Постанова

від 30.10.2023 по справі 755/4511/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 755/4511/19

провадження № 61-4013св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В., (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Тарас Володимирович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шишки Юлії Олександрівни на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року, постановлену у складі судді Яровенко Н. О., та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Т. В. (далі - приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_3 від 20 вересня 2021 року з примусового виконання виконавчого листа № 755/4511/19, виданого 09 вересня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики у розмірі 2 410 789,14 грн, судового збору по 4 802,50 грн з кожного та по 17 500,00 грн витрат на проведення експертизи з кожного.

Приватний виконавець вказував, що на час звернення з цим поданням, боржник ОСОБА_2 рішення суду не виконав, декларацію не надав, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не вчинив, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

У рамках виконавчого провадження встановлено, що боржник перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , якій на праві власності належить нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер 3222780604:04:001:0021, площа 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227. Вказане майно набуте ОСОБА_1 під час шлюбу із ОСОБА_2 та за приписами сімейного законодавства є спільним сумісним майном подружжя. Тому 1/2 частка цього майна може бути визначена за ОСОБА_2 , виходячи із рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, та в подальшому реалізована з метою примусового виконання рішення суду.

Також приватний виконавець посилався на те, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду тривалий час та в нього відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення у рахунок виконання рішення суду.

З огляду на викладене, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Т. В. просив суд:

- визначити частку у майні боржника - ОСОБА_2 у розмірі 1/2, а саме нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя: житловий будинок, загальною площею 182,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, площа 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227;

- звернути стягнення на 1/2 частини нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя: житловий будинок, загальною площею 182,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222780604:04:001:0021, площа 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227, право власності на яке не зареєстровано за ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Артемчука Т. В. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, задоволено.

Визначено, що частка майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні: житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752822332227, загальна площа (кв. м): 182.8, житлова площа (кв. м): 86.6, опис: в цілому складається з житлового будинку 2008 року побудови, зазначеного за планом під літерою «А», літньої кухні - «Б», сараю - «В», гаражу - «Г», навісу - «Д», криниці - № 1, ями вигрібної № 2, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222780604:04:0010021, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227, яким він володіє спільно з ОСОБА_1 , складає 1/2 частки.

Звернуто стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме:

- 1/2 частини житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752822332227, загальна площа (кв. м): 182.8, житлова площа (кв. м): 86.6, опис: в цілому складається з житлового будинку 2008 року побудови, зазначеного за планом під літерою «А», літньої кухні - «Б», сараю - «В», гаражу - «Г», навісу - «Д», криниці - № 1, ями вигрібної № 2, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 3222780604:04:0010021, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року залишено без змін.

Задовольняючи подання приватного виконавця у частині визначення належної боржнику частки у спільному майні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що спірне нерухоме майно набуте ОСОБА_1 у період шлюбу із ОСОБА_2 , тому є спільною сумісною власністю подружжя, боржник має заборгованість перед стягувачем ОСОБА_3 на підставі рішення суду, а наявного нього майна недостатньо для погашення цієї заборгованості у повному обсязі, тому дійшов висновку про визначення належної боржнику частки (1/2) у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Задовольняючи подання приватного виконавця у частині звернення стягнення на майно боржника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що боржник у добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу на користь стягувача ОСОБА_3 не виконав, борг не повернув, а також зважаючи на значну суму заборгованості та здійснювані приватним виконавцем заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, у ході яких виявлено належність боржнику на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_1 житлового будинку і земельної ділянки, 1/2 частка з яких належить боржнику, однак ним не зареєстрована, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця і в частині звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шишка Ю. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні подання.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу із Дніпровського районного суду м. Києва, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Суд першої інстанції розглянув подання за відсутності доказів належного повідомлення заінтересованої особи - ОСОБА_1 .

Заявник вказує, що у цій справі наявний спір про право щодо належного власника. Правовий статус нерухомого майна не визначено станом на дату направлення приватним виконавцем подання, тому такий спір повинен вирішуватися у позовному провадженні, а не в порядку виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21).

Стягувач ОСОБА_3 , який є позивачем у іншій справі № 370/423/19, і який ініціював питання щодо захисту свого порушеного цивільного права та інтересу, не вчинив жодних дій щодо звернення до виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 січня 2020 року, яким визнано недійсними договори дарування домоволодіння та земельної ділянки, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень».

Заявник вважає, що приватний виконавець не здійснив у повному обсязі дій, спрямованих на виявлення коштів боржника, рухомого майна та звернення стягнення на активи боржника, тому є передчасним звернення приватного виконавця з відповідним поданням про визначення частки та звернення стягнення на нерухоме майно.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували вимоги Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, згідно з якими виконавець зобов`язаний, у разі вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Питання про визначення частки майна боржника та звернення стягнення на майно боржника, повинні розглядатися окремо у силу відмінностей у процедурі їх розгляду, що передбачена ЦПК України, та на підставі окремих подань приватного виконавця, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У квітні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Костенко М. І. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року у справі № 755/4511/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, солідарно стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 2 410 789,14 грн; по 4 802,50 грн - судовий збір, з кожного; по 17 500,00 грн - витрати на проведення експертизи, з кожного.

Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишено без змін (провадження № 61-13995св21).

09 вересня 2021 року Дніпровський районний суд міста Києва видав виконавчий лист, боржник - ОСОБА_2 , стягувач - ОСОБА_3

20 вересня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса виконавчого округу м. Києва Артемчука Т. В. із заявою про примусове виконання виконавчого листа №755/4511/19, виданого від 09 вересня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва.

20 вересня 2021 року приватним виконавцем відкрито ВП № НОМЕР_3 з виконання вищезазначеного виконавчого листа. Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постанову про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику рекомендованим листом № 0407409702425 з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, що зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_2 . Документи про відкриття виконавчого провадження отримані боржником 30 вересня 2021 року.

Постановою приватного виконавця від 20 вересня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, що належать боржнику, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, про що винесено відповідну постанову та направлено її для виконання до банківських установ.

Згідно з відповідями від банківських установ, що містяться у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_3, рахунки боржника або грошові кошти на таких рахунках не виявлено.

Вимогою виконавця від 11 жовтня 2021 року № 1018 зобов`язано боржника до 21 жовтня 2021 року письмово надати:

- письмові пояснення про причини ненадання декларації про доходи та майно боржника;

- пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання;

- відомості про фактичне місце проживання та адресу реєстрації місця проживання; довідку з місця роботи із зазначенням розміру доходу за останні шість місяців; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів;

- достовірні відомості про належне інше рухоме майно, в тому числі побутова техніка, меблі та інше;

- достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право;

- достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них;

- пояснення щодо факту відчуження у червні 2019 року (після відкриття судом провадження у справі № 755/4511/19) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ» (далі - ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ») (код ЄДРОПУ 31985227), розмір отриманого доходу від такого відчуження;

- довідку про склад сім`ї;

- документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.

Під час проведення виконавчих дій встановлено, що боржник не працює, пенсію не отримує, боржника як фізичну особу-підприємця знято з обліку у контролюючих органах.

На письмовий запит РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві повідомлено про належність боржнику транспортного засобу: HONDA CR V, рік випуску 2004, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Супровідним листом від 26 листопада 2021 року № 1239 зобов`язано боржника негайно повідомити місцезнаходження арештованого транспортного засобу з метою проведення виконавчих дій щодо його опису.

Боржником не подано декларацію про майно та доходи, не повідомлено місцезнаходження транспортного засобу.

У зв`язку з відсутністю інформації про місцезнаходження транспортного засобу боржника ОСОБА_2 , постановою від 22 грудня 2021 року оголошено розшук належного боржнику транспортного засобу.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник ОСОБА_2 є засновником ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ» (код ЄДРОПУ 31985227; 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 50), якому належить 25 % у статутному капіталі ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ», номінальною вартістю 35 000,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 22 грудня 2021 року накладено арешт на 25 % у статутному капіталі ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ», номінальною вартістю 35000,00 грн, що належить боржнику ОСОБА_2 .

На вимоги приватного виконавця ні ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ», ні боржник ОСОБА_2 не надали документи, що характеризують майновий стан ТОВ «ВЕЛІР-КОМПАНІ» (код ЄДРОПУ 31985227), зокрема, але не виключно: податкову та фінансову звітність за три останні звітні періоди, баланс, відомості про основні засоби, кошти на рахунках, зобов`язання, дебіторську заборгованість

Встановлено, що ТОВ «ЮВЕЛІР -КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 31985227) станом на 05 вересня 2022 року до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області податкову річну звітність за 2019-2021 роки не надає.

Постановою приватного виконавця від 06 жовтня 2022 року залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки ринкової вартості частки учасника товариства боржника ОСОБА_2 у ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ», виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки учасника-боржника станом на день, що передував накладенню арешту на частку, тобто 21 грудня 2021 року.

Згідно з висновком, викладеним суб`єктом оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертна служба України» у звіті про незалежну оцінку майнових прав, ринкова вартість 25 % частки учасника ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ»(код ЄДРОПУ 31985227) у розмірі 35 000,00 грн станом, що передував накладенню арешту на частку (21 грудня 2021 року), одержана у результаті розрахунків, становить - 675,00 грн.

Відповідно до відомостей Міністерства економічного розвитку України середньоринкова вартість ТЗ HONDA CR V 2004 року випуску становить: 284 382,00 грн.

Встановлено, що майна боржника, навіть у випадку розшуку транспортного засобу, недостатньо для реалізації та задоволення вимог стягувача за рішенням суду у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 .

Приватним виконавцем встановлено, що після відкриття судом провадження у справі № 755/4511/19 ОСОБА_1 відчужила належне їй майно, а саме:

- житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175282233227, загальна площа (кв.м): 182.8, житлова площа (кв.м): 86.6, Опис: в цілому складається з житлового будинку 2008 року побудови, зазначеного за планом під літерою «А», літньої кухні - «Б», сараю - «В», гаражу - «Г», навісу - «Д», криниці - № 1, ями вигрібної № 2, за адресою: АДРЕСА_1 ; на підставі договору дарування від 29 січня 2019 року № 77, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караєвою Самірою Ельхан Кизи;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222780604:04:001:0021, площа 0,247 га, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці: 175282233227, на підставі договору дарування від 29 січня 2019 року № 79, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караєвою Самірою Ельхан Кизи;

- частку у статутному капіталі ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ» (код ЄДРОПУ 31985227) - 03 червня 2019 року;

- двокімнатну квартиру загальною площею 43,80 кв. м, житловою площею 25,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу № 3 від 09 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хрипун Олександрою Вікторівною.

Вищевказане майно ОСОБА_1 було відчужено на користь ОСОБА_4 .

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 22 січня 2020 року у справі № 370/423/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано недійсними договір дарування від 29 січня 2019 року № 77 та договір дарування від 29 січня 2019 року № 79, якими було відчужено на користь ОСОБА_4 вищезазначені житловий будинок та земельна ділянка.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 січня 2020 року у справі № 370/423/19 у частині позовних вимог про визнання договорів недійсними залишено без змін.

У цій постанові встановлено наступні обставини:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 1989 року;

- земельна ділянка кадастровий номер 3222780604:04:001:0021, площа - 0,247 га, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці: 175282233227, придбана на ім`я ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 28 лютого 2007 року, тобто у період шлюбу із ОСОБА_2 ;

- свідоцтво про право власності на домоволодіння видане на ім`я ОСОБА_1 також у період шлюбу із ОСОБА_2 , а саме 16 жовтня 2008 року.

На момент звернення приватного виконавця до суду з даним поданням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175282233227, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3222780604:04:001:0021, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа - 0,247 га, залишається зареєстрованим за ОСОБА_4 на підставі визнаних судом недійсними договорів дарування.

Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець вказував, що житловий будинок, загальною площею 182,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, кадастровий номер 3222780604:04:001:0021, площею 0,247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752903232227, набуті ОСОБА_1 у період шлюбу із ОСОБА_2 , тому є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 2 і 3 частини першої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Шишки Ю. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль

за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено,

що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,

що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус

та організація діяльності яких встановлюються Законом України

«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень

і рішень інших органів».

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника,

у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених

у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України

«Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного

у статті 3 цьогоЗакону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв`язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що державний (приватний) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.

Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, за наявності спору про право.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) дійшла висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом у порядку позовного провадження.

Отже, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, то звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 2-9881/02, провадження № 61-8539св21).

У справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає. Стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.

Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 367/5663/21(провадження № 61-4852св23).

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції встановив, що у цій справі матеріали справи не містять доказів, які вказують на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом подання приватного виконавця.

Отже, правильними є висновки апеляційного суду про те, що такий спір не вирішується в позовному провадженні, а має бути розглянутий у порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції. правильно вказав про те, що хоч частки у майні, яке належить боржнику ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не визначені, однак виходячи з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя та з огляду на те, що рішення суду залишається не виконаним, і протягом тривалого часу з моменту набрання ним законної сили боржник не виконує його, та наявного у нього майна недостатньо для погашення боргу в повному обсязі, дійшов обґрунтованого висновку про визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя, яким він володіє спільно з ОСОБА_1 .

При цьому задоволення подання приватного виконавця в цій частині не порушує прав іншого співвласника домоволодіння та земельної ділянки.

Таким чином, доводи заявника про те, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі (провадження № 14-31цс21), не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку

Згідно з частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника

не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання

про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18) та постанові від 23 січня 2019 року у справу № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18).

При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржник ОСОБА_2 у добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу на користь стягувача ОСОБА_3 не виконав, борг не повернув, не зважаючи на значну суму заборгованості. Приватний виконавець, здійснюючи заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, встановив, що боржник не має грошових коштів та іншого майна у достатній кількості, на яке приватним виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, однак виявив належність боржнику на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_1 житлового будинку і земельної ділянки, 1/2 частки з яких належить боржнику, однак ним не зареєстрована.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником ОСОБА_2 на домоволодіння та земельну ділянку, 1/2 частки з яких належить боржнику, однак ним не зареєстрована, унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення.

Суди встановили, що приватним виконавцем вживалися визначні Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, а саме: винесена постанова про арешт коштів боржника в банківських установах та постанова про арешт майна боржника. Кошти на рахунках боржника відсутні, частка у статутному капіталі ТОВ «ЮВЕЛІР-КОМПАНІ» складає 675,00 грн, належний на праві власності боржнику автомобіль перебуває у розшуку, однаке його вартість є недостатньою для реалізації та задоволення вимог стягувача за рішенням суду у повному обсязі.

Приватний виконавець також надав докази того, що боржнику вручена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів Верховоного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що приватним виконавцем було здійснено усі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення. У ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутні кошти на банківських рахунках чи інше майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача у повному обсязі. У силу положень частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонував види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу.

Доводи касаційної скарги у цій частині на увагу не заслуговують.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином про розгляд подання приватного виконавця у суді першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 уповноважувала заявника ОСОБА_2 чи його представника Шишку Ю. О. на представництво її інтересів у суді касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не мав розглядати в одному провадженні подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими (стаття 443 ЦПК України) та подання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку (стаття 440 ЦПК України), колегія суддів спростовує, оскільки ЦПК України чи Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони щодо такого об`єднання, а розгляд судом першої інстанції вказаних подань приватного виконавця (порядок їх розгляду у суді) не призвів до звуження прав заінтересованих осіб щодо доступу до правосуддя.

Не всі процесуальні порушення є підставою для скасування і направлення справи на новий розгляд, ураховуючи, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено подання приватного виконавця (Пункт 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо вчинення стягувачем дій для захисту його порушеного права та відсутності згоди органу опіки та піклування на звернення стягнення на майно, яке є місцем проживання малолітньої дитини, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шишки Юлії Олександрівни залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник