Ухвала

від 27.02.2023 по справі 1-19/12

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа №1-19/12

провадження №51-1200ск23

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , подану в інтересах цивільного позивача Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1» на ухвалу Голосіївського районного суду

м. Києва від 11 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від

01 грудня 2022 року,

встановила:

ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня

2022 року,відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1» (далі - ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1») про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у кримінальній справі № 1-19/12 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185,

ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 порушує питання про перегляд указаних судових рішень в касаційному порядку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 року №13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Статтею 424 КПК України визначено судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Відповідно до частин 1, 2 цієї статті у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову

у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, та судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом

за правилами розділу VIII КПК України «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано статтею 539 цього Кодексу, згідно з якою за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Статтею 537 КПК України визначено питання, які вирішуються судом під час виконання вироку. Разом з тим, оскарження зазначених судових рішень у касаційному порядку Розділом VIII «Виконання судових рішень» не передбачено.

Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що вона стосуються питання, пов`язаного із виконанням вироку, і постановлена відповідно до розділу VIII «Виконання судових рішень» КПК України. Отже, виходячи з положень п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статей 424, 539 КПК України, вони не можуть бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури. Така позиція узгоджується з правовими висновками, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року

(№ 13-38кс18) та об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 березня 2019 року (№ 756/9514/15-к).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Ураховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК України, колегія суддів

постановила:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , подану в інтересах цивільного позивача Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3