Ухвала

від 23.02.2023 по справі 1519/2-1157/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 1519/2-1157/11

провадження № 61-2335ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняМалиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності; за зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно занятої земельної ділянки; за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-обробних машин» до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованого нежилого приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до

Одеської міської ради, в якому просив суд:

- визнати за ним право власності на 495/1000 частин нежилих будівель за адресою: АДРЕСА_1 , які в цілому складаються із наступних приміщень: літ. «А» 1-ий поверх: приміщення № 1: 1 - виробниче приміщення, загальною площею 144,0 кв.м; 2 - виробниче приміщення, загальною площею 119,0 кв.м; 3 - побутове приміщення, загальною площею 6,6 кв.м; 4 - побутове приміщення, загальною площею 2,8 кв.м; 5 - виробниче приміщення, загальною площею 14,3 кв.м; 6 - підсобне приміщення, загальною площею 4,2 кв.м;

7 - виробниче приміщення, загальною площею 10,5 кв.м; 8 - побутове приміщення, загальною площею 12,8 кв.м; 9 - побутове приміщення, загальною площею 6,4 кв.м; 10 - туалет, загальною площею 4,0 кв.м; 11 - комора, загальною площею 5,1 кв.м; приміщення № 2: 1 - виробниче приміщення, загальною площею 143,0 кв.м; 2 - підсобне приміщення, загальною площею 11,7 кв.м;

4 - санвузол, загальною площею 4,9 кв.м; приміщення № 3: 1 - кабінет, загальною площею 6,8 кв.м; 2 - коридор, загальною площею 6,1 кв.м; 3 - побутове приміщення, загальною площею 6,0 кв.м; 4 - кабінет, загальною площею

22,2 кв.м; приміщення № 4: 1 - коридор загальною площею 15,3 кв.м; приміщення № 5: 1 - виробниче приміщення, загальною площею 102,5 кв.м;

2 - підсобне приміщення, загальною площею 5,5 кв.м; 3 - підсобне приміщення, загальною площею 5,8 кв.м; 4 - підсобне приміщення, загальною площею

6,1 кв.м; 5 - санвузол, загальною площею 3,5 кв.м; 6 - підсобне приміщення, загальною площею 4,6 кв.м; антресолі, загальною площею 7,7 кв.м; приміщення № 6: 1 - виробниче приміщення, загальною площею 59,7 кв.м; літ. «А» 2-ий поверх: приміщення № 7: 1 - кабінет, загальною площею 13,7 кв.м; 2 - підсобне приміщення, загальною площею 10,2 кв.м; приміщення № 8: 1 - кабінет, загальною площею 14,9 кв.м; 2 - підсобне приміщення, загальною площею

8,7 кв.м; приміщення № 9: 1 - кабінет, загальною площею 70,8 кв.м; 2 - кабінет, загальною площею 44,9 кв.м; 3 - підсобне приміщення, загальною площею

2,5 кв.м; 4 - санвузол, загальною площею 2,0 кв.м; приміщення № 10: 1 - кабінет, загальною площею 58 кв.м; загальною площею всього по літ. «А» 966,8 кв.м;

- виділити реконструйовані 495/1000 частин нежилих будівель в окремий об`єкт нерухомості з присвоєнням йому самостійної адреси -

АДРЕСА_1 .

У червні 2010 року Товариство з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-обробних машин» (далі - ТДВ «Одеський завод будівельно-обробних машин») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило суд: усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 , шляхом знесення, демонтування самочинно побудованих та реконструйованих ОСОБА_1 нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літ.«А»: «а5» - 3-1 - кабінет, площею 6,8 кв.м; 3-2 - коридор, площею 6,1 кв.м; 3-3 - побутова, 6,0 кв.м; 3-4 - кабінет, площею 22,2 кв.м; 4-1 - коридор, площею 15,3 кв.м; «а6» - 5-1 - виробниче приміщення, площею 102,5 кв.м; 5-2 - підсобне, площею 5,5 кв.м; 5-3 - підсобне, площею

5,8 кв.м; 5-4 - підсобне, площею 6,1 кв.м; 5,5 - санвузол, площею 3,5 кв.м;

5-6 - підсобне, площею 4,6 кв.м; 5-7 - антресоль, площею 7,7 кв.м; «А-1» -

6-1 - виробниче приміщення, площею 59,7 кв.м; 10-1 - кабінет, площею

58,0 кв.м, загальною площею 309,8 кв.м.

У травні 2015 року Одеська міська рада звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд: усунути перешкоди

в користуванні земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 шляхом знесення, демонтування самочинно побудованих та реконструйованих ОСОБА_1 нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літ. «А»: «а5» - 3-1 - кабінет, площею 6,8 кв.м; 3-2 - коридор, площею 6,1 кв.м;

3-3 - побутова, 6,0 кв.м; 3-4 - кабінет, площею 22,2 кв.м; 4-1 - коридор, площею 15,3 кв.м; «а6» - 5-1 - виробниче приміщення, площею 102,5 кв.м; 5-2 - підсобне, площею 5,5 кв.м; 5-3 - підсобне, площею 5,8 кв.м; 5-4 - підсобне, площею

6,1 кв.м; 5,5 - санвузол, площею 3,5 кв.м; 5-6 - підсобне, площею 4,6 кв.м;

5-7 - антресоль, площею 7,7 кв.м; «А-1» - 6-1 - виробниче приміщення, площею 59,7 кв.м; 10-1 - кабінет, площею 58,0 кв.м, загальною площею 309,8 кв.м.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Одеської міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 власними силами і за свій рахунок привести до попереднього стану самовільно захоплену земельну ділянку територіальної громади м. Одеси, площею 423 кв.м, шляхом знесення самочинно реконструйованих

та добудованих нежилих приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ТДВ «Одеській завод будівельно-обробних машин» задоволено. Усунено перешкоди в користуванні земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 , шляхом знесення, демонтування самочинно побудованих та реконструйованих ОСОБА_1 нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літ. «А»: «а5» - 3-1 - кабінет, площею 6,8 кв.м; 3-2 - коридор, площею 6,1 кв.м; 3-3 - побутова, 6,0 кв.м; 3-4 - кабінет, площею 22,2 кв.м;

4-1 - коридор, площею 15,3 кв.м; «а6» - 5-1 - виробниче приміщення, площею 102,5 кв.м; 5-2 - підсобне, площею 5,5 кв.м; 5-3 - підсобне, площею 5,8 кв.м;

5-4 - підсобне, площею 6,1 кв.м; 5,5 - санвузол, площею 3,5 кв.м; 5-6 - підсобне, площею 4,6 кв.м; 5-7 - антресоль, площею 7,7 кв.м; «А-1» - 6-1 - виробниче приміщення, площею 59,7 кв.м; 10-1 - кабінет, площею 58,0 кв.м, загальною площею 309,8 кв.м.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року залишено без змін.

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року (надійшла до суду 20 лютого 2023 року),у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третійстатті

394 цього Кодексу.

Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

У постанові Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року зазначено, що повний текст судового рішення складено 28 листопада 2022 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не вказує дату отримання ним копії оскаржуваної постанови (на 8 аркуші касаційної скарги зазначено: «Особі, що подає цю касаційну скаргу, оскаржувану постановуОдеськогоапеляційного суду від 23 листопада 2022 року по справі № 1519/2-1157/11 було вручено «__»

---

2023 р.,/про що свідчить розписка у матеріалах справи/.)

При цьому, на підтвердження обставини отримання копії оскаржуваної постанови, заявником надано копію заяви, адресованої Малиновському районному суду м. Одеси, про видачу копії судового рішення Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, датованої 10 січня 2023 року, яка не містить відмітки про дату отримання постанови.

Оскільки належних доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявником не надано, то касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, ця касаційна скарга не відповідає вимогам визначеним пунктами

4 і 6 частини другою статті 392 ЦПК України, у якій зазначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено: рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що прохальна частина

касаційної скарги повинна бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням, яке рішення просить ухвалити заявник

за результатами розгляду його касаційної скарги, враховуючи те, що

ОСОБА_1 не зазначив конкретно, до суду якої інстанції він просить направити справу.

Також, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додані копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею

392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць