Ухвала

від 09.02.2023 по справі 2о-64/07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2о-64/07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі від імені якої діє адвокат Кохман Марія Василівна на рішення Тячівського районного суду ухваленого 17 квітня 2007 року головуючим суддею Решетар В.І. за заявою ОСОБА_2 де заінтересованими особами є Тячівське районне підприємство технічної інвентаризації і Солотвинська селищна рада про встановлення юридичного факту належності їй права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в:

28.03.2007 року ОСОБА_2 звернулась у суд із заявою де заінтересованими особами є Тячівське районне підприємство технічної інвентаризації і Солотвинська селищна рада про встановлення юридичного факту належності їй права власності на нерухоме майно. Заявлені вимоги мотивує тим, що 30 березня 2004 року купила на аукціоні нерухоме майно в Коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки яке складається з телятника розміром 34/100 частин під літерою Б-1; склад у цілому під літерою В; склад у цілому під літерою Г; склад у цілому під літерою Д; рампа у цілому під літерою Д-1; склад у цілому під літерою Е; вагова у цілому під літерою Є; кролятник у цілому під літерою Ж; склад у цілому під літерою З; склад у цілому під літерою И загальною вартістю 79000,00 грн., що розташоване по АДРЕСА_1 . Зазначене майно передано їй по акту приймання-передачі від 18.05.2004 року. У березні 2007 року звернулась у Тячівське РПТІ для реєстрації придбаного нерухомого майна, але реєстратор відмов у здійсненні реєстрації на тій підставі, що договір купівлі-продажу від 30.03.2004 року не було посвідчено нотаріально. Коопзаготпромторг Рахівської райспоживспілки не заперечує щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, проте уже не може такий підписати через те, що продане майно вже три роки не перебуває на балансі такого. За даних обставин просить суд задовольнити подану заяву і встановити юридичний факт належності їй права власності на придбане вищенаведене нерухоме майно.

Рішенням Тячівського районного суду від 17 квітня 2007 року задоволено заяву заявниці та визнано факт права приватної власності на нерухоме майно, що складається з телятника розміром 34/100 частин під літерою Б-1; склад у цілому під літерою В; склад у цілому під літерою Г; склад у цілому під літерою Д; рампа у цілому під літерою Д-1; склад у цілому під літерою Е; вагова у цілому під літерою Є; кролятник у цілому під літерою Ж; склад у цілому під літерою З; склад у цілому під літерою И, що розташоване по АДРЕСА_1 .

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 як особа яка не брала участі у справі від імені якої діє адвокат Кохман М.В. подала апеляційну скаргу в якій просить апеляційний суд скасувати таке рішення і відмовити у задоволенні поданої заяви. Доводи скарги зводяться до того, що згідно реєстраційного посвідчення Тячівського РПТІ відповідно до договору купівлі-продажу від 09.12.2003 року та рішення Рахівського районного суду від 16.12.2004 року в справі № 2-1107/2004 їй належить у цілому навіси під №№ 1 і 2; будівля свинарника, які розташовані по АДРЕСА_1 . Дані будівлі перебувають у її користуванні з 2004 року. Частина її будівлі свинарника знаходиться по технічним документам у ОСОБА_2 і значиться як підсобне приміщення, а в оспорюваному рішенні суду значаться як телятник розміром 34/100 частин під літерою Б-1. Оскільки мало місце відчуження заявницею телятника розміром 34/100 частин під літерою Б-1 то останнім власником спірного майнового комплексу є ОСОБА_3 . Оскільки наявний спір стосовно певної частини нерухомого майна у майновому комплексі то вирішення даного спору повинно було відбуватись у позовному порядку, а не в окремому провадженні.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представників адвокатів Кохман М.В. і Фула М.Ю., також ОСОБА_2 та її представник адвокат Рішко П.М. не з`явились і не подали заяви про поважність своєї неявки та відкладення у зв`язку із цим розгляду справи. Про призначення розгляду справи на 09.02.2023 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 повідомлена під розписку, а.с. 195. Адвокат Кохман М.В., ОСОБА_4 повідомлені апеляційним судом, зокрема шляхом надіслання SMS-повідомлення на їх мобільні номери телефонів, які ними зазначені. Солотвинська селищна рада повідомлена апеляційним судом, зокрема шляхом надіслання електронного повідомлення на її електронну пошту.

