Ухвала

від 15.02.2024 по справі 2-1269/09

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 2-1269/09

УХВАЛА

15 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Пилип`юк Г. М.

з участю секретаря судового засідання - Кіт В. Р.

стягувача - ОСОБА_1

представника боржника - ОСОБА_2

представника суб`єкта оскарження - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною ОСОБА_4 з прямим умислом не виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 24.01.2017 року по виконавчому провадженню ВП № 23409684; визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною Шумило А. В за винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.06.2018 року; визнати бездіяльність начальника Залізничного ВДВС Стасишин А. Р. щодо не вчинення розпорядчих дій по виконанню рішення Залізничного районного суду м. Львова по справі № 2-1269/09 про стягнення аліментів з 23.12.2010 року по 14.05.2018 року ВП № 23409684.

Обґрунтовуючи подану скаргу покликається на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року задоволено позовну заяву про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 09.10.2008 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, а ОСОБА_7 до досягнення двадцяти трьохрічного віку. 23.12.2010 року державним виконавцем Залізничного ВДВС Львівського міського управління юстиції Пристайком М. Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 23409684. В подальшому 16.03.2011 року, 19.09.2011 року, 05.03.2012 року стягувачу було видано довідки про неотримання аліментів та розрахунки боргу по сплаті аліментів боржником. 09.07.2015 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова, задоволено подання державного виконавця Залізничного ВДВС Пастернака Р. З. про оголошення розшуку боржника. На її неодноразові звернення до начальника Залізничного ВДВС про стягнення заборгованості з боржника отримувала відповідь, що боржник у розшуку, як розшукають його то заборгованість по аліментах буде стягнута. 24.01.2017 року державним виконавцем ВДВС Кушиком Й.-Д. М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 12.01.2018 року боржник звернувся із заявою до начальника Залізничного ВДВС Стасишин А. Р. про те, що аліменти згідно виконавчого листа № 2-1269 від 12.03.2009 року сплачував кожного місяця дані кошти, перераховував на рахунок сина, що підтверджується внесками з ОСОБА_8 . Просив закінчити виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням враховуючи ті обставини що діти повнолітні та заборгованість по аліментах відсутня. Станом на 12.01.2018 року боржник уже не перебував у розшуку, проте жодних заходів ВДВС щодо нього вчинено не було. 19.01.2018 року стягувач звернулася із заявою про те, що боржник з травня 1999 року проживав і працював на території Іспанії, провести розрахунок боргу по сплаті аліментів, відповідно до довідок про доходи боржника в Іспанії. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова 15.05.2018 року заяву боржника ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів задоволено, рішення скасовано та призначено справу до розгляду. 01.06.20018 року боржник звернувся із заявою до начальника ВДВС Стасишин А. Р про закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року, яке перебувало на виконанні. Однак, боржник в заяві не зазначає про скасування заочного рішення від 22.01.2009 року. 05.06.2018 року старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС Шумило А. І винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 23409684 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1269/09 виданого 12.03.2009 року Залізничним районним судом. При винесені якої старший державний виконавець Шумило А. В. не врахував, що стягувач ОСОБА_1 неодноразово отримувала довідки про заборгованість по аліментах, отримувала тимчасову, державну допомогу, коли батьки ухиляються від сплати аліментів. На час винесення постанови від 05.06.2018 року заборгованість по сплаті аліментів становила 52 137,18 грн. Вважає, що з 12.01.2018 року по 14.05.2018 року в державного виконавця під керівництвом начальника ВДВС Сташитин А. Р. була реальна можливість виконати рішення суду по стягненню аліментів хоча б частково, оскільки боржник уже не перебував у розшуку і як з`явився у ВДВС 12.01.2018 року та 02.03.2018 року, але без поважних причин цього зроблено не було. Залізничний ВДВС м. Львова умисно не виконував судового рішення з 23.12.2010 року по 14.05.2018 року по справі № 2-1269/09 про стягнення аліментів. Державні виконавці не виконували функції покладені на них Законом України «Про виконавче провадження», затягували виконавче провадження, а також допускали бездіяльність, якими порушували основоположні права та законні інтереси стягувача та дітей, принцип обов`язковості судових рішень. Виходячи з постанови від 05.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем Шумило А. В. вбачається порушення принципів законності, незалежності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, диспозитивності, обов`язковості виконання судового рішення.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.12.2023 року відкрито провадження у справі.

25.12.2023 року на адресу суду від представника Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Стасишин А. Р., надійшов відзив на скаргу, в якому зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 05.06.2018 року винесена державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України: «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а дії виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У поданій скарзі, ОСОБА_1 не обґрунтовано, в чому полягає бездіяльність, саме начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), які норми закону порушено державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження. Також зазначає, що матеріали виконавчого провадження надати не можливо, оскільки виконавче провадження: № 23409684 знищено за терміном зберігання відповідно до п. 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями № 1829/5 від 07.06.2017 року за терміном зберігання. Крім цього, 16.09.2022 року Залізничний районний суд м. Львова розглянув справу № 2-1269/09 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) та ухвалив в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

01.02.2024 року у судовому засіданні представник боржника ОСОБА_5 адвокат Масляний Ю. А. подав відзив на скаргу, в якому зазначає, що виконавче провадження ВП № 23409684 було закінчено постановою державного виконавця від 05.06.2018 року, з цього моменту 05.06.2018 року закінчився перебіг як самого виконавчого провадження так і можливої бездіяльності органу державної виконавчої служби. Як визнає сама скаржник, у скарзі, станом на 18.11.2021 року вона безумовно знала про відсутність активного виконавчого провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_5 та наявність постанови державного виконавця від 05.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 23409684 і без поважних причин пропустила строк звернення до суду із скаргою про бездіяльність органу державної виконавчої служби, заяву про поновлення строку не подала.

У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримала покликаючись на мотиви такої. Просила таку задовольнити.

Представник боржника ОСОБА_5 - адвокат Масляний Ю. А. заперечив щодо задоволення скарги, зазначив, що ОСОБА_1 в даній скарзі оскаржує дії Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів), а не бездіяльність, відповідно нею не обґрунтовано, в чому полягає така бездіяльність. Додав, що про закінчення виконавчого провадження їй було відомо 18.11.2021 року, що вона і не заперечила в судовому засіданні.

Представник Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) - Марщівська І. П., заперечила щодо задоволенні скарги, покликаючись на мотиви викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження № 23409684 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1269 від 12.03.2009 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частина із усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.10.2008 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, а ОСОБА_9 до досягнення двадцяти трьохрічного віку.

В межах виконавчого провадження Залізничним ВДВС у м. Львові ЗМ управління МЮ (м. Львів) було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 24.01.2017 року.

Ухвалою Залізничного районного суд м. Львова 15.05.2018 року скасовано заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року та призначена справу до розгляду.

05.06.2018 року старшим державним виконавцем Шумило А. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із скасуванням рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова № 2- 1269/09 від 15.05.2018 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України). Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Слід зазначити, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження зобов`язаний дотримуватись Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України« Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тощо.

Як зазначається у ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У зв`язку з тим, що заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року скасоване, деджавний виконавець Шумило А. В. підставно прийшов до висновку про закриття виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 342/158/17 зазначається, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише, факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягала бездіяльність державного виконавця Кушика Й.-Д. М. та начальника Стасишин А. Р. при виконанні рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2009 року після закінчення виконавчого провадження.

Окрім цього, з врахуванням того, що матеріали виконавчого провадження № 23409684 знищено за терміном зберігання відповідно до п. 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями № 1829/5 від 07.06.2017 року, суд позбавлений можливості встановити, які заходи вживались та рішення, які приймались в межах даного виконавчого провадження для забезпечення виконання рішення суду від 22.01.2009 року Залізничним ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів), відповідно унеможливлює встановлення факту бездіяльності такого.

Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 447 - 451 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2024 року.

Суддя: Пилип`юк Г. М.

Оригінал ухвали.