Постанова

від 20.02.2023 по справі 2-1269/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1269/09 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/2390/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Назар Х.Б.

з участю: ОСОБА_1 ,

начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 16 вересня 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

у червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р.

В обґрунтуванняскарги покликаєтьсяна те,що постановоюдержавного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові від 23 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження № 23409684, з примусового виконання виконавчого листа №2-1269-09, виданого Залізничним районним судом м. Львова 12 березня 2009 року, про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини із усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2008 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття та до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьохрічного віку. Постановою державного виконавця від 05 червня 2018 року закінчено вищезазначене виконавче провадження на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2018, якою скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2009 року, на виконання якого видано виконавчий лист № 2-1269-09. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без розгляду. Постановою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2008 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення навчання /або/ досягнення 23-х річного віку залежно від того, яка подія наступила швидше.

Стверджує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а державний виконавець зобов`язаний вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на повне, ефективне та своєчасне виконання рішення суду.

Зазначає, що виконавче провадження № 23409684 з примусового виконання виконавчого листа №2-1269-09, виданого Залізничним районним судом м. Львова 12 березня 2009 року, перебувало на виконанні в Залізничному відділі виконавчої служби у м. Львові 7 років, 5 місяців, 12 днів, однак, рішення суду не виконано, що свідчить про бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р., яка є незаконною.

З наведених підстав просить:

-визнати бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. незаконною;

-зобов`язати начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. скасувати постанову від 05.06.2018 року та продовжити виконавче провадження № 23409684 згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06.04.2022 року справа № 2-1269-09;

-зобов`язати начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. вжити передбачених законодавством заходів для виконання рішення Залізничного, районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року по справі № 2-1269-09 за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів;

-зобов`язати начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. направляти на адресу стягувача і боржника копії всіх документів по вчинених виконавчих діях.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 вересня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу судуоскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що з 23 грудня 2010 року по 04 червня 2018 року Залізничним відділом державної виконавчої служби у м. Львові не вчинено жодних дій в межах виконавчого провадження № 23409684, спрямованих на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2009 року у справі №2-1269/09. Зазначає, що оскільки боржником самостійно рішення суду не виконувалось, а державний виконавець дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», не вчиняв, висновки суду першої інстанції про те, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не допущено порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», є необґрунтованими. Вважає, що належним доказом вжиття всіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду, а його невиконання є грубим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріалисправи,перевіривши законністьта обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга непідлягає дозадоволення зогляду натаке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 05 червня 2018 року відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», передбачені згаданим Законом підстави для скасування цієї постанови начальником Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. відсутні, як і відсутні підстави для вжиття передбачених законодавством заходів для виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року, відтак доводи скаржника є безпідставними та необгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно звимогами ч.1,2 ст.451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини із усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2008 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а ОСОБА_4 до досягнення двадцяти трьохрічного віку.

На виконання вищезазначеного рішення суду 12 березня 2009 року Залізничним районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-1269, який пред`явлено до виконання у Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою державного виконавця від 23 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження № 23409684 з виконання виконавчого листа № 2-1269, виданого Залізничним районним судом м. Львова 12 березня 2009 року, що підтверджується листом Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 17 травня 2022 року № 25002.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2018 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.

Скасовано заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2009 року та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.10.2008 р. і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення навчання і /або/ досягнення 23-х річного віку залежно від того, яка подія наступила швидше.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадженняпідлягає закінченнюу разіскасування абовизнання нечиннимрішення,на підставіякого виданийвиконавчий документ,або визнаннясудом виконавчогодокумента таким,що непідлягає виконанню.

01 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі скасуванням заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 січня 2009 року.

Постановою старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шумило А.В. від 05 червня 2018 року, з якою не погоджується скаржник, виконавче провадження № 23409684 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1269, виданого 12 березня 2009 року Залізничним районним судом м. Львова, закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавче провадження № 23409684 закінчено старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шумило А.В.

Частиною 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі.

Оскільки ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні № 23409684, відтак, вважаючи рішення, в тому числі і постанову про закінчення виконавчого провадження від 05 червня 2018 року, інші дії або бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження незаконними, мала можливість скористатися своїм процесуальним правом на їх оскарження до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 зверталася до начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. зі скаргою на рішення,дії абобездіяльність старшого державного виконавця.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не зверталася до начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. зі скаргою на постанову старшого державного виконавця від 05 червня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 23409684, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги скарги щодо визнання незаконною бездіяльності начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. та зобов`язання скасувати вищезазначену постанову старшого державного виконавця та продовжити виконавче провадження № 23409684, є безпідставними.

Колегія суддів зазначає і те, що постанова державного виконавця може бути скасована начальником відділу державної виконавчої служби у разі, якщо вона суперечить вимогам закону.

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця від 05.06.2018 року, така була прийнята на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі скасуванням заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.32009 року.

Оскільки скаржником, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів невиконання ОСОБА_2 заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року, доказів наявності у ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів за цим рішенням суду, такі докази матеріали справи не містять, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими твердження скаржника про те, що згадане рішення суду державним виконавцем не виконувалося, що ним не вживалися передбачені законодавством заходи з метою примусового виконання цього рішення суду.

Слід врахувати і те, що заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року було скасоване ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.05.2018 року, що скаржником не заперечується.

Крім того, ОСОБА_1 зверталася в скарзі з вимогою зобов`язати начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. вжити передбачених законодавством заходів для виконання рішення Залізничного, районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року по справі № 2-1269/09.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

З огляду на те, що скаржником, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів пред`явлення до виконання до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) виконавчого листа, виданого на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року по справі № 2-1269/09, належних та допустимих доказів його невиконання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. вжити передбачених законодавством заходів для виконання рішення Залізничного, районного суду м. Львова від 06 квітня 2022 року по справі № 2-1269-09.

Частина 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що саме виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, тобто, виконання судового рішення є обов`язком саме державного виконавця.

Частинами 1,2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, надсилаються виключно в електронній формі на такі електронні адреси.

За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Оскільки статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов`язок надсилати документи виконавчого провадження до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, зокрема, стягувачу і боржнику, саме на державного виконавця, який безпосередньо здійснює виконавчі дії в межах конкретного виконавчого провадження, вимога скарги в частині зобов`язання начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стасишин А.Р. направляти на адресу стягувача та боржника копії усіх документів по вчинених виконавчих діях, є безпідставною.

Враховуючи наведене,колегія суддівпогоджується звисновками судупершої інстанціїпро безпідставністьта необгрунтованістьвимог скарги ОСОБА_1 на бездіяльністьначальника Залізничноговідділу державноївиконавчої службиу містіЛьвові Західногоміжрайонного управлінняМіністерства юстиції(м.Львів)Стасишин А.Р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24.02.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк