Постанова

від 28.02.2023 по справі 755/4511/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

28 лютого 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/2612/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Кравець В. А.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва

від 24 листопада 2022 року

в складі судді Яровенко Н. О.

у справі №755/4511/19 Дніпровського районного суду м. Києва

за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича

про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

У С Т А Н О В И В:

В листопаді 2023 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Т. В. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільного з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

В обґрунтування подання посилався на те, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження №66882983 від 20 вересня 2021 року з примусового виконання виконавчого листа №755/4511/19, який виданий 09 вересня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 2 410 789,14 грн, судового збору по 4 802,50 грн з кожного та по 17 500,00 грн витрат на проведення експертизи з кожного. На даний час рішення суду боржником ОСОБА_1 не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

В ході виконавчого провадження встановлено, що боржник перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , якій на праві власності належить нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, площа 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227. Дане майно набуте ОСОБА_4 під час шлюбу із ОСОБА_1 та за приписами сімейного законодавства є спільним сумісним майном подружжя. Тому частка цього майна може бути визначена за ОСОБА_1 , виходячи із рівності часток у спільній сумісній власності та в подальшому реалізована з метою примусового виконання рішення суду.

З огляду на викладене приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Т. В. просив суд визначити частку у майні боржника - ОСОБА_1 у розмірі 1/2, а саме нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя:

житлового будинку, загальною площею 182,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельної ділянки, кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, площа 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227.

Також, приватний виконавець, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду тривалий час та в нього відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення в рахунок виконання рішення суду, просив з підстав, визначених ст. 440 ЦПК України звернути стягнення на вищевказане нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року подання задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_5 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення даного процесуального питання.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що станом на дату направлення приватним виконавцем подання статус нерухомого майна не визначений, оскільки незважаючи на те, що згідно рішення Макарівського районного суду Київської області від 22.01.2020 у справі №370/423/19, яке змінено постановою Київського апеляційного суду від 18.08.2020, нерухоме майно належить ОСОБА_4 , таке майно (житловий будинок та земельна ділянка), згідно інформаційної довідки з реєстру права власності на праві власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

На думку скаржника, дані обставини вказують на наявність спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, а не в порядку Розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України.

Додав, що аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11.

Вказував, що стягувач ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій щодо звернення до виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 22.01.2020, яким визнано недійсними договори дарування, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , щодо нерухомого майна, яке є предметом розгляду подання приватного виконавця.

Судом також не взято до уваги, що приватним виконавцем не здійснено в повному обсязі виконавчих дій, спрямованих на виявлення коштів боржника, рухомого майна та звернення стягнення на активи боржника, а тому подання приватного виконавця щодо визначення частки майна боржника та звернення стягнення на нерухоме майно є передчасним.

Зазначав, що в житловому будинку, який є предметом подання приватного виконавця, зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, приватним виконавцем всупереч вимогам закону та неодноразових правових висновків Верховного Суду з цього приводу не вчинено дій щодо отримання попередньої згоди органу опіки та піклування.

Крім того, як на підставу скасування ухвали посилався на те, що питання про визначення частки майна боржника та звернення стягнення на майно боржника повинні розглядатися окремо в силу їх відмінностей у процедурі їх розгляду, що передбачена ЦПК України та на підставі окремих подань приватного виконавця, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Також в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд допустився порушення норм процесуального права, яке полягає в наступному.

Судом розглянуто подання приватного виконавця з порушенням правил підсудності, що визначені п. 8 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 та ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Судом в порушення п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 не викликано в судове засідання ОСОБА_3 , за яким зареєстровано право власності на нерухоме майно, а також відсутня інформація про виклик в судове засідання ОСОБА_4 .

За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, приватний виконавець Артемчук Т. В. подав відзив. У відзиві посилаючись на те, що доводи скаржника є необґрунтованими та не спростовують висновків суду про наявність правових підстав для задоволення подання, приватний виконавець просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Приватний виконавець Артемчук Т. В. та ОСОБА_4, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та своїх представників не направили.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які були присутні в судовому засіданні в режимі відекоконференції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника відсутнє інше майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (частина перша статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), передбачений розділом VI ЦПК України.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Так, частиною першою статті 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частиною першою статті 371 ЦК України передбачено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У справі, яка переглядається, встановлено, що звернення приватного виконавця до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами було викликане необхідністю виконання рішення суду про солідарне стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 .

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року у справі №755/4511/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 2 410 789 грн 14 коп.; по 4 802 грн 50 коп. судового збору з кожного, по 17 500,00 грн витрат на проведення експертизи з кожного.

На підставі вищевказаного рішення Дніпровським районним судом м. Києва 09 вересня 2021 року видано виконавчий лист №755/4511/19 про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів.

20 вересня 2021 року ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса виконавчого округу м. Києва Артемчука Т. В. заяву про примусове виконання виконавчого листа від 09.09.2021 у справі №755/4511/19.

20 вересня 2021 року приватним виконавцем Артемчуком Т. В. відкрито виконавче провадження №66882983 з виконання вищезазначеного виконавчого листа. Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанову про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику рекомендованим листом №0407409702425 з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, що зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_2 . Документи про відкриття виконавчого провадження отримані боржником 30.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Постановою приватного виконавця Артемчука Т. В. від 20.09.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, про що винесено відповідну постанову та направлено її для виконання до банківських установ.

Згідно відповідей від банківських установ, що містяться в матеріалах виконавчого провадження №66882983, рахунки боржника або грошові кошти на таких рахунках не виявлено.

Вимогою виконавця від 11.10.2021 №1018 зобов`язано боржника до 21.10.2021 письмово надати:

письмові пояснення про причини ненадання декларації про доходи та майно боржника;

пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання;

відомості про фактичне місце проживання та адресу реєстрації місця проживання; довідку з місця роботи із зазначенням розміру доходу за останні шість місяців; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів;

достовірні відомості про належне інше рухоме майно, в тому: числі',' 'йлё не виключно побутова техніка, меблі та інше;

достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право;

достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них;

пояснення щодо факту відчуження у червні 2019 року (після відкриття судом провадження у справі №755/4511/19) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ" (код ЄДРОПУ 31985227), розмір отриманого доходу від такого відчуження;

довідку про склад сім`ї;

документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.

Зазначена вимога відправлена за адресою, що зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_3 , однак повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник не працює, пенсію не отримує, боржника як фізичну особу-підприємця знято з обліку у контролюючих органах.

На письмовий запит РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві повідомлено про належність боржнику транспортного засобу: HONDA CR V, рік випуску 2004, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Супровідним листом від 26.11.2021 №1239 зобов`язано боржника негайно повідомити місцезнаходження арештованого транспортного засобу з метою проведення виконавчих дій щодо його опису.

Боржником не подано декларацію про майно та доходи, не повідомлено місцезнаходження транспортного засобу.

У зв`язку з відсутністю інформації про місцезнаходження транспортного засобу боржника ОСОБА_1 , постановою від 22.12.2021 року оголошено розшук належного боржнику транспортного засобу.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ" (код ЄДРОПУ 31985227; 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 50).

Боржнику належить 25% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ" (код ЄДРОПУ 31985227; 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 50), номінальною вартістю 35 000,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 22.12.2021 накладено арешт на 25% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ" (код ЄДРОПУ 31985227; 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 50), номінальною вартістю 35000,00 грн., що належить боржнику ОСОБА_1 .

На вимоги приватного виконавця ні Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ", ні боржником ОСОБА_1 не надано документи, що характеризують майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ" (код ЄДРОПУ 31985227), зокрема, але не виключено: податкова та фінансова звітність за три останні звітні періоди, баланс, відомості про основні засоби, кошти на рахунках, зобов`язання, дебіторську заборгованість

На запит виконавця Головним управлінням ДПС в Одеській області повідомлено, що ТОВ "ЮВЕЛІР -КОМПАНГ (код за ЄДРПОУ 31985227) згідно ІТС "Податковий блок" блок станом на 05.09.2022 Головного управління ДПС в Одеській області податкову річну звітність за 2019 -2020-2021 роки не надає.

Постановою приватного виконавця від 06.10.2022 залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки ринкової вартості частки учасника товариства боржника ОСОБА_1 у ТОВ "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ", виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки учасника-боржника) станом на день, що передував накладенню арешту на частку (21.12.2021).

Згідно з висновком, викладеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертна служба України" у звіті про незалежну оцінку майнових прав, ринкова вартість 25 % (двадцять п`ять відсотків) частки учасника ТОВ "ЮВЕЛІР-КОМПАНІ"(код ЄДРОПУ 31985227) у розмірі 35 000,00 грн станом, що передував накладенню арешту на частку (21.12.2021), одержана в результаті розрахунків, становить 675,00 гривень.

Відповідно до даних Міністерства економічного розвитку України середньоринкова вартість ТЗ HONDA CR V 2004 року випуску становить: 284 382,00 грн.

Вказане свідчить, що майна боржника, навіть у випадку розшуку транспортного засобу, недостатньо для реалізації та задоволення вимог стягувачу за рішенням суду у повному обсязі.

Також судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб.

В ході встановлення майнового стану боржника приватним виконавцем встановлено, що після відкриття судом провадження у справі №755/4511/19 ОСОБА_4 відчужила належне їй майно, а саме:

житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175282233227, загальна площа (кв.м): 182.8, житлова площа (кв.м): 86.6, Опис: в цілому складається з житлового будинку 2008 року побудови, зазначеного за планом під літерою «А», літньої кухні - «Б», сараю - «В», гаражу - «Г», навісу - «Д», криниці - № 1, ями вигрібної № 2, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка місця розташування - кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.247 га, на підставі Договору дарування №77 від 29.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караєва Саміра Ельхан Кизи;

земельна ділянка, кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, площа: 0.247 га, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці: 175282233227, на підставі Договору дарування №79 від 29.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караєва Саміра Ельхан Кизи;

частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛІР- КОМПАНІ" (код ЄДРОПУ 31985227) - 03.06.2019;

двокімнатна квартира загальною площею 43,80 кв. м, житловою площею 25,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі Договору купівлі-продажу №3 від 09.01.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хрипун Олександрою Вікторівною.

Вищевказане майно ОСОБА_4 було відчужено на користь ОСОБА_3 .

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 22.01.2020 у справі №370/423/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 визнано недійсним договір дарування №77 від 29.01.2019 та договір дарування № 79 від 29.01.2019, якими було відчужено на користь ОСОБА_3 вищезазначені житловий будинок та земельна ділянка.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.08.2020 рішення Макарівського районного суду Київської області від 22.01.2020 у справі №370/423/19 в частині позовних вимог про визнання договорів недійсними залишено без змін.

В постанові Київського апеляційного суду від 18.08.2020 встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 1989 року.

Земельна ділянка - кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, площа: 0.247 га, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці: 175282233227 придбана на ім`я ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 28.02.2007, тобто у період шлюбу із ОСОБА_1 .

Свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння видане на ім`я ОСОБА_4 також у період шлюбу із ОСОБА_1 , а саме 16 жовтня 2008 року.

На момент звернення приватного виконавця з даним поданням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175282233227, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.247 га, залишаються зареєстрованим за ОСОБА_3 на підставі визнаних судом недійсними договорів дарування.

Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець Артемчук Т. В. посилався на те, що житловий будинок, загальною площею 182,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, площа 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227, у зв`язку з тим, що набуті ОСОБА_4 у період шлюбу із ОСОБА_1 за приписами сімейного закнодавства є спільною сумісно власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними.

Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини, застосувавши норми права, які регулюють дане процесуальне питання, що пов`язане з виконанням рішення суду, а також з`ясувавши, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ОСОБА_2 на підставі рішення суду та наявного у нього майна недостатньо для погашення цієї заборгованості в повному обсязі, дійшов обґрунтованого висновку про визначення належної боржнику частки (1/2) у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Також, суд першої інстанції, установивши, що боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу на користь стягувача ОСОБА_2 не виконав, борг не повернув, а також зважаючи на значну суму заборгованості та здійснювані приватним виконавцем заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, у ході яких виявлено належність боржнику на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_4 житлового будинку і земельної ділянки, 1/2 частка з яких належить боржнику, однак ним не зареєстрована, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця і в частині звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов із застосуванням положень ст. 440 ЦПК України, ст. 10, 50 Закону України "Про захист прав споживачів", а також з урахуванням правового висновку, висловленого Верховним Судом в постанові від 16.03.2020 у справі №5023/197/12в аналогічних правовідносинах.

Крім того, постановляючи ухвалу, судом обґрунтовано вказано на те, що звернення приватного виконавця до суду з даним поданням узгоджується з вимогами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та цим Законом.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що існує спір про право щодо нерухомого майна та у зв`язку з цим дане процесуальне питання щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, повинно вирішуватися в порядку позовного провадження. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11.

Дійсно, у вищезгаданій постанові Великої Палати Верховного Суду міститься висновок про те, що за наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Тобто, у разі наявності спору щодо майна, питання щодо визначення частки майна боржника повинно розглядати за правилами позовного провадження.

Разом з тим, в цій же постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок про те, що таким спором про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є саме спір між боржником та іншими співвласниками майна.

У даній справі, яка переглядається, матеріали справи не містять доказів, які вказують на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом даного подання приватного виконавця.

Більше того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , як на підставу наявності спору про право щодо нерухомого майна не посилався на те, що між ним та ОСОБА_4 наявні суперечності щодо цього майна. Натомість, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення суду про визнання недійсними договорів дарування не виконано та право власності на житловий будинок і земельну ділянку згідно відомостей з державного реєстру права власності наразі зареєстровано за ОСОБА_3 , у зв`язку з чим статус нерухомого майна не визначено. Таке, на думку скаржника, свідчить про наявність спору щодо цього майна.

Проте, колегія суддів вважає помилковими такі твердження скаржника, так як вже вказувалося вище, що ОСОБА_3 не є власником нерухомого майна, згідно рішення суду, яким правовстановлюючий документ, на підставі якого було набуто право власності, визнано недійсним. Це рішення набрало законної сили.

Відтак посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 є недоречними, оскільки у справі, яка переглядалася касаційним судом, та у даній справі, встановлені різні обставини.

Оскільки ОСОБА_3 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не є власником нерухомого майна, то не заслуговують на увагу судової колегії доводи скаржника про те, що ОСОБА_3 не було повідомлено про розгляд подання.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_2 не вчиняє жодних дій щодо виконання рішення Макарівського районного суду Київської області у справі №370/4236/19, яким визнано недійсними правочини про набуття ОСОБА_3 права власності, не спростовує тієї обставини, що нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка) є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем не здійснено в повному обсязі виконавчих дій, спрямованих на виявлення коштів боржника, рухомого майна та звернення стягнення на активи боржника, у зв`язку з чим, звернення з відповідним поданням приватним виконавцем та постановлення оскаржуваної ухвали щодо визначення частки та звернення стягнення на нерухоме майно є передчасним.

Колегія суддів вважає, що такі аргументи скаржника є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується та встановлено судом дані обставини, що приватним виконавцем у повному обсязі здійснено дії щодо виявлення всього майна боржника та звернення на нього стягнення, але такого майна недостатньо для повного виконання рішення суду.

Оскільки сума коштів, яку необхідно сплатити на виконання рішення ОСОБА_1 становить більше двох мільйонів гривень, а як вказувалося вище, виявлене приватним виконавцем майно боржника складає суму 675,00 грн, що очевидно недостатньо для виконання рішення суду, колегія суддів вважає недоречними посилання в апеляційній скарзі, що приватний виконавець перед зверненням до суду з поданням не здійснив звернення стягнення на кошти боржника та рухоме майно.

Щодо рухомого майна, а саме автомобіль, про який вказує скаржник, то наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що автомобіль ОСОБА_1 не був наданий виконавцю.

При цьому, варто також зауважити, що боржником всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» не подано декларацію про доходи та майно, не повідомлено майно та предмети, які в першу чергу можливо звернути стягнення, не надано належний йому транспортний засіб для опису та арешту, а здійснюються заходи щодо його приховування. Фактично дії боржника направлені не на виконання рішення суду, а на затягування його виконання.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що перед зверненням до суду з поданням приватний виконавець не отримав попередньої згоди на це органів опіки та піклування, зважаючи на те, що в житловому будинку зареєстровано місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконаних рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, діючи законодавством визначено, що отримання відповідного дозволу органів опіки та піклування здійснюється на іншій стадії виконавчого провадження - звернення стягнення на нерухоме майно (стадії реалізації), та взагалі не є предметом розгляду подання, з яким приватний виконавець звернувся до суду.

Як свідчить довідка Вишівської сільської ради від 07.07.2021 №236 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є внуком боржника ОСОБА_1 .

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі №385/1598/18 зазначено, що системне тлумачення норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуженими здійснюється батьками або особами, які їхзамінюють.

Задовольняючи касаційну скаргу, Верховний Суд у справі №358/1598/18, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій виходив з того, що ОСОБА_3 є бабою малолітньої ОСОБА_2 , яка зареєстрована у спірному будинку, не є особою, що замінює її батьків, тобто не зобов`язана утримувати та забезпечувати малолітню ОСОБА_2. Відтак суди дійшли необґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки для укладення ОСОБА_3 оспорюваного договору дарування будинку згоди органу опіки і піклування не вимагається.

Таким чином, навіть у разі передачі на реалізацію частини будинку, яка належить ОСОБА_1 , відсутня необхідність отримання дозволу органів опіки та піклування, оскільки в будинку зареєстровано не дитину боржника, а його внука.

Більше того, слід також враховувати, що реєстрація у 2021 році місця проживания малолітнього внука боржника у будинку є способом перешкодити виконання рішення суду, зважаючи, що судові спори щодо дарування будинку тривали з 2019 року,

Посилання в апеляційній скарзі, що судом розглянуто подання з порушенням правил підсудності, визначених п. 8 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 та ч. 1 ст. 30 ЦПК України, колегія суддів вважає недоречними, оскільки частиною 1 статті 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Статті 440 та 443 ЦПК України, якими визначено порядок вирішення питання визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, не містять виключень щодо підсудності. Відтак при розгляді подання приватного виконавця судом дотримано норм процесуального права, щодо підсудності розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги, що процесуальні питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку повинні розглядатися окремо в силу відмінностей у процедурі їх розгляду колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.

Лінгвістичне тлумачення норм частини: 10, 11 статті 440 ЦПК та статті 443 ЦПК України вказує, що судом розглядаються питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, та про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а розгляд цих питань ініціює виконавець, звертаючись до суду з поданням. При цьому, ЦПК не забороняє одночасний розгляд цих питань та лише встановлює процедуру розгляду, зокрема, вирішення питання про визначення частки майна боржника повинно здійснюватись за участю сторін та заінтересованих осіб.

Як вбачається зі змісту подання, приватним виконавцем обґрунтовано необхідність одночасно з визначенням частки боржника у майні, яким він володіє спільно з дружиною, також вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку. Зазначено, що такий підхід дозволить дотриматись принципу розумності строків виконавчого провадження та не здійснювати повторний розгляд судом питань, поставлених у поданні.

Таким чином, одночасне вирішення судом двох процесуальних питань, пов'язних з виконанням рішення суду, не свідчить про порушення норм процесуального права та відповідно не може бути підставою для скасування ухвали суду.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальні питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, та про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 02 березня 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

В. А. Кравець