За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

А відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейского суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Водночас, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 1 ст. 372 ЦПК України).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Перевіряючи поважність причин повторної неявки в судове засідання учасників судового розгляду, колегія суддів встановила, що учасники розгляду не з`явились і не повідомили суд про поважність причин неявки в судове засідання та відкладення розгляду справи. Така поведінка зазначених осіб суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що сторони надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги, відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності відповідача не призведе до порушення процесуальних прав учасників справи у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, колегія суддів вважає що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників даного судового розгляду не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вимоги заяви про закриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла до переконання, що подана заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 352 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Отже, ЦПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним судом питання про те, чи вирішено оскаржуваним рішенням місцевого суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на вищенаведене не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Предметом розгляду даної справи є встановлення факту належності права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно яке складається з 34/100 частини будівлі телятника під літерою Б-1; складів у цілих частинах під літерами В, Г6, Д, Е, З та И; рампа у цілому під літерою Д; вагова у цілому під літерою Є; кролятник у цілому під літерою Ж, яке розташовано по АДРЕСА_1 .

Подаючи апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в розгляді справи ОСОБА_1 стверджує, що частина її будівлі свинарника, що розташована по АДРЕСА_1 , яка по технічним документам знаходиться у ОСОБА_2 і вже значиться як підсобне приміщення, тоді як в оспорюваному рішенні суду значиться як телятник розміром 34/100 частин під літерою Б-1. Оскільки мало місце відчуження заявницею телятника розміром 34/100 частин під літерою Б-1 то останнім власником спірного майнового комплексу зараз є ОСОБА_3 . За цих обставин вважає, що оспорюване рішення суду порушує її право власності на частину будівлі свинарника.

Проаналізувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, колегія суддів дійшла висновку, що такі твердження ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.

У цивільно-процесуальному законодавстві, законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Верховним Судом у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі N 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі N 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі N 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі N 910/9254/18 та від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц сформовані правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Відтак суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 307/4046/19 та № 307/334/20.

З матеріалів справи вбачається, що як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 придбали окремі об`єкти нерухомого майна від коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки на підставі окремих договорів купівлі-продажу майна на аукціоні.

Так, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2003 року придбала від коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно яке розташовано по АДРЕСА_1 , в тому числі й будівлю свинарника. У свою чергу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2004 року придбала від коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно яке розташовано по АДРЕСА_1 , в тому числі й будівлю корівника.

Виходячи зі змісту договору купівлі-продажу від 09.12.2003 року та Акту приймання-передачі від 12.12.2003 року, ОСОБА_1 придбала та отримала від коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно яке розташовано по АДРЕСА_1 , а саме: склад-навіс №1 площею 377,4 кв.м.; склад-навіс №2 площею 459,0 кв.м. та Свинарник площею 445,5 кв.м., а.с. 84, 87.

Тоді як зі змісту договору купівлі-продажу від 30.03.2004 року та Акту приймання-передачі від 18.05.2004 року слідує, що ОСОБА_2 придбала та отримала від коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно, а саме: 34/100 частини будівлі телятника під літерою Б-1; складів у цілих частинах під літерами В, Г6, Д, Е, З та И; рампа у цілому під літерою Д; вагова у цілому під літерою Є; кролятник у цілому під літерою Ж, яке розташовано по АДРЕСА_1 .

Отже, договори купівлі-продажу нерухомого майна, Акти приймання-передачі придбаного майна, технічні паспорти та рішення судів вказують на те, що придбані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкти нерухомого майна мають різні назви, площі та адреси їх розміщення.

Та зараз достовірно встановити який саме перелік майна було відчужено коопзаготпромторгом Рахівської райспоживспілки набувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виявляється можливим, оскільки усі первинні документи, книги обліку та вся документація знищені внаслідок зсуву, який стався 11.02.2007 року, що стверджується Довідкою за №08 від 15.03.2022 року виданої т.в.о. директора Рахівського коопзаготпромторгу Бабенко Д.В., а.с. 169, 170.

Відтак, колегія суддів не здобула доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продано коопзаготпромторгом Рахівської райспоживспілки частково одне й теж майно, а саме: 34/100 частини будівлі свинарника/корівника.

З урахуванням наведеного вище колегія судів доходить висновку, що подавши апеляційну скаргу ОСОБА_1 не довела факту порушення її прав наведеним рішенням суду при вирішенні вимог про встановлення факту належності права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, які заявлено останнього для підтвердження свого права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до правил пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки, рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2007 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 то й у неї відсутнє право на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України є підставою про закриття апеляційного провадження у даній справі.

Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 260, 352, 362, 368 і 381 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі від імені якої діє адвокат Кохман Марія Василівна на рішення Тячівського районного суду ухваленого 17 квітня 2007 року, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 14 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: