві щодо скасування ордеру на його вселення до вказаної вище квартири є незаконним.

Зазначав, що внаслідок вчинення вищевказаних дій представником Голосіївської РДА у м. Києві під час розгляду Голосіївським районний судом справи №2-489/09 щодо виселення його з квартири АДРЕСА_1 , він втратив житло, яке надане йому законно на підставі ордеру, чим йому було заподіяно значну матеріальну шкоду, яка виразилася у необхідності винаймати ( орендувати) житло.

Враховуючи кількість років та, відповідно, місяців, вартість його витрат на оренду житла, зважаючи на середньостатистичний розмір вартості оренди житла у м. Києві, яка станом на липень 2018 року становить 9000 грн./міс, розмір завданої йому майнової (матеріальної) шкоди за повних 120 місяців становить 1 080 000,00 грн.

Ураховуючи зазначене, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок державного бюджету (Державна казначейська служба України) на його користь завдану Голосіївською РДА у м. Києві майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 1 080 000,00 грн; визнати за ним, ОСОБА_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордеру та усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року залучено до участі у розгляді цивільної справи № 752/13801/18 за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» (далі - ОСББ «Білий Дім») (а.с.84-85).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про відшкодування шкоди, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухвалені рішення суд першої інстанції начебто встановив, що відповідач Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація - є неналежним відповідачем, і саме з цих підстав ухвалив рішення про відмову у задоволені позову.

Позицію суду про те, що Голосіївська РДА не є правонаступником Голосіївської РДА у м. Києві вважає помилковою та необґрунтованою, так як судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Рішення Київської міської ради від 09 вересня 2010 року N 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, зокрема, Голосіївську районну у місті Києві раду, а також припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районних в місті Києві рад, у тому числі - Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію. Частиною 3 Указу Президента N 70/99 від 27 січня 1999 року «Про Положення про місцеву державну адміністрацію» - встановлено, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, узятих зобов`язань та покладених на них законодавством обов`язків.

Таким чином, на думку позивача, відповідач Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація - є належним відповідачем у справі, а висновки суду першої інстанції необґрунтованими. Відповідно, його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - Королькова Вікторія Ігорівна просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року грунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації немає жодних правових підстав розпоряджатись спірною квартирою, про що свідчать надані ОСББ «Білий Дім» до суду завірені належним чином копії документів, а саме: копія акту № 1/756 від 17 грудня 1998 року, в якому йдеться про передачу спірної квартири для службових потреб ОСББ «Білий Дім».

У справі № 2-407/09 за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСББ «Білий Дім» про визнання права користування жилим приміщенням і вселення також було встановлено, що спірна квартира є спільною власністю членів ОСББ і тільки ОСББ «Білий Дім» вправі розпоряджатися нею, оскільки остання була передана від АТХК «Київміськбуд» на баланс ОСББ. В свою чергу, представником Голосіївської РДА під час розгляду справи № 2-407/09 було повідомлено, що спірна квартира не належить до комунальної власності району, а тому права розпоряджатися нею у Голосіївської РДА відсутнє.

Звернула увагу на те, що позивач не зазначає в чому саме полягають порушення його охоронюваних законом прав та інтересів з боку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Просила врахувати, що внаслідок проведеної Державою реформи управління, що реалізовувалося Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві» та розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи припинили свою діяльність шляхом ліквідації та були створені районні в місті Києві державні адміністрації, які не мають повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України однією з форм припинення юридичної особи є її ліквідація, при якій вона перестає існувати зі всіма правами і обов`язками, що їй належать. При цьому права і обов`язки ліквідованої юридичної особи не переходять до інших осіб.

У визначений ухвалою апеляційного суду строк відповідач Державна казначейська служба України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім», не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Питель Микола Степанович повністю підтримали доводи апеляційної скаргни та просили її задовольнити.

Відповідачі Голосіївська районна в м. Києві державної адміністрації, Державна казначейська служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» участь представників в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідачів Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Державної казначейської служби України, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім».

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до акта № 1/756 від 17 грудня 1998 року, укладеного між АТ ХК «Київміськбуд» та ОСББ «Білий Дім», передана для службових потреб ОСББ «Білий Дім» (а.с. 4, 112 ).

Із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів вбачається, що спірні питання, що виникли між ОСОБА_1 та Голосіївською районною в м. Києві державної адміністрації, ОСББ «Білий Дім» щодо права користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 , були предметом розгляду судом.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2009 року у цивільній справі №2-407\09 позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про визнання права користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та вселення у вказане приміщенні залишено без задоволення (а.с. 21-23).

Обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 2-407\09, що набрало законної сили, вказують на те, що АТХК «Київміськбуд» на баланс ОСББ «Білий Дім» (Авізо 1\476 від 11.11.1998 і акт № 1/756 від 17.12.1998) були передані житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та дві квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 для службових потреб, які є спільною колективною власністю ОСББ«Білий Дім». Спірна квартира на праві власності не зареєстрована і знаходиться на балансі ОСББ «Білий Дім».

Позивач ОСОБА_1 з 03 жовтня 1998 року по жовтень 2000 року працював слюсарем - сантехніком на умовах строкового трудового договору із ОСББ, у зв`язку із чим з дозволу адміністрації ОСББ вселився разом із сім`єю в спірну квартиру (квартиру АДРЕСА_1 ).

Після припинення трудових відносин із ОСББ продовжував проживати в спірній квартирі, з якої був примусово виселений 11 червня 2008 року на підставі рішення Голосіївського райсуду м. Києва від 26 грудня 2006 року.

Позивач на час пред`явлення позову в жовтні 2007 року не мав реєстрації по місту Києву, не знаходився на квартирному обліку, як особа, що потребує поліпшення житлових умов, і не перебував з жовтня 2000 року в трудових відносинах з ОСББ, крім того, будь-якого рішення Голосіївською РДА про надання позивачу спірної квартири, відповідно до вимог статті 58 ЖК України, не приймалося.

В рамках розгляду цивільної справи № 2-489/09 рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 21 грудня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім», третя особа: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про вселення у квартиру АДРЕСА_1 з усіма проживаючими членами сім`ї.

В частині зустрічного позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» до ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним провадження у справі закрито (а.с. 5-6).

У вказаній цивільній справі № 2-489/09 судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року визнано за ОСОБА_1 право на користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язано Голосіївську районні в м. Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_1 ордер на вказану квартиру.

На виконання рішення суду Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 09 січня 2008 року ОСОБА_1 видано ордер № 14019 серія Б на жиле приміщення площею 22,17 кв.м., яке складається з 1 кімнати за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2008 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

За результатами нового судового розгляду рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Оскільки при новому розгляді справи позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено, а скасоване судове рішення виконано, розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року ордер серії «Б» № 14019 від 09 січня 2009 року, виданий ОСОБА_1 на вселення в спірне жиле приміщення, анульовано.

У 2011 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 22 жовтня 2009 року № 842 (справа № 2а-19311/11/2670) - а.с. 7-9.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-19311/11/2670, що набрало законної сили, вказують на те, що29 грудня 2007 року Голосіївська РДА Розпорядженням № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району м. Києва» на підставі ст. 51 Житлового кодексу УРСР, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року № 2-5496/07 та враховуючи рішення Громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації від 20 грудня 2007 року вирішила видати ордер ОСОБА_1 1959 р.н., який один мешкає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , житловою площею 22, 17 кв.м.; на квартирному обліку не перебуває: на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 22, 17 кв. м. на 1 особу.

Згідно ордеру від 09 січня 2008 року № 014019 серія «Б» на жиле приміщення він виданий ОСОБА_1 з родиною з однієї особою на право заняття жилого приміщення жилою площею 22, 17 кв. м., яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , - на підставі Розпорядження Голосіївська РДА від 29 грудня 2007 року № 1850.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2008 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року було скасовано.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року по справі № 2-407/09 позов ОСОБА_1 до Голосіївської РДА, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про визнання права користування жилим приміщенням в кв. АДРЕСА_1 та вселення у вказане приміщення залишено без задоволення.

22 жовтня 2009 року Голосіївська РДА Розпорядженням від 22 жовтня 2009 року № 842 «Про надання житлових приміщень мешканцям Голосіївського району м. Києва» на підставі ст. 51 Житлового кодексу УРСР з урахування рішення Громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації від 15 жовтня 2009 року вирішила Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району м. Києва» вважати таким, що втратило чинність (п. 7). Ордер серії «б»№ 14019 від 09 січня 2008 року анулювати (п. 8).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року № 842 в частині визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва`та анулювання ордеру серії «Б»№ 14019 від 09 січня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року у справі № 2а-19311/11/2670 було встановлено, що розпорядження Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві щодо скасування ордеру на вселення ОСОБА_1 до спірної квартири є незаконним, позивач ОСОБА_1 у липні 2018 року звернувся до суду у порядку цивільного судочинстваз вимогами про відшкодування шкоди, визнання права користування квартирою та усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім», про відшкодування шкоди, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведений факт заподіяння відповідачами шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останніх в її заподіянні.

В частині вирішених вимог ОСОБА_1 про визнання права користування квартирою та усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 рішення суду першої інстанції висновків не містить.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

За статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (незаконних) рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, а також інші докази.

У справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості заявлених вимог покладається на позивача, який має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених умов, які необхідні для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.

Фактичні обставини у справі, яка переглядається, вказують на те, що квартира АДРЕСА_1 не належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а тому у відповідної ради міста Києва, зокрема, у Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, відсутнє право володіти, користуватися, розпоряджатися вказаним майном на власний розсуд і в своїх інтересах.

Відповідно до акту № 1/756 від 17 грудня 1998 року, укладеного між АТ ХК «Київміськбуд» та ОСББ «Білий Дім», квартира АДРЕСА_1 передана для службових потреб ОСББ «Білий Дім» і знаходиться на балансі ОСББ «Білий Дім» (а.с. 4, 112 ).

Спірні питання, що виникли між ОСОБА_1 та Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією, ОСББ «Білий Дім» щодо права користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 , були предметом розгляду судом.

Із обставин, встановлених судовим рішенням у цивільній справі № 2-489/09 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім», третя особа Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, про вселення в квартиру АДРЕСА_1 , що набрало законної сили, вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року визнано за ОСОБА_1 право на користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язано Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_1 ордер на вказану квартиру.

На виконання вказаного рішення суду Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 09 січня 2008 року видано ОСОБА_1 ордер № 14019 серія Б на жиле приміщення площею 22,17 кв.м., яке складається з 1 кімнат за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2008 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

За результатами нового судового розгляду рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року (справа № 2-407\09), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва, позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСББ «Білий Дім», з урахуванням змінених позовних вимог, про визнання права користування жилим приміщенням і вселення залишено без задоволення.

Розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року ордер серії «Б» № 14019 від 09 січня 2008 року, виданий ОСОБА_1 на вселення в спірне жиле приміщення (квартиру АДРЕСА_1 ), анульовано.

Матеріалами справи підтверджується, що у 2011 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 22 жовтня 2009 року № 842, яким Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією анульовано ордер серії «Б» № 14019 від 09 січня 2008 року, виданий ОСОБА_1 на вселення в спірне жиле приміщення (квартиру АДРЕСА_1 ).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року (справа № 2а-19311/11/2670) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, з визнанням протиправним та скасуванням розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року № 842 в частині визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва» та анулювання ордеру серії «Б» № 14019 від 09 січня 2008 року.

У справі, яка переглядається, позивач, посилаючись на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року у справі № 2а-19311/11/2670 було встановлено, що розпорядження Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві від 22 жовтня 2009 року № 842 щодо скасування ордеру на вселення ОСОБА_1 до спірної квартири є незаконним, вважав, що вчинення вищевказаних дій Голосіївською РДА у м. Києві під час розгляду Голосіївським районний судом міста Києва цивільної справи №2-489/09, за результатом вирішення якої судом відмовлено у позові про його вселення в квартиру, призвело до того, що він втратив житло (квартиру АДРЕСА_1 ), яке надане йому законно на підставі ордера, чим йому заподіяно значну матеріальну шкоду, яка виразилася у необхідності винаймати житло в оренду протягом 120 місяців (10 років).

Отже, завдання шкоди позивач фактично пов`язує із фактом вчинення Голосіївською районною державною адміністрацією у м. Києві неправомірних (незаконних) дій, пов`язаних з визнанням таким, що втратило чинність розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва» та анулювання ордеру серії «Б» № 14019 від 09 січня 2008 року на вселення ОСОБА_1 в спірне жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .

Як на доказ протиправних (незаконних) дій Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, позивач посилається на обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі № 2а-19311/11/2670, що набрало законної сили.

Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено частиною 7 статті 82 ЦПК Україниправова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що правова оцінки, надана судом у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року в адміністративній справі № 2а-19311/11/2670, вказує на те, що спірне розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року № 842 в частині визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва» та анулювання ордеру серії «Б» № 14019 від 09 січня 2008 року, не містить посилання як на підставу його прийняття на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року по справі № 2-407/09, даних відносно набрання ним законної сили на момент прийняття спірного розпорядження суду не надано, а також не надано доказів виселення позивача ОСОБА_1 та визнання недійсним ордеру на жиле приміщення в судового порядку.

Разом з тим, із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів у справі, яка переглядається, вбачається, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року (справа № 2-407\09), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва, набрало законної сили.

Під час судового розгляду справи позивач підтвердив, про що і вказують доводи в обґрунтування позовних вимог, що його було виселено із квартири АДРЕСА_1 у 2008 році та протягом 10 років (120 місяців), що припадають на час пред`явлення позову до суду у цій справі (липень 2018 року), він не користується квартирою.

Ордер серії «Б» № 14019 від 09 січня 2008 року на вселення ОСОБА_1 в спірне жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 видано Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року, яким зобов`язано Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_1 ордер на вказану квартиру.

Вказане рішення суду від 22 листопада 2007 року скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2008 року та в силу вимог закону не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Встановлені обставини у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2009 року (справа № 2-407\09), що набрало законної сили, яким за результатом нового судового розгляду справи позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСББ «Білий Дім», з урахуванням змінених позовних вимог, про визнання права користування жилим приміщенням і вселення залишено без задоволення, вказують на те, що ОСОБА_1 не набув у встановленому законом порядку право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Оскільки визнання ордера недійсним з мотивів, що він виданий на зайняте приміщення, може мати місце, коли останнє зайнято правомірно, а доказів правомірності зайняття спірної квартири ОСОБА_1 не надав, тому підстав для визнання ордера недійсним у судів не було.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2008 року провадження № 6-12409св08, від 04 лютого 2009 року провадження № 6-15557св08, від 22 вересня 2010 року провадження №6-6263св10, від 22 жовтня 2014 року провадження № 6-159цс14.

Виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, яка переглядається, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що сам по собі факт визнання протиправним та скасуванням розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22 жовтня 2009 року № 842 в частині визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1850 «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва» та анулювання ордеру серії «Б» № 14019 від 09 січня 2008 року на вселення ОСОБА_1 в спірне жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії (рішення) відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації заподіяли позивачу майнової шкоди.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду виходить із недоведеності позовних вимог в частині відшкодування за рахунок державного бюджету майнової (матеріальної) шкоди, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому майнової шкоди, встановлення факту протиправності дій, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, що згідно статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 і в частині вимог про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордеру та усунення перешкоди в користуванні квартирою, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Із змісту прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що, окрім основної вимоги про стягнення за рахунок державного бюджету (Державна казначейська служба України) на його користь, завданої Голосіївською РДА у м. Києві, майнової (матеріальної) шкоди у розмірі 1 080 000,00 грн, позивачем заявлені вимоги про визнання за ним, ОСОБА_1 , права користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордеру та усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги в частині визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордеру та усунення перешкод в користуванні квартирою, які об?єктивуються у поданих доказах, позивачем не зазначено, у процесі розгляду справи в суді першої інстанції не уточнувались, що підтвердили позивач ОСОБА_1 та його представник під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, оскільки саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях.

Сторона позивача недовела належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі в частині вимог про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордерута усунення перешкоди в користуванні квартирою, а тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині вимог, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю заявленого позову.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відмовляючи у повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції не навів у рішенні належної мотивації висновку в частині вирішення позовних вимог про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордерута усунення перешкоди в користуванні квартирою.

Отже, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Як передбачено частиною 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 , які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають залишенню без задоволення.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІсудовий збір не справляється за поданняпозовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Разом з тим, за приписами Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 не звільнений від обов`язку щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині позовних вимог про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордеру та усунення перешкоди в користуванні квартирою.

На виконання вимог закону позивач ОСОБА_1 документально не підтвердив сплату судового збору за подання позовної заяви в частині позовних вимог про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі виданого ордеру та усунення перешкоди в користуванні квартирою у розмірі 1536,80 грн (768,40 грн х 2 вимоги) та апеляційної скарги у розмірі 2 305,20 грн із розрахунку (1536,80 грн х 150%), а тому несплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 3 842,00 грн у відповідній частині вимог, які за результатом перегляду справи в суді апеляційної інстанції залишаються без задоволення, підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 19, 56 Конституції України, ст.ст. 22, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України,ст.ст. 4, 5, 13, 82, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білий Дім» про відшкодування шкоди, визнання права користування квартирою та усунення перешкод у користуванні квартирою залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 3 842,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2023року.

Головуючий Судді: