Ухвала

від 13.04.2023 по справі 1519/2-1157/11

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №1519/2-1157/11

Провадження №6/521/151/23

УХВАЛА

13 квітня 2023 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Петренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 26 лютого 2019 року у справі №1519/2-1157/11 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності, за зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно занятої земельної ділянки, за самостійним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-обробних машин» до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованого нежилого приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в суді знаходилась цивільна справа №1519/2-1157/11 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності, за зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно занятої земельної ділянки, за самостійним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-обробних машин» до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованого нежилого приміщення.

26 лютого 2019 року Малиновським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.11.2022 року апеляційну скаргу адвоката Ігнатьєвої Інни Петрівни, представника ОСОБА_1 залишено без задоволення.

РішенняМалиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019року залишено без змін.

03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду у справі №1519/2-1157/11.

В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 шляхом знесення, демонтування самочинно побудованих та реконструйованих ОСОБА_1 нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літ.«А»: «а5» 3-1 кабінет, площею 6,8кв.м.; 3-2 коридор, площею 6,1кв.м.; 3-3 побутова, 6,0кв.м.; 3-4 кабінет, площею 22,2кв.м.; 4-1 коридор, площею 15,3кв.м.; «а6» 5-1 виробниче приміщення, площею 102,5кв.м.; 5-2 підсобне, площею 5,5кв.м.; 5-3 підсобне, площею 5,8кв.м.; 5-4 підсобне, площею 6,1кв.м.; 5,5 санвузол, площею 3,5кв.м.; 5-6 підсобне, площею 4,6кв.м; 5-7 антресоль, площею 7,7кв.м.; «А-1» 6-1 виробниче приміщення, площею 59,7кв.м.; 10-1 кабінет, площею 58,0кв.м., загальною площею 309,8кв.м.

Заявник у своїй заяві вказує, що на його замовлення виконано судову експертизу №0171 від 21.03.2023 року Одеською філією Київської незалежної судово експертної установи судовим експертом Перекрьостовим Валерієм Михайловичем. Відповідно до висновків вказаної експертизи демонтаж основних та допоміжних будівельних конструктивних елементів нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літ. «А»: «а5»- 3-1 кабінет, площею 6,8 кв. м.; 3-2- коридор, площею 6,1 кв. м.; 3-3 побутова, 6,0 кв. м.; 3-4 кабінет, площею 22,2 кв. м.; 4-1- коридор, площею 15,3 кв. м; «а6»-5-1 виробниче приміщення, площею 102,5 кв. м.; 5-2 підсобне, площею 5,5 кв. м.; 5- 3 підсобне, площею 5,8 кв. м.; 5-4 підсобне, площею 6,1 кв. м.; 5,5- санвузол, площею 3,5 кв. м.; 5-6 підсобне, площею 4,6 кв. м.; 5-7 антресоль, площею 7,7 кв. м.; «А-1» - 6-1 виробниче приміщення, площею 59,7 кв. м.; 10-1 кабінет, площею 58,0 кв. м., загальною площею 309, 8 кв. м. технічно можливий при обов`язковій підготовці відповідної проектної документації у складі будівельних робіт із будівництва об`єкта архітектури за умови отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженому постановою КМУ від 13.04.2011, №466. Також при демонтажі, роз`єднанні, знесенні будівельних елементів нежилих приміщень загальною площею 309, 8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літ. «А»: «а5»- 3-1 кабінет, площею 6,8 кв. м.; 3-2- коридор, площею 6,1 кв. м.; 3-3 побутова, 6,0 кв. м.; 3-4 кабінет, площею 22,2 кв. м.; 4-1- коридор, площею 15,3 кв. м; «а6»-5-1 виробниче приміщення, площею 102,5 кв. м.; 5-2 підсобне, площею 5,5 кв. м.; 5- 3 підсобне, площею 5,8 кв. м.; 5-4 підсобне, площею 6,1 кв. м.; 5,5- санвузол, площею 3,5 кв. м.; 5-6 підсобне, площею 4,6 кв. м.; 5-7 антресоль, площею 7,7 кв. м.; «А-1» - 6-1 виробниче приміщення, площею 59,7 кв. м.; 10-1 кабінет, площею 58,0 кв. м. у конструкціях основної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (що не підлягає знесенню) виникнуть вібрації та напруги, внаслідок яких поява деформації у вигляді дефектів та пошкоджень неминуча.

Тобто для проведення робіт щодо знесення, демонтування самочинно побудованих та реконструйованих ОСОБА_1 нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , необхідно згідно законодавства отримати відповідну проектну документацію та дозвіл на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Крім того, на станції техобслуговування, яка знаходиться в цих приміщеннях надається допомога ЗСУ, проводиться технічний ремонт та обслуговування автомобілів, які використовують бійці ЗСУ у війні проти РФ.

Заявник є інвалідом 2 групи постійно та хотів би виконати рішення суду своїми силами за власні кошти, це буде для нього значно дешевше.

В даний момент не може цього зробити через військовий стан, поганий стан здоров`я і тимчасове скрутне фінансове становище.

ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-оборонних машин» у відкрите судове засідання не з`явився, але від особи надійшла заява в якій просив у задоволенні заяви відмовити та розгляд справи проводити без його участі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі №1519/2-1157/11 від 26.02.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено повністю.

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно занятої земельної ділянки задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 власними силами і за свій рахунок привести до попереднього стану самовільно захоплену земельну ділянку територіальної громади міста Одеси, площею 423кв.м. шляхом знесення самочинно реконструйованих та добудованих нежилих приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Самостійний позов товариства з додатковою відповідальністю «Одеській завод будівельно-обробних машин» до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованого нежилого приміщення задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 шляхом знесення, демонтування самочинно побудованих та реконструйованих ОСОБА_1 нежилих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літ.«А»: «а5» 3-1 кабінет, площею 6,8кв.м.; 3-2 коридор, площею 6,1кв.м.; 3-3 побутова, 6,0кв.м.; 3-4 кабінет, площею 22,2кв.м.; 4-1 коридор, площею 15,3кв.м.; «а6» 5-1 виробниче приміщення, площею 102,5кв.м.; 5-2 підсобне, площею 5,5кв.м.; 5-3 підсобне, площею 5,8кв.м.; 5-4 підсобне, площею 6,1кв.м.; 5,5 санвузол, площею 3,5кв.м.; 5-6 підсобне, площею 4,6кв.м; 5-7 антресоль, площею 7,7кв.м.; «А-1» 6-1 виробниче приміщення, площею 59,7кв.м.; 10-1 кабінет, площею 58,0кв.м., загальною площею 309,8кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради суму оплаченого судового збору в розмірі 243,60 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Одеській завод будівельно-обробних машин» суму оплаченого судового збору в загальному розмірі 1190,30 гривень.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.11.2022 року апеляційну скаргу адвоката Ігнатьєвої Інни Петрівни, представника ОСОБА_1 залишено без задоволення.

РішенняМалиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2019року залишено без змін.

Рішення набрало законної сили.

Згідно зі19_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#827483" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996">ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1ст.18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписамист.435ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року№ 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження»роз`яснено, що привирішеннізаяв про відстрочкуаборозстрочкувиконаннярішення,встановлення або змінуспособу йпорядкуйоговиконаннясуду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які судвизначаєвиходячизособливогохарактеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно дост. 33 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Таким чином суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними, такими що не залежать від волі сторін. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20.07.2004, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 07.06.2005, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15.10.2009).

Як вбачається з матеріалів заяви вказані обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися винятковими випадками, які дали б можливість задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення. При цьому заявником не наведено будь-яких інших обставин та не надано жодних доказів, які б давали підстави дійти суду до висновку про можливість та необхідність відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, а також те, що рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, суд дійшов до висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 260-261, 435 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 26 лютого 2019 року у справі №1519/2-1157/11 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності, за зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно занятої земельної ділянки, за самостійним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Одеський завод будівельно-обробних машин» до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованого нежилого приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було потановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І.В. Плавич